печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27549/24-к
20.03.2026 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
кримінальне провадження № 12023100000001418 від 19.12.2023 за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого, обіймаючого посаду заступника генерального директора Комунального підприємства Київської обласної ради «Центр екологічно-гігієнічного моніторингу та контролю», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; представники потерпілого: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; захисник ОСОБА_10 ; обвинувачений ОСОБА_5
В Печерському районному суді м. Києва перебуває на розгляді кримінальне провадження № 12023100000001418 відомості про яке 19.12.2023 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в ході якого захисник ОСОБА_10 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання свого захисника, обвинувачений ОСОБА_5 підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що розуміє наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, передбачених ст. 49 КК України.
Проти задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, прокурор ОСОБА_7 не заперечував.
Представники потерпілого до судового засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду кримінального провадження належним чином, причин неявки суду невідомі.
Заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до ч. 1 ст. 325 КПК України, суд вважає можливим провести судовий розгляд без участі потерпілого.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши надані документи кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Санкція ч. 2 ст. 367 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
В контексті застосування положень ст. 49 КК України суд зауважує, що чинним кримінальним законом не передбачено диференційованого підходу до визначення початку перебігу строку давності.
Вирішення відповідного питання, на переконання суду повинно здійснюватися крізь призму принципу верховенства права як базової вимоги, що висувається до національних нормативно-правових актів у практиці Європейського суду з прав людини.
Одним із елементів верховенства права, визнається принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, згідно з яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, що встановлюються такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно ґрунтуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, розуміти юридичні наслідки своєї поведінки.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм. Тож правова визначеність передбачає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій та правовідносин, що виникають. Відповідно до принципу правової визначеності правозастосовний орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта. Це правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Вирішуючи питання про те, з якого часу потрібно визначати початковий момент перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особою триваючого злочину, суд враховує правило, що випливає з презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (in dubio pro reо), що відображено у ст. 62 Конституції України.
Триваючий злочин вважається закінченим з моменту початкового дії або бездіяльності суб'єкта злочину, а злочинний стан особи у цьому випадку припиняється з моменту, коли сама зобов'язана особа його припинила з власної волі або з причин, які не залежать від її волі. Встановлення часу вчинення злочину пов'язується саме з моментом його юридичного завершення, тобто з моментом, коли відповідний склад злочину визнається закінченим.
Таким чином, часом вчинення триваючого злочину доцільно визнавати момент початку вчинення протиправного діяння, що відповідає положенням ч. 4 ст. 3 КК України.
Відповідно, початок перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) слід рахувати з моменту юридичного закінчення складу злочину, а не з моменту припинення особою злочинного стану.
Обставинами кримінального провадження є вчинення начальником комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва» ОСОБА_5 службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Так, відповідно до обвинувачення, останнім днем вчинення інкримінованого ОСОБА_5 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України є 26.02.2021, тобто строки притягнення до відповідальності за його вчинення минули 26.02.2026.
Обставин, які б свідчили про зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності з підстав, визначених у ст. 49 КК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати за залучення експертів під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.
Крім того, оскільки строк тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом не продовжувався, враховуючи відсутність клопотань з цього приводу та на даний час закінчився, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року припинила свою дію у відповідності до ч. 1 ст. 203 КПК України.
На підставі ст. 49 КК України та керуючись ст.ст. 284-288, 314, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 12023100000001418 відомості про яке 19.12.2023 внесено до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - закрити.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1