Справа № 420/9230/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі №420/9230/25 - повернуто особі, яка її подала.
10.10.2025 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/9230/25 видано виконавчий лист.
Ухвалою суду від 25.11.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11.08.2025 по справі №420/9230/25 - задоволено.
Суд ухвалою від 21 січня 2026 року відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту, поданого 24.12.2025, про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25 та встановив Військовій частині НОМЕР_1 новий 30-денний строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 420/9230/25, із наданням доказів щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25 з наданням розрахунку грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023.
23 лютого 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення суду у вказаній справі разом з розрахунком грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023.
У поданому звіті представник відповідача зазначив, що щомісячно, з моменту отримання погодження, військовою частиною НОМЕР_1 направляються на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України заявки на виділення грошових коштів на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» (копія заявки та розрахунку додається). Станом на дату подання звіту Департаментом соціального забезпечення Міністерства Оборони України не забезпечено надходження коштів на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ2800 «Інші поточні видатки» у тому числі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі №420/37929/24.
У поданому звіті представник відповідача просить суд звільнити від накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень.
Розглянувши звіт, суд зазначає про наступне.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1, 2, 3, 11 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано детальний розрахунок грошового забезпечення, здійсненого на виконання рішення суду, відповідно до якого загальний розмір перерахованого грошового забезпечення, з урахуванням необхідних обов'язкових відрахувань, становить 191156,64 грн.
Перевіривши наданий розрахунок, суд зазначає, що відповідачем належним чином здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача (посадовий оклад, оклад за військовим званням, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що відповідачем 12.01.2026 та 12.02.2026 подано заявку-розрахунок до забезпечувального фінансового органу - Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України - на фінансування для виплати грошового забезпечення, в тому числі за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25.
Відповідно до виписки з рахунку за 23.02.2026, кошти для виплати заборгованості за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25 відповідачу не надходили.
Відтак, відповідачем виконано рішення суду частково, а саме: здійснено нарахування присуджених позивачу сум грошового забезпечення, проте не здійснено виплати позивачу вказаних коштів.
Отже, з огляду на те, що до суду не надано доказів виплати нарахованого грошового забезпечення у розмірі 191156,64 грн, яке рахується як заборгованість, суд доходить висновку щодо невиконання відповідачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, що не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відтак, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для встановлення військовій частині НОМЕР_1 нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 11.08.2025 у 60 денний строк.
Разом з тим, суд наголошує, що в умовах воєнного стану більша частина державних коштів спрямовуються на посилення обороноздатності країни, що в свою чергу мінімізує фінансування державних установ за рахунок бюджету, в тому числі і на виконання рішення судів щодо виплати заборгованості.
Накладення штрафу командира Військової частини НОМЕР_1 в порядку ст.382 КАС України жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів, які в свою чергу могли би бути спрямовані на виплату нарахованого грошового забезпечення позивачу у розмірі 191156,64 грн.
Як вже зазначено судом, відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу, оскільки суд встановив, що наразі відсутні бюджетні асигнування у суб'єкта владних повноважень, а Військовою частиною НОМЕР_1 вжито необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 248, 256, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту, поданого 23.02.2026 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 420/9230/25.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у 60 денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 420/9230/25 у повному обсязі, із наданням доказів щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №420/9230/25.
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати штрафу командира Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу у зв'язку з відмовою суду у прийнятті звіту.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.293, 295, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО