18.03.2026 Справа № 756/4484/26
Справа № 756/4484/26
1-кс/756/939/26
18.03.2026 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026100050000081 від 16.01.2026 за ч. 1 ст. 263 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скадовськ Херсонської області, зареєстрованого у цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12026100050000081 від 16.01.2026 з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100050000081 від 16.01.2026 за підозрою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України, в ході якого встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, день та місці у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел ОСОБА_6 у невстановлений в ході розслідування час та день, але не пізніше весни 2025 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Дмитра Павличка, 3г, придбав у невстановленої особи пістолет, який належить до нарізної вогнепальної зброї та є бойовим самозарядним пістолетом системи Макарова (ПМ), калібру 9х18 мм № НОМЕР_1 , що виготовлений промисловим способом колишній СРСР в 1991 році та є придатним до стрільби; 88 (вісімдесят вісім) патронів з маркуванням «270 99», «270 98», «270 02», «38 57», «539 91», «38 88» та «38 82», які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, є бойовими пістолетними патронами, калібру 9х18 мм, споряджені кулями зі сталевим осердям, виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби; 23 (двадцять три) патрони з маркуванням «БПЗ 9 мм Маk.», «МЕSКО 9х18», «CCI N9х18 MAKAROV», які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї є пістолетними патронами, калібру 9х18 мм та спорядженні кулями зі свинцевим осердям, виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби; саморобний вибуховий пристрій, який складається з артилерійського пороху, фітілів, загорнутий в папір та клейку стрічку для утримання конструкції; електродетонатор типу ЕДПр; запал типу УЗРГМ; корпус пострілу ВОГ іноземного виробництва зі слідами втручання в конструкцію із залишками вибухової речовини, які в подальшому став зберігати за адресою проживання, а саме у приміщенні кв. АДРЕСА_3 . В подальшому, 23.01.2026, у період часу з 06:32 по 10:18, у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та вилучено вищевказану вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, які ОСОБА_6 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали місцевого суду від 24.01.2026, оскільки з метою повного та всебічного дослідження обставин вчинення ОСОБА_6 злочину, необхідно провести ряд слідчих та виконати ряд процесуальних дій. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання останнього під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 , посилаючись на необгрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, просив змінити застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
23.01.2026 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України.
24.01.2026 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.03.2026 включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
16.03.2026 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12026100050000081 від 16.01.2026 до 3 (трьох) місяців.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання документах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які об'єктивно неможливо провести до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
- отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-балістичної експертизи, яка перебуває на виконані у Київському НДЕКЦ МВС України;
- отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки 2 (двох) вибухо-технічних експертиз, які перебувають на виконанні у Київському НДЕКЦ МВС України;
- отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок експерти матеріалів, речовин та виробів, яка перебуває на виконанні у Київському НДЕКЦ МВС України;
- отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок комплексної експертизи матеріалів, речовин та виробів та вибухо-технічної експертизи, яка перебуває на виконанні Київському НДЕКЦ МВС України;
- вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри з урахуванням отриманих висновків експертиз;
- виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні у яких виникне необхідність;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.
З викладеного вбачається, що кримінальне провадження триває, досудове розслідування не завершено.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, та зважаючи на характер інкримінованого злочину, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливти на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, надаючи оцінку розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, слідчий суддя звертає увагу на те, що ЄСПЛ у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.04.2022 зазначає, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» від 07.12.2006).
За таких обставин, розмір застави, про який просить сторона обвинувачення, без відповідного та достатнього обґрунтування для її визначення саме у такому розміру, буде порушенням п. 3 ст. 5 Конвенції, з огляду на це слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12026100050000081 від 16.01.2026 за ч. 1 ст. 263 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, тобто до 23.04.2026 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 гривень, зобов'язавши ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду, та виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово Оболонський районний суд міста Києва та прокурора.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_10 вважається таким щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1