20 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/7084/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби, відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України № 2011-ХІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби, відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України № 2011-ХІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він звільнений 25.03.2025 з військової служби, відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України № 2011-ХІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби. Тому не нарахування та невиплата військовою частиною такої допомоги є протиправною, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку допомогу.
Відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у випадку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби, слід керуватись спеціальними нормами, визначеними Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460. Зазначає, що виплату позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні було здійснено відповідно до пункту 1 Порядку № 460 в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
В наданому до суду відзиві військова частина НОМЕР_2 заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу була здійснена відповідно до чинних норм.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 22.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_2 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 83 від 24.03.2025 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) (а.с. 4)
Як вбачається з вказаного наказу календарна вислуга років станом на 24.03.2025 становить 1 рік 5 місяців 22 дні.
Також, зокрема, наказано: згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних місяців служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 16.07.2025 № 18/2709 ОСОБА_1 було одноразову грошову допомогу в розмірі 14727,43 грн. (а.с. 19).
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби, тому звернувся до суду для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та тримає на день розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктами 1, 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Позивач зазначає, що маж право на виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України № 2011-ХІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
Разом з тим, на момент звільнення позивача з військової служби стаття 15 Закону № 2011-ХІІ діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» № 3379-ІХ від 06.09.2023 (набрання чинності 05.10.2023).
Так, відповідно до абзацу 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260 у редакції на дату звільнення позивача).
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 4 розділу ХХХІІ Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок № 460)
Відповідно до пункту 1 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 2 Порядку № 460).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 460 розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182).
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (пункт 4 Порядку № 460).
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5 Порядку № 460).
Ураховуючи викладене позивач при звільнення з військової служби мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення.
Отже, виходячи зі статусу позивача як особи, призваної на військову службу по мобілізації на особливий період, кількості повних календарних місяців служби та розміру місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 14727,43 грн. (4% місячного грошового забезпечення (21657,98 грн х 17 повних календарних місяців служби), що становить не менше 25% місячного грошового забезпечення на день звільнення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XI.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРОПУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.03.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ