20 березня 2026 р. Справа № 520/17417/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 (суддя: Супрун Ю.О., м. Харків) по справі № 520/17417/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (надалі за текстом - ТОВ ВКП "K.I.T. LTD", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (надалі за текстом - Київська митниця, митний орган, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" зазначило, що під час митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61044, код ЄДРПОУ 30290694) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025.
Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вул. Новопроектна, буд. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61044, код ЄДРПОУ 30290694) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Київська митниця, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України при проведені контролю митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №25UA100430583175U5, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Також, зазначає, що документи, що надані декларантом, висновки митного органу не спростовують, відтак прийняті митним органом рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Позивачем подано відзив, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.10.2024 між ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" (Покупець) та HAI VUONG CO., LTD (Продавець) укладено контракт № 2510.
Предметом вказаного Контракту, відповідно до п.1.1. розділу І, є те, що Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (у подальшому Товар) згідно інвойсу та ціни узгодженої Сторонами.
Відповідно до п. 1.2 розділу І зазначеного Контракту, Інвойс є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 3.1 Контракту, ціна товару, що є предметом купівлі-продажу, вказується в інвойсі в USD.
Відповідно до п.4.2 Контракту № 2510 від 25.10.2024 та проформи-інвойсу № 250ART HV від 15.01.2025, умовою оплати за товар є передплата, яка відповідно до інвойсу становить 20% суми контракту, що дорівнює 18638,00, доларів США (повна вартість партії товару за інвойсом № 250ART-HV - 93190,00 доларів США).
На попередню оплату товару продавцем за контрактом виписана проформа інвойс № 250ART-HV від 15.01.2025 на поставку риби мороженої на суму 93190,00 доларів США.
Вказаний інвойс наданий ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" митниці разом із листом про надання додаткових документів за митною декларацією № 25UA100430583175U5 від 01.05.2025 (рішення № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025) б/н від 11.06.2025.
Інвойс № 250ART-HV від 15.01.2025 оплачений платіжною інструкцією в іноземній валюті № 19 (підстава переказу: проформа інвойс № 250ART-HV від 15.01.2025 та контракт № 2510 від 25.10.2024), сума платежу 18638,00 доларів США.
Комерційний Інвойс № HV50086 від 13.02.2025 виписаний на остаточну оплату партії товару, обумовленого проформою - інвойсом № 250ART-HV, сума оплати за цим інвойсом 74552,00 доларів США, при цьому інвойсі зазначено, що в цю суму не входить раніше сплачена за товар сума попередньої оплати в розмірі 18638,00 доларів США, яка врахована продавцем в рахунок оплати партії товару.
Оплата комерційного інвойсу № HV50086 проведена платіжною інструкцією в іноземній валюті № 51 (підстава переказу: проформа інвойс № HV50086 від 15.01.2025 та контракт № 2510 від 25.10.2024), сума платежу 74552,00 доларів США.
Для розмитнення товару позивачем 01.05.2025 була подана електронна митна декларація № 25UA100430583175U5 щодо митного оформлення товару, ввезеного на територію України на підставі Контракту № 2510 від 25.10.2024.
За вказаною вище декларацією № 25UA100430583175U5 на підставі контракту № 2510 від 25.10.2024 ввезено на митну територію України наступний товар:
1. Риба морожена: масляна (frozen oilfish hgt) роду (lepidoсybium flavobrunneum), патрана, без голови та хвоста, тушка, без теплової обробки, без харчових домішок, замороження IQF, глазур 5%. Розмірний ряд: 1-3 кг/шт. Вага Нетто: 6000 кг. Включно із вагою крижаної глазурі), упаковано в 174 мішки. Дата виробництва: 01/205р., виробник: Hai Vuong Company Limited (#DL318), країна виробництва: VN.
2. Риба морожена: масляна (frozen oilfish hgt) роду (lepidoсybium flavobrunneum), патрана, без голови та хвоста, тушка, без теплової обробки, без харчових домішок, замороження IQF, глазур 5%.Розмірнии ряд: 3-6 кг/шт. Вага Нетто: 17000 кг. Включно із вагою крижаної глазурі), упаковано в 490 мішків. Дата виробництва: 01/205р., виробник: Hai Vuong Company Limited (#DL318), країна виробництва: VN.
Відповідно до граф 20, 22, 23, 42 МД № 25UA100430583175U5, загальна вартість товару складає 93190,00 доларів США, курс валюти 41,4706 грн. на 1 долар США, поставка відбувалася на умовах CIF RO Constanta.
Згідно з графою 12 №МД 25UA100430583175U5, митна вартість становить 3904645, 21 грн..
До поданої МД № 25UA100430583175U5 на підтвердження заявленої митної вартості товару та за даними Картки відмови в прийнятті митної декларації № UA100430/2025/000080 митному органу позивачем було подано такі документи: - Сертифікат якості (Certificate of quality) від 19.02.2025; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № HV50086 від 13.02.2025- Коносамент (Bill of lading) № YMJAM490353965 від 19.02.2025; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 170876 від 29.04.2025; - Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № 25ROCT1970FD8555L3 від 29.04.2025; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 50900207 від 03.03.2025; - Статус особи, яка подає митну декларацію 2; - Загальна декларація прибуття № 25UA141000456786Z7 від 29.04.2025; - Банківський платіжний документ, що стосується товару № 19 від 05.02.2025; - Банківський платіжний документ, що стосується товару № 51 від 16.04.2025; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2904-1 від 29.04.2025; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2510 від 25.10.2024; - Договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022; Договір (контракт) про перевезення № 230620 від 23.06.2020; - Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12803539 від 01.05.2025; - Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 25UA100430583175U5 від 01.05.2025.
Митним органом 01.05.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000013/2 (далі - Рішення № UA100430/2025/000013/2), відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів.
На підставі зазначеного Рішення відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100430/2025/000080 (далі - Картка відмови UA100430/2025/000080), згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Відповідно до графи 33 Рішення № UA100430/2025/000013/2, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) Відповідно до інвойса від 13.02.2025 № HV50086 умови оплати умовою оплати вартості імпортованого товару визначено « 20 % in advance and 80 % after confirm documents in accordance with 7.2 of Contract» (неоф. переклад: 20 % - передоплата, 80 % - після підтвердження документів у відповідності до розділу 7.2 Контракту) від 25.10.2024 № 2510. Проте в наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.10.2024 № 2510 відсутній пункт 7.2.
2) В платіжній інструкції № 19 від 05.02.2025 в гр.70 «Призначення платежу» зазначено посилання на проформу-інвойс від 15.01.2025 № 25025ART HV DD від 15.01.2025 проте, вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати з оцінюваним товаром.
3) До митного оформлення надана лише довідка про транспортні витрати від 29.04.2025 № 2904-1 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.». щодо автоперевезення за маршрутом Constanta (Румунія) п/п Орлівка. Разом з тим, не надано числових значень витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів в порту Constanta.
4) Відповідно до інвойса від 13.02.2025 № HV50086 та гр. 20 ЕМД, умови поставки CIF Constanta, але до митного органу не надано страховий поліс. Товар поставляється в Україну на умовах CIF- Constanta (Румунія). Міжнародний торговий термін (умова) CIF «Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) «вартість, страхування та фрахт» (... назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Таким чином, всі додаткові витрати та ризики під час транспортування покладаються на покупця. Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця.
5) Крім того, надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 29.04.2025 № 2904-1 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.»., проте згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 29.04.2025 № 170876, перевізником товарів виступає інша особа ТОВ «Транспортна компанія «Авто АССЕДО». Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано жодного з вище перелічених документів. Отже, ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо. Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
6) У коносаменті від 19.02.2025 № YMJAM490353965 міститься відмітка «DRAFT ONLY» (тільки чернетка), що може свідчити про те, що це не являється документом по якому було відвантажено вантаж.
Також судом встановлено, що позивач, скориставшись правом, передбаченими ч. 8 ст. 53 Митного кодексу України, додатково разом із листами б/н від 11.06.2025 та від 23.06.2025 надав Митному органу наступні документи:
- документи, що підтверджують вартість перевезення: 1. ДОГОВІР З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ № 010919 від 01/09/19 між ТОВ «ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; 2. Додаткова угода № 1 від 02 квітня 2024 року до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01 вересня 2019 року між ТОВ «ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; 3. ДОДАТКОВА УГОДА № 1 до Договору №230620 від 23.06.2020; 4. Рахунок-фактура № СФ-0001430 від 14 травня 2025 року; 5. АКТ № ОУ-1430 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.05.2025; 6. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 673 від 14.05.2025 про сплату 100000, 00 грн. (ЧАСТКОВА ОПЛАТА).
- Інші документи щодо виконання контракту на поставку товару: 1. PROFORMA INVOICE №25025ART-HV від 15.01.2025.
За результатами вивчення направлених додаткових документів Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025 залишене без змін, а недоліки у документах, що стали підставою для його прийняття відповідач вважав не усунутими.
З огляду на прийняття відповідачем Рішення № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025 та винесення Картки відмови UA100430/2025/000080 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач скористався правом на випуск товару у вільний обіг за митною декларацією № 25UA100430582718U5 від 15.04.2025.
Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).
Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України)
Аналіз наведених положень свідчить, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 54 МК України)
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 54 МК України)
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. (ч. 5 ст. 54 МК України)
Приписами частин 1, 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За змістом статей 57, 58 МК України, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні наведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене свідчить, що саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Подібна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Також, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з цим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
Колегія суддів зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) Відповідно до інвойса від 13.02.2025 № HV50086 умови оплати умовою оплати вартості імпортованого товару визначено « 20 % in advance and 80 % after confirm documents in accordance with 7.2 of Contract» (неоф. переклад: 20 % - передоплата, 80 % - після підтвердження документів у відповідності до розділу 7.2 Контракту) від 25.10.2024 № 2510. Проте в наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.10.2024 № 2510 відсутній пункт 7.2.
2) В платіжній інструкції № 19 від 05.02.2025 в гр.70 «Призначення платежу» зазначено посилання на проформу-інвойс від 15.01.2025 № 25025ART HV DD від 15.01.2025 проте, вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати з оцінюваним товаром.
3) До митного оформлення надана лише довідка про транспортні витрати від 29.04.2025 № 2904-1 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.». щодо автоперевезення за маршрутом Constanta (Румунія) п/п Орлівка. Разом з тим, не надано числових значень витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів в порту Constanta.
4) Відповідно до інвойса від 13.02.2025 № HV50086 та гр. 20 ЕМД умови поставки CIF Constanta, але до митного органу не надано страховий поліс. Товар поставляється в Україну на умовах CIF- Constanta (Румунія). Міжнародний торговий термін (умова) CIF «Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) «вартість, страхування та фрахт» (... назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Таким чином, всі додаткові витрати та ризики під час транспортування покладаються на покупця. Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця.
5) Крім того, надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 29.04.2025 № 2904-1 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.»., проте згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 29.04.2025 № 170876, перевізником товарів виступає інша особа ТОВ «Транспортна компанія «Авто АССЕДО». Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» укладається договір транспортного експедирування у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; рахунок-фактура; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано жодного з вище перелічених документів. Отже, ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо. Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
6) У коносаменті від 19.02.2025 № YMJAM490353965 міститься відмітка «DRAFT ONLY» (тільки чернетка), що може свідчити про те, що це не являється документом по якому було відвантажено вантаж.
Вказані застереження спростовані наданими суду доказами (документами, що надавалися митниці разом із разом із листами б/н від 11.06.2025 та від 23.06.2025), згідно з якими митниці надані:
- документи, що підтверджують вартість перевезення: 1. ДОГОВІР З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ № 010919 від 01/09/19 між ТОВ «ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; 2. Додаткова угода № 1 від 02 квітня 2024 року до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01 вересня 2019 року між ТОВ «ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; 3. ДОДАТКОВА УГОДА № 1 до Договору №230620 від 23.06.2020; 4. Рахунок-фактура № СФ-0001430 від 14 травня 2025 року; 5. АКТ № ОУ-1430 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.05.2025; 6. ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ № 673 від 14.05.2025 про сплату 100000, 00 грн. (ЧАСТКОВА ОПЛАТА).
- Інші документи щодо виконання контракту на поставку товару: 1. PROFORMA INVOICE №25025ART-HV від 15.01.2025.
Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідно до інвойсу № HV50086 від 13.02.2025 умови оплати умовою оплати вартості імпортованого товару визначено умови: 20 % - передоплата, 80 % - після підтвердження документів у відповідності до розділу 7.2 Контракту від 25.10.2024 № 2510, який в тексті згаданого контракту відсутній, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що продавець, виписуючи інвойс № HV50086, припустився помилки та послався на неіснуючий пункт 7.2 замість пункту 4.2, яким передбачена попередня оплата за товар. Але, ця помилка не змінює змісту зобов'язання, оскільки попередня оплата передбачена п. 4.2 Контракту № 2510 від 25.10.2024 та проформою-інвойсом № 250ART-HV від 15.01.2025, а інвойс, виписаний на підставі цього контракту за п. 1.2 є невід'ємною частиною цього Контракту.
Слід зазначити, що надані документи в сукупності демонструють узгоджену модель розрахунків: контракт № 2510 від 25.10.2024 визначає, що інвойс є невід'ємною частиною контракту (п. 1.2). a ціна товару встановлюється в інвойсі (п. 3.1); попередня оплата передбачена умовами контракту та проформою-інвойсом № 25025ART-HV DD від 15.01.2025, а комерційний інвойс № HV50086 від 13.02.2025 виставлений на остаточний платіж із урахуванням раніше сплаченої передоплати. Тобто посилання в інвойсі на "пункт 7.2" є технічною неточністю у реквізиті, яка не створює жодної невизначеності щодо ціни, кількості чи факту оплати. Це підтверджується логікою документів про оплату та взаємозв'язком проформи та комерційного інвойсу, наведеним у позові.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №815/1460/18 наголосив, що незначні технічні недоліки первинних документів не спростовують достовірності всієї інформації за наявності іншої сукупності доказів. Відтак формальні зауваження до CMR не є підставою для невизнання заявленої митної вартості чи застосування резервного методу.
А у постанові Верховного Суду у справі № 804/4365/16 від 18.02.2020 зроблено висновок, що технічні неточності або формальні розбіжності в умовах договору чи інвойсу не можуть бути підставою для коригування митної вартості, якщо такі неточності не впливають на числове значення ціни товару.
Посилання на відсутність серед наданих до митного оформлення документів проформи-інвойсу №25025ART HV від 15.01.2025, що зазначений як підстава для платежу, оформленого платіжною інструкцією № 19 від 05.02.2025, не відповідає дійсності, оскільки цей документ наданий відповідачу разом із листом про надання додаткових документів за митною декларацією № 25UA100430583175U5 від 01.05.2025 (рішення № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025) б/н від 11.06.2025.
Отже, наведене не є розбіжністю в документах, які надавалися митниці, оскільки інвойс, виписаний позивачу на підставі укладеного контракту № 2510 від 25.10.2025, є його невід'ємною частиною, як то передбачено п. 1.2 цього Контракту. А тому, це є уточненням в інвойсі умов та розмірів попередньої оплати, передбаченої п. 4.2 Контракту в проформі-інвойсі № 250ART-HV від 15.01.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в платіжній інструкції № 19 від 05.02.2025 в гр.70 «Призначення платежу» зазначено посилання на проформу-інвойс від 15.01.2025 № 25025ART-HV DD від 15.01.2025, проте вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати до оцінюваного товару. Стосовно згаданої обставини позивач у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає, що «цей документ наданий відповідачу разом із листом про надання додаткових документів за митною декларацією № 25UA100430583175U5 від 01.05.2025 (рішення № UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025) б/н від 11.06.2025». Однак вбачається, що позивач надав митному орану проформу-інвойс від 15.01.2025 № 25025ART-HV DD лише 11.06.2025, тобто вже пізніше винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Крім того, листом від 01.05.2025 № 15113 ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «K.I.T. LTD» (тобто під час здійснення процедури митного і до моменту винесення оскаржуваного рішення) повідомило митний орган про відсутність можливостей для надання додаткових документів, окрім наданих.
Таким чином, зазначені вище обставини не спростовують висновків митного органу при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, що визначають вартість товару за контрактом №2510 від 25.10.2024 та інвойсами № 25025ART HV від 15.01.2025 та № HV50086 від 13.02.2025, доведені належними та допустимими доказами.
Щодо підтвердження інших складових митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення (за даними Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000080), та додатково разом із Листами про надання додаткових документів за митною декларацією № 25UA100430583175U5 від 01.05.2025 (рішення №UA100430/2025/000013/2 від 01.05.2025) б/н від 11.06.2025 та від 23.06.2025 надані такі документи стосовно доставки товару на митну територію України: Договір № 230620 від 23.06.2020, укладений між експедитором ТОВ «ОЛІМП А.С.» та ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD» - замовником, за п. 1.1 якого Замовник доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику згідно ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» за погодженням сторін, згідно п. 2.1.1 якого експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажів Замовника на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за згодою Сторін; Додаткова угода № 1 до Договору № 230620 від 23.06.2020 відповідно до п. 1 якої договір доповнений пунктом 4.7 такого змісту: Довідка про транспортні витрати є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України; Договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, укладений між Замовником ТОВ «ОЛІМП А.С.» та перевізником ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО», за п. 1.2 перевізник виконує перевезення вантажів, пред'явлених Замовником, а Замовник сплачує послуги Перевізника; Додаткова угода № 1 від 02.04.2024 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, за п. 1 якої сторони домовилися п. 1.1 цього договору викласти в наступній редакції: «Замовник залучає Перевізника для перевезення вантажів автомобілями по території України, Євросоюзу та країн СНД»; Міжнародна товарно-транспортна накладна № 170876 від 29.04.2025 на перевезення товару за інвойсом № HV50086 від 13.02.2025 транспортування морського контейнеру YMLU5431771 автомобілем із державним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , перевізник ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; Акт здачі-прийняття виконаних робіт/надання послуг № ОУ-00000001430, за яким транспортні послуги в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) з транспортування морського контейнеру YMLU5431771 склали 40000,00 грн.; Рахунок-фактура № СФ-0001430 від 14.05.2025, виданий ТОВ «ОЛІМП А.С.» за яким транспортні послуги в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) з транспортування морського контейнеру YMLU5431771 склали 40000,00 грн.; Платіжна інструкція № 673 від 23.05.2025 про оплату 100 000,00 грн. за послуги, згідно договору № 230620 від 10.06.2020 та рахунку СФ-0001430 від 14.05.2025; Довідка про транспортні витрати № 2904-1 ВІД 29.04.2025, видана ТРАНСПОРТНО ЕКСПЕДИТОРСЬКОЮ КОМПАНІЄЮ ТОВ «ОЛИМП А.С.» (що згідно п. 4.7. договору є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України), якою компанія підтверджує, що транспортування морського контейнеру YMLU5431771, на автомобілі BH3287EE/BH0008XM, становить: - з порту Констанца (Румунія) до кордону України, митний пост «Орлівка» - 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок) без НДС, Страхування вантажу не проводилось. Навантаження здійснювалось за рахунок продавця.
Доводи апеляційної скарги, що ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, послуги із доставки товару до позивача прийняла на себе експедиторська компанія ТОВ «ОЛІМП А.С.», що діяла на підставі Договору № 230620 від 23.06.2020 (далі - Договів № 230620 ), що укладений між експедитором - ТОВ «ОЛІМП А.С.» та ТОВ «ВКП К.І.Т. LTD» замовником.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 230620, Замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику згідно ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» за погодженням сторін.
Відповідно п. 2.1.1 Договору № 230620, експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажів Замовника на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за згодою Сторін.
Згідно з п. 4.7 Договору № 230620, довідка про транспортні витрати є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/ контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України (п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 230620 від 23.06.2020).
Надалі експедитор уклав договори на виконання доручення позивача щодо доставки товару на митну територію України, про що складений Акт здачі-прийняття виконаних робіт/надання послуг № ОУ-1359, за яким транспортні послуги з доставки товару в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія) - м/п Орлівка (Україна) з транспортування морського контейнеру OTPU6468068 склали 40000,00 грн..
Отже, на підставі наявних в експедитора документів та ґрунтуючись на положеннях Договору № 230620 від 23.06.2020 експедитором складена Довідка про транспортні витрати № 2904-1 від 29.04.2025, видана ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЮ КОМПАНІЄЮ ТОВ «ОЛИМП А.С.», якою компанія експедитор підтверджує, що транспортування морського контейнеру YMLU5431771, на автомобілі BH3287EE / BH0008XM, становить: - з порту Констанца (Румунія) до кордону України, митний пост «Орлівка» - 40000,00 (сорок тисяч гривень, 00 копійок) без НДС, Страхування вантажу не проводилось. Навантаження здійснювалось за рахунок продавця.
Митна вартість коригується не через відсутність паперового документа як такого, а виключно тоді, коли існують підстави вважати, що певна обов'язкова складова не включена до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, і її неможливо підтвердити іншими документами. У даному випадку довідка № 2904-1 від 29.04.2025 прямо містить відомість «Страхування вантажу не проводилось», що спростовує припущення митниці про наявність неврахованих страхових витрат. Апелянт не доводить існування окремого страхового платежу та не пояснює, яку саме суму і за який період потрібно додати до митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу, що надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 29.04.2025 № 2904-1 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.»., однак згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 29.04.2025 № 170876, перевізником товарів виступає інша особа ТОВ «Транспортна компанія «Авто АССЕДО». Таким чином, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.
Доводи апелянта, що підприємство, яке надає документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватися з підприємством, що здійснює перевезення оцінюваного товару, не знаходять свого підтвердження з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право залучати до виконання доручення інші підприємства, у тому числі перевізників. У таких випадках саме експедитор є відповідальним за організацію перевезення, а документи, складені на його ім'я, включно з актом виконаних робіт, рахунками та іншими підтверджуючими документами, є належними доказами фактичного здійснення послуг та понесених витрат.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Отже, якщо перевезення організоване через експедитора, документи можуть бути оформлені не на фактичного перевізника, а на експедитора як сторону, що забезпечила транспортування.
Сам факт залучення перевізника експедитором є звичайною моделлю транспортно-експедиторської діяльності. Декларант подав митниці договір перевезення № 010919 від 01.09.2019, укладений між ТОВ «ОЛІМП А.С.» та ТОВ «ТК "Авто АССЕДО"», додаткові угоди, рахунок-фактуру № СФ-0001430 від 14.05.2025, акт № ОУ-1430 від 14.05.2025 та платіжну інструкцію № 673 від 14.05.2025, листами б/н від 11.06.2025 та б/н від 23.06.2025. Отже, наявний повний ланцюг документів, який дозволяє ідентифікувати перевезення та його вартість.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем укладено Договір № 230620 від 23.06.2020, із експедитором - ТОВ «ОЛІМП А.С.», за п. 1.1 якого Експедитор зобов'язується організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику згідно ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» за погодженням сторін.
У свою чергу, Експедитор уклав Договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, з перевізником ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО», за п. 1.2 якого перевізник виконує перевезення вантажів, пред'явлених Замовником, а Замовник сплачує послуги Перевізника, який виконав надане йому замовлення із транспортування товару, що розмитнюється.
За результатами цих та інших дій експедитором складена довідка про транспортні витрати, статус якої визначений п. 4.7 Договору № 230620 від 23.06.2020, за яким вона є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України (п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору №230620 від 23.06.2020).
У наданих до Листа рахунку-фактурі від 14.05.2025 № СФ-0001430 та акті здачі-прийняття робіт від 14.05.2025 № ОУ-1430 відсутні посилання на договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, а, отже, зазначені документи не підтверджують належність послуг до товарів.
Автотранспортною накладною CMR № 170876 від 29.04.2025 підтверджена доставка морського контейнеру YMLU5431771 , який містить товар, зазначений в інвойсі № HV50049 від 21.01.2025.
Згідно проформу-інвойсу № HV50086 від 25.10.2025, товар, обумовлений ним поставляється в морському контейнері YMLU5431771.
В рахунку-фактурі № СФ-0001430 від 14.05.2025 виставлена оплата за транспортні послуги з доставки морського контейнеру YMLU5431771 в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) на 40000,00 грн..
Актом № ОУ-00000001430 здачі-прийняття робіт погоджене надання транспортних послуг з доставки морського контейнеру YMLU5431771 в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) на 40000,00 грн.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що надані до митниці рахунок-фактура № СФ-0001430 від 14.05.2025 та Акт № ОУ-00000001430 у сукупності із іншими поданими митниці документами, які підтверджують митну вартість товару, є належними та допустимими доказами такого підтвердження, оскільки чітко ідентифікуються із товаром, що представлений до митного оформлення.
Щодо доводу апелянта про відсутність доказового значення коносаменту № УМЈАМ490353965 від 19.02.2025 з відміткою «DRAFT ONLY», поданого у складі документів при митному оформленні за МД № 25UA10043058317505, колегія суддів зазначає наступне.
Коносамент ?МЈАМ490353965, датований 19.02.2025, є дійсним транспортним документом, відповідно до якого вантаж було завантажено на судно у порту Вунгтау (В'єтнам) з наступним прямуванням до України через порт Констанца (Румунія).
Вказана відмітка "DRAFT ONLY" свідчить лише про статус друкованої копії документа на момент її формування, і зазвичай використовується перевізниками (у тому числі YANG MING MARINE TRANSPORT CORP.) для відображення попередньої версії коносамента, яка не має статусу оригіналу до моменту підтвердження і випуску фінальної версії.
В даному випадку відправником вантажу було оформлено TELEX RELEASE, що підтверджує дозвіл на видачу вантажу без фізичних оригіналів коносамента. Це означає, що вантаж випущено до одержувача на підставі електронного підтвердження перевізника (телекс-релізу), а не на підставі паперових оригіналів.
Таким чином, фактичне відвантаження вантажу та його документальне оформлення підтверджено перевізником, а копія коносамента з відміткою "DRAFT ONLY" подана як інформаційне підтвердження, що супроводжує телекс-реліз. Доказом правомірності цього способу є наявність у перевізника інформації про повне оформлення коносамента та реєстрацію вантажу у відповідному рейсі.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт формулює даний довод, як припущення, що не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості.
Позивач у позові та відповіді на відзив надавав роз'яснення природи такої відмітки та вказував на оформлення TELEX RELEASE як підстави видачі вантажу без фізичних оригіналів коносамента. Апелянт не доводить, що товар не перевозився або що коносамент не дозволяє ідентифікувати вантаж.
Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, митним органом при визначенні митної вартості застосовувався резервний метод визначення митної вартості.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів.
При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є хибними та такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Отже, наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, свідчать про те, що відповідачем не доведено: неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем до митної декларації документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, узгоджувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/17417/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко