Справа № 420/37626/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 щодо невиплати солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повного грошового забезпечення за період з 05.01.2025 р. по 18.03.2025 р. неправомірним;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести виплату повного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.01.2025 р. по 18.03.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ АДРЕСА_3 в період з 05.01.2025 року по 18.03.2025 року; у подальшому був переведений до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 ), де проходить службу по теперішній час.
Проте, як зазначено у позові, за час проходження служби у в/ч НОМЕР_2 з 05.01.2025 року по 18.03.2025 року позивач не отримував повне грошове забезпечення. З метою з'ясування підстав невиплати грошового забезпечення, позивач звертався з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2025 року та повторно від 27.05.2025 року, проте рапорт від 01.04.2025 р. розглянутий не був. 21.04.2025 року був направлений адвокатський запит до в/ч НОМЕР_2 , проте відповідь не надійшла. Телефоном адвокату була надана відповідь щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 14.05.2025 року був направлений другий адвокатський запит до в/ч НОМЕР_2 з питання надання копій документів службового розслідування. 27.05.2025р. позивачем був направлений рапорт до в/ч НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення, яке було призупинено на період службового розслідування. Виплат за рапортом не відбулось. Крім того, був направлений адвокатський запит до ТУ ДБР у м.Полтаві (за територіальною приналежністю в/ч НОМЕР_2 ) від 29.05.2025 року з проханням надання документів та інформацію щодо направлення матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 до ДБР. Державне бюро розслідувань у м. Полтаві надало відповідь на адвокатський запит від 30.05.2025 року № 26778-25/15-02-3/24157-25/п про таке: з військової частини НОМЕР_2 надходили матеріали щодо самовільного залишення військової частини, на даний час матеріали знаходяться на розгляді та відомості про відповідне кримінальне правопорушення до ЄРДР не вносились (копія відповіді додається). На адвокатський запит від 16.06.2025р. щодо надання копій документів та інформації по факту самовільного залишення військової частини та надання інформації щодо їх розгляду, ТУ ДБР у м. Полтаві відповідь не надало.
За таких обставин, позивач вважає, що оскільки відсутнє підтвердження про усунення його від виконання службових обов'язків та проведення службового розслідування з направленням матеріалів до ДБР, то законні підстави для невивиплати йому повного грошове забезпечення відсутні.
Ухвалою суду від 11.11.2025 року адміністративний позов залишено без руху та повідомлено позивача, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.
14.11.2025 року до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач просить визнати поважною причину пропуску строку звернення позивача ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом та поновити позивачу ОСОБА_1 даний строк.
Ухвалою суду від 30.12.2025 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
20.02.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.
Як зазначено у відзиві, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України в період з 05.01.2025 по 18.03.2025. 07.01.2025, перебуваючи на посаді гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення, позивач, в умовах воєнного стану, отримав усний бойовий наказ про висування в район населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області до батальйонного району оборони, проте відкрито в категоричній формі позивач відмовився виконати бойовий наказ. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 № 177, наказано провести службове розслідування стосовно позивача за фактом непокори, тобто відкрита відмова виконувати наказ командира в умовах військового стану. Цим же наказом позивача усунуто від виконання службових обов'язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами. Листом Військової частини НОМЕР_2 за вих. № 3/29/10/2-544 від 08.01.2025 на адресу ТУ ДБР у м. Полтава (з дислокацією у м. Дніпро) та керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за фактом непокори. Висновок за результатами службового розслідування був затверджений командиром військової частини 13.03.2025. Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13.03.2025 № 1619 матеріали службового розслідування, у зв'язку із встановленням в діях позивача ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, наказано направити до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, для прийняття правового рішення. Пунктом 5 вказаного наказу припинено усунення гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 . З 14.03.2025 виплата грошового забезпечення здійснювалась позивачу у повному обсязі. Супровідним листом за вих. № 3/29/10/2-5577 від 19.03.2025 на адресу ТУ ДБР у м. Полтава (з дислокацією у м. Дніпро) та керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону було направлено матеріали службового розслідування для прийняття рішення за фактом непокори. Станом на день направлення відзиву на позовну заяву, відповіді за результатами розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та матеріалів службового розслідування за фактом непокори вчиненої молодшим сержантом ОСОБА_1 , на адресу військової, частини не надходило.
За таких обставин, відповідач вказує, що з 08.01.2025 виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у зменшеному розмірі, а саме без щомісячної премії та надбавок за особливості проходження військової служби. Виплата грошового забезпечення на час усунення від виконання службових обов'язків здійснювалась у розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. З 14.03.2025 виплата грошового забезпечення здійснювалась позивачу у повному обсязі. За наявності чинного наказу від 08.01.2025 № 177 та висновку службового розслідування, відповідач вважає, що посадові особи військової частини діяли у межах наявних повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Разом із відзивом представником військової частини НОМЕР_2 подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 420/37626/25.
Ухвалою суду від 18.03.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 420/37626/25. Визнано поважними причини пропуску та поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №420/37626/25. Прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий військовою частиною НОМЕР_2 20.02.2026 року.
20.02.2026 року від військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України та з огляду на заявлені позивачем вимоги, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.05.2024 року відповідно до Указу Президента України від 22.02.2022 №69/2022 прийнятий на військову службу під час мобілізації та наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 20.05.2024 року №149 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , де проходив службу до 04.01.2025 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2025 року №4 о/с позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду гранатометника, де проходив службу до 18.03.2025 року.
З 20.03.2025 року наказом №23 від 20.03.2025 року позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , де наразі проходить службу.
Вказані обставини підтверджуються записами Військового квитка серії НОМЕР_7 від 19.10.1995 року.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 з 05.01.2025 року по 18.03.2025 року йому не виплачувалось повне грошове забезпечення.
01.04.2025 року позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 та просив виплатити заборгованість по грошовому забезпеченню за період проходження військової служби з 03.01.2025 р. по 18.03.2025р., включаючи проходження ВЛК (висновок ВЛК від 17.02.2025 р.). Рапорт направив засобами поштового зв'язку.
Проте, як зазначено у позові, відповідь на рапорт відповідач не надав.
21.04.2025 року в інтересах позивача направлений адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 від 01.04.2025 року про виплату заборгованості з грошового забезпечення за період проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 з 03.01.2025 року по 18.03.2025 року (включаючи проходження ВЛК), а також надання довідки щодо повного розрахунку розміру грошового забезпечення отриманого молодшим сержантом ОСОБА_1 за час проходження військової служби в в/ч НОМЕР_2 .
Проте, як зазначено у позові, відповідь на адвокатський запит відповідач не надав.
14.05.2025 року в інтересах позивача направлений адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 з проханням надати, зокрема:
Витяг з Наказу про проведення службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
Витяг з Акту службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
Витяг з Наказу про результати службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
Довідку на підтвердження проходження військової служби молодшим сержантом ОСОБА_1 в в/ч НОМЕР_2 (з датами проходження служби);
Документи або повну інформацію (дата і номер вихідного документа) про направления результатів службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 до ДБР;
Пояснення надані молодшим сержантом ОСОБА_1 по факту службового розслідування.
Проте, як зазначено у позові, відповідь на адвокатський запит відповідач не надав.
27.05.2025 року позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , яким просив повернути грошове забезпечення, яке було призупинено у зв'язку зі службовим розслідуванням, за період перебування на військовій службі в в/ч НОМЕР_2 з 03.01.2025р. по 18.03.2025р. Рапорт направив засобами поштового зв'язку.
Проте, як зазначено у позові, виплат за рапортом не відбулось.
28.05.2025 року в інтересах позивача направлений адвокатський запит до ДБР у м. Полтаві з проханням надати інформацію чи направлялись до ТУ ДБР у м. Полтаві матеріали службового розслідування відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проходив військову службу в в/ч НОМЕР_2 НГУ АДРЕСА_3 (додатково повідомляю, що в/ч НОМЕР_2 повідомила вих. № 3/29/10/2-5577 ДБР); інформацію та засвідчені копії документів щодо розгляду, прийняття рішень по даному службовому розслідуванню відносно молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Листом Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 30.05.2025 року надано відповідь на адвокатський запит від 28.05.2025 в інтересах ОСОБА_1 , якою повідомлено, що до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві із військової частини НОМЕР_2 НГУ надходили матеріали щодо факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вказані матеріали знаходяться на розгляді, відомості про відповідне кримінальне правопорушення до ЄРДР не вносились.
17.06.2025 року в інтересах позивача направлений адвокатський запит до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві з проханням надати інформацію та копії документів щодо розгляду, прийняття рішень по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформацію та копії документів щодо підтвердження ознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 з матеріалами щодо факту самовільного залишення військової частини та копії наданих військовослужбовцем пояснень.
Проте, як зазначено у позові, відповідь на адвокатський запит від 17.06.2025 не надана.
На підставі викладеного, сторона позивача вважає, що у військовій частині НОМЕР_2 відсутнє законне підтвердження, що свідчило б про усунення позивача від виконання службових обов'язків, проведення службового розслідування і направлення матеріалів до ДБР, внаслідок чого відсутні законні підстави для позбавлення грошового забезпечення.
Разом із відзивом відповідач надав до суду копії наказів командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177 «Про призначення службового розслідування» та від 13.03.2025 року №1619 «Про підсумки службового розслідування».
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, на підставі рапорту від 07.01.2025 за фактом непокори, тобто відкритої відмови виконувати наказ командира в умовах військового стану, а також встановлення ступеня вини гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 , чиї дії стали причиною правопорушення, призначено проведення службового.
Пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, відповідно до ст. 47 Дисциплінарного статуту, молодшого сержанта ОСОБА_1 усунуто від виконання службових обов'язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13.03.2025 року №1619, за результатами проведення службового розслідування вирішено:
вважати підтвердженим факт непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, гранатометником 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшим сержантом ОСОБА_1 ;
службове розслідування за вказаним фактом - закінчити;
вважати підтвердженою вину гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 , щодо непокори, тобто відкритої відмова начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
враховуючи, що в діях гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, по факту службового розслідування повідомити керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, із надсиланням копій матеріалів службового розслідування, для прийняття правового рішення;
усунення молодшого сержанта ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків - припинити та приступити до виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, відповідач стверджує, що виплата позивачу грошового забезпечення на час усунення від виконання службових обов'язків здійснювалась у відповідності з діючим законодавством.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі також Закон № 2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Пунктом 15 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно з пунктами 16, 17 розділу I Порядку №260, виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Предметом спору у даній справі є виплата позивачу повного грошового забезпечення за період з 05.01.2025 по 18.03.2025 рр. під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач вказує, що його неправомірно було позбавлено додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідач зазначив, що у спірний період позивач був усунений від виконання службових обов'язків, тому виплата грошового забезпечення здійснювалась у розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно положень пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до яких належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Розділом XXIX Порядку №260 визначений порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим від виконання службових обов'язків, відстороненим від виконання службових повноважень або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах.
Так, відповідно до пункту 1 розділу XXIX Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посад, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або від посади), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Тобто, положення пункту 1 розділу XXIX Порядку №260 дійсно передбачають обмеження виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усунені від виконання службових обов'язків.
Статтею 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України установлено, що невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов'язків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків приймається прямим командиром (начальником). Про цей факт видається у триденний строк із дня прийняття посадовою особою такого рішення письмовий наказ про проведення службового розслідування. Тривалість усунення від виконання службових обов'язків не повинна перевищувати тривалості службового розслідування та часу, необхідного для прийняття командиром (начальником) відповідного рішення за результатами такого розслідування. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави для прийняття такого рішення не підтвердилися або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, за фактом непокори, тобто відкритої відмови виконувати наказ командира в умовах військового стану, а також встановлення ступеня вини гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 , чиї дії стали причиною правопорушення, призначено проведення службового розслідування.
Пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, відповідно до ст. 47 Дисциплінарного статуту, молодшого сержанта ОСОБА_1 усунуто від виконання службових обов'язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13.03.2025 року №1619, за результатами проведення службового розслідування вирішено:
вважати підтвердженим факт непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, гранатометником 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшим сержантом ОСОБА_1 ;
службове розслідування за вказаним фактом - закінчити;
вважати підтвердженою вину гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 , щодо непокори, тобто відкритої відмова начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
враховуючи, що в діях гранатометника 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 3 батальйону оперативного призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, по факту службового розслідування повідомити керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, із надсиланням копій матеріалів службового розслідування, для прийняття правового рішення;
усунення молодшого сержанта ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків - припинити та приступити до виконання службових обов'язків.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що у період з 08.01.2025 року по 13.03.2025 року позивач був усунутий від виконання службових обов'язків.
У зв'язку з викладеним, виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у розмірі посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що відповідає вимогам пункту 1 розділу XXIX Порядку №260.
За таких обставин, суд висновує, що за наявності чинного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, яким позивача було усунуто від виконання службових обов'язків, дії відповідача щодо обмеження виплати грошового забезпечення є правомірними.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що питання щодо правомірності усунення позивача від виконання службових обов'язків, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177, виходить за межі позовних вимог та предмету розгляду у даній справі, як і висновки службового розслідування.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи позивача не знайшли свого підтвердження.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача стосовно відсутності доказів усунення позивача від виконання службових обов'язків, проведення службового розслідування і направлення матеріалів до ДБР, як підстави для позбавлення грошового забезпечення. Разом із відзивом відповідач надав до суду копії наказів командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.01.2025 року № 177 «Про призначення службового розслідування» та від 13.03.2025 року №1619 «Про підсумки службового розслідування».
Також суд не надає оцінку твердженням позивача стосовно того, що до часу звернення до суду він не був ознайомлений з відповідним рішенням (наказом) про відсторонення його від виконання службових обов'язків та про проведення відносно нього службового розслідування, оскільки ці питання підлягають доказуванню у межах розгляду спору щодо оскарження наказів про призначення службового розслідування та/або про результати проведеного службового розслідування.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється. Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.