Справа № 420/592/26
(додаткове)
20 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/592/26,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/38185/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки №ЮО121584 від 04.09.2025 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 05.11.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО121584 від 04.09.2025 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше проведених виплат.
До суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/592/26 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 35 000,00 грн.
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд робить висновок, що клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (як замовником) та ОСОБА_2 (як виконавцем) (далі - сторони) було укладено Договір про надання правничої допомоги №10 від 10.03.2025 року.
Відповідно до умов Договору №10 від 10.03.2025 року було укладено Акт про надання послуг №1 від 01.03.2026 року, згідно якого вбачається, що виконавцем було надано наступні послуги:
1) надання усних та письмових консультацій і роз'яснень з правових питань по справі, зазначеній в п.3 Договору (1 послуга);
2) підготування та направлення заяви з метою забезпечення реалізації прав і обов'язків клієнта (від 25.11.2025 року до ГУ ПФУ в Одеській області) (1 послуга);
3) складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, в тому числі заяв, клопотань. процесуальних та інших документів правового характеру у справі №420/592/26, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також на недопущення їх порушень (1 послуга);
4) посвідчення копій документів у справі №420/592/26, яку веде адвокат (1 послуга);
5) здійснення представництва та ведення справи №420/592/26 у Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах перед фізичними і юридичними особами.
Загальна вартість послуг склала 30 000,00 грн.
Відповідно до п.5.1 Додаткової угоди №5 до Договору № 10 від 10.03.2025 року про надання правничої допомоги вбачається, що правничу допомогу, що надається адвокатом, Шкуропатський А.Є. сплачує на розрахунковий банківський рахунок у сумі 30000,00 грн, без ПДВ. У разі виграшу справи та задоволення судом (Одеський окружний адміністративний суд, П'ятий апеляційний адміністративний суд) позовної заяви відповідно до вимог п.п.1.1-1.3., замовник сплачує адвокату додатково 5 000,00 грн. у якості гонорару успіху.
Аналізуючи вищевказані матеріали суд зазначає, що адміністративна справа №420/592/26 є типовою справою незначної складності, щодо якої існує стала судова практика. Предмет адміністративного спору у справі не є складним та обсяг складених процесуальних документів не є значним.
Більш того, вказана адміністративна справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання (письмового провадження), а процесуальні документи подавались учасниками справи електронним шляхом через систему «Електронний суд», що не вимагало особистого прибуття представника позивача до суду, а тому не свідчить про витрату представником позивача значної кількості часу на здійснення представництва та ведення судової справи №420/592/26.
Крім того суд акцентує увагу на тому, що представником позивача не було надано до суду примірника Договору про надання правничої допомоги №10 від 10.03.2025 року, з огляду на що суд не вбачає за можливе встановити основні умови надання правничої допомоги згідно укладеного правочину між позивачем та його адвокатом.
Разом з тим, суд враховує обсяг та якість підготовлених та наданих адвокатом до суду документів, що стосуються спірних правовідносин.
У той же час суд зазначає, що представником позивача не було надано детального розрахунку щодо вартості кожної окремої дії згідно наданої правничої допомоги, зокрема, не надано погодинної вартості надання правничих послуг, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність визначення ціни наданої правничої допомоги.
Суд, враховуючи принцип свободи договору, не ставить під сумнів той факт, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, який заявлено представником позивача до стягнення з відповідача, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.
Аналогічний правова позиція була висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.09.2025 по справі №420/34151/24.
Що стосується посилань представника позивача на «Гонорар успіху», який може бути складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, то при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати «гонорар успіху» за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи. З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 1 000 грн.
В іншій частині в задоволенні клопотання представника позивача слід відмовити з вищенаведених підстав.
Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.