П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21999/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 21.08.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
12 липня 2025 року ТОВ “СТІЛЛІ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000090/2 від 01.07.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація №24UA500020006157U4 від 01.07.2024, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №24UA500020006157U4 від 01.07.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2024 №UA500020/2024/000090/2. 01.07.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи №0107-2 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією №24UA500020006157U4 від 01.07.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). У рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2024/000090/2 від 01.07.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, апелянт вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2024/000090/2 від 01.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «СТІЛЛІ».
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СТІЛЛІ» зареєстровано як юридична особа 30.12.2021 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (основна), 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.
19.09.2022 року між іноземною компанією «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» (як продавцем) та ТОВ «СТІЛЛІ» (як покупцем) було укладено контракт №3, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття (а.с. 10-13).
Згідно з п. 1.5. Контракту №3 номенклатура товару та ціни визначаються у Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. Контракту №3 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
Згідно з п. 2.2. Контракту №3 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Інвойсах протягом дії цього Контракту.
У пункті 3.1. Контракту №3 визначено умови поставки: (базові умови) - FOB.
Згідно п. 5.1 Контракту №3 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару.
Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2023 року до контракту №3 від 19.09.2022 року п. 3.1 Контракту було викладено у наступній редакції: «Умови поставки визначаються в Інвойсах» (а.с. 17).
Також 06.01.2023 року сторони погодили зміну адреси Покупця на наступну: 65026, Україна, м. Одеса, пл. Грецька, оф. 201-Б підписавши додатковою угодою до Контракту №3 від 19.09.2022 року (а.с. 16).
02.01.2023 року сторонами погоджено укласти додаткову угоду до контракту №3 від 19.09.2022 року про наступне: «Сторони вирішили внести зміни до Контракту: - викласти п. 5.1 Контракту в новій редакції: Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду Товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товару в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті; - виклавши п. 6.1 Контракту у новій редакції: Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятий покупцем відповідно до супровідних документів; - викласти п. 10.7 Контракту у новій редакції: Контракт є дійсним з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року» (а.с.15).
20.04.2024 року на виконання умов Контракту №3 продавцем було виставлено Інвойс №2024013 з переліком товарів на загальну суму 86 851,920 доларів США. Умова поставки - EXW (а.с. 19-20).
На виконання зазначеного контракту на адресу позивача компанією «QUANZHOU JIALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO., Ltd» було поставлено позивачу партію товару, зокрема взуття.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 01.07.2024 року була подана до Одеської митниці митна декларація №24UA500020006157U4.
01.07.2024 року відповідачем було прийнято рішення №UA500020/2024/000090/2 про коригування митної вартості товарів (а.с. 8-9).
В розділі 33 оскаржуваного рішення №UA500020/2024/000090/2 відповідачем було зазначено наступне: До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: інвойс від 20.04.2024 №2024013, зовнішньоекономічний договір від 19.09.2022 №3 та інші документи. У зв'язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості, та відповідно до ч. 1 ст. 337 МКУ визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МКУ. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) в п. 2.1 Контракту №3 від 19.09.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару та згідно п. 3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2,3 статті 53,54 МКУ зобов'язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення;4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Зазначені документи необхідно надати з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500020006191U8 від 01.07.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 58 546, 01 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу а цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленого у спірному випадку до декларування, апелянт послався на спрацювання профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо доводів апелянта що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, апеляційний суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 02.01.2023 до Контракту №3 від 19.09.2022, укладеної між продавцем та позивачем сторони вирішили внести зміни до Контракту: - викласти п. 5.1 Контракту в новій редакції: «Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті».
Також суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до інвойсу №2024013 від 20.04.2024 до Контракту №3 від 19.09.2022 зазначено, що пакування відповідно до заявки покупця включено в ціну.
Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларант зазначає ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів встановлено відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідач не довів понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Отже, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Отже, апеляційний суд вважає, що в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).
Стосовно тверджень апелянта посилань щодо на ненадання до митного оформлення транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, апеляційний суд зазначає наступне.
До митного оформлення декларант надав довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 27.06.2024 №3863/2, яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця.
Отже, твердження відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат є безпідставними та необґрунтованими.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність пропозицій, оскільки відповідно до Контракту перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу. Відповідний інвойс було надано декларантом, жодні інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено Контрактом.
Щодо доводів апелянта, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Колегія суддів звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15.
Отже, апеляційний суд вважає, що витребовуючи у позивача додаткові документи які не впливають на визначення митної вартості, в тому числі регіональну чи загальну калькуляцію, ігноруючи надану на українській мові експортну декларацію, умови контракту по оплаті, умови поставки, докази оплати товару та транспортування, митний орган штучно створює перешкоди для належного митного оформлення та пропуску товарів, проявляє надмірний формалізм та упередженість без належного обґрунтування та логічної послідовності. Відповідно такі дії митного органу є протиправними та свавільними, а рішення незаконними.
Колегія суддів зазначає, що системний аналіз правових норм МК України дає підстави для висновку про те, що одним із основних завдань та функцій митного органу є визначення митної вартості товарів яка здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості з дотриманням мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи про що зазначено в ч. 3 ст. 318 МК України.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Колегія суддів наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000090/2 від 01.07.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов