Постанова від 19.03.2026 по справі 520/5668/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 р. Справа № 520/5668/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 24.09.25 по справі № 520/5668/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» (далі - ТОВ «Авто Тренд», Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Тренд» судовий збір у сумі 4713,73 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, №24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилаючись на приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі - МК України) стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, однак, у спірних правовідносинах відповідач лише обмежився посиланнями на відсутність у наданих товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

На думку позивача, наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без надання відповідних роз'яснень та обґрунтувань, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, стверджував, що при використанні цінової бази ЄАІС, відповідачем з невідомих причин використані для порівняння митні декларації іншого імпортера без урахування обсягів партії, умов поставки, комерційних умов, тощо, а у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, не зазначено будь - яких пояснень або порівнянь характеристик імпортованих товарів, що свідчить про необґрунтованість здійснених коригувань.

Повідомив, що сума витрат позивача на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складає 5000,00 грн та підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Авто Тренд» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 520/5668/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Акварельний, буд. 1/3, с. Подвірки, Харківська обл., Харківський р-н, 62371, ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ТРЕНД» (ЄДРПОУ 38493680) сплачену суму судового збору в розмірі 4713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) грн 73 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 520/5668/25 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» у задоволенні позову в повному обсязі.

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до прийнятого рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, №24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, №24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товару № 62 згідно з ЄАІС (джерело - ЕМД № 24UA100060231403U9 від 07.11.2024) становить 5,78 дол.США/кг, однак задекларований позивачем рівень митної вартості - 4,27 дол. США/кг (ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024).

Рівень митної вартості товару № 12 згідно з ЄАІС (джерело - ЕМД № 24UA100320422985U1 від 10.07.2024) - 5,36 дол. США/кг, проте задекларований позивачем рівень митної вартості товару № 2 - 3,56 дол. США/кг (ЕМД № 24UA8072000017161U8 від 21.11.2024).

Рівень митної вартості товару № 1 згідно з ЄАІС (джерело - ЕМД № 24UA807200014461U9 від 30.09.2024) - 5,02 дол. США/кг, однак задекларований позивачем рівень митної вартості товару № 1 - 3,78 дол. США/кг (ЕМД № № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024), що свідчить про заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованих товарів.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) є обов'язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції, що жоден нормативно-правовий акт не зобов'язує митний орган у запиті про надання додаткових документів зазначати, які саме розбіжності були виявлені посадовою особою митного органу під час аналізу документів, поданих до митного оформлення. За таких обставин, вимоги митниці, скеровані декларанту у направлених електронних повідомленнях, про надання наявних у нього додаткових документів узгоджується з нормами частини 3 статті 53 МК України та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.08.2021 по справі № 520/4787/19, від 04.08.2021 по справі № 520/3421/19.

Зазначив, що у зв'язку із вищевикладеним, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, 21.11.2024 декларантом підприємства було надіслано листи № № 51, 52, 53 від 21.11.2024 в яких було зазначено, що для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості необхідний додатковий час, та вимога щодо прийняття митницею рішення, тобто декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість, у зв'язку з чим, Харківською митницею прийнято спірні рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів, у відповідності до статті 60 МК України, при прийнятті яких, за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 - без змін.

Долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 05.11.2025 та акт прийому -передачі виконаних послуг від 05.11.2025 та стягнути на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування відзиву стверджував, що митним органом ані при здійсненні митного оформлення товарів, ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій ТОВ "Авто Тренд" митній вартості товарів, а усі зазначені відповідачем розбіжності спростовуються документами, поданими позивачем до митниці, які містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Стверджував, що позивачем були включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару як до кордону України так і по її території підтверджена належними документами, які не мають жодних розбіжностей та давали можливість митному органу встановити усі необхідні числові значення.

Наполягав, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, однак у спірних правовідносинах відповідач не вчинив таких дій та навіть не надав копій митних декларацій, які використовувались ним у якості джерела для коригування заявленої позивачем митної вартості, що свідчить про необґрунтованість здійснених коригувань.

Враховуючи, що митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій ТОВ "Авто Тренд" митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими позивачем до митниці, наполягав, що суд першої інстанції, аналізуючи підстави, вказані в графі 33 оскаржуваного рішення, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 є протиправними.

Повідомив, що представником позивача - Бондаренко І. В., яка є адвокатом та директором ТОВ «ЗМЗ ПС», в межах надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги підготовано відзив на апеляційну скаргу. Вартість послуг з підготовки відзиву на апеляційну скаргу склала 3000,00 грн та оплачена позивачем 05.11.2025, у зв'язку з чим, вважала наявним підстави для стягнення з відповідача судових витрат у вищезазначеному розмірі.

В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є тотожним змісту позовної заяви.

У надісланих до суду апеляційної інстанції запереченнях, відповідач вважав заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу на рівні 3000 грн необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ця справа є справою незначної складності, у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься низка судових рішень з аналогічного предмета спору, що спрощувало роботу адвоката при підготовці відзиву на апеляційну скаргу.

Переконував, що подання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало вивчення великого обсягу фактичних даних, правова позиція позивача у суді апеляційної інстанції не змінилась, а зміст відзиву на апеляційну скаргу частково дублює зміст позову та відповіді на відзив на позовну заяву за підготовку яких суд першої інстанції стягнув відповідне відшкодування у розмірі 4000,00 грн, а тому, заявлений позивачем розмір відшкодування (3000,00 грн) не відповідає принципу обґрунтованості та співрозмірності, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Авто Тренд" та виробником товару TAI ZHOU XINDING CLUTCH CO., LTD (Китай) було укладено контракт № CL05092022 від 05.09.2022.

Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FОВ Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1 контракту).

Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).

Згідно з інвойсом № XD20240604 від 04.06.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 35158,00 доларів США.

21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до митного органу електронну митну декларацію № 24UА807200017158U7, заявивши митну вартість товару за 1 методом на рівні 1549462,95 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:

- декларація митної вартості;

- пакувальний лист б/н до інвойсу;

- інвойс № XD20240604 від 04.06.2024;

- коносамент № HYSF2024090335D від 18.09.2024;

- залізнична накладна № 31511897 від 11.11.2024;

- сертифiкат про походження товару;

- банківський платіжний документ № 83JBKL07 від 30.07.2024;

- рахунок експедитора № LS-4602222 від 11.11.2024;

- довідка експедитора № 446341-4 від 11.11.2024;

- додаткова угода від 01.05.2024;

- контракт з виробником № CL05092022 від 05.09.2022;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № AT-23-0205 від 15.11.2023;

- додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № AT-23-0205 від 15.11.2023;

- заявку від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.

25.11.2024 декларантом отримано повідомлення від митниці, в якому йому запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

-транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо;

- каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на виконання вимог статті 254 МК України;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.

У зв'язку з потребою у додатковому часі для наданні запитуваних відповідачем документів декларантом надано митному органу лист № 51 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за статтею 55 МК України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Відповідно до графи 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість товару № 1 в сторону збільшення з 37503,49 дол. США до 50545,20 дол. США, визначивши її виходячи з показника 5,77 доларів за один кілограм.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000794.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017345U0 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 53902,93 грн та ПДВ у розмірі 118586,45 грн. Разом сума переплати склала 172 489,38 грн.

Крім того, між позивачем та виробником товару TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO., LTD (Китай) було укладено контракт № BA29092022 від 29.09.2022.

Згідно з інвойсом № DNAT20240719 від 19.07.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 23977,50 доларів США.

21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № 24UА807200017161U8, заявивши митну вартість товару за 1 методом на рівні 1050696,25 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:

- декларація митної вартості.

- пакувальний лист б/н до інвойсу;

- інвойс № DNAT20240719 від 19.07.2024;

- коносамент № HYSF2024090335A від 18.09.2024;

- залізнична накладна № 31511897 від 11.11.2024;

- сертифiкат про походження товару;

- банківський платіжний документ № 001411900 від 16.09.2024;

- рахунок експедитора № LS-4602229 від 11.11.2024;

- довідку експедитора № 446341-1 від 11.11.2024;

- додаткова угоду від 01.11.2024;

- контракт з виробником № BA29092022 від 29.09.2022;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;

- додаткову угоду № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;

- заявка від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.

- виписку з бухгалтерської документації;

- транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо;

- каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги статті 254 МК України;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.

У зв'язку з потребою у додатковому часі для наданні запитуваних відповідачем документів декларантом надано митному органу лист № 52 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за статтею 55 МК України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024, відповідно до якого, митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Відповідно до граф 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість товару № 2 у бік збільшення з 10287,78 дол. США до 15458,24 дол. США, визначивши її на рівні 5,36 доларів за один кілограм,

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2024/000793.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017346U9 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 10684,66 грн та ПДВ у розмірі 44875,58 грн. Разом сума переплати склала 55 560,24 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та виробником товару RUIAN HONOURING IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай) було укладено контракт № UJ31072024 від 31.07.2024.

Згідно з інвойсом № R2409XJ-2 від 11.09.2024, наданим продавцем, позивач ввіз на митну територію України товар на загальну суму 22805,00 доларів США.

21.11.2024 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № 24UА807200017166U3, зазначивши митну вартість товару - 1016038,51 грн, яка вираховується шляхом додавання вартості товару за інвойсом до витрат на транспортування товару до кордону України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав до митниці наступні документи:

- декларація митної вартості.

- пакувальний лист б/н до інвойсу;

- інвойс № R2409XJ-2 від 11.09.2024;

- коносамент № HYSF2024090335A;

- залізнична накладна № 31511897 від 11.11.2024;

- сертифiкат про походження товару;

- банківський платіжний документ № 001383684 від 13.08.2024;

- рахунок експедитора № LS-4602204 від 11.11.2024;

- довідку експедитора № 446341-3 від 11.11.2024;

- контракт з виробником № UJ31072024 від 31.07.2024;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023;

- заявку від 16.09.2024 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування.

25.11.2024 декларантом отримано повідомлення від митниці, в якому запропоновано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги статті 254 Митного кодексу України;

У зв'язку з потребою у додатковому часі для наданні запитуваних відповідачем документів декларантом надано митному органу лист № 53 від 21.11.2024 з проханням здійснити митне оформлення товару за статтею 55 МК України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Відповідно до граф 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість товару № 1 у бік збільшення з 24629,27 дол. США до 32650,08 дол. США, визначивши її на рівні 5,02 доларів за один кілограм.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію № 24UА807200017349U6 від 25.11.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 16576,74 грн та ПДВ у розмірі 69622,31 грн. Разом сума переплати склала 86199,05 грн.

Після прийняття відповідачем спірних рішень про коригування митної вартості товарів, позивач, керуючись частиною 8 статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів звернувся до відповідача із заявами № 20/01-1 від 20.01.2025, № 29/01-1 від 29.01.2025 та №14/01-1 від 14.01.2025 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару та додатково надав відповідачу роз'яснення щодо складової митної вартості по кожній з поставок з наступними документами:

1. Митна декларація країни відправлення з перекладом.

2. Акт № ЛШ00-011271 надання послуг від 25.11.2024.

3. Платіжна інструкція №1248 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.

4. Акт № ЛШ00-011273 надання послуг від 25.11.2024.

5. Платіжна інструкція № 1247 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.

6. Проформа інвойс № DNАТ20240910 від 10.09.2024.

7. Акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.09.2024.

8. Бухгалтерська довідка № 28/01-1 від 28.01.2025.

9. Платіжний документ SWIFТ від 03.07.2024.

10. Акт № ЛШ00-011270 надання послуг від 25.11.2024.

11. Платіжна інструкція № 1249 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора.

У відповідь на вказані звернення позивач отримав листи відповідача від 29.01.2025, від 05.02.2025 та від 23.01.2025, якими йому відмовлено у скасуванні рішень про коригування митної вартості без наведення будь-яких підстав у чому ж саме полягали сумніви митниці, без зазначення причин відмови або зауважень до наданих документів. Відмовляючи позивачу відповідач у кожному з листів зазначив лише, що «...за результатами розгляду наданих до митниці документів повідомляємо таке. Подані Вами додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої Вами митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару».

Не погодившись із прийнятими Харківською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, оскільки позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товарів пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом та не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості.

Вирішуючи питання про стягнення з Харківської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції, врахувавши, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягають кошти у розмірі 4000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі - МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

З огляду на положення пунктів 1.1 контрактів № CL05092022 від 05.09.2022, № BA29092022 від 29.09.2022 та № UJ31072024 від 31.07.2024 колегія суддів зазначає, що документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів та визначені умови поставки при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митними деклараціями № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, №24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024, є відповідні інвойси.

Так, відповідно до інвойсу № XD20240604 від 04.06.2024, позивачу поставлялись товари: Clutch disc, Clutch cover, Clutch kit у загальній кількості 3340 шт, загальною вартістю 35158,00 дол. США.

Згідно з інвойсом № DNAT20240719 від 19.07.2024, позивачу поставлялись товари: CV joint and kits у загальній кількості 14880 шт, загальною вартістю 23977,50 дол. США.

Інвойсом № R2409XJ-2 від 11.09.2024 підтверджено поставку позивачу товарів: Universal joint у загальній кількості 18250 шт, загальною вартістю 22805.00 дол. США.

Отже за вищенаведеними інвойсами товари від TAI ZHOU XINDING CLUTCH CO., LTD, TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO., LTD та RUIAN HONOURING IMPORT & EXPORT CO., за контрактами № CL05092022 від 05.09.2022, № BA29092022 від 29.09.2022 та № UJ31072024 від 31.07.2024 поставлялись на умовах FOB Ningbo, що узгоджується з умовами контрактів.

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов'язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов'язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно, усі подальші витрати, пов'язані з транспортуванням покладаються на покупця.

Колегія суддів зауважує, що у цій справі не є спірним дотримання декларантом умов FOB Ningbo.

Виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди у всіх трьох рішеннях, митний орган пов'язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв'язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Обґрунтовуючи причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59, 60-63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, з посиланням на не підтвердження у повній мірі документально використаних декларантом відомостей та наявність розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегією суддів встановлено, що підставами для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у рішенні №UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024 вказано про: наявність рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству; відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № НYSF2024090335D та каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару; не надання декларантом підприємства до митного оформлення митної декларації країни відправлення відповідно до пункту 2.3 зовнішньоекономічного договору від 05.09.2022 № CLO5092022, яка б містила інформацію щодо контрагентів, вагових характеристик, умов поставки товару, товаросупровідних документів, а також вартість товару; відсутність документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно з статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме, рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інших відомостей, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Підставами для коригування митної вартості товарів відповідно до рішення про №UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 слугували такі: наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товарам по даному підприємству; відсутність каталогів, загальних прейскурантів, калькуляції собівартості товарів від виробника товару, транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом №НYSF2024090335А, банківського/платіжного документа, що підтверджує факт оплати згідно з коносаментом № НYSF2024090335А; не надання декларантом договіру, що зазначений у графі 3 залізничної накладної 31511897, експортної декларації країни відправлення (в якій міститься інформація щодо контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також вартість товару; відсутність у рахунку на перевезення № LS-4602229 посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу; не відповідність вартості в SWIFТ повідомленні - 22628,05 $ сумі зазначеній у рахунку № DNАТ202407194.

Підставами для коригування митної вартості товарів у спірному рішенні №UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 відповідачем зазначені наступні: наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товарам по даному підприємству; відсутність каталогів, загальних прейскурантів, калькуляцій собівартості товарів від виробника товару, транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № НYSF2024090335С, банківського/платіжного документа, що підтверджує факт оплати згідно з коносаментом № НYSF2024090335, посилання у рахунку на перевезення №LS-4602204 на географічні пункти між якими було здійснено переміщення вантажу; не надання декларантом договору, що зазначений в графі 3 залізничної накладної № 31511897 та експортної декларації країни відправлення з інформацією щодо контрагентів, вагових характеристик, умов поставки товару, товаросупровідних документів, вартості товару.

Надаючи оцінку правомірності рішень про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач ввіз на територію України з Китаю товари від чотирьох виробників в одному контейнері МSКU1080578, про що свідчить графа 1 заявки на організацію транспортування та експедирування вантажу від 16.09.2024 до договору про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, який укладено позивачем з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» для здійснення організації перевезення вантажу.

Враховуючи, що транспортування усіх трьох партій товарів здійснювалась одним контейнером та із залученням єдиного експедитора (ТОВ «Ламан Шипінг»), колегія суддів вважає за можливе надати сукупну оцінку доводам митного органу про не підтвердження позивачем транспортних витрат, викладеним у трьох спірних рішеннях.

Так, до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення за ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, № 24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024 декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Нінгбо (Китай) до місця ввезення в Україну - м/п Мостиська-Пшемисль відповідно у розмірах 96759,00 грн, 27522,3863 грн та 75257,000 грн, що загалом становить 199538,3863 грн та складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» (далі - ТОВ «Ламан Шипінг») відповідно до договору про транспортне-експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023.

Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Колегією суддів встановлено, що при митному оформлені товарів декларантом до митниці надано договір про транспортно - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023, укладений між позивачем та експедитором ТОВ «Ламан Шипінг».

Умовами пункту 1.1 даного договору передбачено, що експедитор зобов'язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями.

Експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання умов договору організоване морське перевезення від Китаю до Польщі та залізничне перевезення вантажу з Польщі в Україну, що підтверджується наданими до митниці коносаментами № HYSF2024090335D від 18.09.2024, № HYSF2024090335A від 18.09.2024, № НYSF2024090335С від 18.09.2024 та залізничною накладною № 31511897 від 11.11.2024.

Умовами пункту 2.1.7 додаткової угоди № 1 від 03.01.2024 до договору про транспортне - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023 передбачено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи.

Зі змісту наданої до митного оформлення довідки № 446341-4 від 11.11.2024, складеної експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» на виконання пункту 2.1.7 додаткової угоди № 1 від 03.01.2024, вбачається, що згідно з рахунком № LS - 4602222 витрати на морське транспортування вантажу у контейнері 1*40HQ, MSKU1080578 по коносаменту HYSF2024090335D по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 73685,70 грн, міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська - Пшемисль, Україна - 17863,20 грн, транспортно - експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 4465,80 грн.

Експедиторська винагорода - 744,30 грн. Навантажувально - розвантажувальні роботи в порту прибуття включені в рахунок. Страхування вантажу не проводилось.

Довідкою експедитора ТОВ «Ламан Шипінг»№ 446341-1 від 11.11.2024 підтверджено, що згідно з рахунком № LS - 4602229 витрати на морське транспортування вантажу у контейнері 1*40HQ, MSKU1080578 по коносаменту HYSF2024090335А по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) складають 47076,98 грн, міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська - Пшемисль, Україна - 11412,60 грн, транспортно - експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 2853,15 грн.

Експедиторська винагорода - 475,52 грн. Навантажувально - розвантажувальні роботи в порту прибуття включені в рахунок. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідно до довідки експедитора ТОВ «Ламан Шипінг» № 446341-3 від 11.11.2024, згідно з рахунком № LS - 4602204 витрати на морське транспортування вантажу у контейнері 1*40HQ, MSKU1080578 по коносаменту HYSF2024090335С по маршруту морський торговий порт Нінгбо (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща) згідно з рахунком № LS - 4602204 складають 57311,10 грн, міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Мостиська - Пшемисль, Україна - 13893,60 грн, транспортно - експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 3473,40 грн.

Експедиторська винагорода - 578,90 грн. Навантажувально - розвантажувальні роботи в порту прибуття включені в рахунок. Страхування вантажу не проводилось.

Зазначені відомості повністю узгоджуються з наданими до митного оформлення рахунками - фактурами № LS-4602222, № LS-4602229, № LS-4602204 від 11.11.2024.

Також, на підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці разом з заявою про перегляд рішення додатково надіслано Акти № ЛШ00-011271 , № ЛШ00-011273, № ЛШ00-011270 про надання послуг від 25.11.2024, зміст яких повністю дублює зміст довідок експедитора № 446341-1, № 446341-3 та № 446341-4 від 11.11.2024, та платіжні інструкції № 1248, № 1247 та № 1249 від 27.11.2024 про оплату послуг експедитора, якими підтверджено сплату ТОВ «Авто Тренд» на рахунок ТОВ «Ламан Шипінг» коштів у розмірі 226293,44 грн, що повністю узгоджується з усіма наданими до митного оформлення транспортними документами.

Таким чином, загальна вартість міжнародного перевезення вантажу за коносаментами № HYSF2024090335D від 18.09.2024, № HYSF2024090335A від 18.09.2024, № НYSF2024090335С від 18.09.2024, включаючи всі транспортно-експедиторські витрати та навантажувально-розвантажувальні роботи за маршрутом від Нінгбо, Китай до кордону України - п/п Мостиська склала 199538,3863 грн та повністю оплачена замовником 27.11.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість понесених позивачем на підставі Договору про транспортне - експедиторське обслуговування № АТ-23-0205 від 15.11.2023 витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) за маршрутом - Нінгбо (Китай) -- м/п Мостиська - Пшемисль (Україна) за коносаментами № HYSF2024090335D від 18.09.2024, № HYSF2024090335A від 18.09.2024, № НYSF2024090335С від 18.09.2024 у розмірі 199538,3863 грн повністю включена ТОВ «Авто Тренд» до митної вартості товарів, які було заявлено до розмитнення за першим методом, зокрема :

- 1547142,52 грн (1450383,5214 грн (вартість товару) + 96759,00 грн (витрати на транспортування до кордону України)) за ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024;

- 596714,79 грн (569192,4068 грн (вартість товару) + 27522,3863 грн (витрати на транспортування до кордону України)) за ЕМД № 24UA8072000017161U8 від 21.11.2024;

- 1016038,51 грн (940781,5065 грн (вартість товару) + 75257,00 грн (витрати на транспортування до кордону України)) за ЕМД № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024;

Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

Доводи митного органу про неможливість визначення митної вартості товарів за ціною договору з огляду на відсутність договору, зазначеного в графі 3 залізничної накладної №31511897 від 11.11.2024, колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Так, зі змісту дослідженої колегією суддів залізничної накладної № 31511897 від 11.11.2024 встановлено, що у графі 3 останньої зазначено наступне (мовою оригіналу): “Заявления отправителя. Плательщик за ПКП РСС Intermodal S.A. 3150. Перевозчик по колее 1435 мм “ПЦЦ Интермодаль А.О.» по договору 16/2024-ЦЮ от 02.01.2024. Собственник платформ ПЦЦ Интермодель перегрузка со станции Мостиска 2, Терминал ООО “Мостиска Драй Порт». Плательщик по УЗ: ТОВ “Н'ЮНІТ» 8240566. Контейнер собственный линии MAERSK. Контейнерний поезд. Перегрузка на вагон другой ширины колеи на станции Мостиска ІІ ПП “Мостиска Драй Порт» (7506)».

Колегія суддів зауважує, що оскільки у графі 24 залізничної накладної № 31511897 від 11.11.2024 в якості документу долученого відправником товару вказано, зокрема, інвойси № № XD20240604 від 04.06.2024, № DNAT20240719 від 19.07.2024 та № R2409XJ-2 від 11.09.2024, які надавалися Харківській митниці під час здійснення позивачем митного оформлення товарів за ЕМД № № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, № 24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024, та є основними документами, що підтверджують митну вартість відповідно до умов контрактів №CL05092022 від 05.09.2022, № CL05092022 від 05.09.2022 та № BA29092022 від 29.09.2022 не надання договору, який вказано у залізничній накладній № 31511897 від 11.11.2024 не є підставою для не підтвердження заявленої митної вартості.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, рахунків, накладних, договорів щодо морського перевезення за коносаментами тощо, виданих суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару з порту Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща до ПП Мостиська (Україна). Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Відповідно, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару.

Відсутність у рахунку на перевезення № LS-4602204 посилання на географічні пункти, між якими було здійснено переміщення вантажу, на переконання колегії суддів, не є підставою для коригування митної вартості, оскільки чинне законодавство України не містить норм про необхідність зазначення географічних пунктів, між якими було здійснено переміщення вантажу саме у рахунку на оплату послуг експедитора, а тому, зазначення таких у довідці експедитора № 446341-3 від 11.11.2024, яку разом з рахунком надано до митниці при митному оформлені товару, є достатнім для розуміння маршруту перевезення.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішеннях не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем не надано до матеріалів справи копій митних декларацій, інформація із яких була використана при коригуванні митної вартості товарів позивача, а надано лише скріншоти з бази даних ЄАІС, які не містять повної інформацій про товар, який було взято за основу для здійснених коригувань.

Разом з цим, аналіз наданих скріншотів дозволяє стверджувати про відмінність порівнювальних товарів, зокрема за ознакою обсягу партії, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.

Так, за порівняльною МД № UA100060/2024/231403 від 07.11.2024 імпортувано товар вагою 2547,5 кг, у той час як позивач завозив товар вагою 8760 кг за ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024.

За порівняльною МД №UA100320/2024/422985 від 10.07.2024 - товар вагою 281,8 кг, однак позивач імпортував товар вагою 2884 кг за ЕМД №24UA8072000017161U8 від 21.11.2024.

Відповідно до порівняльної МД UA807200/2024/14461 від 30.09.2024 імпортувався товар вагою 1388 кг, у той час як позивачем здійснено поставку товару вагою 6504 кг за ЕМД № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльних деклараціях товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД № 24UA8072000017158U7 від 21.11.2024, № 24UA8072000017161U8 від 21.11.2024 та № 24UA8072000017166U3 від 21.11.2024, що були надані позивачем до митного оформлення, що свідчить про протиправність здійснених коригувань.

Щодо посилань митного органу на рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Доводи митниці про ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Варто зазначити, що умовами пункту 2.3. контрактів № CL05092022 від 05.09.2022, № BA29092022 від 29.09.2022 та № UJ31072024 від 31.07.2024, зокрема визначено, що продавець направляє покупцю засобами електронного зв'язку копії наступних документів: контракт, коносамент, пакувальний лист із зазначенням брутто/нетто по кожній позиції, інвойс, сертифікат походження, експортну декларацію. Тобто умовами контрактів не передбачено надання позивачу каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), а відтак у митного органу були відсутні підстави для витребування таких документів.

Щодо невідповідності суми оплати, яка зазначена у SWIFТ повідомленні - 22628,05 дол. США та у комерційному інвойсі № DNAТ20240719 від 19.07.2024 колегією суддів встановлено, що оскільки останній було виписано продавцем на суму 23977,50 дол. США, тобто на суму замовленого, узгодженого та відвантаженого в подальшому товару, що перевищує вказану у SWIFТ повідомленні, така невідповідність обумовлена об'єктивними обставинами, які не свідчать про намагання декларанта відобразити недостовірні відомості, та не призводить до збільшення митної вартості.

Так, для оплати продавцем було виписано проформу інвойс № DNAТ20240910 від 10.09.2024 на суму 23977,50 дол. США, яку було частково оплачено ТОВ «Авто Тренд» 16.09.2024 у розмірі 22628,05 $.

На підтвердження оплати до митниці при митному оформлені надано SWIFТ № 001411900 від 16.09.2024 на суму 22628,05 дол. США. У призначені платежу є посилання на контракт № ВА29092022 від 29.09.2022 та проформу інвойс № DNAТ20240910 від 10.09.2024.

Попередню оплату по контракту було здійснено 03.07.2024 на суму 55513,60 дол. США, але продавець здійснив поставку товару не в повному обсязі, у зв'язку з чим лишився залишок оплати на користь покупця ТОВ "Авто Тренд" у сумі 1349,45 дол. США, який зараховано сторонами в рахунок оплати за комерційним інвойсом № DNAТ20240719 від 19.07.2024.

Копію проформи інвойсу № DNAТ20240910 від 10.09.2024, платіжний документ SWIFТ № 001346722 від 03.07.2024, акт звірки взаєморозрахунків та бухгалтерську довідку № 28/01-1 від 28.01.2025 та відповідні пояснення були надіслані до відповідача разом з заявою № 29/01-1 від 29.01.2025 про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів для підтвердження оплати за товар, однак залишились поза увагою митного органу, що призвело до помилкових висновків про неповноту заявлених позивачем даних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надана до митного органу платіжна інструкція, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, а отже доводи митного органу в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Щодо не надання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, ці документи, зокрема митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не може бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товарів, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, № UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку здійсненому судом першої інстанції розподілу витрат на професійну правничу допомогу та вирішуючи питання щодо стягнення на користь ТОВ «Авто Тренд» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці витрат на правову допомогу за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат у суді першої та апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано: договір № 04/01-24С про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2024, додаткову угоду № 27 від 25.02.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/01-24С від 04.01.2024, акти прийому - передачі виконаних послуг від 03.03.2025 та від 05.11.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/01-24С від 04.01.2024, платіжні інструкції № 14672 та № 16048, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3363.

З аналізу вказаних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ “Авто Тренд» (далі - Клієнт) та ТОВ “ЗМЗ ПС» в особі директора Бондаренко Інни Віталіївни (далі - Виконавець) 04.01.2024 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/01-24С (далі - Договір), відповідно до пункту1.1 якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правову допомогу, а саме:

- юридичні послуги по представництву інтересів клієнта в будь - яких судах, в тому числі Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони узгодили, що клієнт здійснює попередню оплату юридичних послуг в розмірі, узгодженому сторонами в додаткових угодах до цього договору, на підставі відповідного рахунку.

Сторони узгодили, що вартість юридичних послуг вираховується відповідно до витраченого часу на надання такої послуги з розрахунку 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката (пункт 3.2 Договору).

За змістом пункту 3.3 договору сторони узгодили орієнтовну вартість та перелік послуг за договором, зокрема, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 3 години вартістю 3000 грн.

Згідно із актом приймання-передачі виконаних послуг від 03.03.2025 в межах укладеної між сторонами додаткової угоди № 27 від 25.02.2025 до договору про надання правової допомоги № 04/01-24С від 04.01.2024 виконавцем надана клієнту професійна правнича допомога, а саме: правова допомога по адміністративній справі № 520/5668/25 в Харківському окружному адміністративному суді щодо скасування рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000658/2 від 25.11.2024, №UА807000/2024/000661/2 від 25.11.2024 та № UА807000/2024/000662/2 від 25.11.2024 тривалістю 5 годин вартістю 5000,00 грн.

Зі змісту акту приймання-передачі виконаних послуг від 05.11.2025 в рамках укладеної між сторонами додаткової угоди № 27 від 25.02.2025 до договору про надання правової допомоги № 04/01-24С від 04.01.2024 виконавцем надана клієнту професійна правнича допомога, а саме: підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу по справі № 520/5668/25 тривалістю 3 годин вартістю 3000,00 грн.

На підтвердження здійснення оплати на користь адвоката за надані послуги позивачем додано платіжні інструкції № 14672 від 25.02.2025 та № 16048 від 05.11.2025 на 5000,00 грн та 3000,00 грн відповідно.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою та до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу, представник позивача надав докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та 3000,00 грн відповідно.

Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також у запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів також враховує, що жодних доводів або заперечень щодо неспівмірності заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу (5000,00 грн) у суді першої інстанції відповідачем не надавалося.

Лише у апеляційній скарзі відповідач послався на необґрунтованість заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (3000,00 грн), проте, обмежився лише загальними посиланнями на її не співмірність та непропорційність, не зазначивши суму судових витрат, яку вважав би належною до стягнення.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (20 сторінок), кількість оскаржуваних рішень відповідача (3), відсутність заперечень проти заявленої суми та фактичне значення наданих позивачу послуг для справи - задоволення позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів також враховує, що жодних доводів або заперечень щодо не співмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (4000,00 грн) відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат у суді першої інстанції, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення стягнутого судом першої інстанції розміру судових витрат на правничу допомогу на рівні 4000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, зазначає наступне.

Дослідивши відзив на апеляційну скаргу, вартість за написання якого визначена у сумі 3000 грн, колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір правничої допомоги є реальним, співмірним з обсягом виконаної роботи, часом витраченим на її виконання, а також складністю справи та якістю складеного документу.

Також, під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції враховує обсяг вказаного документу - 11 сторінок, детальну аргументацію своєї правової позиції представником позивача та фактичне значення цього відзиву для справи (відмова у задоволенні вимог апеляційної скарги контролюючого органу).

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат у суді апеляційної інстанції, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність заперечень суб'єкта владних повноважень з приводу заявленої до стягнення суми судових витрат, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 520/5668/25 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» (62371, Акварельний провулок, 1/3, с. Подвірки, Харківський район, Харківська обл., ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, Україна, м. Харків, вул. Миколаївська, буд. 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 (три тисячіа) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Попередній документ

135023278

Наступний документ

135023280

Інформація про рішення:

№ рішення:	135023279
№ справи:	520/5668/25
Дата рішення:	19.03.2026
Дата публікації:	23.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (02.04.2026)
Дата надходження:	13.03.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення.