Справа № 758/18047/25
Категорія 35
(ЗАОЧНЕ)
05 березня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, заборгованості з постачання електричної енергії, заборгованості з управління багатоквартирним будинком з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,
У листопаді 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем у будинку АДРЕСА_1 .
Позивач належним чином надає житлово-комунальні послуги. Відповідач ухиляється від виконання обов'язку здійснювати оплату за отримані послуги у розмірі, строки та порядку, визначених чинним законодавством та здійснює її періодичними платежами.
Внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, заборгованість за послуги з постачання електричної енергії, заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 69 535 грн. 04 коп., інфляційна складова боргу в сумі 33 984 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 9 055 грн. 70 коп., а всього в сумі 112 575 грн. 10 коп.
Разом із тим, оскільки відповідачі неналежно виконували взяті на себе зобов'язання, а отже прострочили виконання грошового зобов'язання, а відтак такому необхідно здійснити оплату 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Згідно з Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 625 ЦК України представник позивача просить позовні вимоги задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно з ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
05.03.2026 від відповідачів на адресу суду надійшла заява, про те, що відповідачі проти задоволення позовних вимог не заперечують, просять розстрочити платіж на 12 місяців у зв'язку із скрутним матеріальним станом.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з статуту позивача, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 7 предметом діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» є утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 на баланс Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до господарського управління передано будинок АДРЕСА_1 .
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території опубліковано 14 липня 2015 року в газеті «Хрещатик» за № 99. Відповідно до умов оферти договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території, що укладається виконавцем із споживачем-фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання є договором приєднання.
Таким чином, оскільки зазначений договір є публічним та договором приєднання, то відповідно відповідачі приєдналися до умов такого шляхом фактичного користування такими послугами.
Отже, між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами спеціального законодавства та умовами договору.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у відповідача виникла заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 112 575 грн. 10 коп.
Будь-яких заперечень із сторони відповідача суд не надано, а відтак приймається судом до уваги.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, тобто відповідальність за порушення грошового зобов'язання, суд прийшов до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає, що позивач належним чином виконав умови договору, адже у строки та в порядку надав споживачеві послуги, а відтак, оскільки відповідачем не було погашено заборгованість, тому є підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що відповідачі взятих на себе зобов'язань в строки передбачені договором належним чином не виконали, прострочили виконання грошового зобов'язання, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Щодо розстрочення сплати заборгованості строком на 12 місяців, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, відповідачі стверджують, що через скрутне матеріальне становище немає змоги сплати усю наявну заборгованість.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення.
Судові витрати у справі складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви - 3 028 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 269606169 від 08.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, враховуючи, що відповідач визнав позов у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 514 грн., та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у сумі 1 514 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, заборгованості з постачання електричної енергії, заборгованості з управління багатоквартирним будинком з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, заборгованість за послуги з постачання електричної енергії, заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 69 535 грн. 04 коп.,
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» інфляційну складову боргу в сумі 33 984 грн. 36 коп.,
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» 3% річних в сумі 9 055 грн. 70 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.
Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. по 757 грн. з кожного.
Управлінню Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва повернути Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39609111), 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн., згідно з квитанцією № 269606169 від 08.09.2025 про сплату судового збору за подання позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Розстрочити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року у цивільній справі № 758/18047/25 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, заборгованості з постачання електричної енергії, заборгованості з управління багатоквартирним будинком з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості у загальному розмірі 112 575 грн. 10 коп., шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 9 381 (дев'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 25 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, код ЄДРПОУ 39609111;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - відсутній у матеріалах справи.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ