Справа № 420/31938/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період з 01.01.2024 по 18.06.2025 включно, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 по 18.06.2025 включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, із врахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 - 2025 роки, грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки, додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у 2019 - 2025 роки, грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки у кількості 35 днів, додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки у кількості 28 діб та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки, додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) (ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки у кількості 35 днів, додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки у кількості 28 діб з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 17.10.2019 по 18.06.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що відповідно до даних особистих карток на грошове забезпечення, згідно яких вбачається, що з 01.01.2024 поточна індексація нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі із розрахунку базового місяці березня 2018 року, також виплати проведенні при звільнені не в повному обсязі без врахування індексації та додаткової винагороди .
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 17.11.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовлено.
До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, відповідачем не визнаються повністю.
Представник відповідача зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу за оскаржуваний період виплачена в повному обсязі та у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, законодавцем прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2024 рік» і саме Законом, який має вищу юридичну силу визначено обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Якщо розрахунок індексації грошового забезпечення необхідно проводити з січня 2024, відповідно грудень 2023 є базовим місяцем для обрахунку індексації грошового забезпечення.
Також, відповідач вказав що додаткова винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2024 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», згідно з наказом МВС України від 01.09.2023 № 726, віднесена до одноразового виду грошового забезпечення. Отже, на підставі наказу МВС України від 25.06.2018 № 558, додаткова винагорода не входить до місячного грошового забезпечення та не береться до розрахунку грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки. Тому правові підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за час проходження військової служби відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 в період з 17.10.2019 року по 18.06.2025 року проходив військову службу у НОМЕР_2 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 18.06.2025 року № 375-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення штаб-старшину ОСОБА_2 (П-031093), техніка дивізіону Морської охорони (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), звільненого з військової служби наказом командира загону від 23 травня 2025 року № 319-ОС за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України, з 18 червня 2025 року.
Вказаним наказом також вирішено:
- відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 35 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 по 2025 роки.
- відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки.
- відповідно до п.п. 1 п. 9 розділу V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років.
- відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2025 року № 22-ОС гідний усіх виплат в повному обсязі.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 18 червня 2025 року.
Згідно розрахунку при звільненні від 18.06.2025 року, ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні із служби у розмірі 158378,35 грн., грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки у розмірі 28426,88 грн., грошову компенсацію додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки у розмірі 22741,51 грн.
Також, згідно архівних відомостей за період 2020 року по 2025 рік, ОСОБА_1 нараховано та виплачено:
- у квітні 2020 року, у травні 2021 року, у лютому 2022 року, у лютому 2023 року, у січні 2024 року, у лютому 2025 року грошову допомогу на оздоровлення;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у квітні 2022 року, у квітні 2023 року, у червні 2024 року.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі і вище - Закон №1282-XII).
Стаття 1 Закону №1282-XII визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.
Більше того, індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур'єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).
У червні 2024 року по відношенню до травня 2024-го року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).
Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.
За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.
З матеріалів справи судом встановлено, що з серпня 2024 року по грудень 2024 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення.
При цьому, у 2025 році (по дату звільнення зі служби) індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по липень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по липень 2025 року (по дату звільнення зі служби) індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.
Суд зауважує, що позовні вимоги зводяться виключно до того, що за період служби індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися з визначенням базового місяця березень 2018 року.
Однак, враховуючи вищенаведене правове регулювання, суд зазначає, що березень 2018 року як базовий місяць слід застосовувати для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, однак не у спірний період з 01.01.2024 по 18.06.2025.
Тобто, підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.05.2025 зі встановленням базового місяця березня 2018 року, немає, відтак позовні вимоги в цій частині та в частині перерахунку отриманих при звільненні виплат з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є необґрунтованими.
Також, що стосується позовних вимог про перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2022 - 2025 роки у кількості 35 днів, додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024-2025 роки у кількості 28 діб з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ №533 від 16.10.2014р., передбачено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Також, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085/2010, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Таким чином, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України.
Отже, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення, з урахуванням обставин цієї справи, визначається Міністерством внутрішніх справи України.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), пунктом 3 якої встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018р. №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Згідно п.1 Розділу І Інструкції №558 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Главою 8 розділу V Інструкції №558 врегульовано питання щодо виплат, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.
Так, за приписами пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. (далі - Постанова 168) встановлено на період воєнного стану виплату, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби, додаткової винагороди (до 30000 грн. та до 100 000 грн.).
Пунктом 2-1 Постанови №168 передбачено, що порядок, умови і конкретні розміри виплати додаткової винагороди визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки.
Спірним в цій справі є питання правомірності не включення відповідачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку позивач отримував перед звільненням, до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані дні відпустки.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599, затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості №726).
Одночасно, вказаними наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/3925.
Пункт 2 Особливостей №726 визначає кому та в якому розмірі належить до виплати додаткова винагорода.
Зокрема, за приписами п.п.1 п.2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода, в тому числі у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пункти 11, 12 Особливостей №726 визначають, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Пунктом 14 Особливостей №726 встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема, МВС України повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення, яка в силу вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення військовослужбовця Держприкордонслужби, однак не являється складовою його місячного грошового забезпечення.
При цьому, як вже зазначалося, в главі 8 розділу V Інструкції №558 чітко зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи саме з розміру місячного грошового забезпечення.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що отримувані позивачем перед звільненням суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не підлягають включенню до складу місячного його грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2024 - 2025 роки як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки.
При цьому, є не релевантними посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23.09.2024р. у справі № 240/32125/23 та від 10.04.2025р. у справі №240/2078/24, оскільки висновки у вказаних справах стосуються спірних відносин за іншого правового врегулювання, а саме: проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України, а не Державної прикордонної служби України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя П.П. Марин
.