20 березня 2026 року № 320/12061/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України
до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ГРУПА "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ"
про стягнення коштів за податковим боргом,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось з заявою Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ГРУПА "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ" (далі - відповідач), у якій просить суд:
- стягнути кошти за податковим боргом з ТОВ ПГ «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ: 32109687), яким стягнути кошти такого платника податків на суму податкового боргу у розмірі 1737356,66 гривень.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем на момент звернення до суду рахується податковий борг у розмірі 1737356,66 грн., що утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов'язань.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з положеннями статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Секретарем судового засідання 19.03.2026 з 17:11 год. по 17:40 год. було здійснено спробу повідомити відповідача за допомогою телефонного зв'язку по номеру, який зазначений у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про дату судового засідання. Проте вказаний номер телефону - не існує. Разом з тим, ухвалу про відкриття адміністративного провадження було надіслано на електронну пошту відповідача з відміткою про доставлення 19.03.2026 об 17:11 год.
Ухвалою суду від 19.03.2026 було призначене судове засідання на 20.03.2026 о 11:00 год.
У судове засідання 20.03.2026 сторони не з'явилися. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 7 статті 283 КАС України, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА ГРУПА «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 32109687) перебуває на обліку в органах ДПС.
Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі - 1737356,66 гривень.
Заборгованість зі сплати ПДФО виникла на підставі контрольно-перевірочних заходів за наслідками яких винесено податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №72669240101 від 07.08.2025 на загальну суму 1020,00 гривень.
Заборгованість зі сплати ПДВ виникла на підставі контрольно-перевірочних заходів за наслідками яких винесено податкове повідомлення-рішення (форма «Н») №1260010413 від 04.11.2024, узгодженого в рамках справи №320/6811/25 на загальну суму 1736336,66 гривень.
Вказане податкове повідомлення-рішення вручено згідно з чинним законодавством.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням (форма «Н») №1260010413 від 04.11.2024 ТОВ ПГ «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі №320/6811/25 - позов залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили.
Враховуючи відсутність відомостей про самостійне погашення боргу, контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 29.01.2026 року №0001769-1303-2615, яку було відправлено 30.01.2026 року, але повернута за закінченням терміну зберігання 18.02.2026.
Перебіг 30-денного строку, встановленого п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, розпочався з 00 год. 00 хв. 19.02.2026 року, а закінчився о 24 год. 00 хв. - 23.03.2026 року.
У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 1737356,66 грн., позивач 19.03.2026 року звернувся до суду з метою стягнення вказаного податкового боргу в порядку ст. 283 КАС України.
V. Норми права, які застосував суд
Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У відповідності до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень п.41.2 ст.41 ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.4 ст.59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
VI. Оцінка суду
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу положень статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За відповідачем рахується податковий борг, що підтверджується податковими деклараціями, податковою вимогою та розрахунком суми позовних вимог.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
10.02.2025 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «Н») №1260010413 від 04.11.2024 на суму 1736336,66 гривень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року по справі №320/6811/25 - позов залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили.
Наведені обставини свідчать про те, що грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, було належним чином узгоджене, оскільки платник податків скористався правом на судове оскарження, однак за результатами розгляду справи суд відмовив у задоволенні позову, а відповідне рішення набрало законної сили.
У відповідності до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень п.41.2 ст.41 ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.4 ст.59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Судом встановлено, що контролюючим органом було направлено на адресу відповідача податкову вимогу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка була повернута за закінченням терміну зберігання.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що податкова вимога була направлена на юридичну адресу відповідача та повернута, а в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі 320/6811/25 за позовом ТОВ ПГ «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - позов залишено без задоволення, у суду відсутні сумніви щодо узгодженості податкового зобов'язання та про наявність підстав для висновку, що таке податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 ПК України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, податковий орган звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.
Підпунктом 20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: стягнення коштів за податковим боргом.
На момент розгляду справи судом позивачем доведено правомірність заявлених вимог, доказів сплати зазначеної вище суми податкового боргу відповідачем суду не надано.
Однак, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).
Крім того, згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 500/5128/25.
Як встановлено судом, податкова вимога №0001769-1303-2615 від 29.01.2026 була направлена 30.01.2026 засобами поштового зв'язку. Проте зазначену вимогу платнику податків вручено не було, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто на адресу контролюючого орану 18.02.2026 з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що перебіг 30-денного строку, встановленого нормами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, розпочався з 19.02.2026 (наступний день за днем зазначеним поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) на момент звернення з позовом та розгляду цієї справи не сплив, оскільки кінцевим днем є 23.03.2026.
Відтак, звернення до суду з цією заявою є передчасним.
Отже, заява задоволенню не підлягає.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255,283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.