Рішення від 20.03.2026 по справі 420/38133/25

Справа № 420/38133/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Василяки Д.К.,

за участі: секретаря судового засідання Рудого В.А.,

представників позивача - Федоренко Т.Ф., Бубліченко В.В.,

представника відповідача - Демчик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (вул.21 км Старокиївської дороги, буд.51 м.Одеса, 65111, код ЄДРПОУ 39341579) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №58096/15-32-07-06 від 22.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 771 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказів від 27.06.2025 №6980- п, від 31.07.2025 № 8086-п з 23.07.2025 по 12.08.2025 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по 31.03.2025. За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складений акт від 19.08.2025 №44476/15-32-07-02-15. Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач подав до ГУ ДПС в Одеській області свої заперечення до Акту перевірки. За результатами розгляду таких заперечень, відповідачем прийнято висновок про результати розгляду заперечень до Акту перевірки від 19.09.2025 № 13354/КПР/15-32-07- 02-06, яким прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки на підставі п.п 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою перевірки питань, що стали предметом оскарження висновків акту перевірки. У зв'язку із зазначеним та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.09.2025 № 9894-п проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ХІМАГРО.» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.10.2021 по 31.03.2025. За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складений акт від 07.10.2025 № 54215/15-32-07-02-15. Також, податковим органом оформлено висновок про результати перевірки №14281/КПР/15-32-07-02-06 від 17.10.2025, копія якого додається до позову. На підставі Актів перевірки, ГУ ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2802691,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 628480,33 грн., №58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 233557,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52373,37 грн.; №58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6764221 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 676422 грн.; №58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким зменшено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 626934 грн.; №58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким попереджено про необхідність скласти та / або зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування на суму ПДВ 27391155 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування протягом граничного строку у Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 3695578 грн.; №58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1108453 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 277113 грн.; №58096/15-32-07-06 від 22.10.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 3992400 грн. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Актах перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, оскільки такі висновки Відповідача є недостовірними й не відповідають дійсним обставинам фінансово-господарської діяльності ТОВ «ХІМАГРО.», у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 грудня 2025 року о 11:00 год.

Представником відповідача до суду надано відзив в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненням, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 19.09.2025 № 9894-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ХІМАГРО.» код за ЄДРПОУ 39341579, з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.10.2021 по 31.03.2025. За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.10.2025 №54215/15-32-07- 02-15 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ХІМАГРО.».

Ухвалою суду від 08 грудня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено для розгляду по суті на 06.02.26 року о 11:00.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року задоволено клопотання представників позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06 березня 2026 у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 11.03.2026 року.

11.03.2026 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи позовної заяви та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне: Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 771 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказів від 27.06.2025 №6980- п, від 31.07.2025 № 8086-п з 23.07.2025 по 12.08.2025 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 по 31.03.2025.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складений акт від 19.08.2025 № 44476/15-32-07-02-15.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «ХІМАГРО.» подав до ГУ ДПС в Одеській області свої заперечення до Акту перевірки

За результатами розгляду заперечень, відповідачем прийнято висновок про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 19.09.2025 № 13354/КПР/15-32-07- 02-06, яким прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки на підставі п.п 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою перевірки питань, що стали предметом оскарження висновків акту перевірки.

У зв'язку із зазначеним та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 19.09.2025 № 9894-п було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ХІМАГРО.» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.10.2021 по 31.03.2025.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складений акт від 07.10.2025 № 54215/15-32-07-02-15.

На підставі Актів перевірки ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025; №58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025; №58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; №58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; №58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; №58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025; №58096/15-32-07-06 від 22.10.2025.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Сторони не оспорюють законність проведення перевірки контролюючим органом за результатом якої складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРО." (код 41735493), що також підтверджено матеріалами справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України, однак позивач фактично не згідний з висновками акту про порушення, які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо неправомірності № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - «ПДФО») у розмірі 2 802 691, 37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 628 480, 33 грн.; № 58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 233 557,66 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52 373,37 грн., суд зазначає що перевіркою питання нарахування (сплати) податку на доходи фізичних осіб та військового збору з нарахованих (виплачених) дивідендів встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 596 791,37 гривень та військового збору у сумі 49 732,66 гривень.

Висновки відповідача про зазначені порушення обґрунтовуються непропорційним розподілом та непропорційною виплатою дивідендів учасникам ТОВ «ХІМАГРО.».

Як встановлено судом між учасниками Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений корпоративний договір від 15.08.2018, п. 1.1 якого передбачено, що цей договір укладається з метою врегулювання відносин між учасниками щодо управління ТОВ «ХІМАГРО», розподілу прибутку, відчуження часток у статутному капіталі, діяльності ТОВ «ХІМАГРО.» у сфері оптової торгівлі хімічними продуктами, виробництва добрив та інших видів діяльності, а також інших аспектів, передбачених законодавством України.

Пунктом 1.2. Корпоративного договору передбачено, що він укладається відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту Товариства.

Згідно з п.п. 2.1.1 п. 2.1 Корпоративного договору учасники зобов'язуються виконувати рішення загальних зборів учасників, прийняті відповідно до Статуту та цього Корпоративного договору.

П. 5.1 Корпоративного договору, прибуток Товариства розподіляється між Учасниками пропорційно до їх часток у статному капіталі (50%/50%), якщо інше не передбачено одностайним рішенням учасників.

Отже, Корпоративний договір врегульовує порядок розподілу та виплати дивідендів учасників, уточнюючи положення Статуту Товариства щодо цього,

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» договір, за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір може бути оплатним або безоплатним.

Як визначено п.п. 170.5.1 п. 170. 5 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПК України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною, зокрема, п.п. 167.5.2 п. 167.2 ст. 167 ПК України.

Відповідно до п.п. 167.5.2 п. 167.2 ст. 167 ПК України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у розмірі 5 відсотків для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Корпоративного договору, учасники ТОВ «ХІМАГРО.» прийняли такі рішення:

1) про виплату дивідендів у 2021 році за рахунок доходів попередніх періодів (9) місяців 2021 року) згідно протоколів загальних зборів учасників: № 15/11 від 15.11.2021, № 23/12 від 23.12.2021 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

2) про виплату дивідендів у 2022 році за 2021 рік у безготівковій формі згідно з такими протоколами загальних зборів учасників: № 08/04 від 08.04.2022, № 18/04 від 18.04.2022, від № 27/04 від 27.04.2022, № 10/06 від 10.06.2022, № 22/07 від 22.07.2022, № 04/08 від 04.08.2022, № 18/08 від 18.08.2022, № 25/08 від 25.08.2022, № 01/09 від 01.09.2022, від № 13/09 від 13.09.2022, № 20/09 від 20.09.2022, № 17/10 від 17.10.2022, № 31/10 від 31.10.2022, № 28/11 від 28.11.2022, № 05/12 від 05.12.2022, № 08/12 від 08.12.2022, № 19/12 від 19.12.2022 (копії яких додаються до позовної заяви) на користь ОСОБА_2 .

На підставі протоколів загальних зборів учасників № 15/11 від 15.11.2021, № 23/12 від 23.12.2021, вирішено виплатити ОСОБА_2 дивіденди у загальній сумі 1 500 000 грн. та ОСОБА_1 у загальній сумі 1 500 000,00 грн. Із зазначених сум було сплачено ПДФО (по 80 213, 92 за кожного учасника) та військовий збір (по 24 064, 18 грн. за кожного учасника), що підтверджується додатками 4ДФ до податкового розрахунку за 4 кв. 2021 року (за листопад та грудень) та виписками з банківського рахунку.

Отже, згідно зазначених протоколів, дивіденди були розподілені пропорційно двом учасникам ТОВ «ХІМАГРО.» та з них було сплачено податки та збори ПДФО (по 80 213, 92 за кожного учасника) та військовий збір (по 24 064, 18 грн. за кожного учасника).

Відповідач посилається на те, що за зазначеними протоколами дивіденди було виплачено тільки одному учаснику ОСОБА_2 на підставі виписок з банку за листопад та грудень 2021 року.

Як вбачається з банківських виписок, 15.11.2021 та 23.12.2021 позивачем перераховано по 1 500 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в офіційному шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Згідно довідки № 01-10-25/1/43 від 01.10.2025, виданої АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» підтверджується, що ОСОБА_1 має картку до зазначеного банківського рахунку і має доступ до коштів, які знаходяться на такому рахунку.

Також, ОСОБА_1 надано ТОВ «ХІМАГРО.» заяви від 15.11.2021 та 23.12.2021, якими вона просила здійснити виплату належних їй дивідендів на банківський рахунок в АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» № НОМЕР_1 .

Суд погоджується з посиланням позивача, що виплати здійснені на банківській рахунок НОМЕР_1 згідно протоколів № 15/11 від 15.11.2021, № 23/12 від 23.12.2021 є виплатами як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 .

Тому суд вважає, що висновки відповідача відносно того, що дивіденди виплачено непропорційно та лише одному учаснику згідно протоколів № 15/11 від 15.11.2021, № 23/12 від 23.12.2021 не відповідають дійсності.

Що стосується виплати дивідендів ОСОБА_2 суд зазначає, що частиною 1 ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства.

У відповідності до фінансової звітності малого підприємства, форми № 2-м за 2021 рік ТОВ «ХІМАГРО.» чистий прибуток (рядок 2350) складає 68 969 000, 00 грн.

Згідно протоколів загальних зборів за 2022 рік, ОСОБА_2 виплачено дивіденди у загальній сумі 3200000, грн.

Тобто, у загальному обсязі за 2021 рік було розподілено дивідендів на загальну суму 6 200 000, 00 грн., ще нерозподіленою залишається сума в розмірі 62769 000, грн. (68969000,00 грн. 6200000,00 грн.).

Згідно з п. 7.2 ст. 7 Статуту ТОВ «ХІМАГРО.» частки учасників розподіляються у розмірі: ОСОБА_1 50% частки (500000, 00 грн. у статутному капіталі) та ОСОБА_2 50% (500000,00 грн. у статутному капіталі).

Отже, якщо чистий прибуток ТОВ «ХІМАГРО.» за 2021 рік склав 68969000, 00 грн., то при його виплаті у вигляді дивідендів, кожний з учасників має право на 34484500, 00 грн.

ОСОБА_2 було виплачено за 2021 рік лише 4700000, 00 грн.

Отже, твердження Відповідача про непропорційну виплату є необгрунтованим, адже ОСОБА_2 не було виплачено більше ніж він має право згідно своєї частки володіння у розмірі 50%.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів.

Отже, згідно з законодавством саме учасники загальних зборів ТОВ «ХІМАГРО.» мають виключну компетенцію вирішувати строки нарахування та розмір дивідендів, які підлягають розподілу. Також, законодавством не передбачено заборони здійснення виплати учасникам в різні строки.

На виконання рішень загальних зборів учасників, оформлених відповідними протоколами, позивачем були здійснені виплати дивідендів на користь ОСОБА_2 у відповідних розмірах, визначених такими протоколами, що узгоджується з умовами Корпоративного договору.

Під час виплати такого доходу у вигляді дивідендів на користь ОСОБА_2 позивачем були утримані та сплачені до бюджету суми ПДФО та військового збору у відповідності до положень п. 170.5, п.п. 167.5.2 п. 167.2 ст. 167 ПК України та п.п. 1.3 п.16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України.

Зазначене також підтверджується відповідними додатками 4ДФ до податкових розрахунків за 2022 рік та банківськими виписками, копії яких додаються до позову.

На стор. 48-53 акту перевірки відповідачем підтверджується сплата позивачем ПДФО та військового збору при виплаті дивідендів, зокрема, і ОСОБА_2 та відсутні будь-які заперечення щодо строку чи розміру перерахованого податку та збору: «... за період з 01.10.2021 по 31.03.2025 ТОВ «ЧЙМБГРО.» виплатило дивіденди учасникам товариства на загальну суму 6 631 016, 02 грн. та нарахувало і сплатило з них податок на доходи фізичних осіб зі ставкою 5% у сумі 331 550, 83 грн., та військовий збір у сумі 99 464,61 гривень.».

На підтвердження виплати дивідендів до суду надано копії банківських виписок за квітень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не порушено порядку нарахування, утримання та сплати до бюджету ПДФО та військового збору у зв'язку з виплатою дивідендів учасникам.

Тому, висновки ГУ ДПС в Одеській області про те, що позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету ПДФО у сумі 596 791,37 грн. та військовий збір у сумі 49 732, 66 грн. суд вважає такими, що не знаходять свого підтвердження.

Також відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «ХІМАГРО.» безпідставно проведено у бухгалтерському обліку оплати (у безготівковій формі) за кредитом субрахунку 3773 «Розрахунки з іншими дебіторами» рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» на суму 12 255 000,00 гривень, як отримання платежу повернення позики зворотної від позичальника ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю у банківських документах інформації щодо ОСОБА_2 як платника від якого надходять грошові кошти та призначення платежу з посиланням на відповідний договір позики зворотної.

Судом встановлено, що між ТОВ «ХІМАГРО.», як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики зворотної № 06/2020 від 01.06.2020.

Підпунктом 1.1 Договору позики у редакції додаткової угоди від 05.06.2020, передбачено надання позичальнику ( ОСОБА_2 ) безпроцентної зворотної позики на суму не більше 27000000, 00 (двадцяти семи мільйонів) грн.

Підпунктом 2.2 Договору позики визначено, що сума безпроцентної позики може бути повернута позичальником достроково та або не пізніше 01.06.2025.

На виконання умов договору позики позивачем було перераховано ОСОБА_2 позику у загальному розмірі 26551 882 грн., що підтверджується карткою рахунку 3773 за жовтень 2021 року березень 2025 року, а також банківськими виписками за період з січня 2023 року по січень 2025 року.

Також, на виконання умов договору позики ОСОБА_2 було здійснено повернення позивачеві такої позики в строки та сумах зазначених у картці рахунку 3773 за жовтень 2021 року березень 2025 року.

Повернення сум отриманої позики підтверджується банківськими виписками за період з квітня 2022 року по липень 2024 року.

ГУ ДПС в Одеській області на стор. 58 акту зроблено висновок, що «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи позичальника ОСОБА_2 включається дохід у вигляді суми зменшення/збільшення заборгованості у сумі 12 255 000 грн., яка нарахована (виплачена, надана) на його користь ТОВ «ХЙМБГСП.» та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.».

У відповідності до п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається, зокрема, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно умов договору позики, вбачається, що надана позивачем ОСОБА_2 позика не передбачає нарахування процентів та є обов'язковою до повернення.

Отже, кошти отримані ОСОБА_2 від ТОВ «ХІМАГРО.» у вигляді позики не входять до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та, відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДФО.

Також відповідач посилається на відсутність у банківських документах інформації щодо ОСОБА_2 як платника від якого надходять грошові кошти позивачеві з метою повернення позики.

Судом встановлено, що позивачем надано до перевірки документи, які підтверджують надання поворотної безпроцентної позики ОСОБА_2 .

Також, позивачем обліковуються у бухгалтерському обліку, що вбачається з картки субрахунку 3773, отримані кошти в розмірі 12 255 000 грн. як повернена позика.

Крім того, відповідно до банківських виписок вбачається, що кошти є позикою зворотною.

Суд зауважує, що відповідачем не спростовано, що зазначені кошти надійшли на рахунок позивача надійшли від ОСОБА_2 чи будь-яких інших доказів, які 6 спростовували факт повернення коштів у розмірі 12255000 грн. саме ОСОБА_2 повернення позики позивачеві на підставі договору позики.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, донарахування ПДФО у сумі 2205900 грн. згідно податкового повідомлення № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025 є безпідставним.

У відповідності до п.п. 1.2 п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Статтею 163 ПК України передбачаються визначення об'єкта оподаткування ПДФО.

У зв'язку із тим, що надана позивачем ОСОБА_2 безпроцентна поворотна позика не є об'єктом оподаткування ПДФО, отже і не підлягає оподаткуванню військовим збором.

Тому, податкове повідомлення-рішення №58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, яке передбачає збільшення грошового зобов'язання з військового збору, зокрема у частині, що стосується відносин позивача з ОСОБА_2 щодо надання позики, у сумі 183825, 00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Підпунктом 125-1.2 п. 125-1 ст. 125-1 ПК України передбачено накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету у випадку, зокрема, умисного ненарахування та/або неутримання, та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків.

З урахуванням того, що у позивача не було обов'язку утримувати та перераховувати до бюджету ПДФО та військовий збір за наслідком взаємодії з ОСОБА_2 на підставі договору позики, а також, враховуючи, що при виплаті дивідендів, усі податки та збори було утримано та перераховано Позивачем до державного бюджету, нарахування штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями - рішеннями № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, № 58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025,

Враховуючи усе вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025, № 58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню .

Щодо прийнятих податкових повідомлень-рішень №58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6764221 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 676422 грн.; №58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким зменшено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 626 934 грн.; №58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, яким попереджено про необхідність скласти та / або зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування на суму ПДВ 27391155 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування протягом граничного строку у Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 3695578 грн.

Згідно акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області зазначено: «У ході перевірки. на підставі наданих до перевірки виписок банку та платіжних інструкцій у національній валюті, встановлено, що протягом перевіряємого періоду на розрахункові рахунки ТОВ «ХІМАГРО» через касу відділень банків зараховувались грошові кошти з призначенням платежу: «торгова виручка», «виручка від усіх видів послуг», «виручка від надання послуг», в яких не зазначено особу, яка вносить кошти, детальна інформація по перерахуванням наведена у додатку №12.1 до акту перевірки. Таким чином, встановлено, що підприємство ТОВ «ХІМАГРО» отримує грошові кошти від невстановлених (неідентифікованих) покупців та самостійно вносить через відділення банку на власні рахунки з призначенням платежу «торгова виручка», «виручка від усіх видів послуг», «виручка від надання послуг». Так, у періоді з 01.10.2021 по 31.03.2025, згідно виписок банку встановлено отримання виручки у загальній сумі 44346921 грн., у тому числі ПДВ 7391155 грн.».

На думку ГУ ДПС в Одеській області, наведене призвело до заниження ПДВ на суму 6764221 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 626934 грн., нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі «ЄРПН») на загальну суму ПДВ 7391155 грн.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що отримані ТОВ «ХІМАГРО.» платежі, перелічені у додатку № 12.1 до акту перевірки на загальну суму 44346921 грн., отримувалися від конкретних осіб, що підтверджується відповідними первинними документами: платежі з призначенням платежу «позика зворотна», «позика», сума яких складає 12255000 грн. (згідно стор. 56 Акту перевірки 2) та 9255000 грн. (згідно інформації Додатку № 12.1 до акту перевірки) відносяться до платежів, які стосуються повернення отриманої від позивача позики громадянином ОСОБА_2 за договором позики, про що детальніше зазначалося вище; решта платежів у сумі 35091921 грн. (згідно інформації Додатку № 12.1 до акту перевірки) відносяться до оплати послуг / товарів, поставлених ТОВ «ХІМАГРО.».

Податковим органом на стор. 31 Акту перевірки зазначено: «... ТОВ «ХІМАГРО.» не надано первинні документи щодо яких можливо встановити (ідентифікувати) товар чи послугу за яку отримано грошові кошти та ідентифікувати особу яка вносила грошові кошти (інформація по перерахуванням наведена у додатку № 12.1 до акту перевірки). Згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, відсутні зареєстровані податкові накладні на адресу покупців на вищенаведену суму отриманих грошових коштів.».

Однак суд вважає, що такий висновок не відповідає дійсності, адже позивачем отримано грошові кошти від ідентифікованих покупців за поставлені товари та надані послуги, зазначене підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти наданих послуг, податкові накладні, копії банківських виписок з яких можна чітко встановити товар, що постачався чи послугу, яка надавалася. При чому, рахунки на оплату, видаткові накладні та акти наданих послуг містять ПІБ отримувачів товарів / послуг, а також назву товару / опис послуги.

У відповідності до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

6) дата відвантаження товарів, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному ресстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені:

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

На виконання зазначених вимог законодавства, Позивачем, як платником ПДВ, нараховано податкові зобов'язання з ПДВ при продажу товару / наданні послуг особам, операції з якими, ставляться під сумнів Відповідачем.

Також, було зареєстровано податкові накладні в ЄРПН у строк, визначений ПК України.

Відповідно до п. 12 Наказу МФУ № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Позивачем при складенні податкових накладних на фізичних осіб неплатників ПДВ було дотримано вимог зазначеного порядку.

Також, згідно п. 2.3 Інструкції № 22 (Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22- чинна до 01.08.2022) визначено що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Відповідальність за перевірку даних зазначених в платіжній інструкції та прийняття до виконання або відмову її прийнятті, лежить на надавачу платіжних послуг, що передбачено в ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги».».

Зазначене також підтверджується п. 9, 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, в яких вказується, що ініціатор (особа, яка ініціює платіжну операцію) оформлює та заповнює реквізити платіжної інструкції.

Отже, факт того, що позивач як отримувач коштів не несе відповідальність за оформлення платіжних інструкцій є таким, що визнається сторонами. Позивач не може нести відповідальність за дії третіх осіб, у зворотному випадку, це порушуватиме принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Отже, як вбачається із доданих до позову документів, за всіма операціями з постачання товарів, послуг, позивачем були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та складені й зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, тому відсутнє заниження показника у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість «Операції на митній території України, крім ввезення товарів на митну територію України, що оподатковуються за основною ставкою» у загальній сумі 7391155 грн.

Відповідно, позивачем не допущено заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 6764221 грн., та не допущено завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 626934 грн.

Пунктом 120-1.2 ст. 120-1 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У зв'язку із вищевикладеним судом не встановлено порушень щодо реєстрації податкових накладних.

Також частина коштів, яка надійшла на банківський рахунок ТОВ «ХІМАГРО.» є коштами з повернення позики, наданої ОСОБА_2 , які не підлягають оподаткуванню ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що винесені Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; №58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; №58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1 108 453 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 277 113 грн.

Податковим органом у акті перевірки на стор. 11 зазначено: «Перевіркою ТОВ «ХІМАГРО» проведеною за період з 01.01.2021 по 31.03.2025, встановлено здійснення виплат доходів із джерелом походження з України у вигляді фрахту на користь компаній: «DANUBE BARGE SRL» (Румунія) згідно BOOKING-NOTE № 146 від 18.03.2024; «GANEX POLSKA SPOLKA» (Польща) згідно договору № 416 від 01.02.2023; «GO.TO LOGISTICS LTD» (Болгарія) згідно інвойсу № 25/01-24; «ROYAL SMAK LTD» (Болгарія) згідно договорів № FH08/2021 від 29.07.2021, № FH01/2023 від 05.01.2023; «SP AGRO TRADE LTD» (Болгарія) згідно договорів річкового транспорту СВА № 2601/24 від 26.01.2024, CBN № 05.03/24 від 05.03.2024; «SVAD SHIPPING SRL» (Румунія) згідно інвойсу № SVAD/176/76/23.12.2024; «SVS MANAGEMENT LTD» (Великобританія) згідно інвойсів № 090 від 05.09.2023, № 0168 від 25.12.2023. Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2021 по 31.03.2025 встановлено його заниження на суму 1 108 453 грн...».

Відповідно до п.п. г) к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами с, серед іншого: фрахт; інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості, зокрема, наданих послуг, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, зокрема, резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом Його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, по сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Як передбачено п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України, сума фрахту, що сплачується нерезиденту, зокрема, резидентом, за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Відповідно до п.п. 14.1.260 п. 14.1. ст. 14 ПК України фрахтом є винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

У зв'язку із зазначеним, винагорода, що сплачується за договором перевезення вантажів річковими судами не підпадає під визначення фрахту, що наведене у ІПК України, а отже і не є доходом нерезидента з джерелом походження з України.

Позивачем було замовлено у компанії «DANUBE BARGE SRL» та оплачено послуги з річкового перевезення вантажів.

Як передбачено вантажною букінг-нотою № 146 від 18.03.2024, судновласником румунська компанія «DANUBE BARGE SRL» (українською «Дунайська Баржа SRL») та перевезення вантажу згідно з нею здійснювалося річковою баржею KIA ORA за маршрутом Констанца, Румунія Орлівка, Україна.

Так, згідно з такою букінг-нотою трюми річкових барж перед початком завантаження. повинні бути прийняті сюрвеєром за рахунок фрахтувальника (Позивача).

Отже, у відповідності до положень п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПК України перевезення річковими баржами не є фрахтом для цілей застосування норм ПК України.

Відповідачем на стор. 13 Акту перевірки зазначається, що «Згідно відкритих джерел інформації місто Констанца морський порт Румунії, який знаходиться на узбережжі Чорного моря. Тобто, перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна) здійснено компанією нерезидентом невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту згідно ПКУ.»

Однак згідно відкритих джерел інформації, а саме сайту порту Констанца (Румунія) www.portofconstantza.com, вбачається, що такий порт є як морським, так і річковим.

Також, з географічних карт розташування порту вбачається, що з нього відкривається вихід до Дунайського каналу судноплавний канал в Румунії, який є частиною русла річки Дунай, без необхідності виходу судами у відкрите Чорне море.

Також, позивачем надано копію річкової накладної № 1 від 18.03.2024 з перекладом, відповідно до якої перевезення були річковими, а не морськими.

Зазначений документ має назву саме «річкова накладна», по-друге, така накладна містить примітку про те, що перевезення вантажів регулюється положеннями Угоди про загальні умови перевезення вантажів в міжнародних сполученнях по річці Дунай (Братиславські угоди), яка визначає умови співробітництва саме річкових дунайських пароплавств,

Також, як видно із документів, які підтверджують перевезення, а саме вантажної букінг-ноти № 146 від 18.03.2024, річкової накладної № 1 від 18.03.2024, перевезення вантажу за який позивачем було сплачено 7512,25 дол. США здійснювалося лише однією річковою баржею KIA ORA.

Отже, посилання відповідача на те, що перевезення здійснено невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту, спростовується наявними документами.

Тому, сплата ТОВ «ХІМАГРО.» коштів на користь «DANUBE BARGE SRL» у розмірі 7512,25 дол. США (294028,71 грн.) є оплатою вартості послуг нерезидента з перевезення вантажу річковим транспортом на користь ТОВ «ХІМАГРО.», яка згідно з п.п. к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України не с об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента, адже компенсація вартості таких послуг на користь нерезидента не вважається доходом з джерелом походження з України для цілей застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Таким чином, вбачається правомірне нездійснення Позивачем утримання/сплати податку на доходи нерезидента під час оплати послуг «DANUBE BARGE SRL».

Також судом встановлено, що позивачем було замовлено у компанії «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» (Республіка Польща) та оплачено послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в рамках договору № 416 про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.02.2023.

Відповідно до п. 3.2 Договору сума фрахту включає винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим до виконання замовлення. Сума фрахту не включає додаткові витрати.

Відповідачем на стор. 15 Акту перевірки зазначено, що Позивачем здійснено перерахування грошових коштів за послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та плату за простій транспорту на користь компанії «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» на загальну суму 288540, 00 дол. США та 20100, 00 євро.

Сума у розмірі 12 500 євро (505 161,25 грн), про сплачена Позивачем 09.02.2024 на користь «GANEX POLSKA SPOLKA» на підставі рахунку на оплату № 1/09/02/2024 та є оплатою за простій і не є оплатою за послуги перевезення (фрахт).

Отже, ТОВ «ХІМАГРО.» у 2023, 2024 роках здійснило оплати компанії «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» саме за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом (фрахт) у загальній сумі 7 600 Євро (299 119,66 грн) та 288 540 дол. США (10559 375,78 грн).

Відповідно до ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Отже, згідно з положеннями наведеної Конвенції отримана компанією «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZOVA ODPOWEDZIALNOSCIA» компенсація вартості послуг з перевезення вантажу підлягає оподаткуванню у Польщі.

Позивачем, на підтвердження резидентства «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» було надано відповідачеві до заперечень на Акт перевірки копії довідок з нотаріально засвідченим перекладом, які підтверджують, що компанія «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» є резидентом Республіки Польща у 2023 та 2024 роках для цілей оподаткування.

В акті перевірки відповідачем на стор. 17 зазначено: «Таким чином, надані до перевірки копія довідки податкового резидентства компанії GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA без нотаріального засвідчення за 2023 рік та довідка в електронному вигляді за 2024 рік не відповідають вимогам п. 103.4 ст. 103 ПК України та не можуть бути підставою для звільнення від оподаткування.».

Згідно з п. 103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

На виконання чого, нерезидентом «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» було надано позивачеві оригінал довідки, яка підтверджує резидентство такого нерезидента у 2023 році.

Пунктом 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Враховуючи таке, нерезидентом «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» було надано позивачеві довідку про резидентство у 2024 році в електронній формі, адже таку форму її видачі передбачено законодавством країни резидентства контрагента (Республіка Польща).

ПК України не передбачає обмежень щодо електронної форми довідки на підтвердження резидентства.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документу кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Довідка податкового резидентства «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» за 2024 рік видана податковою службою Варшава Таргувек за формою CFR 1 28.05.2025 та містить електронний підпис представника податкової служби Кацпера Абрамчика.

Тобто, на виконання вимог п. 103.5 ст. 103 ПК України довідка видана компетентним органом Республіки Польща та перекладена відповідно до вимог законодавства України.

Отже, висновок відповідача про те, що електронна форма довідки не відповідає вимогам п. 103.4 ст. 103 ПК України є неправомірним.

Також, на стор. 16 та 17 Акту перевірки відповідачем зазначено: «Під доходами отриманими із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема фрахт (пп. «г» пп. 141.4.1 n. 141.4 ст. 141 ПКУ) та інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України (пп. «к» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ХІМАГРО.» п. 103.2 та п. 103.4 ст. 103, пп. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6% та 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту.

Виходячи із розрахунків наведених у додатку 10 до акту перевірки вбачається, що ГУ ДПС в Одеській області застосовано ставку 15% до суми 505161, 25 грн., що є оплатою за простій.

Отже, у розумінні відповідача, оплата компанії «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» за простій є «іншим доходом від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України».

Проте, п.п к) п.п 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України визначено, що доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема, є інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Враховуючи викладене, «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» не є компанією, яка проводить господарську діяльність на території України в розумінні податкового законодавства України. Отримання такою компанією оплати за простій є доходом у вигляді виручки / компенсації вартості наданих послуг Позивачеві.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що відповідачем протиправно застосовано ставку 15% податку з доходів нерезидента до оплати за простій, здійсненої позивачем на користь «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA».

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням наданих «GANEX POLSKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWEDZIALNOSCIA» довідок про податкове резидентство, суд вважає, що позивачем правомірно застосовано положення чинного законодавства та міжнародного договору України щодо уникнення подвійного оподаткування та неутримано / неперераховано до бюджету податок від суми оплат за фрахт та додаткові витрати у вигляді оплати простою.

Також судом встановлено, що згідно з домовленостями позивача з болгарською компанією «GO.TO LOGISTICS LTD», перевезення вантажів здійснювалося річковим транспортом.

Як передбачено приміткою про бронювання вантажу 005 /добрива у ББ/ 19.02.2024, перевізником за якою є «GO.TO LOGISTICS LTD» (Болгарія), у графі «Баржі/Кораблі»: перевезення здійснюється mv Cadensia, прапор RO, трюми метал, лише закриті річкові об'єкти зі сталевою підлогою, придатні для перевезення зерна, яке буде використано.

У відповідності до положень п.п. 14.1.260 п. 14.1. ст. 14 ПК України перевезення вантажу річковими суднами не є фрахтом для цілей застосування норм ПК України.

Відповідачем на стор. 18 Акту перевірки зазначається, що «Згідно наданих до перевірки документів: примітки про бронювання вантажу № 005/добрива у ББ/ від 19.01.2024 ma згідно інвойсу №25/01-24 від 25.01.2024 року перевезення вантажів здійснювалося за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка/Рені (Україна). Згідно відкритих джерел інформації місто Констанца морський порт Румунії, який знаходиться на узбережжі Чорного моря. Тобто, перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна) здійснено компанією нерезидентом невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту згідно ПКУ.»

Згідно відкритих джерел інформації, а саме сайту порту Констанца (Румунія). www.portofconstantza.com, вбачається, що такий порт є як морським, так і річковим.

Також, позивачем надано копію річкової накладної № 1 від 25.01.2024 з перекладом, відповідно до якої перевезення були річковими, а не морськими.

Також, як видно із документів, які підтверджують перевезення,а саме примітки про бронювання вантажу № 005/добрива у ББ/ від 19.01.2024, річкової накладної № 1 від 25.01.2024, перевезення вантажу за який позивачем було сплачено 22 161, 87 євро (інвойс № 25/01-24 від 25.01.2024 та банківська виписка) здійснювалося лише однією річковою баржею Cadensia.

Відповідно до суднового сертифікату на судно Cadensia, який підтверджує сектори судноплавства такого судна саме у річкових водах усі міжнародні ділянки Дунаю.

Отже, посилання відповідача на те, що перевезення здійснено невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту, спростовується наявними у позивача документами.

Тому, сплата товариством коштів на користь «GO.TO LOGISTICS LTD» у розмірі 22 161,87 свро (909 893,25 грн) є оплатою вартості послуг нерезидента з перевезення вантажу річковим транспортом, яка згідно з п.п. к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента, адже компенсація вартості таких послуг на користь нерезидента не вважається доходом з джерелом походження з України для цілей застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Таким чином, вбачається правомірне нездійснення позивачем утримання/сплати податку на доходи нерезидента під час оплати послуг «GO.TO LOGISTICS LTD» і, відповідно, правомірне невідображення такої оплати у додатку ПН до податкової декларації з податку на прибуток.

Судом встановлено, що за домовленість сторін, перевезення вантажу болгарською компанією «SP AGRO TRADE LTD» здійснювалося річковим транспортом в рамках договору річкового транспорту СBN № 2112/22 від 21.12.2022, договору річкового транспорту СВ№ № 2601/24 від 26.01.2024. договору річкового транспорту СВА № 0503/24 від 05.03.2024 (копії зазначених договорів додаються до позову).

Отже, у відповідності до положень п.п. 14.1.260 п. 14.1. ст. 14 ПК України перевезення вантажу річковими суднами не є фрахтом для цілей застосування норм ПК України.

Відповідачем на стор. 23 Акту перевірки зазначається, що «Згідно наданих до перевірки документів перевезення вантажів здійснювалося за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка/Рені (Україна). Згідно відкритих джерел інформації місто Констанца морський порт Румунії, який знаходиться на узбережжі Чорного моря. Тобто, перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна) здійснено компанією нерезидентом невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту згідно ПКУ.»

Згідно відкритих джерел інформації, а саме сайту порту Констанца (Румунія) www.portofconstantza.com, вбачається, що такий порт є як морським, так і річковим.

Згідно договорів річкового транспорту CBN № 2112/22 від 21.12.2022, CBN № 2601/24 від 26.01.2024, CBN № 0503/24 від 05.03.2024 (а саме п. 25) визначено, що до умов не обумовлених в договорах застосовується Братиславська угода. Для умов не передбачених у Братиславській угоді, застосовується остання редакція CMNI Будапештської конвенції.

Так, Братиславські угоди визначають умови співробітництва саме річкових дунайських пароплавств. А що стосується Будапештської конвенції, то її положення регулюють перевезення вантажів саме внутрішніми водними шляхами.

Згідно документів, які підтверджують перевезення, а саме договорів річкового транспорту СВ № 2112/22 від 21.12.2022, СВП № 2601/24 від 26.01.2024, СВ№ № 0503/24 від 05.03.2024, інвойсів № 12 від 09.01.2023, № 68 від 29.01.2024, № 77 від 27.03.2024, кожне перевезення вантажу за який позивачем було сплачено кошти у загальній сумі 20513, 83 дол. США, здійснювалося лише однією річковою баржею від пункту завантаження до пункту вивантаження.

Тому, сплата Товариством коштів на користь «SP AGRO TRADE LTD» у розмірі 6 192 дол. США (226 432,77 грн), 7813 дол. США (318041, 45 грн.) та 6 508, 83 дол. США (274 412, 92 грн.) с оплатою вартості послуг нерезидента з перевезення вантажу річковим транспортом на користь Товариства, яка згідно з п.п. к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента, адже компенсація вартості таких послуг на користь нерезидента не вважається доходом з джерелом походження з України для цілей застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Також, згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Таким чином, вбачається правомірне нездійснення Позивачем утримання/сплати податку на доходи нерезидента під час оплати послуг «SP AGRO TRADE LTD».

Щодо взаємовідносин з компанією «SVAD SHIPPING SRL», судом встановлено, що як передбачено накладною на бронювання вантажу /добрива у ББ/від 15.12.2024, перевізником є румунська компанія «SVAD SHIPPING SRL» та перевезення вантажу згідно з нею здійснювалося річковими баржами за маршрутом Констанца, Румунія Орлівка/Рені, Україна.

Так, згідно із зазначеною накладною на бронювання вантажу баржі/кораблі mv Pronto, прапор RO, трюми метал, лише закриті річкові об'єкти зі сталевою підлогою, придатні для перевезення зерна, яке буде використано.

Отже, у відповідності до положень п.п. 14.1.260 п. 14.1. ст. 14 ПК України перевезення річковими суднами не є фрахтом для цілей застосування норм ПК України.

Відповідачем на стор. 25 Акту перевірки зазначається, що «Згідно наданих до перевірки документів... перевезення вантажів здійснювалося за маршрутом Констанца (Румунія) -Орлівка/Рені (Україна). Згідно відкритих джерел інформації місто Констанца морський порт Румунії, який знаходиться на узбережжі Чорного моря. Тобто, перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна) здійснено компанією нерезидентом невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту згідно ПКУ».

Також, позивачем надано копію річкової накладної № 65 від 23.12.2024 з перекладом, відповідно до якої перевезення були річковими, а не морськими.

Така транспортна накладна містить примітку про те, що перевезення вантажів регулюється положеннями Угоди про загальні умови перевезення вантажів в міжнародних сполученнях по річці Дунай, яка визначає умови співробітництва саме річкових дунайських пароплавств.

Як видно із документів, які підтверджують перевезення, а саме накладної на бронювання вантажу /добрива у ББ/ від 15.12.2024, коносаменту № 65 від 23.12.2024, перевезення вантажу за який позивачем було сплачено 5961,62 дол. США. здійснювалося лише однією річковою баржею Pronto протягом усього маршруту слідування.

Позивачем надано копію дозволу на здійснення перевезення вантажів саме внутрішніми водними шляхами ТРМС № 118-СТ, видану компанії «SVAD SHIPPING SRL», як підтвердження надання послуг річкового перевезення вантажу на користь позивача.

Отже, суд вважає, що посилання відповідача на те, що перевезення здійснено невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту, спростовується зазначеними документами.

Тому, сплата Позивачем коштів на користь «SVAD SHIPPING SRL» у розмірі 5 961,62 дол. США (249 567,12 грн) є оплатою вартості послуг нерезидента з перевезення вантажу річковим транспортом, яка згідно з п.п. к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента, адже компенсація вартості таких послуг на користь нерезидента не вважається доходом з джерелом походження з України для цілей застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Таким чином, вбачається правомірне нездійснення Позивачем утримання/сплати податку на доходи нерезидента під час оплати послуг «SVAD SHIPPING SRL».

Відносно взаємовідносин з компанією «SVAD SHIPPING SRL», судом встановлено, що перевезення вантажу компанією «SVS MANAGEMENT LTD» здійснювалося річковим транспортом, що визначено приміткою з бронювання вантажу № RO 72 від 25.08.2023, приміткою з бронювання вантажу № RO-71 від 25.08.2023 та накладною на бронювання вантажу (cargo booking note) № 115 /добрива у ББ/ від 15.12.2023, на підставі яких здійснювалося таке перевезення.

Відповідачем на стор. 27 Акту перевірки зазначено, що «Згідно наданих до перевірки документів... перевезення вантажів здійснювалося за маршрутом Констанца (Румунія) -Ізмаїл/Орлівка (Україна). Згідно відкритих джерел інформації місто Констанца морський порт Румунії, який знаходиться на узбережжі Чорного моря. Тобто, перевезення вантажу за маршрутом Констанца (Румунія) Орлівка (Україна) здійснено компанією нерезидентом невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту згідно ПКУ»

Також, позивачем надано копію річкової накладної № 1 від 28.08.2023 з перекладом, відповідно до якої перевезення були річковими, а не морськими.

Така накладна містить примітку про те, що перевезення вантажів регулюється положеннями Угоди про загальні умови перевезення вантажів в міжнародних сполученнях по річці Дунай, яка визначає умови співробітництва саме річкових дунайських пароплавств.

Також, як видно із документів, які підтверджують перевезення, а саме приміток з бронювання вантажу № RO 72 від 25.08.2023, № RO 71 від 25.08.2023, накладної на бронювання вантажу (cargo booking note) № 115 /добрива у ББ/ від 15.12.2023, річкової накладної № 1 від 28.08.2023, кожне перевезення вантажів за які позивачем було сплачено загальну суму 102 802 євро, здійснювалося лише однією річковою баржею протягом усього маршруту слідування.

Отже, посилання Відповідача на те, що перевезення здійснено невиключно річковим транспортом і підпадає під визначення фрахту, спростовується зазначеними документами.

Тому, сплата Позивачем коштів на користь «SVS MANAGEMENT LTD» на загальну суму 102 802 євро (4080 433,35 грн) є оплатою вартості послуг нерезидента з перевезення вантажу річковим транспортом, яка згідно з п.п. к) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України не с об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента, адже компенсація вартості таких послуг на користь нерезидента не вважається доходом з джерелом походження з України для цілей застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Таким чином, вбачається правомірне нездійснення позивачем утримання/сплати податку на доходи нерезидента під час оплати послуг «SVS MANAGEMENT LTD».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства щодо неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи нерезидента, а також заниження такого податку на загальну суму 1108453 грн.

З урахуванням того, що у Позивача не було обов'язку утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів нерезидентів за наслідком взаємодії з нерезидентами по отриманню послуг річкових та автомобільних перевезень, нарахування штрафних санкцій згідно з п. 125-1.2 п. 125-1 ст. 125-1 ПК України суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відносно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 58096/15-32-07-06 від 22.10.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 3 992 400 грн. судом встановлено, що відповідачем на підставі висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На стор. 65 Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області зазначено: «Згідно наданих до перевірки виписок банку по розрахунковим рахункам, відкритим ТОВ «ХІМАГРО.» у відділеннях банку встановлено зарахування грошових коштів на розрахункові рахунки з призначенням платежу «торгова виручка», «торгова виручка/позика зворотна», «торгова виручка позика зворотна», «торгова виручка/позика», «виручка від усіх видів послуг ТОВ «ХІМАГРО.», «виручка від надання послуг ТОВ «ХІМАГРО.» в яких не зазначено особу, яка вносить кошти (кореспондент UAH КАСА ВІДДІЛЕННЯ), детально наведено у додатку № 12.1 до акту перевірки. Таким чином, встановлено, що підприємство отримало готівкові кошти, як торгову виручку, від неідентифікованих покупців та внесло на розрахунковий рахунок без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Так, у періоді з 01.10.2021 по 31.03.2025, згідно виписок банку встановлено отримання виручки у загальній сумі 44 246 921 гривень.»

Суд зазначає, що відповідно до абз. 5 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як передбачено п. 3 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Отже, реєстратори розрахункових операцій/програмні реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами господарювання лише під час здійснення ними розрахункових операцій.

Водночас, здійснення покупцями оплати товарів, послуг безпосередньо на банківський рахунок суб'єкта господарювання (поточний рахунок у форматі IBAN), y тому числі через касу банків, не є розрахунковою операцією. Відповідно, у разі такої оплати безпосередньо на банківський рахунок суб'єкта господарювання (поточний рахунок у форматі ІВАN) реєстратори розрахункових операцій/програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються.

Зазначене також підтверджується і судовою практикою, зокрема у постанові Одеського апеляційного суду від 23.09.2022 у справі № 522/2637/22 зазначено: «Водночас у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО с необов'язковим.».

Сума в розмірі 44 346 921 гривень, яка наведена відповідачем у додатку № 12.1 до Акту перевірки та розраховувалася на підставі виписок банку по розрахунковим рахункам ТОВ «ХІМАГРО.» складається з суми поверненої позики позивачеві від ОСОБА_2 у розмірі 9 255 000, 00 грн., а також від отриманих оплат покупців за поставлені їм товари та надані послуги у сумі 35 091 921, 00 грн.

Що стосується сплати фізичними особами за отриманий товар надані послуги, то такі плати здійснювалися на підставі рахунків на оплату із зазначенням реквізитів банківського рахунку позивача у форматі IBAN через касу банку, що підтверджується відповідними виписками про отримання коштів на банківський рахунок.

Суд вважає, що отримання таким чином коштів від покупців позичальника не є розрахунковою операцією, відтак у позивача був відсутній обов'язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій програмні реєстратори розрахункових операцій або використовувати розрахункові книжки.

Відповідно до пункту 14 статті 9 Закону №265, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі через банківські системи дистанційного обслуговування та/або сервіси переказу коштів.

Згідно позиції Державної податкової служби України, викладеній у роз'ясненнях, опублікованих на загальнодоступному інформаційно - довідковому ресурсі у категорії 109.03: «При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку РРО або ПРРО не застосовується.»

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позивачем не було допущено порушень п. 1, 2 ст. 3 Закону в частині непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій /програмні реєстратори розрахункових операцій та невидачі відповідного розрахункового документа, або без використання розрахункової книжки на суму 44 346 921 грн.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025; № 58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025; № 58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; № 58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; № 58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025; № 58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025; № 58096/15-32-07-06 від 22.10.2025 на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (вул.21 км Старокиївської дороги, буд.51 м.Одеса, 65111, код ЄДРПОУ 39341579) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58140/15-32-24-06-20 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58141/15-32-24-06-20 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58097/15-32-07-02-20 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58099/15-32-07-02-20 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58100/15-32-07-02-20 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58103/15-32-23-02-19 від 22.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 58096/15-32-07-06 від 22.10.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 30280,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20 березня 2026 року.

Суддя Д.К. Василяка

Попередній документ

135019594

Наступний документ

135019596

Інформація про рішення:

№ рішення:	135019595
№ справи:	420/38133/25
Дата рішення:	20.03.2026
Дата публікації:	23.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (14.04.2026)
Дата надходження:	13.04.2026
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

18.12.2025 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
08.01.2026 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
06.02.2026 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
11.02.2026 11:00	Одеський окружний адміністративний суд
06.03.2026 10:30	Одеський окружний адміністративний суд
11.03.2026 11:00	Одеський окружний адміністративний суд