20 березня 2026 року м. Київ справа №320/50530/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (ДПС України) 08.07.2024 через підсистему «Електронний суд». У зв'язку із надмірним навантаженням у суді позов зареєстрований 02.11.2024, автоматизований розподіл здійснено 04.11.2024.
Просив суд:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію (ІПК) Державної податкової служби України №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу ненадання в індивідуальній податковій консультації №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024 відповіді на питання, поставлене у зверненні про надання ІПК від 16.04.2024 вх. ДПС №1857/ІПК/6 від 17.04.2024;
- зобов'язати Державну податкову службу надати у новій індивідуальній податковій консультації відповідь на поставлене у зверненні про надання ІПК від 16.04.2024 питання: «Чи можна вважати громадянина України ОСОБА_1 , таким, що втратив статус громадянина України резидента за результатами 2022 та 2023 року, в розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України».
Ухвалою суду від 19.12.2024, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації з метою уникнення розбіжностей у застосуванні норм податкового права. Пояснював, що у зверненні ОСОБА_1 чітко поставлено питання про те, чи вважається позивач таким, що втратив статус громадянина України-резидента, проте податковий орган не надав конкретної та вичерпної відповіді, а лише процитував норми податкового законодавства. Вказав, що на початку 2022 року виїхав разом зі своєю родиною (дружиною та трьома дітьми) на постійне місце проживання до Республіки Кіпр та набув статус податкового резидента Республіки Кіпр із подальшим придбанням житлової нерухомості, яка з моменту придбання і по сьогоднішній день є постійним місцем проживання позивача та його родини. Звернув увагу, що протягом періоду 2022-2023 років ОСОБА_1 та члени його родини перебували на території України сукупно менше 183 днів на рік (включаючи день приїзду та від'їзду), що підтверджується довідками Державної прикордонної служби України, копії яких надавались ДПС України. Зазначив, що повідомлені у позові обставини і додані до нього докази свідчать про те, що протягом усього часу перебування позивача на території Республіки Кіпр в нього фактично були відсутні будь-які соціальні, політичні, культурні чи інші зв'язки з Україною, у зв'язку із чим фактично, у розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті14 ПК України, він за наслідками 2022 та 2023 років втратив статус громадянина України - резидента.
Державною податковою службою України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на те, що у наданій ОСОБА_1 індивідуальній податковій консультації міститься відповідь на всі питання, що стосуються податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Також зауважено, що до повноважень контролюючого органу не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі підпункту «в» підпункту 14.1.2 13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що для належної відповіді на поставлене у зверненні питання, відповідач мав проаналізувати вказані у ньому фактичні обставини у поєднанні з приписами чинного податкового законодавства. Підкреслив, що оскаржувана податкова консультація не містить конкретної та вичерпної відповіді на поставлене питання та остаточних висновків, а тільки наводить низку цитат податкового законодавства.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
До Державної податкової служби України надійшло звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 16.04.2024 (вх. ДПС №1857/1ПК/6) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання: «Чи вважається платник, громадянин України, таким, що втратив статус громадянина України резидента за результатами 2022 та 2023 року, в розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 ст. 14 Кодексу?».
Відповідачем оформлена та надана індивідуальна податкова консультація від 13.05.2024 №2691/1ПК/99-00-24-03-03, де зазначено таке:
«Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 02.05.2022, наданого до звернення, платником податків було придбано нерухоме майно (квартиру), розташовану Потамос Гермасойя, в муніціпалітеті Гермасойя, в районі Лімасол, Кіпр та з моменту придбання зазначена нерухомість вважається платником податків постійним місцем проживання його та родини.
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв?язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від?їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Відповідно до копії довідки Державної прикордонної служби України від 28.02.2024, платник податків виїхав з України 03.03.2022 та в?їхав в Україну 29.12.2023.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім?ї або її реєстрації як суб?єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Водночас відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.
Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим - четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.
Нерезиденти - фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус нерезидента України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію».
Не погоджуючись із змістом індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 13.05.2024 №2691/1ПК/99-00-24-03-03, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
У відповідності до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України, Податковий кодекс) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За визначенням у підпункті 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Як закріплено у підпункті 14.1.173 пункту 14.1 статті 14 ПК України, узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
За нормами статті 52 Податкового кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»;
дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
За змістом статті 53 Податкового кодексу у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Таким чином, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:
- опис питань, що порушуються платником податків;
- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;
- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.
Оцінюючи надану податкову консультацію у досліджуваному випадку, суд зазначає наступне.
Так, повноваженням суду у цій справі є встановлення обставин правомірності/протиправності індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024.
Суд не надає правової оцінки резидентському статусу ОСОБА_1 .
Суд констатує, що звернення позивача містить поставлене чітке питання, яке стосується його резидентського статусу та повністю охоплюється сферою повноважень податкового органу.
Також, на переконання суду, ОСОБА_1 надано всі наявні та необхідні документи для повноцінного та ґрунтовного формування висновку стосовно поставленого позивачем питання.
Такими документами були: 1) копія посвідки на проживання CYP НОМЕР_1 , виданої на ім?я ОСОБА_2 , із приміткою про статус тимчасового захисту, проживання та працевлаштування; 2) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_2 , виданої на ім?я ОСОБА_3 , із приміткою про статус тимчасового захисту, проживання та працевлаштування; 3) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_3 , виданої на ім?я ОСОБА_4 , із приміткою неповнолітня дитина зі статус тимчасового захисту ТР22-20282; 4) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_4 , виданої на ім?я ОСОБА_2 , із приміткою неповнолітня дитина зі статус тимчасового захисту ТР22-20282; 5) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_5 , виданої на ім?я ОСОБА_5 , із приміткою неповнолітня дитина зі статус тимчасового захисту TМ22-20282; 6) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_6 , виданої на ім?я ОСОБА_2 , із приміткою безстрокове право на проживання; 7) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_7 , виданої на ім?я ОСОБА_3 , із приміткою дружина на утриманні, безстрокове право на проживання; 8) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_8 , виданої на ім?я ОСОБА_4 , із приміткою неповнолітня дитина на утриманні; 9) копія посвідки на проживання СУР НОМЕР_9 , виданої на ім?я ОСОБА_2 , із приміткою неповнолітня дитина на утриманні; 10) копія посвідки на проживання НОМЕР_10 , виданої на ім?я ОСОБА_5 , із приміткою неповнолітня дитина на утриманні; 11) копія договору купівлі-продажу квартири від 02.05.2022; 12) копія свідоцтва про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на в праві власності на квартиру; 13) копія свідоцтва про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на в праві власності на квартиру; 14) копія рахунку за електропостачання по квартирі ОСОБА_1 за період 12/07/2022-14/09/2022; 15) копія рахунку за електропостачання по квартирі ОСОБА_1 за період 11/07/2023-14/09/2023; 16) копія довідки зі школи про навчання ОСОБА_6 №38 від 02.06.2023; 17) копія довідки зі школи про навчання ОСОБА_2 №40 від 02.06.2023; 18) копія довідки зі школи про навчання ОСОБА_4 №39 від 02.06.2023; 19) копія договору зі школою про навчання ОСОБА_2 від 22.08.2023; 20) копія договору зі школою про навчання ОСОБА_4 від 22.08.2023; 21) копія договору зі школою про навчання ОСОБА_6 від 22.08.2023; 22) копія квитанції про оплату вступного внеску за навчання у школі ОСОБА_6 від 30.06.2022; 23) копія квитанції про оплату вступного внеску за навчання у школі ОСОБА_2 від 20.06.2022; 24) копія квитанції про оплату вступного внеску за навчання у школі Табакар Марії від 08.08.2022; 25) копія виписки з рахунку ОСОБА_1 на підтвердження оплати рахунку за електроенергію за період 11.07.2023-14.09.2023; 26) копія виписки з рахунку ОСОБА_1 на підтвердження оплати рахунку за електроенергію за період 12.07.2022-14.09.2022.
До того ж, позивачем стверджено та надано контролюючому органу докази того, що протягом періоду 2022-2023 років позивач та члени його родини перебували на території України сукупно менше 183 днів на рік (включаючи день приїзду та від?їзду), що підтверджується довідками Державної прикордонної служби України.
За наведених вище обставин, суд констатує, що під час надання індивідуальної податкової консультації у розпорядженні відповідача було достатньо наданих ОСОБА_1 документів для формування чіткої позиції та відповіді на питання: «Чи вважається платник ОСОБА_1 , громадянин України, таким, що втратив статус громадянина України резидента за результатами 2022 та 2023 року, в розумінні п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?».
Натомість, як встановлено зі змісту ІПК № 2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024, остання містить: опис питань, що порушуються платником податків та обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, однак у той же час, не містить висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у нього відсутні повноваження визначення резидентського статусу фізичної особи та видачі відповідних документів, оскільки позивач звертався з метою отримання передбаченої законодавством консультації, а не набуття статусу чи отримання засвідчуючого документу.
Також суд звертає увагу, що визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами національного законодавства. Між тим, контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів належить до кола повноважень саме відповідача.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.01.2023 у справі №826/12899/16 зазначив, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному й викладеному останнім у своєму запиті колі податкових правовідносин.
У постанові від 13.08.2021 у справі №816/1510/16 Верховний Суд так само надав оцінку неконкретній індивідуальній податковій консультації: «згідно змісту такої консультації, слідує, що в ній не викладено опису всіх питань, що порушені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Водночас зміст податкової консультації зведений до цитування положень Податкового кодексу України, що не є роз'ясненням поставленого питання. Вказане не спростовано скаржником. За таких обставин, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками, що оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить чітких відповідей на поставленні позивачем запитання».
Як вже зазналося вище, у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації платник сформулював чітке запитання: «Чи втратив ОСОБА_1 статус податкового резидента України?».
У своєму зверненні позивач навів конкретні фактичні дані, виходячи з яких податковий орган мав зробити висновки щодо його податкового резидентства.
Оскаржувана податкова консультація чіткої відповіді на це питання не містить. Проте, для уникнення подвійного оподаткування, а також для попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, позивачу належить отримати чітку, однозначну та зрозумілу відповідь.
Суд зауважує, що при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За наведеного у сукупності, суд резюмує наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024, та, як наслідок, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію на звернення відповідача від 16.04.2024, з урахуванням висновків суду.
Поряд із цим, суд зазначає, що судовим розглядом не встановлено протиправної бездіяльності ДПС України з приводу ненадання в індивідуальній податковій консультації №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024 відповіді на звернення від 16.04.2024, оскільки відповідь була надана, проте не у відповідності до вимог законодавства. Тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат, а саме - судового збору, то при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, позивач сплатив 3633, 60 грн судового збору, тому, з урахуванням задоволеної частини вимог, суд вважає за необхідне стягнути із ДПС України на його користь 2422, 40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2691/ІПК/99-00-24-03-03 від 13.05.2024.
Зобов'язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію на звернення ОСОБА_1 від 16.04.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 ; місце проживання: квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 0/37177, Потамос Гермасойя, муніципалітет Гермасойя, район Лімасол, Республіка Кіпр) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.