Справа № 420/1162/26
20 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73005), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025, яким ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984 згідно диплому серії НОМЕР_1 та періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , а також призначити і виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.08.2025.
Представник в обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач звернулась до органів пенсійного забезпечення із заявою від 18.07.2025 про призначення пенсії, яка опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У зазначеному рішенні вказано, що позивачу не зараховано трудову книжку серії НОМЕР_2 , оскільки підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб. При цьому немає законних підстав для врахування наданого позивачем свідоцтва про шлюб з огляду на те, що в ньому по батькові на російській мові зазначено " ОСОБА_2 ", що не відповідає по батькові в паспорті заявниці " ОСОБА_3 ".
Представник позивача вважає, що наданими позивачем документами, зокрема, трудової книжкою та дипломом, підтверджується наявність у неї необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Позивач не несе відповідальності за заповнення документів щодо реєстрації актів цивільного стану. Допущення помилок, описок, виправлень уповноваженою особою органу реєстрації актів цивільного стану не може ставитись йому у вину позивачеві, а також слугувати самостійною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.
Тому на думку представника, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку з цим представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Представник ГУПФУ в Херсонській області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято ГУПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для покладення будь-яких зобов'язань на ГУПФУ в Херсонській області, оскільки ним не вчинялося жодних протиправних дій щодо позивача.
У той же час представник ГУПФУ в Херсонській області вважає прийняте рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області правомірним та зазначив, що згідно з законодавством обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у особи трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984, згідно диплому Благовіщенського фінансового технікуму серія НОМЕР_1 , дата заповнення якого 26.04.1984, оскільки зазначене прізвище по батькові “ ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), що не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 » (2 сторінка паспорта, НОМЕР_3 Комсомольським ВМ УМВД України в Херсонській обл. від 01.03.2002).
Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 за даними трудової книжки серія НОМЕР_2 від 14.06.1984, оскільки підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб. При цьому немає законних підстав для врахування цього свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 24.09.1988, оскільки в ньому по батькові “ ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), що не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 » (2 сторінка паспорта, НОМЕР_3 Комсомольським ВМ УМВД України в Херсонській обл. від 01.03.2002), чим порушені вимоги Інструкції №162 та Інструкції №58.
У той же час у відзиві представник вказує, що подальший страхового стаж з 01.01.1998 по 11.12.2015 за даними цієї ж трудової книжки ( НОМЕР_2 від 14.06.1984), зараховується на підставі записів в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, представник зазначає, що 14.08.2025 рішення від 25.07.2025 було переглянуто відповідно до листа Головного управління від 02.08.2025 №2100-0304-9/30642, згідно з яким страховий стаж за доглядом за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку та становить 27 років 03 місяці 15 днів.
Ухвала суду від 26.01.2026 року доставлена до електронного кабінету ГУПФУ в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» 27.01.2026. ГУПФУ в Дніпропетровській області у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від ГУПФУ в Дніпропетровській області не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 20.03.2026 року не зареєстровано).
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_3 ).
18.07.2025 року позивачка звернулася до ГУПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та прийнято рішення №213050044400 від 25.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - необхідний страховий стаж становить 32 роки, страховий стаж заявника 24 роки 3 місяці 15 днів.
При розгляді документів, не зараховано відомості зазначені у трудовій книжці № НОМЕР_5 . В рішенні вказано, що підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб, але не має законних підстав для врахування свідоцтва про шлюб, оскільки в ньому по-батькові на російській мові зазначено “ ОСОБА_2 », що не відповідає по-батькові в паспорті заявниці “ ОСОБА_3 ».
Також не зараховано період навчання 01.09.1982-28.04.1984 оскільки не підтверджено зміну прізвища та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-річного віку.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 02.08.2025 № 2100-0304-9/30642. переглянуто рішення від 25.07.2025 та прийнято рішення №213050044400 від 14.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення від 25.07.2025 року), яким зарахований стаж за доглядом за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-річного віку, та страховий стаж склав 27 років 03 місяці 15 днів.
Позивач, вважаючи рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 протиправним та таким що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (ч.2 ст.26 Закону №1058-IV ).
Згідно з оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивачці не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , оскільки підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб. В рішенні вказано, що немає законних підстав для врахування цього свідоцтва про шлюб, оскільки в ньому по-батькові на російській мові зазначено “ ОСОБА_2 », що не відповідає по-батькові в паспорті заявниці “ ОСОБА_3 ».
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На період внесення первинних записів до трудової книжки позивача в рамках спірних періодів трудової діяльності діяла Інструкція №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.
В п.1.1 Інструкції №162 також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.1. Інструкції №162 встановлено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Відповідно п.2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абз.1 п. 4.1. Інструкції №162).
Таки ж положення встановлені Інструкцією №58 (п.2.3,2.4 Інструкції №58).
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійний орган не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 14.06.1984 року у зв'язку із помилковим зазначенням по-батькові позивача у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 01.08.1987 року.
При цьому у пенсійного органу були відсутні заперечення до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.06.1984 року та інші періоди зазначені в цій же трудовій книжці зараховані до страхового стажу.
Згідно з наданою до суду копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.06.1984 року на її титульній сторінці у графі «Прізвище» зазначено: « ОСОБА_4 » (закреслено) та « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу). Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказано, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 .
У наданої копії цього свідоцтва серії НОМЕР_6 від 01.08.1987 вказано, що шлюб уклали « ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », дата народження Смирнової - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже незважаючи на відмінність в одній букві «по батькові» у свідоцтві про укладення шлюбу та трудовій книжці відповідальною особою посадою внесені зміни в трудову книжку щодо прізвища позивачі, що свідчить про належність їй як вказаній трудовою книжки так и свідоцтва про укладення шлюбу.
Копії вказаних документів надані позивачкою до заяви про призначення пенсії.
Також позивачкою надана копія про народження доньки, в якому зазначені батько та мати «« ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », тобто «по батькові» позивачці зазначено так як і в трудовій книжці.
У зв'язку з викладеним, суд вважає неправомірним неврахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 14.06.1984 року, а визначені у позовних вимогах періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
З цих же підстав суд вважає безпідставним не зарахування періодів навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984, адже зміна прізвища позивача підтверджена свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 01.08.1987 року, копію якого долучено позивачем до заяви про призначення пенсії.
Водночас диплом з відзнакою серії НОМЕР_1 , виданий 26.04.1984 на дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу).
Таким чином, наявні підстави для зарахування періодів навчання за вказаним дипломом до страхового стажу позивача.
Суд вважає, самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні трудової книжки щодо різниці в одній букві у прізвищі позивачці не обумовлює недійсність трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи у зазначені періоди часу, є належним доказом періодів її стажу роботи.
Періоди, які зараховані ПФУ до страхового стажу по цій же трудовій книжці, підтверджують факт належності її саме позивачці.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття та є таким, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Таким чином, рішення №213050044400 від 25.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 02.08.2025 № 2100-0304-9/30642. переглянуто рішення від 25.07.2025 та прийнято рішення №213050044400 від 14.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення від 25.07.2025 року) , яким зарахований стаж за доглядом за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-річного віку, та страховий стаж склав 27 років 03 місяці 15 днів.
Суд вважає необхідним для ефективного захисту прав позивачці вийти за межи її позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.07.2025 року та від 14.08.2025 року.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п.4 ч.2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення №213050044400 від 25.07.2025 року, №213050044400 від 14. 08.2025 року в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984; зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (суб'єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення) повторно розглянути заяву позивачки 18.07.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984.
Відповідно, вимоги, пред'явлені до ГУПФУ в Херсонській області підлягають відхиленню, оскільки відсутні підстави для вчинення зобов'язальних дій суб'єктом владних повноважень, який не приймав оскаржуваного рішення.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області - суб'єкта владних повноважень, яким приймалось оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8,9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73005, ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 року, №213050044400 від 14.08.2025 року в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва