20 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8221/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8221/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13.06.2025 адвокат Рябішин Андрій Іванович, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВІ №1306080 від 02.06.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" (надалі - Установа), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 у періоди з 23.04.2019 по 20.03.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Установу здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.04.2019 по 20.03.2025, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог заявник наполягає на обставинах протиправності обрахунку відповідачем складових грошового забезпечення позивача у період з 23.04.2019 по 20.03.2025 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, оскільки із вказаної дати розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року, у зв'язку з чим стверджує, що його грошове забезпечення за спірний період та виплати при звільненні мали б обчислюватися із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня календарного року.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 позовну заяву було залишено без руху та роз'яснено позивачеві необхідність надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з інших підстав в частині вимог за період з 01.07.2023 по 13.03.2025.
Ухвалою від 07.05.2025 позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.07.2023 по 13.03.2025, повернуто заявнику у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Іншою ухвалою від 07.05.2025 позовну заяву в частині позовних вимог, що охоплюють періоди з 23.04.2019 по 30.06.2023 та з 14.03.2025 по 20.03.2025 прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Не погодившись із ухвалою від 07.05.2025 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог з 01.07.2023 по 13.03.2025, представник позивача, адвокат Рябішин А.О., оскаржив її в апеляційному порядку.
У зв'язку з цим ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 провадження у справі №440/8221/25 було зупинено до завершення апеляційного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про повернення позовної заяви скасовано, а справу №440/8221/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 адміністративну справу №440/8221/25 прийнято до провадження, поновлено провадження та продовжено її розгляд у порядку, визначеному ухвалою від 07.05.2025, у повному обсязі позовних вимог, заявлених у позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що виплату сум грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), та одноразову грошову допомогу при звільненні проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. Додав, що відповідно до пункту 20 наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" грошове забезпечення, виплачене у розмірі меншому ніж належало виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого вказана особа мала на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Н.-Георгіївка Ольховатського районк Воронізької області, проходив службу у Державній установі "Надержинщинська виправна колонія (№65)". Як свідчить витягу з наказу в.о. начальника Установи від 23.04.2019 №65/ОС-19 "Про зарахування на службу" начальника відділу нагляду і безпеки державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)", ОСОБА_1 зараховано з 23.04.2019 на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України на посаду начальницького складу з присвоєнням спеціального звання полковник внутрішньої служби (а.с. 51).
Згідно з наказом в.о. Державного секретаря, керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства юстиції України від 28.05.2019 №1560/к "Про переміщення", полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено з 01.06.2019 на посаду начальника Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" - начальника арештного дому в порядку просування по службі (а.с. 52).
Відповідно до наказу віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України від 17.03.2025 №537/к полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з 20.03.2025 з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Установи за віком (а.с. 53).
02.06.2025 адвокат ОСОБА_2 звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача з моменту виникнення права по 20.03.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, яку обіймав ОСОБА_1 на час звільнення зі служби із відрахуванням належних податків і зборів (а.с. 44).
У відповідь на запит відповідач направив довідку від 06.06.2025 №15/10/2320-25, зі змісту якої видно, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 23.04.2019 по 20.03.2025 обраховувався з розміру прожиткового мінімуму відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" на рівні 1762,00 грн (а.с. 49-50).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за період з 23.04.2019 по 20.03.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами статті 9 цього ж Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розміри грошового забезпечення військовослужбовців визначені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Тож на момент виникнення спірних правовідносин діє пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103, суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020.
Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704", пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши її абзац перший у такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання - 1 762,00 грн.
Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними. Цим же рішенням визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме - закону про державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме - в частині, яка не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, тобто закону про державний бюджет України на відповідний рік, з використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 визначений у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 визначений у розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 визначений у розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 визначений у розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 визначений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 визначений у розмірі 3028,00 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, відповідно до якого у період з 29.01.2020 по 20.03.2025 грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Відповідач не заперечує того, що після 29.01.2020 продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Тож за період з 29.01.2020 і до 20.03.2025 відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за вказані періоди підлягають задоволенню.
При цьому, суд визнає необґрунтованими доводи представника позивача щодо необхідності обчислення грошового забезпечення позивача з 23.04.2019 виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на 01 січня календарного року, оскільки редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 почала діяти лише з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.
Тож у задоволенні позовних вимог щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі у період з 23.04.2019 по 28.01.2020 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, з визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019, слід відмовити за безпідставністю.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Установи щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (у т.ч. надбавок, доплат, премій), матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження внутрішньої служби з 29.01.2020 по 20.03.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, у зв'язку з чим відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення (у т.ч. надбавок, доплат, премій), матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження внутрішньої служби з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону у спорі про стягнення заробітку, однак, звертаючись до суду з цим позовом, сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн відповідно до платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.4407112232.1 від 12.06.2025 (а.с. 7).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Тож надміру сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн слід повернути за рахунок коштів Державного бюджету України.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/8221/25 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Надержинщинська виправна колонія (№65)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (в т.ч. надбавок, доплат, премій), матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження внутрішньої служби з 29.01.2020 по 20.03.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язати Державну установу "Надержинщинська виправна колонія (№65)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (в т.ч. надбавок, доплат, премій), матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження внутрішньої служби з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, за період з 01.01.2025 по 20.03.2025 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт.
В решті позовних вимог - позов залишити без задоволення.
Повернути ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп., як помилково сплачений відповідно до платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.4407112232.1 від 12.06.2025.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Державна установа "Надержинщинська виправна колонія (№65)" (код ЄДРПОУ 08564311; вул. Паркова, 12, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун