Справа № 420/7199/26
про відкриття провадження за правилами
спрощеного позовного провадження
20 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ),
до відповідача Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (73003, м. Херсон, вул. Перекопська, 5),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2019 року до 31.05.2025 року на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 року «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103», розрахованого із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року та фіксованої розрахункової величини - 1762,00 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1 до Постанови КМУ № 704;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий рклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі премію, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019-2024 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2019-2024 роки) за період з 01.01.2019 року до 31.05.2025 року, визначене з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: 01.01.2019 року - 1921,00 грн; 01.01.2020 - 2102,00 грн; 01.01.2021 - 2270,00 грн; 01.01.2022 -2481,00 грн; 01.01.2023 року - 2684,00 грн; 01.01.2024 року - 3028,00 грн; 01.01.2025 року - 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, із компенсацією втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2019 року до 31.05.2025 року починаючи з 01.01.2019 року і до дати розрахунку на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-111, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим подати звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Разом з позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Визначаючись щодо строку звернення до суду з цим позовом, суддя звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які вона набула під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано після звільнення позивача з військової служби.
В Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Крім обов'язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.
Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладене в Постановах Верховного Суду від 03 березня 2026 року справа № 600/3655/25-а, від 09 березня 2026 року у справа № 420/3503/25.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу у вказаний період. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24 та інших.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Разом з тим, матеріали позовної заяви вказаних відомостей не містять
З урахуванням правових висновків Верховного Суду з'ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин.
Тому на етапі відкриття провадження у цій справі позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160 та 161 КАС України; підстави для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), повернення позовної заяви (частина четверта статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (стаття 170 КАС України) на час вирішення питання відкриття провадження у справі відсутні.
Позовна заява підсудна Одеському окружному адміністративному суду, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.
Зазначена позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України.
Згідно приписів статті 12 та глави 10 КАС України вказана адміністративна справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до вимог ст.262 КАС України суд може розглянути справи в порядку спрощеного провадження, як в судовому засіданні з викликом сторін, так і без виклику сторін, за наявними справі матеріалами.
З врахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне призначити до розгляду зазначену справу в порядку спрощеного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін на підставі матеріалів, поданих сторонами в порядку, передбаченому КАС України.
У разі необхідності, суд може призначити розгляд справи в судовому засіданні за клопотанням однієї зі сторін.
Разом з позовом позивачем подано заяву про витребування у відповідача доказів, а саме наказу № 337-ос/дск від 28.05.2025 року про виключення зі списків особового складу ГУ СБУ в АР Крим ОСОБА_1 та довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період його служби в ГУ СБУ в АР Крим (17.09.2018 - 31.05.2025).
Вирішуючи заяву позивача про витребування доказів, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з ч.3 ст.80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Водночас, частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено обов'язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суддя, дослідивши матеріали позову, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача про витребування доказів та, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, витребувати від Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим докази по справі, а саме: копію наказу № 337-ос/дск від 28.05.2025 року про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим; довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2019 року по 31.05.2025 року.
Крім того, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати від Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим: докази ознайомлення ОСОБА_1 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо; докази вручення ОСОБА_1 розрахункових листів, відомостей про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансових повідомлень або інших документів, які містять інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при звільненні; докази вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, з детальним розрахунком, які були нараховані та виплачені йому при звільненні; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосованого при визначенні посадового окладу та окладу та військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби з 01.01.2019 року по 31.05.2025 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 80, 120, 160, 161, 171, 248, 257-262 КАС України, п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України суддя,-
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
За відсутності клопотань від сторін про призначення судового засідання суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні) на підставі матеріалів, наданих сторонами.
Роз'яснити сторонам, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення) є правом учасників справи.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив повинен відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
До відзиву додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.261 КАС України у разі отримання відзиву на позов він має право подати до суду відповідь на відзив у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву. Відповідь на відзив повинна відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України. Позивач зобов'язаний згідно з ч.2 ст.163, ч.3 ст.162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду копію відповіді на відзив та доданих до неї документів надіслати (надати) іншим учасникам справи.
До відповіді на відзив додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь на відзив; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.
Витребувати від Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим докази по справі, а саме: копію наказу № 337-ос/дск від 28.05.2025 року про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим; довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2019 року по 31.05.2025 року; докази ознайомлення ОСОБА_1 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо; докази вручення ОСОБА_1 розрахункових листів, відомостей про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансових повідомлень або інших документів, які містять інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при звільненні; докази вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми, з детальним розрахунком, які були нараховані та виплачені йому при звільненні; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосованого при визначенні посадового окладу та окладу та військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби з 01.01.2019 року по 31.05.2025 року.
Витребувані докази надати суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.79 КАС України учасники справи разом із заявами по суті справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами ч. 1 ст. 149 КАС України встановлено, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Справа буде розглянута у строк не більше шестидесяти днів з дня відкриття провадження.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копії ухвали разом з інформацією про права та обов'язки направити учасникам справи.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва