про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
20 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/83/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Савіцького Романа Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 02 березня 2026 року надійшла заява адвоката Савіцького Романа Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, змінивши на стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 338692,25 грн.
Заява обґрунтована тим, що на виконання вказаного судового рішення ГУПФУ в Луганській області здійснило з 01 квітня 2019 року відповідний перерахунок пенсії позивача, сума доплати пенсії становить 338692,25 грн, однак виплату вказаної суми на користь позивача не здійснено, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником протягом строку, який є більшим двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, та є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою від 03 березня 2026 року заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи); запропоновано ГУПФУ в Луганській області подати до суду відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/83/24; витребувано від боржника докази.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 10 березня 2026 року надійшов відзив на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/83/24, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної з 22 жовтня 2015 року за нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24, яке набрало законної сили 06 червня 2024 року, ГУПФУ в Луганській області в жовтні 2024 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 жовтня 2023 року № 5701-3683/5707/01, та фактично сплачених сум, сума заборгованості за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року склала 339357,30 грн.
Рішення суду 10 червня 2024 року внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР - наступного дня після набрання рішення законної сили та надходження на адресу Головного управління), реєстраційний номер 693978.
Зобов'язання виконуються Головним управлінням у разі надходженням бюджетних коштів одночасно в рівній частині за всіма рішеннями суду зобов'язального характеру, які внесені у програму ІКІС ПФУ за відповідним обліковим номером, який значиться у переліку боргів відповідно до Постанови № 821.
З 01 квітня 2021 року здійснення фінансування виплати пенсії можливо виключно Пенсійним фондом України. ГУПФУ в Луганській області не є розпорядником коштів. Пенсійний фонд України фінансує вказані види пенсійних виплат та грошової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління немає.
Сума коштів, що нарахована на виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 53/37389 18.01.2022 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) (далі - Порядок № 21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік виплачено 562,05 грн, на 2026 рік виплачено 103,00 грн - в лютому 2026 року. Залишок заборгованості станом на 09 березня 2026 року згідно з рішенням суду по справі № 360/83/24 складає 338692,25 грн.
Таким чином представник відповідача вважає, що ГУПФУ в Луганській області вчинено всіх передбачених чинним законодавством та залежних від нього заходів для забезпечення виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24, вини або умислу ГУПФУ в Луганській області у навмисному невиконанні в повному обсязі рішення суду немає.
Також представником ГУПФУ в Луганській області зазначено, що передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення. Суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
ГУПФУ в Луганській області вважає, що відсутні обґрунтовані та доведені підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 360/83/24.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24, яке набрало законної сили 06 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 жовтня 2023 року № 5701-3683/5707/01;
зобов'язано ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 жовтня 2023 року № 5701-3683/5707/01, та фактично сплачених сум.
Листом від 25 лютого 2026 року № 3939-2435/Д-02/8-1200/26 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивачу, що виконання рішення суду здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821), за нормами якого позивачу проведено погашення боргу в 2025 році: у жовтні у сумі 187,35 грн, у листопаді - 187,35 грн, у грудні - 187,35 грн; а також у лютому 2026 року - 103,00 грн. Залишок невиплачених коштів - 338692,25 грн. Подальша виплата сум пенсії буде здійснюватися в межах виділених бюджетних асигнувань Пенсійному фонду України на поточний рік.
Вказана в листі інформація підтверджена наданими в матеріали справи копіями: розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою № 1204008988 за дорученням № Д 1204008988/12, пенсіонер ОСОБА_1 ; інформаційною довідкою про залишок заборгованості.
Дослідженням вказаного розрахунку встановлено, що ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 проведено донарахування ОСОБА_1 пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року в розмірі 339357,30 грн.
Згідно з інформаційною довідкою залишок заборгованості згідно з рішенням суду по справі №360/83/24 складає 338692,25 грн.
Суду не надано доказі виплати ОСОБА_1 донарахованої на виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 пенсії в повному розмірі.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 жовтня 2023 року № 5701-3683/5707/01, та фактично сплачених сум, протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що невиплаченою ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 залишається донарахована за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року пенсія в сумі 338692,25 грн.
З дати набрання рішенням суду законної сили (06 червня 2024 року) пройшло більше двох місяців.
Отже судом установлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 338692,25 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву адвоката Савіцького Романа Євгенійовича в інтересах ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 360/83/24 із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 жовтня 2023 року № 5701-3683/5707/01, та фактично сплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з донарахованої за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2024 року пенсії в сумі 338692,25 грн (триста тридцять вісім тисяч шістсот дев'яносто дві гривні 25 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Cуддя К.О. Пляшкова