20 березня 2026 р. Справа № 520/30251/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 (суддя Григоров Д.В.; м. Харків) по справі № 520/30251/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по протиправному утриманню громадянина ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 06 вересня 2025 року по 08 вересня 2025 року.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 06.09.2025 о 20 годині 42 хвилин позивач був затриманий співробітниками Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП для складення протоколу про адміністративне правопорушення та був доставлений у службове приміщення ХРУП №3 ГУНП в Харківській області м. Харків, вул. В. Пасічника, 103. За фактом затримання було складено протокол від 06.09.2025 АА № 118159 про адміністративне затримання за ч. 2 статті 262 КУпАП. Протокол складено майором поліції ОСОБА_2 (ХРУП №3 ГУНП в Харківській області). Після відповідного оформлення за ч. 2 статті 262 КУпАП патрульним нарядом поліції (майор поліції ОСОБА_2 ), о 23 годині 21 хвилина позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був прийнятий черговим старшим лейтенантом ОСОБА_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. З 23 годин 21 хвилина 06 вересня 2025 року ОСОБА_1 , як він вважає, протизаконно утримувався у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 по 08 вересня 2025 року (по 21 год. 00 хв.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі.
22.12.2025 позивач подав до суду додаткові пояснення в яких повідомив, що за фактом незаконних дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 ним були направленні відповідні заяві в контрольні та правоохоронні органи. Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Харкова у справі №638/17982/25 від 17.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено: скасовано постанову № 1607 від 07/09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Крім того, згідно відповіді Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві від 17.10.2025 повідомлено, що розслідування фактів, викладених з зверненні ОСОБА_1 що міститься в матеріалах ІКС ІПНП №47048 від 23.09.2025, щодо можливих неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 не відноситься до підслідності Державного бюро розслідувань; констатовано, що заявник (позивач) звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 передбаченого ст. ст. 146, 426-1 КК України від 19.09.2025 з вимогами: в межах повноважень правоохоронних органів, прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про вчинення злочину співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 передбаченого ст. ст. 146, 426-1 КК України, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також позивач вказував, що згідно відповіді т.в.о. начальника відділу поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області майора поліції Олександра ЩЕРБАКА від 18.11.2025 (654826)№ 316188-2025 зазначено, що заява позивача № 21154 від 12.11.2025, відділом поліції № 1 Харківського РУП № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області розглянута, факти, викладені у заяві були об'єктивно та всебічно перевірені, підстав для внесення даних, які містяться у цій заяві до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має, що не позбавляє позивача права повторно звернутися з заявою до правоохоронних органів, у якій конкретно викласти обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Перевірку по даній заяві припинено, прийнято рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Ухвалою слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова Шиховцової А.О. від 18 грудня 2025 року по справі № 646/12202/25 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Відділу поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою № 21154 від 12.11.2025 задоволено; зобов'язано уповноважених осіб ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області розглянути у порядку та строки, передбачені статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України, заяву ОСОБА_1 від 12.11.2025 за №21154, про що проінформувати заявника.
Ухвалою від 23 грудня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, роз'яснивши позивачу, що повторне звернення з цими позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства не допускається.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені в цій справі позовні вимоги фактично відтворюють ті доводи та обставини, які покладено позивачем в обґрунтування його заяви щодо вчинення проти нього злочину, отже в межах адміністративної справи судом не може бути надано оцінку діям або бездіяльності, які складають ознаки об'єктивної сторони злочину, оскільки це має бути здійснено в межах кримінального провадження з дотриманням належного процесуального порядку.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у адміністративній справі № 520/30251/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що згідно вимог Положення про територіальні центри комплектування та соціально ї підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкта владних повноважень, є незаконними щодо утримання позивача в період з 06 вересня 2025 року по 08 вересня 2025 року. На переконання позивача, заявлені ним позовні вимоги мають публічно-правовий характер і повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а висновки суду першої інстанції є помилковими та безпідставними, суд не дослідив належним чином предмет та підстави позову у цій справі у відповідній частині позовних вимог.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Спірним у цій справі є питання юрисдикції спору, предметом якого є дії відповідача щодо незаконного утримання позивача в період з 06 вересня 2025 року по 08 вересня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття “позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Приписами пункту 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо, як уважає позивач, його незаконного утримання у ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 06 вересня 2025 року по 08 вересня 2025 року, не є публічно-правовими та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Незаконне утримання, про що стверджував позивач у позовній заяві, може кваліфікуватися як незаконне позбавлення волі або викрадення людини (стаття 146 КК України) чи насильницьке зникнення (стаття 146-1 КК України), залежно від обставин, і особи, які вчинили такі дії, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, перевірка дій відповідача щодо незаконного утримання позивача знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, що є підставою для закриття провадження у справі за такими позовними вимогами відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Відповідні питання підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства, про що дійшов правильного висновку суд першої інстанції.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2025 року (справа №340/6256/24).
За таких обставин, суд першої інстанції правильно закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням “Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи сторін у цій справі не впливають на вирішення спірного питання та на оцінку правильності висновків суду у справі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 по справі № 520/30251/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова