печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13404/26-к
12 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026000000000146 від 06.02.2026, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 , представник власника майна - адвокат ОСОБА_5
Cтарший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S8» імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 у задоволенні клопотання прокурора просила відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що вилучений телефон у органу досудового розслідування перебуває вже 9 днів, цього часу, на думку адвоката, було достатньо для проведення огляду, вилученого під час затримання підозрюваного, належного йому мобільного телефону, оскільки такий огляд не було проведено, то і органом досудового розслідування не було встановлено, що цей телефон може бути речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників справи та дослідивши долучені ними документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026000000000146 від 06.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається,що у невстановлений день та час, однак не пізніше 29.01.2026, у ОСОБА_7 , який достовірно обізнаний з «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, з корисливих мотивів виник умисел на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, шляхом сприяння у погодженні з посадовими особами командування ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) законного дозволу на короткотривале залишення розташування військової частини, який у подальшому створить можливість самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби військовослужбовця ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після проходження ним базової загальної військової підготовки.
27.02.2026, ОСОБА_7 , знаючи, що переміщення військовослужбовців Збройних Сил України з підрозділу здійснюється на підставі рішення командування НОМЕР_4 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, з метою сприяння у вирішенні вказаного питання, перебуваючи поблизу кафе «My way 2», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою домовленістю, зустрівся із залученим до конфіденційного співробітництва, ОСОБА_9 та повідомив йому що у разі надання йому неправомірної вигоди в сумі 9000 доларів США, він, використовуючи свої зв'язки та знайомства, зможе заручитись допомогою посадових осіб командування НОМЕР_4 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, і таким чином здійснити вплив та посприяти у отриманні дозволу на короткотривале залишення розташування військової частини військовослужбовця ОСОБА_8 після проходження ним базової загальної військової підготовки.
У подальшому, 04.03.2026 о 13 год. 00 год., о 13 год. 25 год., о 13 год. 45 год. ОСОБА_7 , використовуючи мобільний додаток «WhatsApp» з абонентським номером НОМЕР_5 , телефонував ОСОБА_9 та під час телефонних розмов з останнім вимагав 9000 доларів США для здійснення вищевказаного впливу.
Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 04.03.2026 близько 21 год. 20 хв., перебуваючи біля ТРЦ «Lavina Mall» (Лавіна Молл), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_9 для себе та третіх осіб неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 9000 доларів США за вплив на прийняття рішення посадовими особами командування НОМЕР_4 навчального центру Десантно - штурмових військ Збройних Сил України, до кола повноважень яких належить надання законного дозволу на короткотривале залишення розташування військової частини військовослужбовця ОСОБА_8
04.03.2026 о 21 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung Galaxy S8» імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 .
04.03.2026 виявлені та вилучені речі постановою слідчого визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, долучені до кримінального провадження та можуть являтись знаряддями вчинення кримінального правопорушення.
На даний час слідчий вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.
Клопотання про арешт майна було подано до Печерського районного суду 06.03.2026 року, а, отже, строк подання клопотання, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України, органом досудового розслідування не був порушений.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Під час вирішення клопотання про накладення арешту на зазначене майно слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого, зазначеною у клопотанні та підтриманою прокурором у судовому засіданні, що вилучене майно належить до речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки воно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. А тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що вказане у даному клопотанні майно, має значення для кримінального провадження, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Щодо тверджень представника власника майна слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до вимог КПК України, для вирішення питання про накладення арешту на майно достатнім є наявність обґрунтованих підстав вважати, що вилучене майно може відповідати критеріям речового доказу, визначеним статтею 98 КПК України, а не встановлення цього факту на стадії розгляду клопотання з беззаперечною достовірністю.
Сам по собі факт того, що на момент розгляду клопотання мобільний телефон не був детально оглянутий, не свідчить про неможливість визнання його речовим доказом, оскільки проведення огляду, дослідження інформації, що міститься у пристрої, та надання їй належної процесуальної оцінки є предметом подальшого досудового розслідування.
З огляду на характер кримінального правопорушення та обставини вилучення телефону, існують достатні підстави вважати, що він може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим він може відповідати ознакам речового доказу та може бути об'єктом арешту.
Таким чином, доводи сторони захисту не спростовують потреби у накладенні арешту.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час затримання у підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S8» імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1