печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20747/25-к
04 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваної ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 72024071350000035, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2024, про звільнення ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_4 у листопаді 2018 року (більш точну дату, час та під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у м. Києві (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), отримала від невстановленої в ході слідства особи усну пропозицію за грошову винагороду у сумі 5 000 гривень стати засновником та керівником суб"єкту господарювання без мети здійснення підприємницької діяльності та без безпосередньої участі у фінансово-господарській та управлінській діяльності відповідного підприємства шляхом надання власних даних, в т.ч. документів, що посвідчують особу, та підписання документів, які необхідні для державної реєстрації юридичної особи, а також згадану пропозицію відкрити в банківській установі рахунки зареєстрованої юридичної особи та передати електронні ключі доступу до банківських рахунків такої юридичної особи невстановленій в ході слідства особі.
Встановлено, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи противоправний характер таких дій, запропонованих невстановленою особою, відсутність необхідних знань, навичок та досвіду для виконання обов?язків засновника і керівника юридичної особи, у зв"язку з тяжким матеріальним становищем, з метою отримання грошової винагороди, тобто з корисливих мотивів, не маючи реального наміру здійснювати самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик підприємницьку діяльність від імені товариства, бути його засновником і керівником, погодилась на вказану пропозицію, вступивши таким чином у попередню змову із зазначеною особою, і до початку кримінального правопорушення домовилась про спільне його вчинення.
Так, реалізуючи спільний протиправний умисел, направлений на внесення завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою у достеменно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.11.2018, на виконання раніше досягнутих із згаданою особою домовленостей, передала останній копії належних їй ( ОСОБА_4 ) паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22.06.1995, та довідки про присвоєння ідентифікаційного Надалі на підставі отриманих від ОСОБА_4 документів, невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізуючи спільні з ОСОБА_4 злочинні наміри, за невстановлених обставин та у не встановлений спосіб, з метою використання для державної реєстрації Фермерського господарства «Українська аграрна компанія» забезпечила виготовлення (друк тексту та заповнення тексу від руки у відповідних місця) у встановленій законом формі проектів установчих документів, а саме:
- заява про державну реєстрацію створення юридичної особи ФГ «Українська аграрна компанія»;
- протокол від 30.11.2018 N? 30/11/2018 загальних зборів засновників ФГ «Українська аграрна компанія»;
- статут ФГ «Українська аграрна компанія»;
- реєстраційна заява про добровільну реєстрації платника податку на додану вартість.
В подальшому вищезазначена особа, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 протиправний умисел, надала ОСОБА_4 для підписання вищевказані проекти установчих документів.
Продовжуючи реалізовувати спільний протиправний умисел, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність ФГ «Українська аграрна компанія», достовірно розуміючи, що надані їй на підпис проекти реєстраційних документів містять завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_4 , перебуваючи біля станції метро Печерська у Печерському районі м. Києва (більш точного місця під час досудового розслідування не встановлено), засвідчила вищезазначені документи власним підписом, внаслідок чого наділила їх необхідними реквізитами для державної реєстрації ФГ «Українська аграрна компанія», та повернула невстановленій досудовим розслідуванням особі для подальшої державної реєстрації зазначеного суб"єкта господарювання.
Так, ОСОБА_4 , засвідчивши власним підписом вищезазначені документи щодо державної реєстрації ФГ «Українська аграрна компанія», внесла у них завідомо неправдиві відомості, в т.ч, щодо засновництва ФГ «Українська аграрна компанія», мети та предмету діяльності, статутного капіталу, органу керівництва господарства.
Встановлено, що в подальшому, 30.11.2018, ОСОБА_4 на виконання раніше досягнутих із невстановленою досудовим розслідуванням особою домовленостей, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати спільний протиправний умисел, надала (підписала) довіреність від 30.11.2018, якою уповноважила невідому їй особу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на представництво в органах державної влади з питань реєстрації ФГ «Українська аграрна компанія».
За вчинення вказаних дій невстановлена досудовим розслідуванням особа на виконання раніше досягнутих із ОСОБА_8 домовленостей передала останній, а ОСОБА_4 отримала раніше обумовлену грошову винагороду у розмірі 5 000 грн.
Також встановлено, що надалі, 06.12.2018, ОСОБА_7 на підставі згаданої довіреності вищезазначені документи, що раніше були підготовлені невставленою досудовим розслідуванням особою та підписані ОСОБА_4 , надані державному реєстратору для державної реєстрації створення юридичної особи ФГ «Українська аграрна компанія».
Так, на підставі вищезазначених документів 06.12.2018 державним реєстратором проведено державну реєстрацію юридичної особи ФГ «Українська аграрна компанія» із юридичною адресою: м. Київ, пров. Бутишев, буд. 10, офіс 10, код ЄДРПОУ 42677459.
За результатом проведення вказаних дій, у відповідності до ст. 67 Конституції України, розділу третього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV, ст. ст. 16, 47, 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), ОСОБА_4 виступила учасником та керівником ФГ «Українська аграрна компанія», а також взяла на себе обов?язки виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпоряджатися його майном та коштами, нести відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов"язкових платежів).
При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи покладену на неї відповідальність та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, а також те, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності вищевказаного підприємства, одночасно взяла на себе обов"язки передбачені ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, в частині ведення фінансово-господарської діяльності ФГ «Українська аграрна компанія».
Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, а також дій іншої невстановленої досудовим розслідування особи, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені ФГ «Українська аграрна компанія», реалізуючи злочинний умисел, направлений на пособництво у підробці документів на переказ, на виконання раніше (у листопаді 2018) обумовлених з невстановленою досудовим розслідуванням особою домовленостей, тобто за попередньою змовою групою осіб, 18.01.2019 відвідала відділення ПАТ «Банк Восток», розташоване за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, та в присутності (за участі) невстановленої досудовим розслідуванням особою надала працівнику зазначеною банківської установи, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 та іншої особи, документи, передбачені Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» для відкриття поточного рахунку ФГ «Українська аграрна компанія», а саме:
-оригінал паспорту гр. України (на ім"я ОСОБА_9 ) НОМЕР_2, виданого Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22.06.1995;
-довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_3.
В свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізуючи спільний злочинний умисел, передала працівнику банку:
-печатку ФГ «Українська аграрна компанія»;
-наказ від 06.12.2018 N 1 про призначення на посаду директора;
-протокол від 30.11.2018 N 30/11/2018 загальних зборів засновників ФГ «Українська аграрна компанія»;
-статут ФГ «Українська аграрна компанія»; копію опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії;
- копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та ГФ.
В подальшому працівником ПАТ «Банк Восток» підготовлено документи необхідні для відкриття поточного рахунку ФГ «Українська аграрна компанія» в ПАТ «Банк Восток» від імені ОСОБА_4 , як керівника зазначеного суб"єкта господарювання, а саме:
-договір банківського рахунку від 18.01.2019 № 18/104551;
-договір про надання послуг за допомогою системи дистанційного обслуговування;
-вимога та рекомендації щодо захисту системи дистанційного обслуговування;
-картку із зразками підписів;
-сертифікат відкритого ключа ЕЦП клієнта;
-заяву про підключення до системи дистанційного обслуговування;
-лист про відмову від додаткових послуг в системі дистанційного обслуговування;
-опитувальник клієнта-юридичної особи резидента;
-схематичне зображення структури власності клієнта-юридичної особи, а також виготовлено копії документів, які надані ОСОБА_4 та невстановленою досудовим розслідуванням особою.
Встановлено, що положеннями договору про надання послуг за допомогою системи дистанційного обслуговування, крім іншого, передбачено:
-система дистанційного обслуговування - програмно-технічний комплекс Банку для надання Клієнтам послуг дистанційного обслуговування у відповідності до Заяви про підключення Клієнта до відповідної Системи;
-електронний документ Системи - електронний розрахунковий або інший електронний документ, що використовується в банківській діяльності, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних включаючи обов?язкові реквізити документа, захищений електронним цифровим підписом та представлений у форматі, придатному для відповідних програмних ресурсів, за допомогою яких створюється електронний документ; можу бути сформований, переданий, збережений і відтворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері;
-підписувач - уповноважена особа, які відповідно до законодавства У країни та установчих документів Клієнта надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових та інших документів та яка на законних підставах накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;
-токен - компактний пристрій, призначений для автентифікації користувача;
-предметом цього Довору є правовідносини Сторін, що пов"язані з наданням Банком Клієнту послуг по обслуговуванню Клієнта із використанням Системи у відповідності до положень даного Договору, договору про банківський рахунок, інших договорів, укладених між Банком та Клієнтом, вимог чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України;
-Банк залишає без виконання електронний документ, якщо виникла потреба з"ясувати особи Клієнта, суть діяльності, фінансовий стан, а Клієнт не надав документів і відомостей, що підтверджуються ці дані, або умисно подав неправдиві відомості про себе, або своєчасно не оновив їх;
-розрахункові документи в електронному вигляді, що подаються Клієнтом у Банку засобами Системи, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України, із накладенням ЕЦП підписувачів;
-Банк забезпечує перевірку накладених ЕЦП на кожному документів Клієнта в електронному вигляді, в т.ч. на кожного розрахунковому документів в електронному вигляді та за платіжним файлом;
-Клієнт зобов"язаний самостійно забезпечувати зберіганні, використання ЕЦП, паролі для входу до Системи та обмежити доступ до них, з моменту отримання ЕЦК уповноваженими особами Клієнта;
-Клієнт та Банк зобовязу'ються про кожну виявлена спробу несанкціонованого втручання у Систему або пошкодження засобів електронного захисту інформації негайно інформувати один одиного;
-Клієнт несе відповідальність за електронні документи Системи, як такі, що підписані особисто Клієнтом;
-Клієнт несе відповідальність за наявність повноважень на підписання документів у підписувачів, які підписали електронний документ діючим ЕЦП;
-Банк не несе відповідальності за зберігання та використання ЕЦП Клієнтом або особами, які не мають таких повноважень.
Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати протиправний умисел, достовірно знаючи, що не буде здійснювати підприємницьку діяльність від імені ФГ «Українська аграрна компанія», в т.ч. здійснювати фінансово-господарські операції, підписувати шляхом накладення електронного цифрового підпису розрахункові документи в електронному вигляді, підписала проекти вищезазначених документів, а також засвідчила власником підписом справжність копій документів, виготовлених працівником ПАТ «Банк Востою».
Свою чергу, невстановлена в холі досудового розслідування особа, реалізовуючи протиправний умисел, засвідчила печаткою ФГ «Українська аграрна компанія» вищезазначені документи (підписані ОСОБА_10 ). Отримавши підписані та засвідченні ОСОБА_4 документи, працівник банку Восток» відкрив поточний рахунок ФГ «Українська аграрна компанія» в ПАТ «Банк Восток» - 26003010627712. Надалі працівник банку надав ОСОБА_4 токен із сертифікатом відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі ПАТ «Банк Восток» та пароль доступу від нього.
В подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на пособництво у підробці документів на переказ, на виконання раніше обумовлених з невстановленою досудовим розслідуванням домовленостей, передала зазначеній особі токен із сертифікатом відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі ПАТ «Банк Восток» та пароль доступу від нього.
Так, невстановлена в ході досудового розслідування особа, не маючи на те законних повноважень, в порушення вимог договору, укладеного між ФГ «Українська аграрна компанія» та ПАТ «Банк Восток», зокрема вищезазначених положень, отримала можливість використовувати ЕЦП для підписання електронних документів на переказ ФГ «Українська аграрна компанія».
Встановлено, що у період з 18.01.2019 по 24.12.2019 невстановленою досудовим розслідуванням особою, не будучи уповноваженою особою, від імені ОСОБА_4 , як керівника ФГ «Українська аграрна компанія», використовуючи ЕЦП зазначеного суб"єкта господарювання, тобто шляхом несанкціонованого доступу підписано електронні документи на переказ ФГ «Українська аграрна компанія» на загальну суму 3 100 000 грн.
Так, невстановленою досудовим розслідуванням особою шляхом накладення ЕЦП ФГ «Українська аграрна компанія» на електронні документи на переказ коштів від імені ОСОБА_4 здійснено підробку таких документів.
В свою чергу, ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаною про те, що нею фінансово-господарська діяльність ФГ «Українська аграрна компанія», в т.ч. підписання шляхом накладення ЕЦП електронних документів на переказ, здійснюватися не буде, а отриманий та переданий нею токен з ЕЦП та пароль невстановленій в ході досудового розслідування особі буде використаний для проведення фінансових операцій, пов"язаних з незаконною фінансово-господарською діяльністю, шляхом надання засобу - токену з ЕЦІ та паролю для управління банківським рахунком здійснила (вчинила) пособництво у підробці електронних документів на переказ коштів.
Прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами, з часу вчинення кримінальних правопорушень пройшло більше, ніж п'ять років, підозрювана надала письмову згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримала повністю, посилаючись на викладене в ньому, просила задовольнити. Вказала, що цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Судом роз'яснені підозрюваній правові наслідки закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав, наголошено, що вона має право на здійснення кримінального провадження на загальних підставах, при цьому ОСОБА_4 вказала, що їй зрозуміла суть підозри, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, вона наполягає на задоволенні клопотання та звільненні від кримінальної відповідальності саме з такої підстави та наголошує, що не бажає скористатися правом на здійснення кримінального провадження в загальному порядку, її позиція є добровільною.
Вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, суд надходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Як визначено ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Санкція ч. 2 ст. 205-1 КК України станом на час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 2 ст. 205-1 ст. КК України станом на час постановлення ухвали передбачає покарання у виді штрафу від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 2 ст. 200 КК України станом на час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбачала покарання у виді штрафу від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 2 ст. 200 ст. КК України станом на час постановлення ухвали передбачає покарання у виді штрафу від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час події) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України (в редакції, що діяла на час події) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діяла на час події), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, що діє на час постановлення ухвали), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Таким чином, діяння, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України, на час його вчинення було злочином невеликої тяжкості, а станом на день проведення судового засідання є нетяжким злочином.
Діяння, передбачене ч. 2 ст. 200 КК України, на час його вчинення було злочином середньої тяжкості, а станом на день проведення судового засідання є нетяжким злочином.
Отже, в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяли на час вчинення діяння, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України становить 3 роки, а в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України становить 5 років.
Крім того, в разі застосування норм Кримінального кодексу України в редакції, що діяли на час вчинення діяння, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 200 КК України становить 5 років, і в разі застосування Кримінального кодексу України в редакції станом на день постановлення ухвали, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 200 КК України становить 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
З огляду на вказане в даному випадку підлягають застосуванню норми Кримінального кодексу України, що діяли станом на час вчинення діяння.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 14.09.2020, постановленій у справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК Українивстановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
ОСОБА_4 в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності нового кримінального правопорушення не вчинила, що вбачається з відповідної довідки, наявної в матеріалах цього кримінального провадження.
Тому суд вважає, що в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов'язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення підозрюваної до кримінальної відповідальності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Виходячи з фактичних обставин справи, так як вони викладені в письмовому повідомленні про підозру, подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 205-1 КК України, мала місце 30.11.2018, а подія кримінального правопорушення, з приводу якої ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, мала місце 18.01.2019, відтак на даний час сплинули передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінальних правопорушень, строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим, суд, за наявності згоди підозрюваної на закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 49 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, суд надходить висновку, що кримінальне провадження №72024071350000035 від 03.06.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, підлягає закриттю.
Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати, речові докази в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49, 205-1, 358 КК України ст. ст. 285, 286, 288, 314, 369, 371 КПК України, суд
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №72024071350000035, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2024, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 200 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1