19 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1852/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916320150892 від 21.08.2025 року, про перерахунок пенсії та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2025;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії без урахування вихідних даних по заробітку, які враховувались станом на 19.08.2025 року та дій по зменшенню розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2025 р. № 916320150892, яким відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались станом на 19.08.2025 року до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2025 р. № 916320150892, яким відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались станом на 19.08.2025 року до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок, нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 вересня 2025 року з урахуванням вихідних даних по заробітку, які враховувались станом на 19.08.2025 , без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи позивачу була обчислена пенсія виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження. На підставі довідки про заробіток основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 87694,17 грн (146156,95 (середньомісячний заробіток) * 60% ( відсоток втрати працездатності)). Розмір пенсії з надбавками становив 66403,95 грн.
В подальшому, відповідач зменшив основний розмір пенсії від середнього заробітку до 25861,34 грн. Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся із № 4842 від 10.10.2025, від 09.11.2025, від 21.10.2025 про перерахунок його пенсії. Рішеннями відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.10.2025 № 916320150892 та відділу перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2025 № 916320150892 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.11.2025 повідомлено позивача про те, що виплата пенсії здійснюється за матеріалами електронної пенсійної справи, паперова пенсійна справа залишилася на території непідконтрольній українській владі в м. Донецьку , тому надати довідку про заробітну плату, з якої визначався розмір пенсії позивача, немає можливості.
2. Стислий зміст заперечень відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надав відзив на позовну заяву суду, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позов не подали, ухвалу про відкриття провадження отримали, оскільки, відповідно до даних ЄСІТС вона доставлена в їх електронні кабінети.
Також відповідачі отримали позовну заяву, надіслану їм судом, що підтверджується даними ЄСІТС про доставку позову в електронний кабінет відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що відповідно до пункту 5 частини 6 частини 11 статті 251 КАС України копія ухвали суду про відкриття провадження вручена відповідачам належним чином.
Тобто, останні вважаються повідомленими про розгляд даної справи.
При цьому, відповідачі не скористався правом, визначеним процесуальним законодавством, та відзив щодо заявлених позовних вимог до суду не подавав.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про дане судове провадження, але у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи від відповідачів до суду не надходило.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, витребувані документи від відповідача; розгляд справи призначений судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є пенсіонером, отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01.10.2014.
З протоколів про перерахунок пенсії позивача № 916320150892 встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої з 01.03.2025 становив 23610,00 грн, а середній заробіток для розрахунку пенсії становив 146156,95 грн.
З 1 вересня 2025 року позивачу перераховано пенсію, її розмір склав 15837,94 грн, а середній заробіток для розрахунку пенсії становив 25861,34 грн.
Не погоджуючись із зменшенням розміру пенсії, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 10.10.2025 про перерахунок пенсії.
Рішенням відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.10.2025 № 916320150892 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що про неможливість проведення перерахунку, у зв'язку з відсутністю оригіналів наданих документів.
Позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою від 09.11.2025 про перерахунок його пенсії.
Рішенням відділу перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2025 № 916320150892 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що довідка форми 122 та акт зустрічної перевірки заробітної плати заявником не надавались.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на заяву позивача від 21.10.2025 листом від 14.11.2025 № 1600-2006-8/88343 повідомив про те, що виплата пенсії здійснюється за матеріалами електронної пенсійної справи, паперова пенсійна справа залишилася на території непідконтрольній українській владі в м. Донецьку. Надати запитувану довідку не убачається за можливим, оскільки паперова пенсійна справа у Головному управлінні відсутня.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо зменшення розміру його пенсії, звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, відповідно до ч. 1 і ч. 2 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210).
Згідно із пунктом 1 Порядку №1210, пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Пунктом 2 Порядку №1210 встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Так, в абзаці першому пункту 9 Порядку № 1210 визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою: П = Зс х Кзс х Кв / 100 %,
де П - розмір пенсії;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки, збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124;
Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії;
Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Ск/К,
де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + ... + Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках;
К - кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу).
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) (Кз1, Кз2, Кз3, ..., Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження, який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою: Кз=Зв/Зсм,
де Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зв - сума заробітної плати (доходу) за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу),за період 1986-1990 років;
Зсм - показник середньомісячної заробітної плати (доходу) робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян», за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), за період 1986-1990 років.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналізуючи обставини правомірності зменшення розміру пенсії позивача, суд виходить з наступного.
Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 31.08.2025 обчислювався відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII.
З 01.09.2025 ГУ ПФУ перерахувало пенсію позивача, її розмір пенсії з 01.09.2025 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.
Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Як випливає з обставин справи, позивач не висловлював бажання на розрахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідач посилається на відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, причини застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100 % тарифної ставки, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії.
Проте, указані обставини не були перешкодою для розрахунку пенсії позивача до 31.08.2025 включно.
Крім того, суд зауважує, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості її видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні чи перерахунку пенсії.
Відсутність первинних документів, що стали підставою для видачі довідки, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, тільки з тих міркувань, що у відповідача відсутня можливість витребувати паперову пенсійну справу позивача, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Відповідальність за відсутність первинних документів не може покладатися на пенсіонера.
Також, суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для обмеження його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.
Подібний правовий висновок викладено в зразковій справі №805/402/18-а, а також, постановах Верховного суду від 14.03.2018 у справі №243/6815/17, від 06.03.2018 у справі №243/6753/17, від 26.06.2018 у справі №185/5578/17, від 04.07.2018 у справі № 185/9746/16-а.
Окремо слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
У межах спірних правовідносин не встановлено правових підстав для зменшення позивачу розміру пенсії з 01.09.2025, а відтак, вказані дії відповідача є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного року, а також про протиправність рішення відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.10.2025 № 916320150892 та рішення відділу перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.11.2025 № 916320150892 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у перерахунку пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен здійснити перерахунок пенсії. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для перерахунку пенсії документами, - здійснити перерахунок пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки судом рішення відповідачів визнані протиправними та скасовані, а спір виник внаслідок першого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916320150892 від 21.08.2025 про перерахунок пенсії та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2025, то саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язане здійснити перерахунок пенсії позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916320150892 від 21.08.2025 про перерахунок пенсії та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2025, визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.10.2025 № 916320150892 про відмову у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025, визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.11.2025 № 916320150892 про відмову у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок, нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2025 виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 146156,95 грн., з урахуванням висновків суду та раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог з приводу обмеження розміру пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити.
Інші доводи сторін не змінюють висновків суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21010427) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916320150892 від 21.08.2025 про перерахунок пенсії та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.10.2025 №916320150892 про відмову у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії № 3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області від 17.11.2025 № 916320150892 про відмову у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітку, за показниками що враховувались до зменшення розміру пенсії із 01.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок, нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2025 виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 146156,95 грн, з урахуванням висновків суду та раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза