03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22147/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року (головуючий суддя Ремез К.І.)
у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 31.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-2), просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлене листом від 20.11.2024, вих.№ 04000-010217-8/230611 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи:
у ГКПСРСП-7 період: 01.06.2000 - 03.07.2000,
Державне комунальне ремонтно-будівельне підприємство №6 м. Кривий Ріг період роботи 03.07.2000-27.07.2000,
ПП ОСОБА_2 , період роботи 10.05.2001-21.04.2008;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи:
у ГКПСРСП-7 період 01.06.2000 - 03.07.2000,
Державне комунальне ремонтно-будівельне підприємство № 6 м. Кривий Ріг період роботи 03.07.2000-27.07.2000,
ПП ОСОБА_2 , період роботи 10.05.2001-21.04.2008;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оформлене листом від 20.11.2024, вих.№ 04000-010217-8/230611 про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію з дати звернення до Відповідача-2, тобто з 11.11.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 20.11.2024 позивач отримав відповідь-рішення від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлену листом від 20.11.2024, вих.№ 04000-010217-8/230611 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, до страхового стажу не було зараховано періоди роботи позивача на підприємствах: ГКПСРСП-7 період 01.06.2000 03.07.2000, Державне комунальне підприємство ремонтно-будівельне підприємство № 6 м. Кривий Ріг період роботи 03.07.2000 27.07.2000, ПП ОСОБА_2 період роботи 10.05.2001-21.04.2008, оскільки за зазначені періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків. Позивач вважає свої права порушеними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Посилається на обставини, що зазначені в позові. Вказує, що якщо в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про роботу, стаж підтверджується паперовою трудовою книжкою або іншими документами, отже ПФУ зараховує стаж на основі наданих документів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-2) подано відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що до страхового стажу зараховується період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Зазначає, що за періоди роботи: з 01.06.2000 - 03.07.2000 (робота у ГКПСРСП-7), з 03.07.2000-27.07.2000 (робота в Державному комунальному ремонтно-будівельному підприємстві №6 м. Кривий Ріг), з 10.05.2001-21.04.2008 (робота у ПП ОСОБА_2 ) - відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 11.11.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-2 та прийнято рішення № 047150026629 від 15.11.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу менше 31 року.
За результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 16.01.1985:
з 01.06.2000 по 03.07.2000 на підприємстві ГКПСРСП-7;
з 03.07.2000 по 27.07.2000 на підприємстві Державне комунальне ремонтно будівельне підприємство №6 м. Кривий Ріг;
з 10.05.2001 по 21.04.2008 у ПП ОСОБА_2 , оскільки встановлено відсутність інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування Позивача в трудових відносинах з вищевказаними підприємствами та підприємцем.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав - 29 років 08 місяців 02 дні, (при необхідних 31 року), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі №235/805/17, від 06.12.2019 року по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі №242/2536/16-а, від 12.09.2022 року у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 року по справі №620/1178/19 та інших.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять трудову книжку (копія) позивача НОМЕР_1 від 16.01.1985.
Згідно вказаної трудової книжки містять записи про роботу позивача:
з 01.06.2000 по 03.07.2000 на підприємстві ГКПСРСП-7;
з 03.07.2000 по 27.07.2000 на підприємстві Державне комунальне ремонтно будівельне підприємство №6 м. Кривий Ріг;
з 10.05.2001 по 21.04.2008 у ПП ОСОБА_2 .
Водночас, вказані періоди роботи не були зараховані відповідачем-2 до страхового стажу, оскільки відсутня інформація в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо перебування Позивача в трудових відносинах з вищевказаними підприємствами та підприємцем.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562) затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Оскільки Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Пенсійного фонду України в 2014 році, то відповідно в реєстрі не могло бути відображена інформація за період з 2000 по 2008 роки.
Слід також зазначити, що за визначенням пунктів 1, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1);
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7);
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).
Статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані, зокрема,
забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;
здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Згідно з частинами 1, 2 абзацом 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення:
ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації;
накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.4 ст. 20 Закону № 2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Отже, оскільки Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI прийнятий у 2010 році, а Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Пенсійного фонду України в 2014 році, то відповідно в реєстрі не могло бути відображена інформація про роботу позивача за період з 2000 по 2008 роки.
Виходячи з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то наявні підстави для задоволення позову та зарахування до страхового стажу позивача вищезазначених періодів роботи.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність даних у Реєстрі застрахованих осіб не позбавляє особу права на пенсію, якщо стаж підтверджено належним чином оформленою трудовою книжкою. Трудова книжка залишається основним документом, а обов'язок перевіряти дані покладено на ПФУ, а не на громадянина.
Натомість, суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлене листом від 20.11.2024, вих.№ 04000-010217-8/230611 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу відповідних періодів роботи.
При цьому, матеріали справи містять рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії 047150026629 від 15.11.2024 ОСОБА_1 .
Саме рішення відповідача-2 від 15.11.2024 року 047150026629 підлягає скасуванню для ефективного захисту прав позивача.
В даному випадку суд в силу ч. 2 статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог.
Таким чином, наявні підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідача-2) про відмову у призначенні пенсії за віком 047150026629 від 15.11.2024 ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач-2) зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи: у ГКПСРСП-7 з 01.06.2000 - 03.07.2000; у Державному комунальному ремонтно-будівельному підприємстві №6 м. Кривий Ріг з 03.07.2000-27.07.2000; у ПП ОСОБА_2 з 10.05.2001-21.04.2008.
Суд апеляційної інстанції вбачає наявними підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, відсутні підстави для задоволення позову щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1).
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його зміни.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 2664,64 грн., а саме:1211,20 грн. відповідно до квитанції ID: 3164-2229-0550-4741 від 19.05.2025 та 1453,44 грн. відповідно до квитанції ІD: 7954-9186-9728-8353 від 05.12.2025.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року - скасувати. Прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком 047150026629 від 15.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 згідно його трудової книжки періоди роботи:
з 01.06.2000 по 03.07.2000 року - у ГКПСРСП-7;
з 03.07.2000 по 27.07.2000 року - у Державному комунальному ремонтно-будівельному підприємстві № 6 м. Кривий Ріг;
з 10.05.2001-21.04.2008 року - у ПП ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 2664,64 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 64 коп. (квитанція ІD: 3164-2229-0550-4741 від 19.05.2025 на суму 1211,20 грн. та квитанція ІD: 7954-9186-9728-8353 від 05.12.2025 на суму 1453,44 грн).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 03.03.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова