Справа № 420/39356/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,
Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000170/2 від 07.11.2025, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2025/000334 від 07.11.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача
Ухвалою судді від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.12.2025 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що автоматизована система управління ризиками встановила обов'язкові форми контролю через виявлені розбіжності та неповноту відомостей у поданих документах. Зокрема, митниця вказує на відсутність заявок і рахунків на перевезення, розбіжності в назвах продавців та інформації про судна, а також невідповідність дати прайс-листа даті інвойсу. Після проведення консультацій митниця правомірно застосувала резервний метод, порівнявши ціну товару з аналогічними операціями з бази даних ЄАІС. Відповідач наголошує, що обов'язок доведення митної вартості лежить на декларанті, а наявні суперечності в документах є достатньою підставою для сумнівів у достовірності заявленої ціни.
11.12.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою наданий пакет документів був вичерпним для підтвердження митної вартості за основним методом ціни контракту. Підприємство наголошує, що витрати на транспортування підтверджені договором, рахунком, довідками та платіжними інструкціями, що спростовує твердження відповідача про їх необґрунтованість. Щодо прайс-листа позивач зауважує, що він має довільну форму і не є обов'язковим за контрактом, а його відсутність чи особливості оформлення не свідчать про заниження вартості. Умови поставки FOB чітко покладають витрати на навантаження на продавця, тому вони вже включені у ціну товару і не потребують додаткового виділення в декларації. Розбіжності у назвах суден та портах пояснюються логістичними особливостями (перевантаженням) і не впливають на числовий показник вартості, за яку товар був фактично куплений. Позивач акцентує, що митниця не роз'яснила, як саме виявлені розбіжності заважають ідентифікації товару або розрахунку його ціни. Витребування додаткових документів названо надмірним, оскільки стаття 53 МКУ забороняє вимагати папери, не передбачені законом, якщо основні документи не містять суттєвих суперечностей. Застосування резервного методу позивач вважає незаконним, оскільки митниця використала для порівняння товари з іншими характеристиками, торговими марками та обсягами партій без належного коригування.
15.12.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими Одеська митниця наполягає на законності коригування митної вартості, оскільки виявлені суттєві розбіжності у документах, зокрема невідповідність продавця в експортній декларації та відсутність даних про витрати на перевантаження товару між суднами, унеможливили застосування першого методу. Відповідач зазначає, що ненадання позивачем повного пакета додаткових документів, включаючи заявки на перевезення та прайс-лист загального характеру, дало обґрунтовані підстави для запиту додаткових відомостей згідно зі статтею 53 МКУ. Митниця наголошує, що обов'язок доведення заявленої ціни лежить на декларанті, а наявність у базах даних ЄАІС інформації про вищу вартість ідентичних товарів є правомірною причиною для сумніву в достовірності поданих даних ціни. Рішення про коригування за резервним методом є повністю обґрунтованим, оскільки воно містить детальне порівняння характеристик і посилання на конкретні митні декларації з аналогічним товаром.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, між ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» (Покупець) та ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED (Продавець) укладено Контракт №10/03-1 від 10.03.2025 року (надалі -- Контракт), відповідно до умов якого Продавець погодився продати, а Покупець придбати товар: сітку скловолокну.
Відповідно до умов Контракту, кожне відвантаження буде регламентуватися по проформі-інвойсу на кожну партію товару (п. 1). Тип товару, деталі пакування, ціна і т.п. будуть визначені за попереднім рахунком. Контрактна валюта - долар США. У вартість товару входить вартість тари, упаковки та маркування (п. 3). Товари постачаються окремими партіями по проформі інвойсу (згідно Інкотермс-2010, умови поставки FOB). Порт відвантаження - порт Китаю (п. 4). Порядок оплати визначається в інвойсі. Оплата здійснюється після отримання покупцем проформи-рахунку продавця (п. 7). Всі податки та мито на відправку товару в країні походження сплачуються продавцем (п. 9).
На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 21880,32 доларів США.
Товар було доставлено на територію України експедитором ТОВ «ТАНІТ ГРУП» згідно Договору транспортного експедирування №25.06.2025/1526 ОД від 26.06.2025 року.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500580008825U0 від 08.11.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ПП «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ», а саме: товар № 1 - Прозорі тканини завширшки більш як 30 см зі скловолокна, переплетення типу Лено (механічно зв'язаний текстиль), цивільного використання вбудівництві, в рулонах шириною 1м:-FIBERGLASS MESH (WALLMASTER STANDAR)/Сітка армуюча зі скловолокна фасадна,синя WALL MASTER STANDART 160 (5x5) /-розміром 1х50м, розмір комірки 5х5мм, щільністю 160г/кв.м +/- 15% - 2950 рулонів;Не є товаром військового призначення та подвійного використання.Торгова марка - нема даних;Виробник: ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED;Країна виробництва - Китай.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) №10/03-1 від 10.03.2025; - рахунок-фактура (Commeral invoice) №2025AVC09 від 17.07.2025; - платіжну інструкцію про оплату товару №331 від 18.06.2025; - платіжну інструкцію про оплату товару №363 від 05.09.2025: - договір транспортного експедирування №25.06.2025/1526 ОД від 26.06.2025; - рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №TG041125029 від 04.11.2025; - довідку про транспортні витрати №20442/1 від 04.11.2025; довідку про транспортні витрати №20442/2 від 04.11.2025; та інші документи, що зазначені митним органом у деклараціях, спірному рішенні та картці відмови.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500580008825U0 від 08.11.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000170/2 від 07.11.2025, а саме:
- оцінювана партія товару декларується на підставі угоди з виробником ISOPLUS INTERNATIONAL LTD (Китай), відправник ISOPLUS INTERNATIONAL LTD (Китай), торговельна марка нема даних. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.2.1.4. та 2.2.1. договору транспортного експедирування № 25.06. 2025/1526 ОД виконавець отримує від замовника заявку на послуги, а згідно п.3.1. цього договору - проводиться оплата наданих послуг протягом 14 календарних днів (або у порядку згідно погодженої заявки) з моменту отримання рахунку замовником. Наразі, в пакеті поданих документів відсутні заявка і рахунок на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції;
- згідно загальносвітової практики укладення міжнародних комерційних угод прайс - лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо: умов продажу, умов поставки, оплати, системи знижок, термінів дії такого документу. Проте, наданий декларантом прайс - лист від 17.07.2025 б/н (причому дата інвойсу 03.07.2025 №2025AVC08 передує даті прайсу) містить адресну інформацію щодо конкретного покупця,- що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців;
- в копії митної декларації країни відправлення зазначений відправник і продавець Beijing Aisopus Technology Co. ltd., що не відповідає відправнику і продавцю, зазначеному в поданих документах - ISOPLUS INTERNATIONAL LTD. В наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN(Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару XINGANG (Китай) - ODESSA (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з міста SHENZHEN (Китай) до порту XINGANG (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах;
- в наряді від 05.11.2025 №20442 на контейнер CMAU5615450 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні LILA CANADA, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно - TB TAIYUAN/0XW9AS1MA. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
07.11.2025 декларант додатково надіслав: обігово-сальдову відомість по рахунку 632 за 2025 рік по контрагенту ISOPLUS INTERNATIONAL LTD; банківські платіжні документи що стосуються товару; рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 04.11.2025 №TG041125029, в якому зазначено термін оплати 3 банківських дні, а банківські документи, що підтверджують оплату перевезення,- не надано. 07.11.2025 у своєму електронному повідомленні декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500580008825U0 від 08.11.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Оскільки декларант надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом1.2127дол.США/кг до 2.06дол.США/кг (МД 25UA500 580002747U9 від 13.04.2025 за ціною угоди партія товару 24480кг - 2.06дол.США/кг товар «Сітка скловолоконна, розмір 100 см х 50 м в рулонах. Торговельна марка: JORLEX. Виробник: Renqiu Tainuo Fiberglass Product Co., Ltd. Країна виробництва: CN»; МД 25UA100320 035897U8 від 22.09.2025 за ціною угоди з виробником партія товару 22530кг - 2.3395дол.США/кг товар «Сітка зі скловолокна в рулонах різних розмірів. Торговельна марка: МТ EXPORT. Виробник: HEBEI LANGMAI IMPORT & EXPORT Co., Ltd. Країна виробництва: CN» ), - з урахуванням опису товару та розміру партії.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000170/2 від 07.11.2025.
Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2025/000334 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 25UA500580008825U0 від 08.11.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 235 629,88 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що в пакеті поданих документів відсутні заявка і рахунок на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Наказу МФУ № 599 від 24.05.2012, позивачем під час митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, що однозначно підтверджують числові значення транспортних витрат: договір транспортного експедирування № 25.06.2025/1526 ОД від 26.06.2025, який визначає правові засади надання послуг; рахунок на оплату № TG041125029 від 04.11.2025, що містить конкретну вартість послуг, узгоджену сторонами; довідки про транспортні витрати № 20442/1 та № 20442/2 від 04.11.2025, які деталізують витрати до та після кордону України.
Відповідно до п. 3.1. Договору експедирування, оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання рахунку.
Оскільки рахунок був виставлений 04.11.2025, а митне оформлення (Картка відмови) відбулося 07.11.2025, на момент подачі декларації термін оплати згідно з договором ще не настав. Попри це, позивач фактично здійснив оплату, що підтверджується платіжними інструкціями № 1154 від 20.11.2025 та № 1167 від 21.11.2025, що свідчить про реальність господарської операції.
Відсутність заявки не є підставою для сумніву в ціні, оскільки фінальним документом, що фіксує погоджену вартість для розрахунку митної вартості, є саме рахунок (інвойс) та довідка про витрати, які були надані митниці.
Щодо зауважень митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист від 17.07.2025 б/н (дата інвойсу 03.07.2025 № 2025AVC08 передує даті прайсу) містить адресну інформацію щодо конкретного покупця, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців, суд зазначає наступне.
Чинне законодавство України не встановлює жодних вимог до форми, змісту або структури прайс-листа. Це документ довільної форми, що відображає комерційну політику конкретного суб'єкта господарювання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, відсутність чи наявність у прайс-листі певних відомостей або їх відмінність від узгоджених умов поставки не може сама по собі підтверджувати заниження митної вартості.
Прайс-лист за своєю суттю є лише інформаційним довідником цінових пропозицій. При цьому Контрактом № 10/03-1 від 10.03.2025 взагалі не передбачено надання продавцем прайс-листів, каталогів чи специфікацій.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, ціна товару визначається виключно в інвойсі та контракті, які є первинними документами. Прайс-лист жодним чином не впливає на числові показники митної вартості, якщо ціна чітко зафіксована у спеціальних комерційних документах.
У даному випадку предметом закупівлі є один конкретний вид товару, що за своєю природою взагалі не передбачає існування класичного «прайс-листа» як багатосторінкового каталогу для необмеженого кола осіб.
Надання продавцем адресної пропозиції (що митниця помилково трактує як адресний прайс-лист) лише підтверджує індивідуальні комерційні домовленості між конкретним продавцем та покупцем, що є проявом свободи договору.
При цьому наявність прайс-листа з пізнішою датою жодним чином не спростовує ціну, вказану в інвойсі, оскільки ціна в інвойсі є результатом остаточних домовленостей сторін на момент відвантаження, а не довідковою інформацією з прайсу.
Щодо зауважень митного органу про те, що в копії митної декларації країни відправлення зазначений відправник і продавець Beijing Aisopus Technology, що не відповідає відправнику і продавцю, зазначеному в поданих документах - ISOPLUS INTERNATIONAL LTD.
Виробником товару є саме ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED, що чітко зафіксовано у всьому пакеті товаросупровідних документів: рахунках на оплату (інвойсах), пакувальному листі, коносаменті та, найголовніше, у Сертифікаті походження, який є офіційним документом, що підтверджує джерело походження товару.
Наявність у експортній декларації назви іншого суб'єкта (Beijing Aisopus Technology) часто зумовлена особливостями внутрішнього законодавства Китаю, де виробники можуть використовувати спеціалізованих експортних агентів для оформлення вивезення товарів.
Така розбіжність жодним чином не впливає на числові показники митної вартості (ціну товару), оскільки розрахунки за товар здійснюються згідно з Контрактом та Інвойсом саме з продавцем ISOPLUS INTERNATIONAL LTD.
Згідно з Контрактом, поставка здійснюється на умовах FOB Xingang (Incoterms 2010). За цими умовами продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар у порт відвантаження (Xingang) та завантажити його на судно.
Отже, будь-які витрати з переміщення товару в межах території Китаю (зокрема з Шеньчженя до Сіньгана) за законом та договором включені у вартість товару і не повинні виділятися окремо. Позивач не несе цих витрат додатково, а тому вони не можуть бути додані до митної вартості понад ціну договору.
При цьому відповідачем не пояснюється, яким чином зазначення експортного агента в декларації країни відправлення ставить під сумнів ціну, фактично сплачену за товар виробнику.
В даному випадку відомості про агента чи внутрішню логістику по Китаю не змінюють суму, вказану в інвойсі.
Щодо зауважень митного органу про те, що в наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN(Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару XINGANG (Китай) - ODESSA (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з міста SHENZHEN (Китай) до порту XINGANG (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах.
Згідно з п. 4 Контракту №10/03-1 та комерційним інвойсом №2025AVC09, сторони погодили умови поставки FOB Xingang.
Відповідно до правил Incoterms 2010, термін FOB (Free on Board - Франко-борт) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли товар перейшов через поручні судна у названому порту відвантаження (Xingang).
Це передбачає, що всі витрати, пов'язані з доставкою товару до порту Xingang, його страхуванням до моменту навантаження та безпосередньо завантаженням на борт судна, несе виключно Продавець.
Оскільки Продавець зобов'язаний доставити товар до порту Xingang власними силами та за власний рахунок, усі логістичні витрати від місця знаходження товару (зокрема з м. Shenzhen) до борту судна в порту відвантаження вже апріорі включені в ціну товару, зазначену в інвойсі.
Позивач (Покупець) не несе і не повинен нести жодних додаткових витрат на цьому відрізку шляху. Вимога митниці надати окремі документи на оплату перевезення «Shenzhen - Xingang» суперечить суті умов FOB, оскільки такі витрати не є складовою, що додається до ціни (згідно зі ст. 58 МКУ), а є частиною самої ціни товару.
Зазначення у коносаменті місця видачі SHENZHEN при фактичному порту відвантаження XINGANG є стандартною міжнародною практикою, що відображає місцезнаходження офісу лінійного агента або експедитора, який оформив документ.
Це жодним чином не змінює базис поставки FOB Xingang. Для визначення митної вартості ключовим є географічний пункт, де ризики та витрати переходять до Покупця - у даному випадку це порт Xingang, що чітко підтверджено Контрактом та інвойсом.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ, до ціни додаються витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України. Оскільки за умовами FOB Покупець починає оплачувати транспорт лише від порту Xingang, саме ці витрати (фрахт Xingang - Odesa) були належним чином задекларовані та підтверджені Позивачем. Будь-які витрати «до борту судна» в Китаї є обов'язком продавця і не можуть бути витребувані у покупця.
Таким чином, зауваження митниці про відсутність інформації щодо витрат на внутрішньокитайському маршруті є надуманим, оскільки такі витрати згідно з Incoterms 2010 входять до ціни товару. Позивач надав усі документи, передбачені ст. 53 МКУ, які підтверджують ціну, фактично сплачену за товар на умовах FOB.
Щодо зауважень митного органу про те, що в наряді від 05.11.2025 №20562 на контейнер САAU6228384 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні LILA CANADA, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно -NAVIOS VERAN/0XW9CSIMA, що, на думку відповідача, свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів.
Згідно з договором транспортного експедирування № 25.06.2025/1526 ОД, експедитор взяв на себе зобов'язання організувати доставку вантажу за фіксованою вартістю.
Перевантаження товару з одного судна на інше в транзитних портах (так званий transshipment) є стандартною технологічною практикою морських ліній.
Назва судна в коносаменті часто вказується на момент виходу з першого порту, тоді як до порту призначення (Одеса) вантаж може прибути на іншому судні тієї ж лінійного оператора. Це не змінює умов перевезення та не створює нових фінансових зобов'язань для позивача.
Вартість послуг міжнародного перевезення була чітко визначена експедитором та Позивачем у розмірі 406 535,50 грн, що зафіксовано в: Рахунку на оплату № TG041125029 від 04.11.2025; Довідках про транспортні витрати № 20442/1 та № 20442/2 від 04.11.2025.
Ця сума є кінцевою і включає всі витрати на шляху прямування, зокрема й можливі витрати на перевантаження, зберігання в транзитних портах чи портові збори, якщо такі виникали. Позивач сплатив саме ту суму, яка була задекларована, що підтверджується платіжними інструкціями № 1154 від 20.11.2025 та №1167 від 21.11.2025.
Отже, розбіжність у назвах суден у наряді та коносаменті є технічною деталлю логістичного процесу і не свідчить про зміну вартості товару чи витрат на його доставку.
При цьому, відповідач не пояснив, яким чином технічна заміна судна перевізником впливає на числове значення митної вартості, задекларованої позивачем.
Вимога митниці надати документи на «додаткові витрати», існування яких є лише припущенням інспектора, суперечить принципу правової визначеності та ст. 53 МКУ. Комерційні документи (інвойс, рахунок на фрахт) надають вичерпну інформацію для ідентифікації вантажу та його вартості.
Таким чином, технічне перевантаження товару з судна на судно в межах одного договору перевезення не призводить до автоматичного збільшення митної вартості, якщо ціна фрахту є фіксованою. Позивач належним чином підтвердив витрати на транспортування платіжними документами, а сумніви митниці базуються на припущеннях, що не можуть бути підставою для коригування.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Таке правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 320/3053/19.
Предметом даного позову є одна вимога майнового характеру - щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів, яка також охоплює і картку відмови, за що в даному випадку, з урахуванням ціни позову 235 629,88 грн, підлягав сплаті судовий збір в розмірі 3534,44 грн. Таким чином, сплачена сума 3675,77 грн є надмірною та підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Також, позивач поніс судові витрати, пов'язані із підготовкою позову до подання, а саме - залучено перекладача. Витрати на послуги перекладача, які поніс позивач, склали 700 грн.
Надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат із послуг перекладу стосуються здійсненого офіційного перекладу документів щодо предмету спору в даній справі, викладених іноземною мовою, тож, ці витрати були необхідними та неминучими.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В своїй заяві представник позивача зазначив, що понесені позивачем витрати із залученням перекладача у розмірі 700,00 грн пов'язані з професійним письмовим перекладом документів, що мають значення для справи.
Відповідач вважає, що сума витрат позивача із залученням перекладача, пов'язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов'язані з розглядом цієї справи. Надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні статті 71 КАС України.
Приписами частини третьої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати пов'язані із залученням перекладачів.
Відповідно рахунку на оплату № 25111904 від 19.11.2025, послуга ФОП ОСОБА_1 із послуг перекладу складає 700 грн.
Згідно з актом наданих послуг № 251120003 від 20.11.2025 виконавцем ФОП ОСОБА_1 виконано послугу з перекладу інвойсу № 2025АVC08 від 03.07.2025 на користь ПП «ВКФ «Альфа-Грант».
Відповідно до платіжної інструкції № 1163 від 20.11.2025 ПП «ВКФ «Альфа-Грант» сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 за надання послуг перекладу, серед іншого, за рахунком на оплату від 19.11.2025 № 25111904.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне присудити позивачу понесені ним судові витрати на оплату робіт (послуг) перекладача з урахуванням розсуду спору відповідно до положень ст. ст. 137, 139 КАС України, за рахунок асигнувань суб'єкта владних повноважень - Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» (Французький бульвар, 22, корпус 3, приміщення 8Н, м. Одеса, 65015; РНОКПП 36344509) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000170/2 від 07.11.2025, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2025/000334 від 07.11.2025.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір в розмірі 3534,44 грн (три тисячі п'ятсот тридцять чотири грн 44 коп.).
Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» судовий збір в розмірі 3675,77 грн (три шістсот сімдесят п'ять 77 коп.).
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «АЛЬФА-ГРАНТ» витрати на оплату робіт (послуг) перекладача у розмірі 700 грн (сімсот грн).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк