Справа № 420/42019/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №50 від 17.12.2025 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі створеної при ньому комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що предметом спірних правовідносин є протиправна поведінка ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка полягає (проявляється) у протиправній відмові в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленого протоколом №50 від 17.12.2025 року протиправним, адже в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йде мова про утримання дітей, а не про біологічне батьківство щодо них.
З буквального аналізу приписів п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що законодавець не пов'язав право на відстрочку від призову з перебуванням на утриманні військовослужбовця виключно біологічних дітей. Отже, окреслена норма не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), натомість, вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну «член сім'ї»: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства, а факту утримання Позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини дружини, а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач під час розгляду заяви Позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не досліджував факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки обґрунтував виключно тим, що не надав копії рішення суду про встановлення факту перебування дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні Позивача. Інших підстав для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Крім того, комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 вже оформлювала відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строком до 05.11.2025 р., як особі, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Отже, рішення Відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №50 від 17.12.2025 року з підстав не надання копії рішення суду про встановлення факту перебування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні Позивача, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позаяк комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 при розгляді заяви Позивача належало встановити не факт його батьківства щодо трьох дітей, а факт перебування на утриманні Позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.01.2026 року за вхід.№5248/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки Додаток 5 до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізацій, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року (із змінами та доповненнями) передбачає наступний перелік необхідних документів для отримання відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:
«свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки».
Позивачем до заяви про надання відстрочки від призову по мобілізації, на особливий період, згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (доньки дружини позивача від першого шлюбу, батьком якої зазначений ОСОБА_3 , тобто падчерки позивача), але не долучено копії передбаченого «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізацій, на особливий період», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року (із змінами), як обов'язкового рішення суду про встановлення факту перебування дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на його утриманні.
Водночас, його син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 є повнолітнім та не може братись до уваги як дитина на утриманні віком до 18 років.
Таким чином, на розгляд Комісії позивач подав повний перелік передбачених Порядком документів на підтвердження утримання двох дітей віком до 18 років. У оскаржуваній відмові йому було зазначено документ, необхідний для подання на Комісію та отримання ним відстрочки.
07.01.2026 за вхід.№ЕС/2445/56 надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на тому, що вимога Додатку 5 до Порядку №560 про надання «рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні» не є вичерпною та безальтернативною. Ця норма містить формулювання «за наявності», а також «інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка...». Це прямо вказує на те, що перелік документів не є закритим.
Фраза «рішення суду ... (за наявності)» прямо вказує, що цей документ потрібен лише тоді, коли факт утримання не може бути підтверджений іншим чином. У даному випадку він підтверджується безперечними адміністративними документами (реєстрація, соціальний статус). Вимагати окреме судове рішення при наявності таких доказів - це недоцільне ускладнення процедури, що суперечить принципам ефективності та добросовісності управління.
Крім того, Відповідач зневажливо ставиться до власного рішення від 24.09.2025 (протокол №38), яким Позивачу вже було надано відстрочку за тією ж підставою. Тоді комісія Відповідача, розглянувши ті ж самі документи щодо складу сім'ї (окрім народження другого спільного сина), визнала їх достатніми для встановлення факту утримання трьох дітей. Немає жодних пояснень, чому за кілька місяців ці ж документи стали «недостатніми». Це свідчить про свавільну зміну практики.
Отже, відмова Відповідача врахувати ці документи є свавільним звуженням переліку доказів, допустимих для підтвердження одного й того ж факту - утримання.
16.01.2026 за вхід.№6186/26 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про те, що згідно п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначений не позивач, а громадянин ОСОБА_3 , таким чином, до заяви позивача про надання відстрочки не надано передбаченого Порядком №560 свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Другим обов'язковим документом (та (або)) є рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), який позивач до заяви про надання відстрочки також не долучив.
Далі у п. 1.3 Додатку 5 до Порядку №560 перераховані додаткові документи, але відповідач наголошує, що жодного з передбачених двох обов'язкових документів для отримання відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач на розгляд Комісії не надав.
16.01.2026 за вхід.№ЕС/6532/26 надійшли додаткові пояснення позивача, де ним звернуто увагу на те, що Порядок №560 не може звужувати права, оскільки він є підзаконним актом, який не може встановлювати додаткові обмеження, яких немає в законі.
Фактично Відповідач своїми діями ототожнив визначений Порядком №560 перелік документів з матеріальним правом та допустив підміну оцінку фактичних обставин формальною відсутність паперу, проігнорувавши юридично значущі факти, такі як: спільне проживання, сімейні відносини та фінансову участь Позивача. Такий односторонній підхід зі сторони Відповідача є неправомірним. Відповідач в черговий раз помилково ототожнює перелік документів з наявністю або відсутністю самого матеріального права - права на відстрочку від призиву під час мобілізації.
Відсутність окремого документу не свідчить автоматично про відсутність факту утримання дитини та не може бути безумовною підставою для відмови. Відповідач при прийнятті рішення не надав значенню реальному змісту правовідносин, а надав значення формальному оформленню, оскільки факт утримання може підтверджуватися сукупністю доказів, а не обмежуватися виключно судовим рішенням чи записом про батьківство.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім'ї, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 09.04.2025.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстроване 12.09.2006 року Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №792, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
06 жовтня 2011 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №2/1522/8737/11, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 27.11.2004 року Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, було розірвано, а також було визначене місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
07 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений шлюб. Шлюб був зареєстрований Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис №338, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . ОСОБА_6 після державної реєстрації шлюбу отримала прізвище - ОСОБА_7 .
В подальшому від спільного проживання однією сім'єю, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 народився син - ОСОБА_9 , про що в книзі реєстрації народження 10 вересня 2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був зроблений відповідний актовий запис №4683, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_10 у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народився другий син - ОСОБА_10 , про що в книзі реєстрації народження 06 березня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був зроблений відповідний актовий запис №381, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , зареєстроване 16.04.2015 року Виконавчим комітетом Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, у ОСОБА_6 , від попереднього шлюбу є донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до інформації, яка міститься в реєстрі територіальних громад, Позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
11 вересня 2025 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви Позивач додав завірені належним чином копії: роздруківки електронного військово-облікового документу сформованого через Резерв+; паспорту; картки платника податків; Витягу з реєстру територіальних громад на заявника; посвідчення багатодітної сім'ї; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 ; Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 ; Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_8 ; Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 ; свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_9 ; Довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_10 .
Зазначену заяву з додатками Позивач надіслав Відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна №6502903813404.
Заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 10 вересня 2025 року була отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 15 вересня 2025 року, про що свідчить інформації з ресурсу АТ «УКРПОШТА» про рух замовного поштового відправлення №6502903813404.
Не отримавши відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_3 на свою заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, Позивач 17 жовтня 2025 року звернувся до Відповідача із запитом на отримання інформації, який засобами поштового зв'язку був направлений на адресу Відповідача, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна №6502903814605.
Запит ОСОБА_1 на отримання інформації від 17 жовтня 2025 року був отриманий ІНФОРМАЦІЯ_2 20 жовтня 2025 року, про що свідчить інформації з ресурсу АТ «УКРПОШТА» про рух замовного поштового відправлення №6502903814605.
27 жовтня 2025 року Позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_3 замовний лист за номером №R6 502 9000 0399. Лист містив інформацію щодо результатів розгляду запиту на отримання інформації від 17.10.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, листом за №13016/20168 від 23.10.2025 за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_11 , повідомлено Позивача, що протоколом від 24 вересня 2025 року №38 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення, яким надало ОСОБА_1 , як військовозобов'язаному відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Після чергового продовження строку дії воєнного стану та зміни порядку прийняття заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, Позивач 04 грудня 2025 року через Центр надання адміністративних послуг подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт подачі заяви та документів підтверджується копією опису вхідного пакету документів на отримання адміністративних послуг від 04.12.2025 року №Г7-307590-ф/о. Так, 04 грудня 2025 року Позивач до заяви надав оригінали документів: роздруківка електронного військово-облікового документу сформованого через Резерв+; паспорт; картка платника податків; Витяг з реєстру територіальних громад на заявника; посвідчення багатодітної сім'ї; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_8 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_9 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_10 , лист за №13016/20168 від 23.10.2025 року про надання відстрочки.
11 грудня 2025 року на електрону адресу Позивача надійшло повідомлення 20251204-216038 щодо рішення про відмову в наданні відстрочи.
Разом з повідомленням 20251204-216038 щодо рішення про відмову в наданні відстрочи на електрону адресу Позивача, було отримане повідомлення за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_11 , яким було сповіщено Позивача, що протоколом від 10.12.2025 року №49 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомили, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови стало те, що Позивач не надав копії рішення суду про розірвання шлюбу та визнання місця проживання дітей з батьком (матір'ю), з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7
13 грудня 2025 року Позивач повторно звернувся до Центру надання адміністративних послуг та подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Факт подачі заяви та документів підтверджується копією опису вхідного пакету документів на отримання адміністративних послуг від 13.12.2025 року №Г7-316068-ф/о.
13 грудня 2025 року Позивач до заяви надав оригінали документів: роздруківка електронного військово-облікового документу сформованого через Резерв+; паспорт; картка платника податків; Витяг з реєстру територіальних громад на заявника; посвідчення багатодітної сім'ї; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_8 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_9 ; свідоцтво про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_9 ; Довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_10 , лист за №13016/20168 від 23.10.2025 року про надання відстрочки та долучив копію заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2011 року по справі №2/1522/8737/11.
18 грудня 2025 року на електрону адресу Позивача надійшло повідомлення за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_11 , яким було сповіщено Позивача, що протоколом від 17.12.2025 року №50 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомили, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови стало те, що Позивач не надав копії рішення суду про встановлення факту перебування дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні Позивача, а син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 є повнолітнім.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому апеляційний суд застосовує законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Із матеріалів справи суд встановив, що предметом спору у цій справі є рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_11 , оформлене протоколом від 17.12.2025 №50 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-ХІІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Поряд із цим, у додатку 5 до Порядку №560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема, документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є:
- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
- рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
- письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
- свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Ключовим питанням, в межах спірних правовідносин є наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Даючи оцінку обґрунтованості спірної відмови відповідача, суд враховує, що законодавець пов'язує право на відстрочку за п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з самим фактом перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах.
Досліджуючи долучені позивачем до заяви про надання відстрочки від призову документи, суд вважає, що ОСОБА_1 підтвердив батьківство щодо трьох дітей а саме: ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ); ОСОБА_9 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 ; ОСОБА_10 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 ).
Факт утримання ОСОБА_2 у діючому, станом на дату звернення, шлюбі, підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_7 про шлюб з її матір'ю ОСОБА_12 .
Також позивачем надано довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації, яка міститься в реєстрі територіальних громад, Позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що Порядок №560 (Додаток 5) містить перелік документів, де після вимоги про надання свідоцтв про народження дітей зазначено: «... та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю дітей (трьох і більше)... АБО рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов'язаним... АБО інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки».
Використання розділового сполучника «або» вказує на альтернативність переліку документів, що підтверджують факт утримання.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №815/1554/17: «… Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави…».
У випадку позивача, який має дітей не від єдиного шлюбу, він, на думку суду підтвердив факт утримання ОСОБА_2 свідоцтвом про шлюб з її матір'ю.
Суд звертає особливу увагу також на те, що право на відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII пов'язане насамперед із фактом утримання трьох і більше дітей до 18 років та відсутністю заборгованості з аліментів, а не з обов'язковою наявністю конкретного виду документа з альтернативного переліку.
Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Разом з цим, суд враховує, що листом за №13016/20168 від 23.10.2025 за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковника ОСОБА_11 , повідомлено Позивача, що протоколом від 24 вересня 2025 року №38 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення, яким надало ОСОБА_1 , як військовозобов'язаному відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому суд звертає увагу, що з 24.09.2025 (дата надання відстрочки) до 13.12.2025 (дата заяви про надання відстрочки) нормативне регулювання спірних правовідносин змін не зазнало, як і фактичні обставини щодо утримання позивачем трьох дітей віком до 18 років.
А ні суд, а ні відповідач не встановили недостовірності або інших ознак юридичної дефектності поданих позивачем документів, а тому на переконання суду їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені у спірному рішенні обставини, не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивача її конституційного права.
Наведене свідчить про порушення суб'єктом владних повноважень доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) й доктрини справедливості (equitable doctrines) та через ненадання пріоритету «найбільш сприятливому тлумаченню закону».
Так, у практиці вирішення приватно-правових спорів підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права.
Верховний Суд у постановах від 28 липня 2021 року у справі №380/744/20 та від 07 липня 2022 року у справі №560/2260/21 вказував, що під час вирішення деяких категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб'єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За встановлених обставин, твердження відповідача не ґрунтуються на достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновках або подібних неспростовних презумпціях щодо фактів.
Відтак суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №50 від 17.12.2025 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 , оскільки прийняте рішення не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням досліджених фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №1.455641839.1 від 19.12.2025 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом №50 від 17.12.2025 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі створеної при ньому комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідками її розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_12 )
ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_11 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА