Справа №295/3790/25
6/295/118/26
20.03.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу щодо ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2026 у справі №295/3790/25 такою, що не виконана ОСОБА_2 , застосувати до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, у максимальному розмірі, передбаченому ч.1 ст.148 ЦПК - сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначив, що ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2026 не виконана ОСОБА_2 , звіту про виконання рішення суду у даній справі від 21.01.2026 не подано.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру. Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно приписів ст. 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 453-2 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Судом встановлено, що рішенням у даній справі від 24.09.2025, яке набрало законної сили 21.01.2026, зобов'язано ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_2 користуватися вказаним приміщенням після його звільнення.
На підставі виконавчого листа №295/3790/25 від 12.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. було відкрито виконавче провадження ВП №80314472.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2026 заяву ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 подати до Богунського районного суду м. Житомира письмовий звіт про повне та належне виконання рішення суду у справі № 295/3790/25 від 24.09.2025, встановлено строк для подання звіту - 5 (п'ять) днів з моменту отримання ухвали суду.
Станом на 12.03.2026 ОСОБА_2 не виконано вимог ухвали суду від 02.03.2026, звіту про повне та належне виконання рішення суду у справі № 295/3790/25 від 24.09.2025 не подано.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 02.03.2026 у справі № 295/3790/25 про надання звіту про повне виконання рішення суду ОСОБА_2 отримано 04.03.2026.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Однією із засад виконавчого провадження є обов'язковість виконання рішень (п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, передбачає, серед іншого, можливість суду зобов'язати боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 4 ст. 453-4 ЦПК України передбачено, що суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов'язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.
Стаття 143 ЦПК України передбачає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках, з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
У відповідності до ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», питання про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення і розгляд такого звіту є однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення.
Частину 1 ст. 148 доповнено абзацом сьомим згідно з Законом № 4094-IX від 21.11.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень».
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4094-IX від 21.11.2024 року: справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Зважаючи на внесення змін до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд вирішує питання про застосування до боржника ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає абзацу 7 ч. 1 ст. 148 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на невиконання вимог ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2026, неподання звіту про виконання рішення у даній справі, суд вважає доцільним стягнути з боржника ОСОБА_2 на користь держави штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», що становить 66 560,00 грн.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Також, внаслідок продовження виконання рішення суду, встановити боржнику новий строк для подання звіту у вигляді десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали, а у випадку оскарження, 10 днів з дня розгляду ухвали апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 148, 353, 354, 453-1, 453-3, 453-4 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Встановити ОСОБА_2 новий строк для подання звіту у вигляді десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення). Оскарження такої ухвали не зупиняє її виконання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 20.03.2026.
Реквізити сторін (щодо накладення штрафу):
Стягувач: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ: 26255795; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5);
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Л.М. Чішман
Ухвала набрала законної сили________________________
Дата видачі ухвали______________________
Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців.