Справа № 420/40055/24
18 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправної бездіяльності, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправної бездіяльності - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Від представника ОСОБА_1 надійшла заява в якій просить суд: змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 420/40055/24 шляхом: стягнення з НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 83 083,15 грн. (вісімдесят три тисячі вісімдесят три гривні 15 коп.) як різниці між ненарахованим та невиплаченим за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року грошовим забезпеченням, розрахованим з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та фактично проведеними виплатами.
Заява обґрунтована тим, що для виконання судового рішення у справі № 420/40055/24 є потреба в активних діях самого відповідача та інших суб'єктів (в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_6 ), взаємодію між якими ні позивач, ні державний виконавець не може координувати та контролювати. Для виділення грошових коштів відповідач має кожного місяця подавати заявки-розрахунки до розпорядника коштів, що ускладнює й виконання судового рішення у справі № 420/40055/24 з точки інтересів ОСОБА_1 , так і в/ч НОМЕР_4 .
Від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшли письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У судове засідання, призначене на 18.03.2026 року - 10:00 год., учасники процесу повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду заяви.
Представник заявник надав заяву про розгляд заяви за його відсутності.
Представники Військової частини НОМЕР_2 прибули до судового засідання, заперечували проти задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не заперечували проти подальшого розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, поданої в порядку ст. 378 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду, суд ухвалив продовжити розгляд заяви за відсутності учасників справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 “Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст. 6 Закону України № 1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закон України № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Неможливість виконання рішень зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Поняття “спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального законодавства, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 420/6671/18 від 24.07.2023.
Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: “Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті».
Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а.
Суд зазначає, що рішенням суду боржника зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 за період з 30.01.2020 року по 26.08.2021 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
При цьому суд зазначає, що судове рішення у цій справі стосується виплати позивачу, як військовослужбовцю не отриманого грошового забезпечення у період проходження служби, яке (грошове забезпечення) не є пенсійною або соціальною виплатою, тому положення ч.3 ст. 378 КАС України не застосовуються до даних правовідносин.
Аналогічні висновки наведені у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 420/25766/23, від 02.12.2025 у справі № 420/12738/24.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Також суд звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Враховуючи вище викладене, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 243, 248, 378, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправної бездіяльності.
Копію цієї ухвали надіслати заявнику та іншим учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д.К.Василяка