Головуючий І інстанції: С.М. Глазько
20 березня 2026 р. Справа № 480/2135/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 23.01.26 по справі № 480/2135/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки стажу роботи консультантом Державного нотаріуса Глухівської районної держнотконтори у період з 10.07.1986 по 08.04.1990 як стажу роботи, що давав право для призначення на посаду судді вперше, відповідно до ч.2 ст.137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки стажу роботи консультантом Державного нотаріуса Глухівської районної держнотконтори у період з 10.07.1986 по 08.04.1990 як стаж роботи, що давав право для призначення на посаду судді вперше, відповідно до ч.2 ст.137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного утримання судді, виходячи з розрахунку 74% суддівської винагороди судді з 01.02.2021 та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним утриманням судді в розмірі 70% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 74% суддівської винагороди судді.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фону України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
У подальшому, до Сумського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у адміністративній справі від 26.04.2021 по справі № 480/2135/21.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі №480/2135/21 - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 - протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали.
16.01.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду надійшов звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21, в якому зазначено, що на виконання рішення суду у вересні 2021 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2021 та зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки стажу роботи консультантом Державного нотаріуса Глухівської районної держнотконтори як стаж роботи, що давав право для призначення на посаду судді вперше, відповідно до ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Сума перерахованих коштів за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 нарахована до виплати та становить 20179,20 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання судового рішення від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 - відмовлено.
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про звільнення від сплати штрафу за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 - задоволено.
Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу відповідно до ч. 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду в від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області виплатити позивачу суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 - протягом 90 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове, яким накласти на керівника ГУ ПФУ в Сумській області штраф у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 382-3 КАСУ (від 20 до 40 прожиткових мінімумів)
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою. Судом не враховано, що відповідач фактично вчинив дії на виконання рішення суду та виконував його протягом року (зарахував стаж та проводив відповідні нарахування). Проте, у подальшому відповідач самовільно припинив виконання рішення суду.
На переконання позивача, такі дії керівника ГУ ПФУ свідчать про відсутність поважних причин невиконання, передбачених ч. 5 ст. 382-3 КАСУ, а навпаки - підтверджують прямий умисел на ігнорування судового контролю.
Звільнивши керівника від штрафу, суд фактично позбавив позивача єдиного дієвого механізму стимулювання відповідача ПФУ який не виконує рішення суду у повному обсязі понад 3 роки.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Звільняючи керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу відповідно до ч. 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані кошти на виконання судового рішення від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21, будуть виплачені в порядку, передбаченому Постановою №821, та за наявності бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.
Крім того, відповідачем час підтверджено відсутність бюджетних асигнувань для виконання рішення суду у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п.3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду).
За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання такого рішення, штраф.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку. Додатково суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Зокрема суд повинен з'ясувати чи вживалися суб'єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обгрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п'ятої статті 382-3 КАС України.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що представник відповідача у клопотанні про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу в порядку ст.382-3 КАС України вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Пунктом 5 Постанови КМУ № 821 унормовано, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/ помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 480/2135/21, у межах реалізації положень Постанови КМУ № 821 ОСОБА_1 виплачено: - 187,35 грн - у жовтні 2025 року; 187,35 грн - у листопаді 2025 року; 187,35 грн - у грудні 2025 року.
Відповідачем зазначено, що нараховані кошти на виконання судового рішення від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21, будуть виплачені в порядку, передбаченому Постановою №821, та за наявності бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області штрафу.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за регультатами розгляду звіту акцентувала увагу на тому, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача від 13.05.2025 відповідачем розраховано довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу 30 років 9 місяців 22 дні, що становить 70 % грошової винагороди судді що працює на відповідній посаді, у той час як рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі 480/2135/21 яке набрало законної сили, судом визначено, що загальний стаж судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку складає 32 роки 9 місяців 21 день, що складає 74 % грошової винагороди судді що працює на відповідній посаді
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надаючи звіт про виконання судового рішення у справі № 480/2135/21 на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 не надало жодної інформації щодо наведених аргументів позивача.
Отже, виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року в частині зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки на посаді консультанта Державного нотаріуса Глухівської районної держнотконтори як стаж роботи, що давав право для призначення на посаду судді вперше, та відповідно розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку стажу 32 роки 9 місяців 21 день, що складає 74 % грошової винагороди судді що працює на відповідній посаді потребує надання додаткової інформації від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
У зв'язку з чим, судом першої інстанції встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду в від 26.04.2021 у справі № 480/2135/21 частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області виплатити позивачу суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.02.2021 по 30.09.2021 - протягом 90 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Після надходження звіту суд першої інстанції зобов'язаний перевірити повноту та належність виконання рішення суду, зокрема в частині врахування визначеного рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 480/2135/21 стажу роботи позивача та правильності здійсненого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У разі встановлення факту невиконання або неналежного виконання судового рішення, суд має право у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відповідності до ч. 3 ст. 382-3 КАС України.
Водночас, враховуючи, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області було надано додатковий строк для подання звіту із врахуванням наведених позивачем обставин, підстави для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу є передчасними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність надання відповідачу додаткового строку для належного виконання судового рішення та подання відповідного звіту.
Водночас, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції помилково виснував, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі № 480/2135/21 виконано в частині зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки на посаді консультанта Державного нотаріуса Глухівської районної держнотконтори як стаж роботи, що давав право для призначення на посаду судді вперше, та відповідно розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку стажу 32 роки 9 місяців 21 день, що складає 74 % грошової винагороди судді що працює на відповідній посаді.
Отже, наявні підстави для зміни ухвали Сумського окружного адміністративного суду, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 по справі № 480/2135/21 змінити з підстав і мотивів її прийняття.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 по справі № 480/2135/21 змінити в частині мотивів і підстав її прийняття, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 по справі № 480/2135/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло