про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
20 березня 2026 року 320/12021/26
Cуддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду повторно звернувся ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України (Відповідача 2) щодо підготовки, включення полковника ОСОБА_1 до Плану переміщення від 22.01.2026 № 440/18 та його погодження;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (Відповідача 1) від 28.02.2026 № 160 (по особовому складу) в частині увільнення полковника ОСОБА_1 з посади начальника відділу формування космічної політики - заступника начальника Управління космічної політики у сфері оборони Міністерства оборони України та призначення на нижчу посаду;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління космічної політики у сфері оборони Міністерства оборони України від 16.03.2026 № 18 (по стройовій частині) про виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу;
- поновити полковника ОСОБА_1 на посаді начальника відділу формування космічної політики - заступника начальника Управління космічної політики у сфері оборони Міністерства оборони України з 17.03.2026 (тобто з дня, наступного за днем незаконного виключення зі списків особового складу);
- стягнути з Міністерства оборони України (Відповідача 2) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 17.03.2026 до дня фактичного поновлення на посаді.
До суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.02.2026 № 160 в частині увільнення полковника ОСОБА_1 з посади начальника відділу формування космічної політики заступника начальника Управління космічної політики у сфері оборони Міністерства оборони України та призначення на нижчу посаду;
- зупинення дії наказу начальника Управління космічної політики у сфері оборони від 16.03.2026 № 18 (по стройовій частині) про виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Обґрунтовуючи заяву позивач, за викладених у позові мотивів, а також посилаючись на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшої реалізації спірного переміщення, фактичного усунення Заявника від виконання обов'язків за займаною посадою та ускладнення реального поновлення на посаді у разі задоволення позову. Крім того, це створить ситуацію, за якої відновлення порушених прав потребуватиме скасування низки похідних кадрових рішень та завдасть прямих матеріальних збитків державі у вигляді необхідності виплати Заявнику середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до пункту 231 Положення № 1153/2008.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що таке, в даному випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного розпорядження.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог .
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як слідує із позову, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням заявника, за обставин прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм та вимог чинного законодавства України.
Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).
В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі №320/12021/26 - відмовити.
Надіслати (видати) копію ухвали учасникам справи та заінтересованим особам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Леонтович А.М.