20 березня 2026 р. Справа № 480/9833/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено по справі № 480/9833/24
за позовом ОСОБА_1
до Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК ЗСУ, перший відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , другий відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно карти медичного огляду військовозобов'язаного від 23.06.2022 № 85, яка оформлена протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 23.11.2023 № 1057;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з військового обліку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 480/9833/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі №480/9833/24 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції щодо відсутності з боку ЦВЛК ЗСУ порушень законодавства під час прийняття рішення про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно карти медичного огляду військовозобов'язаного від 23.06.2022 № 85. Стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що під час прийняття вказаного рішення першим відповідачем було допущено низку порушень положень п.2.3.4. розділу 2. Положення №402, а саме ухвалено таке рішення в односторонньому порядку, на підставі виключно карти медичного огляду військовозобов'язаного від 23.06.2022 № 85, без здійснення особистого медичного огляду ОСОБА_1 , без направлення запитів до закладів охорони здоров'я (установ) щодо витребування документів в частині, що характеризують обставини отримання захворювання; без направлення у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд позивача; без направлення запитів до закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ для надання додаткових даних для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи. Зауважує, що документи, зазначені у розділі ІІ протоколу № 1057 засідання штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 23.11.2023 (зокрема: довідка ВЛК, акт дослідження стану здоров'я, медичні документи виписки історії хвороби, епікризи тощо), не дозволяють ідентифікувати ані їхній зміст, ані належність до особи, щодо якої приймалось рішення.
Таким чином, на переконання позивача, наявні ознаки порушення встановленого порядку документального обґрунтування та оцінки стану здоров'я ОСОБА_1 , що унеможливлює визнання протоколу № 1057 як належної підстави для скасування довідки № 85 без проведення повторного медичного огляду в присутності особи.
Крім того, апелянт вказує, що звернення представників ГУНП в Сумській області до Центральної ВЛК відбулося з порушенням норм ст. 40, 93. 110 Кримінального процесуального кодексу України та пп. 2.8.3 пункту 2.8. глави 2 розділу 1 Положення № 402, в результаті чого, першим відповідачем винесено незаконне рішення у вигляді протоколу № 1057 засідання штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 23.11.2023.
Зауважує, що під час проходження позивачем військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 17 червня 2022 року ним були надані відповідні медичні документи зокрема: виписки амбулаторної медичної карти хворого, виписки з медичної карти стаціонарного хворого. консультативні висновки лікаря-невролога, рентгенограма хребта (спондилографія), магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп'ютерна томографія (КТ), електронейроміографія (ЕНМГ), загальні аналізи крові та сечі, ультразвукове дослідження судин шиї (дуплексне сканування), які були прийняті комісією до розгляду, що підтверджується відповідним висновком ВЛК.
Наполягає, що довідка ВЛК від 23.06.2022 та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , видане 23.06.2022 є належними та допустимими доказами, що підтверджують, що ОСОБА_1 вже не має статусу військовозобов'язаного та виключений з військового обліку військовозобов'язаних через непридатність до військової служби за станом здоров'я з 23.06.2022.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що чинне законодавство про військовий облік не містить норм щодо необхідності перегляду прийнятих постанов щодо військовозобов'язаних, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, відтак, за твердженням апелянта, скасування постанови про непридатність позивача до військової служби, на підставі листів правоохоронних органів (звернення слідчого до ЦВЛК ЗСУ з вимогою перевірити постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 про непридатність до військової служби чоловіків призовного віку), є незаконним.
Також позивач зазначив, що після проходження ним ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 23.06.2022, за результатами якої його визнано непридатним з виключенням з військового обліку, він не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з чим вважає, що другий відповідач, всупереч приписам вказаного Закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення ОСОБА_1 з військового обліку, а саме, не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу».
З рахуванням викладеного, позивач стверджує, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду питання предмету позову та повністю сприйняв позицію ЦВЛК ЗСУ, що вказує на недотримання судом принципів верховенства права, змагальності сторін та об'єктивного розгляду справи, що в сукупності призвело до неправомірного обмеження прав позивача.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до 23.06.2022 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 10).
23.06.2022 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 складено Довідку № 85 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі пункту "а" статті 64 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (а.с. 11).
31.10.2023 старшим слідчим групи слідчих в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023202350000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України був направлений лист № 11280/117/24/06-23 з вимогою переглянути постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , в тому числі, і постанову стосовно позивача (а.с. 50-53).
23.11.2023 Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України згідно з протоколом № 1057 прийнято рішення про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 № 85 від 23.06.2022 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку, а також про те, що позивач підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 згідно з вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Підставою для прийняття такого рішення першим відповідачем визначено необґрунтованість застосування пункту "а" статті 64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (а.с. 12, 53).
Не погоджуючись з вказаною постановою ЦВЛК ЗС України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки під час судового розгляду не встановлено процедурних порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваного рішення у вигляді протоколу від 23.11.2023 № 1057, яке прийнято за результатами перевірки постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 № 85 від 23.06.2022.
При цьому суд зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідність їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі та, відповідно, виходить за межі судового розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Згідно з частиною 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402) (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з пунктом 2.2 розділу І Положення №402 Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
За змістом пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої р
ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
З аналізу наведених норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні ВЛК, які проводять медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК ЗСУ, рішення та постанови якої можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до протоколу засідання ЦВЛК ЗС України від 23 листопада 2023 року № 1110 (а.с. 53-зворот), враховуючи невірно визначений пункт «а» статті 64 графи ІІ Розкладу хвороб і ступінь придатності відповідно до вимог Пояснення щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 і 2 до Положення) - постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 згідно карти медичного огляду військовозобов'язаного ІНФОРМАЦІЯ_9 № 85 від 23.06.2022 щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , 1990 року народження: «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - СКАСУВАТИ. Підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 згідно вимог Положення
Разом з тим у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що першим відповідачем було порушено процедуру перегляду рішення попередньої ВЛК, оскільки не проведено особистий медичний огляд ОСОБА_1 , не направлено запити до закладів охорони здоров'я (установ) з метою витребування медичних документів, які характеризують обставини виникнення захворювання, а також позивача не було направлено до закладів охорони здоров'я системи Міністерства оборони України для проходження контрольного обстеження та медичного огляду.
Надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що в силу наведеного вище підпункту 2.3.4 пункту 2.3, пункту 3.4 розділу І Положення №402, проведення медичного огляду військовослужбовців, направлення запитів для отримання додаткових медичних документів, направлення особи на контрольне обстеження чи повторний медичний огляд є правом ЦВЛК, а не обов'язком.
При цьому слід звернути увагу, що позивач посилаючись на порушення процедури прийняття оскарженого рішення, не надав до суду жодних доказів, які б підтверджували такі обставини.
Водночас, колегія суддів зауважує, що зі змісту спірної постанови, оформленої протоколом № 1057 від 23.11.2023, вбачається, що комісією ЦВЛК надано оцінку стану здоров'я позивача, розглянуто карту медичного огляду ОСОБА_1 , довідку ВЛК, акт дослідження стану здоров'я, медичні документи (виписні епікризи та ін), та зроблено відповідний висновок про скасування постанови ВЛК від 23.06.2022 № 85 та вирішено, що позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК.
Варто зазначити, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно з якою надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.
Доводи апелянта про те, що звернення представників ГУНП в Сумській області до Центральної ВЛК відбулося з порушенням норм ст. 40, 93. 110 Кримінального процесуального кодексу України та пп. 2.8.3 пункту 2.8. глави 2 розділу 1 Положення № 402, в результаті чого, першим відповідачем винесено незаконне рішення у вигляді протоколу № 1057 засідання штатної ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 23.11.2023, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки, зокрема, зміст вказаного підпункту Положення № 402 не містить заборони на ініціювання перегляду постанов військово-лікарських комісій іншими органами чи установами, у тому числі правоохоронними органами, а визначає загальні повноваження та порядок діяльності військово-лікарських комісій у межах здійснення військово-лікарської експертизи.
Крім того, наведені апелянтом положення статей 40, 93 та 110 Кримінального процесуального кодексу України регулюють виключно процесуальні питання здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та не поширюються на правовідносини, пов'язані з організацією та проведенням військово-лікарської експертизи, а також із переглядом рішень військово-лікарських комісій у порядку, визначеному спеціальним нормативним актом - Положенням № 402.
Відтак звернення представників ГУНП в Сумській області до Центральної ВЛК не є процесуальною дією у розумінні кримінального процесуального законодавства та саме по собі не свідчить про протиправність прийняття ЦВЛК рішення, оформленого протоколом № 1057 від 23.11.2023, у зв'язку з чим доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення (протокол від 23.11.2023 № 1057).
Щодо вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_9 виключити ОСОБА_1 з військового обліку, слід зазначити наступне.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку. (стаття 2 Закону № 1951-VIII)
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII)
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях. (стаття 8 Закону № 1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII)
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією за результатами якого 23.06.2022 його було виключено з військового обліку на підставі довідки ВЛК №85 від 23.06.2022. Однак, згідно з протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ від 23 листопада 2023 року №1057, враховуючи невірно визначений пункт «а» статті 64 графи ІІ Розкладу хвороб і ступінь придатності відповідно до вимог Пояснення щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, зазначену постанову позаштатної ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку позивача скасовано.
Колегією суддів враховано, що зазначене рішення Центральної ВЛК ЗСУ є чинним, відомості про його перегляд або скасування у встановленому законом порядку відсутні, а отже воно підлягає застосуванню суб'єктами владних повноважень при веденні військового обліку та формуванні відомостей Реєстру.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов'язаного, є актуальними та такими, що відповідають чинному правовому регулюванню, у зв'язку з чим правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку відсутні.
За наведених обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 480/9833/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко