20 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10443/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
30.08.2024 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2024 року про закінчення виконавчого провадження №75736857 за виконавчим листом виданим Полтавським окружним адміністративним судом від 29.11.2023 року №440/4268/21; скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2024 року про закінчення виконавчого провадження №75736857 за виконавчим листом виданим Полтавським окружним адміністративним судом від 29.11.2023 року №440/4268/21.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем не виконано покладеного на нього обов'язку щодо вжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень для своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, а тому постанова про закінчення виконаного провадження ВП№75736857 від 21.08.2024 винесена державним виконавцем передчасно та є незаконною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10443/24, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, військову частину НОМЕР_1 , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що старшим державним виконавцем перевіривши виконавчий документ та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475 VIII від 03 липня 2018 року, 07.08.2024 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 75736857 з примусового виконання виконавчого листа № 440/4268/21, виданого 29.11.2023 Полтавським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». На адресу відділу 15.08.2024 надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 з додатками від 08.08.2024 № 1546/32/15/1026 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення суду в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475 VIII від 03 липня 2018 року сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. 21.08.2024 керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Виходячи з вищевикладеного державним виконавцем вжито дії відповідно до вимог Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі №440/4268/21 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення". Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі №440/4268/21 військовою частиною НОМЕР_1 - 08.11.2023 року було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 82 370,85 грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.
Водночас така виплата індексації стосується періоду нарахування індексації з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
У зв'язку з чим позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконавчим листом виданим Полтавським окружним адміністративним судом від 29.11.2023 року № 440/4268/21.
07.08.2024 року відповідачем було відкрито виконавче провадження, номер виконавчого провадження №75736857.
21.08.2024 відповідачем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №75736857. Таке рішення відповідач прийняв на основі платіжного доручення наданого військовою частиною НОМЕР_1 про виплату індексації у розмірі 82 370,85 грн за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Позивач вважає, що постанова від 21.08.2024 року про закінчення виконавчого провадження №75736857 є необґрунтованою та протиправною, оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі №440/4268/21, що набрало законної сили у частині нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" є невиконаним.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі- КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини другої статті 6 КАС України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом та для цього йому надано право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, а також накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Проте відповідач у супереч статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» ігнорує законне рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі №440/4268/21 та не вживає жодних дій спрямованих для забезпечення повного його виконання.
Вказаним рішенням зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в тому числі за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі Порядок №1078).
В свою чергу Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 у пунктах 86 - 110 постанови надано детальні роз'яснення щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації військовослужбовцям у період з березня 2018 року.
Зокрема, Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 у пунктах 104-109 постанови зазначено коло обставин, які підлягають встановленню на виконання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а саме:
« 104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); 105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)».
Аналогічні правові висновки Верховного Суду висвітлені у постанові від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №560/13302/21, постанові від 12 квітня 2023 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі № 160/10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 11 травня 2023 року по справі №260/6386/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22 чим підтверджується незмінність правової позиції Верховного Суду.
Таким чином, оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року по справі №440/4268/21 зобов'язує військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату індексації за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, то військова частина НОМЕР_1 повинна була виконати зазначені вище дії відповідно до вимог чинного законодавства.
Проте, Військовою частиною НОМЕР_1 не виконано рішення суду в частині нарахування та виплати індексації за період з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2020 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії , а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Проте, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження відповідач не вчинив всіх необхідних дій для забезпечення повного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець прийняв неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження №75736857.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014), третя особа: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №75736857.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення рішення.
Суддя А.Б. Головко