20 березня 2026 року справа № 320/3774/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" до Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області у вигляді Розпорядження без номеру та дати про анулювання ліцензій:
- №05160314202200011 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 23.09.2022 - 23.09.2027 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул. Добропільська, буд. 1 А Р. ПМС-135;
- №05160311202200585 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії 06.09.2022 - 06.09.2023 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул. Добропільська, буд. 1 А Р. ПМС-135;
- №05370314202100002 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 25.01.2021 - 25.01.2026 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, АЗС з магазином;
- №05210314202100001 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 25.01.2021 - 25.01.2026 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Селидове, вул. Московська, буд. 51, АЗС з магазином;
- №05150311202200616 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії 06.10.2022 - 06.09.2023 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Краматорська, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Новіс Трейд" зазначає, що 13.01.2023 через електронний кабінет платника податків отримало витяги з розпорядження ГУ ДПС у Донецькій області про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами. При цьому витяги не містили номера та дати розпорядження, а саме розпорядження позивачу не надходило. Підставою для анулювання було вказано порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у ліцензії, однак у витягах не конкретизовано, які саме відомості не були повідомлені. Крім того, у деяких витягах зазначена неправильна юридична адреса позивача.
Позивач наголошує, що його господарська діяльність полягає у роздрібній торгівлі пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами на автозаправних станціях у кількох областях України, і здійснюється виключно на підставі чинних ліцензій, за які регулярно сплачуються платежі. Відповідно до Закону №481/95-ВР та Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", анулювання ліцензії можливе лише за визначеними законом підставами та у встановленій процедурі. Зокрема, передбачено послідовність дій контролюючого органу: проведення перевірки, складання акту, можливість тимчасового зупинення ліцензії та надання ліцензіату часу для усунення порушень. Анулювання є крайнім заходом, який застосовується лише у випадку повторного порушення або неусунення недоліків. Позивач підкреслює, що відповідач не надав йому можливості усунути порушення, якщо такі були, та не направив відповідного розпорядження.
Крім того, позивач посилається на обставини воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022, та на офіційні повідомлення Державної податкової служби України про те, що у зв'язку з форс-мажорними обставинами не застосовуватимуться заходи щодо анулювання ліцензій, у тому числі за порушення умов ліцензійної діяльності. Також постановою Кабінету Міністрів України №165 від 28.02.2022 було зупинено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру на час воєнного стану. Законом №2115-ІХ від 03.03.2022 передбачено звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності за неподання чи несвоєчасне подання документів у період воєнного стану та протягом трьох місяців після його завершення. Позивач вважає, що ці норми поширюються на його випадок і виключають можливість анулювання ліцензій за формальними порушеннями строків повідомлення.
Таким чином, позивач стверджує, що рішення ГУ ДПС у Донецькій області про анулювання ліцензій було прийняте з порушенням норм чинного законодавства, без належного повідомлення, без дотримання процедури та без врахування особливостей правового режиму воєнного стану. З огляду на це наполягає на тому, що такі дії є протиправними, а відповідні розпорядження підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати докази сплати судового збору у розмірі 10736,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу).
27.02.2023 до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача - Мартиненко Ю.І. надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14.04.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Донецькій області зазначає, що оскаржуване розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 про анулювання ліцензій не приймалось саме цим органом. Відповідач наголошує, що відповідно до наказу ДПС України від 19.09.2022 №645 за Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було закріплено виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області у частині реалізації матеріалів фактичних перевірок та прийняття рішень щодо підакцизних товарів. Таким чином, відповідач вважає себе неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом із тим, відповідач підтверджує, що ТОВ "Новіс Трейд" отримало низку ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами у 2021-2022 роках. Однак, розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2023 №10/Р/Л було прийнято рішення про анулювання цих ліцензій на підставі статті 15 Закону України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Відповідач зазначає, що витяги з розпорядження були скеровані позивачу в електронній формі засобами електронного зв'язку, що позивач не заперечує.
Підставою для анулювання ліцензій було порушення позивачем термінів звернення до органу ліцензування щодо внесення змін до відомостей, зазначених у ліцензії. В отриманих ліцензіях відомості про місцезнаходження позивача були вказані як: "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 33-В, кв. (офіс) 6" та "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 33-В, кв. (офіс) 6". Водночас 10.11.2022 до ЄДР було внесено зміни, якими новим місцезнаходженням позивача визначено: м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, буд. 1, корпус 6, оф. 33/1. Про необхідність внесення змін до ліцензій позивач повідомив лише 09.01.2023, тобто з порушенням місячного строку, встановленого частиною 54 статті 15 Закону №481/95-ВР. Відповідач підкреслює, що саме це порушення стало підставою для анулювання ліцензій.
Відповідач посилається на положення статті 15 Закону №481/95-ВР, відповідно до яких ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, що її видав, відповідного розпорядження у випадку порушення термінів звернення щодо зміни відомостей. Ліцензія вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі. Таким чином, на думку відповідача, позивачем було порушено вимоги закону, а доводи, наведені у позовній заяві, не спростовують правомірність анулювання ліцензій.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Новіс Трейд" у повному обсязі.
26.04.2023 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд", в якій позивач наголошує, що отримані ним документи про анулювання ліцензій містили зазначення саме ГУ ДПС у Донецькій області як органу, що прийняв рішення. Жодних документів із посиланням на ГУ ДПС у Вінницькій області позивач не отримував. Тому позивач вважає, що належним відповідачем у справі є саме ГУ ДПС у Донецькій області. Позивач також звертає увагу, що якщо відповідач вважає себе неналежним, то мав би подати клопотання про заміну сторони, а не просити суд відмовити у задоволенні позову та водночас наводити власні аргументи.
Позивач підкреслює, що відповідно до Положення №227 Державна податкова служба України та її територіальні органи здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання у сфері виробництва та торгівлі пальним, алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також контроль за дотриманням вимог законодавства. Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР анулювання ліцензії можливе лише шляхом прийняття органом, який її видав, відповідного розпорядження. У даному випадку позивач отримав витяги з розпорядження без номера та дати, де зазначено саме ГУ ДПС у Донецькій області, що підтверджує належність цього органу як відповідача.
Позивач також наголошує, що відповідач не дотримався процедури, передбаченої статтею 16 Закону "Про ліцензування видів господарської діяльності". Зокрема, не було проведено перевірки, не складено відповідних актів, не надано можливості усунути порушення через механізм тимчасового зупинення ліцензії. Анулювання ліцензії є крайнім заходом, який застосовується лише у випадку повторного порушення або неусунення недоліків протягом строку зупинення, однак таких умов у даній справі не було дотримано.
Позивач звертає увагу, що розпорядження про анулювання ліцензій не було належним чином оформлене та вручено. Відповідно до статті 42 Податкового кодексу України документи контролюючих органів мають бути складені у письмовій формі, підписані, завірені печаткою та відображені в електронному кабінеті. У даному випадку позивач отримав лише витяги без номера та дати, що не відповідає вимогам закону. Крім того, сам відповідач у відзиві фактично спростовує факт прийняття такого розпорядження.
Окремо позивач наголошує на суспільній важливості його діяльності. Умови воєнного стану та енергетичної кризи зумовлюють критичну роль підприємств, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним. Автозаправні станції ТОВ "Новіс Трейд" у Донецькій області працюють у зоні бойових дій і забезпечують пальним Збройні Сили України, Національну поліцію, Нацгвардію, волонтерів та населення, часто безоплатно. Підприємство виконує мобілізаційні завдання, створює робочі місця, інвестує у місцеву інфраструктуру та сплачує значні суми податків до бюджету. Анулювання ліцензій фактично призводить до зупинення господарської діяльності, неможливості виконання мобілізаційних завдань, виплати заробітної плати та обслуговування обладнання.
Позивач підкреслює, що відповідно до Конституції України та Податкового кодексу органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, визначений законом, і не можуть порушувати права та законні інтереси суб'єктів господарювання. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок доведення правомірності своїх дій покладається на відповідача. У даному випадку відповідач не довів правомірність анулювання ліцензій, а отже, позивач наполягає на їх скасуванні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 залучено до участі у справі №320/3774/23 як другого відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області (ідентифікаційний код ВП 44069150, адреса: 21028, Вінницька обл., місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок, 7).
03.02.2026 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Вінницькій області зазначило, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 його було залучено як співвідповідача у справі за позовом ТОВ "Новіс Трейд". Це пов'язано з тим, що відповідно до наказів ДПС України №173 від 28.03.2022 та №645 від 19.09.2022 виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області було закріплено за ГУ ДПС у Вінницькій області. Таким чином, саме ГУ ДРС у Вінницькій області здійснювало функції щодо адміністрування ліцензій та прийняло спірне розпорядження.
Відповідач пояснює, що 10.11.2022 до Єдиного державного реєстру було внесено зміни щодо місцезнаходження ТОВ "Новіс Трейд". Відповідно до частини 54 статті 15 Закону №481/95-ВР позивач мав обов'язок у місячний строк, тобто до 10.12.2022, звернутись до органу ліцензування із заявою про внесення змін до ліцензій. Проте позивач подав відповідне повідомлення лише 09.01.2023, що підтверджується його листом №747/6. Це, на думку відповідача, є порушенням встановленого законом строку і стало підставою для анулювання ліцензій.
ГУ ДПС у Вінницькій області наголошує, що розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 було прийнято на підставі абзацу 13 частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР, який передбачає можливість анулювання ліцензії у випадку порушення термінів звернення щодо зміни відомостей. Ліцензії були анульовані та визнані недійсними з моменту їх одержання позивачем в електронній формі засобами електронного зв'язку, що відповідає вимогам частини 53 цієї ж статті. Відповідач також зазначає, що після анулювання ліцензій відповідні дані були внесені до Єдиного державного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, як того вимагає закон.
Окремо відповідач звертає увагу, що спірне розпорядження охоплює не лише ті ліцензії, які позивач зазначив у позовній заяві, але й інші ліцензії, що також були анульовані. Крім того, документ містить інформацію щодо інших суб'єктів господарювання, яким видано або анульовано ліцензії. Це, на думку відповідача, унеможливлює його скасування в повному обсязі, оскільки воно має комплексний характер і стосується не лише позивача.
Відповідач також підкреслює, що позивач помилково посилається на Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" №222-VIII, адже його дія не поширюється на ліцензування виробництва та торгівлі підакцизними товарами, яке регулюється виключно Законом №481/95-ВР. Саме цей закон визначає порядок видачі, зупинення та анулювання ліцензій у сфері торгівлі пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Таким чином, ГУ ДПС у Вінницькій області стверджує, що розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 було прийняте правомірно, у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Податковим кодексом та Законом №481/95-ВР. Відповідач вважає, що доводи позивача не спростовують законність анулювання ліцензій, а позовні вимоги не мають підстав для задоволення.
09.02.2026 через підсистему "Електронний Суд" позивачем подано відповідь на відзив ГУ ДПС у Вінницькій області, в якій позивач зазначає, що 13.01.2023 через електронний кабінет платника отримав розпорядження без номера та дати про анулювання п'яти ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами. При цьому жодного супровідного листа чи іншого документа із зазначенням підстав винесення цього розпорядження, а також із належними реквізитами на його адресу не надходило. Позивач наголошує, що контролюючий орган не спростовує цієї обставини.
Позивач звертає увагу суду, що у відзиві відповідач стверджує про анулювання десяти ліцензій на підставі розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023, тоді як у позові зазначено лише п'ять. На думку позивача, сам факт того, що у межах одного розпорядження могли бути зазначені інші ліцензії або інші суб'єкти, не позбавляє його права на судовий захист та не перешкоджає скасуванню акта в частині, яка стосується його прав та обов'язків.
Позивач стверджує, що оскаржуване розпорядження фактично ним не було отримано, а лише витяг з нього через електронний кабінет платника податків у жовтні 2024 року. Позивач підкреслює, що ліцензія вважається анульованою з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження, а відсутність такого вручення унеможливлює настання правових наслідків у вигляді анулювання.
Крім того, позивач наголошує на відсутності у розпорядженні належних реквізитів: номера, дати прийняття, правових і фактичних підстав його винесення, а також чіткого визначення органу, який прийняв рішення. У витягах зазначено ГУ ДПС у Донецькій області, тоді як фактично розпорядження винесено ГУ ДПС у Вінницькій області, що, на думку позивача, свідчить про істотну невідповідність та правову невизначеність.
Позивач підкреслює, що контролюючий орган не дотримався вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що є самостійною та безумовною підставою для визнання його протиправним. Позивач також зазначає, що відповідач намагається постфактум виправдати допущені порушення, фактично підміняючи належне адміністративне рішення поясненнями, наданими у процесі розгляду справи, що не може усунути первісну незаконність акта.
Окремо позивач звертає увагу, що у розпорядженні як підписанта зазначено уповноважену особу ГУ ДПС у Донецькій області, тоді як саме рішення приймалося іншим органом. Позивач вважає, що відсутність конкретних фактичних обставин у формулюванні підстави («у зв'язку із порушенням термінів звернення щодо зміни відомостей») не дозволяє перевірити правомірність такого рішення.
Таким чином, позивач наполягає, що оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням вимог законодавства, не містить належних реквізитів, є невмотивованим і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
12.02.2026 через підсистему "Електронний Суд" ГУ ДПС у Вінницькій області подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголошує, що аргументи позивача ґрунтуються на неправильному застосуванні норм Закону України №481/95 ВР та практики Верховного Суду. Основна претензія позивача, за твердженням відповідача, полягає у тому, що контролюючий орган нібито не дотримався вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії. Водночас відповідач зазначає, що наведені позивачем приклади судової практики не є релевантними до даних правовідносин, оскільки предмет спору, фактичні обставини та матеріально правове регулювання у тих справах були іншими.
Відповідач підкреслює, що кожен правовий висновок Верховного Суду має оцінюватися крізь призму конкретних правовідносин та редакції законодавчих актів, чинних на момент виникнення спору. Так, у справі №640/7480/19 йшлося про податкові повідомлення рішення та підстави для проведення фактичної перевірки, у справі №821/1173/17 - про відмову в реєстрації податкової накладної, а у справі №560/377/20 - про анулювання ліцензії на підставі листа органу місцевого самоврядування. Відповідач наголошує, що ці приклади не можуть бути застосовані до ситуації з анулюванням ліцензій ТОВ «Новіс Трейд».
Відповідач також зазначає, що у даній справі позивач мав чіткий обов'язок повідомити орган ліцензування про зміну відомостей у місячний строк, визначений частиною 54 статті 15 Закону №481/95 ВР. Цей обов'язок позивачем не був виконаний, що підтверджується його власною заявою від 09.01.2023, у якій позивач визнає порушення строку. Таким чином, підстава для анулювання ліцензій була законною та очевидною.
Щодо доводів позивача про неналежне вручення розпорядження, відповідач пояснює, що процедура анулювання ліцензій здійснювалась відповідно до вимог Закону №481/95 ВР із використанням програмного забезпечення «Ліцензування виробництва, зберігання, торгівлі пальним, спиртом, алкоголем, тютюном». Це програмне забезпечення автоматично формує відповідні реєстри, вносить записи до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання та надсилає інформацію суб'єкту господарювання в електронному вигляді. Відповідно до частини 53 статті 15 Закону №481/95 ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження в електронній формі засобами електронного зв'язку. Надсилання паперових примірників розпорядження законом не передбачено.
Відповідач наголошує, що діяв виключно у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Відповідач вважає, що правомірність винесеного розпорядження відповідає чинним вимогам законодавства, а доводи позивача про його протиправність є необґрунтованими. У зв'язку з цим відповідач просить суд прийняти заперечення на відповідь на відзив та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новіс Трейд" (ідентифікаційний код: 43645208, місцезнаходження: 03144, м. Київ, вул. Лебедєва Академіка, будинок 1, корпус 6, офіс 33/1) зареєстроване 03.06.2020 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), номер запису 10681020000058417.
Види діяльності за КВЕД, що підтверджується Статутом ТОВ "Новіс Трейд", затвердженим рішенням від 17.06.2021 №4 (а.с. 33-47):
47.30 Роздрібна торгівля пальним
82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.
10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.
77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.
77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів
73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна
66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів
56.30 Обслуговування напоями
56.29 Постачання інших готових страв
56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування
52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту
47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах
47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами
46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту
46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами
45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів
ТОВ "Новіс Трейд" є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами на автозаправних станціях у Донецькій, Дніпропетровській та Полтавській областях. Господарська діяльність здійснюється на підставі чинних ліцензій. Зокрема, позивач мав ліцензії:
№05160314202200011 (а.с. 23) від 23.09.2022 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 23.09.2027);
№05160311202200585 (а.с. 20) від 06.09.2022 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії до 06.09.2023);
№05370314202100002 (а.с. 21) від 25.01.2021 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 25.01.2026);
№05210314202100001 (а.с. 22) від 25.01.2021 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 25.01.2026);
№05150311202200616 (а.с. 24) від 06.10.2022 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії до 06.09.2023).
13.01.2023 позивач через електронний кабінет платника податків отримав від органу ліцензування - ГУ ДПС у Донецькій області витяги з розпорядження без номера та дати про анулювання низки ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами:
J1404702, внутрішній номер 113240, реєстраційний номер 05160314202200011 від 23.09.2022 (а.с. 10-11);
J1403702, внутрішній номер 1149470, реєстраційний номер 05160311202200585 від 06.09.2022 (а.с. 12-13);
J1404702, внутрішній номер 113236, реєстраційний номер 05370314202100002 від 25.01.2021 (а.с. 14-15);
J1404702, внутрішній номер 113234, реєстраційний номер 05210314202100001 від 25.01.2021 (а.с. 16-17);
J1403702, внутрішній номер 1149472, реєстраційний номер 05150311202200616 від 06.10.2022 (а.с. 18-19).
При цьому саме розпорядження позивач не отримував.
Як підставу для анулювання ліцензій було вказано порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії, але не було конкретизовано, які саме відомості не були повідомлені.
10.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено зміни щодо місцезнаходження позивача (вул. Академіка Лебедєва, 1, корпус 6, офіс 33/1 у м. Києві), що підтверджується відомостями, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.02.2023 (а.с. 32).
Відповідно до частини 54 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" позивач мав у місячний строк повідомити орган ліцензування про ці зміни, тобто до 10.12.2022 року. Проте повідомлення було подано 09.01.2023 за №09.01 (вхідний №747/6) (а.с. 119), що контролюючий орган розцінив як порушення строків.
На підставі цього ГУ ДПС у Вінницькій області, яке відповідно до наказів ДПС України виконувало функції ГУ ДПС у Донецькій області, видало розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 (а.с. 107-108) про анулювання ліцензій ТОВ "Новіс Трейд". Витяги з цього розпорядження були направлені позивачу в електронному вигляді через кабінет платника податків. Саме ці витяги стали підставою для виникнення спору.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Статтею 19-1 ПК України визначені функції контролюючих органів.
Так, зокрема, контролюючі органи виконують такі функції:
здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України);
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).
Судом береться до уваги, що позивач на підтвердження своєї позиції посилається на положення Закону України від 02.03.2015 №222"Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон №222), обґрунтовуючи протиправність розпорядження про анулювання ліцензій. Разом з тим суд зазначає, що Закон №222 регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону №222дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності:
діяльність в галузі телебачення і радіомовлення, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах;
діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії";
професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, ліцензування якої здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до закону;
діяльність на ринку азартних ігор, що провадиться відповідно до Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
Отже, саме Закон №481/95 ВР визначає порядок видачі, зупинення та анулювання ліцензій у сфері виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами для електронних сигарет та пальним, встановлює перелік підстав для анулювання та процедуру прийняття відповідних рішень контролюючим органом. Таким чином, доводи позивача, які ґрунтуються на положеннях Закону №222, не можуть бути враховані судом, оскільки Закон №222 не застосовується до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Так, стаття 2 Закону №481/95-ВР встановлює, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно із статтею 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов'язкової реєстрації об'єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Згідно зі статтею 2 Закону №481/95-ВР внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання спирту, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), для фізичних осіб - суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в ліцензіях:
№05160314202200011 від 23.09.2022 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 23.09.2027) у графі "Місцезнаходження" зазначено "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 33-В, кв. (офіс) 6";
№05160311202200585 від 06.09.2022 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії до 06.09.2023) у графі "Місцезнаходження" зазначено "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 33-В, кв. (офіс) 6";
№05370314202100002 (а.с. 21) від 25.01.2021 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 25.01.2026) у графі "Місцезнаходження" зазначено "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, кв. (офіс) 191";
№05210314202100001 від 25.01.2021 на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 25.01.2026) у графі "Місцезнаходження" зазначено "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. 1, кв. (офіс) 191";
№05150311202200616 від 06.10.2022 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (термін дії до 06.09.2023) у графі "Місцезнаходження" зазначено "Україна, 01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, буд. 33-В, кв. (офіс) 6".
Разом з тим 10.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено зміни щодо юридичної адреси ТОВ "Новіс Трейд", якою з 10.11.2022 визначено "вул. Академіка Лебедєва, 1, корпус 6, офіс 33/1 у м. Києві", що підтверджується відомостями, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.02.2023.
Згідно зі статтею 3 Закону №481/95-ВР суб'єкт господарювання у разі зміни будь-яких відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (крім змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), зобов'язаний повідомити орган, який видав ліцензію, про такі зміни протягом 30 днів з дня, наступного за днем їх настання.
При цьому судом встановлено, що повідомлення про зміну відомостей, зазначених у виданих позивачу ліцензіях, було подано лише 09.01.2023 за №09.01 (вхідний №747/6), тобто із порушенням встановлених законодавством строків.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:
заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
несплати чергового платежу за ліцензію;
встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;
отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;
встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;
встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;
встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;
порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;
відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.
Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії:
вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;
направляє суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 ПК України.
Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.
Пунктом 42.4 статті 42 ПК України встановлено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п'ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.
Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.
Отже, органи податкового органу наділені повноваженнями щодо анулювання ліцензій на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, тютюновими виробами з підстав, в тому числі, в зв'язку із порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії.
Як вбачається зі змісту наведених вище приписів статті 15 Закону №481/95-ВР, законодавством чітко регламентовано послідовну процедуру анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю пальним, яка полягає у наступному:
- встановлення обставини, яка визначена статтею 15 Закону №481/95-ВР, як підстава для анулювання ліцензії;
- прийняття органом, який видав ліцензію, письмового розпорядження про її анулювання;
- внесення відомостей про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, встановив, що у позивача виникла обґрунтована правова невизначеність щодо того, який саме орган прийняв рішення про анулювання ліцензій.
Позивач отримав через електронний кабінет платника витяги з розпорядження, де зазначено Головне управління ДПС у Донецькій області як орган, що виніс рішення. Саме ця обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом до ГУ ДПС у Донецькій області.
Водночас відповідач наголошує, що відповідно до наказів ДПС України №173 від 28.03.2022 та №645 від 19.09.2022 виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області було закріплено за ГУ ДПС у Вінницькій області, яке здійснювало функції щодо адміністрування ліцензій та прийняло спірне розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023.
Таким чином, у справі наявна колізія між формальними даними, які відображені у витягах, та фактичним розподілом повноважень між територіальними органами ДПС. Суд зазначає, що це питання належного відповідача має ключове значення для правильного вирішення спору, оскільки саме визначення органу, який прийняв оскаржуване рішення, є необхідним для встановлення його правомірності чи протиправності.
Враховуючи наведене, суд визнає, що питання належного відповідача є предметом окремої оцінки у даній справі та потребує врахування як фактичних обставин (зміст витягів, отриманих позивачем), так і нормативних актів, якими було закріплено виконання повноважень за іншим територіальним органом.
У цьому зв'язку судом встановлено, що відповідно до наказу Державної податкової служби України від 19.09.2022 №645 "Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 №173 "Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС" (далі - наказ ДПС №645), у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з метою забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС в умовах дії правового режиму воєнного стану та встановленого простою в роботі деяких територіальних органів ДПС, відповідно до пункту 1 положень про територіальні органи ДПС, затверджених наказом ДПС від 12.11.2020 №643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС" (зі змінами), були внесені зміни до наказу ДПС від 28.03.2022 №173 "Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС". Ключовими змінами є закріплення повноважень за територіальними органами ДПС, які будуть виконувати повноваження територіальних органів, в роботі яких встановлено простій.
Так, згідно з наказом ДПС №645 закріплено виконання повноважень, передбачених положенням про ГУ ДПС у Донецькій області, за ГУ ДПС у Вінницькій області.
Саме цей орган здійснював функції щодо адміністрування ліцензій у сфері торгівлі пальним та тютюновими виробами, а також приймав рішення про їх анулювання.
Внаслідок цього ГУ ДПС у Вінницькій області 13.01.2023 прийняло розпорядження №10/Р/Л, яким було анульовано ліцензії ТОВ "Новіс Трейд" на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами. Вказане розпорядження було сформоване та доведене до відома позивача через електронний кабінет платника податків у вигляді витягів, що підтверджується матеріалами справи.
У цьому зв'язку суд бере до уваги пояснення відповідача стосовно того, що у витягах з розпорядження про анулювання ліцензій зазначена назва органу ліцензування "ГУ ДПС у Донецькій області". Така обставина зумовлена технічними особливостями функціонування інформаційних систем ДПС, які формують витяги на підставі первинних реєстраційних даних. Відповідно до наказів ДПС України №173 від 28.03.2022 та №645 від 19.09.2022, виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області було закріплено за ГУ ДПС у Вінницькій області. Отже, саме ГУ ДПС у Вінницькій області є органом, який прийняв розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 про анулювання ліцензій ТОВ "Новіс Трейд".
Відображення у витягах назви органу ліцензування "ГУ ДПС у Донецькій області" не змінює правової природи та чинності самого розпорядження, оскільки воно було прийняте уповноваженим органом у межах його компетенції та відповідно до вимог статті 15 Закону України №481/95 ВР. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, визначений законом. У даному випадку ГУ ДПС у Вінницькій області діяло саме в межах наданих йому повноважень, закріплених наказами ДПС України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним органом, який прийняв рішення про анулювання ліцензій позивача, є ГУ ДПС у Вінницькій області. Технічне відображення у витягах назви "ГУ ДПС у Донецькій області" не може бути розцінене як порушення процедури чи підстава для визнання розпорядження протиправним, оскільки не впливає на його зміст, правові наслідки та законність прийняття.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині, заявленій до ГУ ДПС у Донецькій області, не можуть бути задоволені, оскільки цей орган не є належним відповідачем у справі, а рішення про анулювання ліцензій прийнято саме ГУ ДПС у Вінницькій області.
Судом встановлено, що позивач наполягає на тому, що отримав лише витяги з розпорядження про анулювання ліцензій, які не містили номера та дати, тоді як саме розпорядження йому не було вручено. Позивач вказує, що відсутність належного повідомлення унеможливлює настання правових наслідків у вигляді анулювання ліцензій, оскільки відповідно до статті 15 Закону України №481/95 ВР ліцензія вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження про її анулювання.
Водночас суд встановив, що розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 про анулювання ліцензій ТОВ "Новіс Трейд" було доведене до відома позивача через електронний кабінет платника податків у вигляді витягів. Саме ці витяги стали джерелом інформації для позивача про факт анулювання його ліцензій.
Позивач не оспорює наявність у нього електронного кабінету та можливість отримання документів засобами електронного зв'язку.
Суд бере до уваги пояснення відповідача, що відповідно до частини 53 статті 15 Закону №481/95 ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження в електронній формі засобами електронного зв'язку, а направлення паперових примірників законом не передбачено.
Таким чином, суд оцінює доводи сторін та зазначає, що питання належного повідомлення позивача про прийняте рішення є предметом окремої правової оцінки, оскільки саме від моменту одержання розпорядження виникають правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії.
Суд зазначає, що відповідно до частини 53 статті 15 Закону України №481/95 ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку. Саме факт доведення розпорядження до відома позивача через електронний кабінет платника податків є юридично значимим моментом, з якого виникають правові наслідки у вигляді анулювання ліцензій.
Позивач зазначає, що витяги не містили дати та реєстраційного номера розпорядження, а також у деяких випадках відображали стару адресу. У цьому зв'язку суд бере до уваги пояснення відповідача, що такі витяги формуються автоматично в інформаційних системах ДПС на підставі даних Єдиного реєстру ліцензіатів. У зв'язку з технічними особливостями системи у витягах не відображається повний набір реквізитів розпорядження, а також відсутня можливість змінити назву органу ліцензування після закріплення його функцій за іншим територіальним органом.
Таким чином, хоча позивач отримав витяги без зазначення номера та дати розпорядження, саме з їх змісту він міг однозначно встановити факт анулювання ліцензій та зрозуміти, що рішення прийнято органом ліцензування. Відсутність окремих реквізитів у витягах не впливає на чинність самого розпорядження, оскільки воно було прийняте уповноваженим органом - ГУ ДПС у Вінницькій області, яке виконувало функції ГУ ДПС у Донецькій області відповідно до наказів ДПС України у встановленому порядку.
Суд наголошує, що обов'язок позивача діяти добросовісно передбачає належне реагування на отримані документи, навіть якщо вони містять технічні особливості відображення. Відсутність окремих реквізитів у витягах не може бути розцінена як підстава для невиконання обов'язків, визначених законом, або як порушення процедури з боку контролюючого органу.
Отже, суд приходить до висновку, що спосіб доведення розпорядження до відома позивача відповідає вимогам частини 53 статті 15 Закону №481/95 ВР. Відсутність у витягах номера та дати розпорядження, а також відображення іншої назви органу ліцензування є технічними особливостями системи і не можуть бути підставою для визнання розпорядження протиправним.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено зміни щодо відомостей про позивача, зазначених у ліцензіях - місцезнаходження було змінено на "м. Київ, вул. Академіка Лебедєва, 1, корпус 6, офіс 33/1". Відповідно до частини 54 статті 15 Закону України №481/95-ВР позивач мав у місячний строк повідомити орган ліцензування про ці зміни, тобто до 10.12.2022. Проте повідомлення було подано лише 09.01.2023 за №09.01 (вхідний №747/6).
Судом встановлено, що позивач у позовній заяві оскаржує анулювання лише п'яти ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та тютюновими виробами. Водночас відповідач зазначає, що розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 охоплює анулювання десяти ліцензій, у тому числі й тих, які не були згадані позивачем у позовних вимогах.
Суд бере до уваги доводи позивача, що сам факт того, що у межах одного розпорядження могли бути зазначені інші ліцензії або інші суб'єкти господарювання, не позбавляє його права на судовий захист та не перешкоджає скасуванню акта в частині, яка стосується його прав та обов'язків. Позивач наголошує, що оскаржує лише ту частину розпорядження, яка безпосередньо стосується його діяльності та ліцензій.
Разом з тим, суд враховує позицію відповідача, що розпорядження має комплексний характер і стосується не лише позивача, а й інших суб'єктів господарювання. Це, на думку відповідача, ускладнює можливість його скасування в повному обсязі.
Таким чином, суд зазначає, що у справі існує різниця між обсягом позовних вимог та змістом оскаржуваного розпорядження. Це питання має значення для визначення меж судового розгляду та оцінки правомірності дій контролюючого органу саме у тій частині, яка стосується прав та обов'язків позивача.
Судом встановлено, що розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023, прийняте ГУ ДПС у Вінницькій області, містить перелік ліцензій ТОВ "Новіс Трейд", які були анульовані. При цьому у позовній заяві позивач оскаржує лише анулювання частини з них, зокрема: №05160314202200011 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 23.09.2022 - 23.09.2027 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул. Добропільська, буд. 1 А Р. ПМС-135; №05160311202200585 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії 06.09.2022 - 06.09.2023 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Покровськ, вул. Добропільська, буд. 1 А Р. ПМС-135; №05370314202100002 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 25.01.2021 - 25.01.2026 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, АЗС з магазином; №05210314202100001 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії 25.01.2021 - 25.01.2026 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Селидове, вул. Московська, буд. 51, АЗС з магазином; №05150311202200616 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії 06.10.2022 - 06.09.2023 за місцем торгівлі: Україна, Донецька область, м. Краматорська, смт. Ясногірка, вул. Баженова, 2А, АЗС.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що у спірному розпорядженні також були анульовані інші ліцензії позивача, зокрема:
ліцензія на оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі №990614202100271 від 07.06.2021;
ліцензія на роздрібну торгівлю пальним №05250314202100051 від 29.10.2021;
ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №05210308202200331 від 07.02.2022;
ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) №05060312202200002 від 06.01.2022;
ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами №05060311202200007 від 06.01.2022 та №05210311202200008 від 06.01.2022.
Таким чином, спірне розпорядження охоплює ширший перелік ліцензій, ніж той, що позивач визначив у своїй позовній заяві. Це свідчить, що вимога про скасування розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 у повному обсязі виходить за межі предмета позову, оскільки позивач не заявляв вимог щодо анулювання інших ліцензій.
Суд зазначає, що межі судового розгляду визначаються позовними вимогами, заявленими позивачем. Відтак суд не має процесуальних підстав виходити за межі предмета позову та оцінювати правомірність анулювання інших ліцензій, які також були включені до розпорядження, але не стали предметом оскарження, що відповідає принципу диспозитивності адміністративного процесу, згідно з яким саме позивач визначає обсяг і межі своїх вимог.
Крім того, суд бере до уваги, що спірне розпорядження охоплює не лише ліцензії позивача, але й ліцензії інших суб'єктів господарювання, які не є учасниками цього процесу. Скасування розпорядження у повному обсязі призвело б до втручання у права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, що суперечить принципам змагальності та рівності сторін, а також порушує процесуальні гарантії таких суб'єктів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про скасування розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023 у повному обсязі не може бути задоволена, оскільки виходить за межі предмета позову та зачіпає права інших осіб. Суд розглядає позовні вимоги виключно в частині, що стосується анулювання п'яти ліцензій ТОВ «Новіс Трейд», зазначених у позовній заяві, і саме ця частина є предметом судового контролю у даній справі.
Цей висновок забезпечує баланс між правом позивача на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальних меж і гарантій інших суб'єктів господарювання.
Крім того, судом береться до уваги, що позивач у своїх доводах посилається на постанову Кабінету Міністрів України №165 від 28.02.2022 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру" (далі - Постанова №165) та Закон України №2115 ІХ від 03.03.2022 "Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни" (далі - Закон №2115 ІХ), зазначаючи, що приписи цих нормативно-правових актів звільняють позивача від відповідальності за несвоєчасне повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей у ліцензії. Суд оцінює ці доводи критично та зазначає наступне.
Постанова №165 передбачає зупинення строків надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб'єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Закон №2115 ІХ встановлює, що:
фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи;
у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту;
особи, які не мають фізичної можливості протягом строку, визначеного цим Законом, подати звітність чи документи, зазначені у підпункті 1 цього пункту, у зв'язку з безпосередніми наслідками їх участі у бойових діях, звільняються від адміністративної та/або кримінальної відповідальності та подають звітність чи документи протягом одного місяця з дня закінчення наслідків, які унеможливлювали їх подання;
у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються;
у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його припинення чи скасування особи, відповідальні за своєчасне і у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності, звільняються від відповідальності за порушення строків оприлюднення річної фінансової звітності та річної консолідованої фінансової звітності разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління, звітом про платежі на користь держави та консолідованим звітом про платежі на користь держави, складення та оприлюднення яких передбачено законодавством;
юридичні особи, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднити річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними звітами, визначеними підпунктом 4-1 цього пункту, оприлюднюють таку звітність у повному обсязі згідно із законодавством протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неоприлюднення;
цей Закон не поширюється на податкові правовідносини.
Отже, наведені приписи законодавства регулюють загальні питання надання адміністративних послуг та відповідальності за неподання відповідних документів, але не змінюють спеціальних правил ліцензування у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відносини у сфері ліцензування роздрібної торгівлі пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовані виключно Законом №481/95 ВР. Частина 54 статті 15 Закону №481/95 ВР встановлює імперативний обов'язок суб'єкта господарювання у місячний строк повідомити орган ліцензування про зміну відомостей, зазначених у ліцензії. Невиконання цього обов'язку є самостійною та достатньою підставою для анулювання ліцензії.
З огляду на це норми Постанови №165 та Закону №2115 ІХ не можуть тлумачитись як такі, що скасовують чи призупиняють дію спеціального закону - Закону №481/95 ВР, який має пріоритет у регулюванні відносин у сфері ліцензування підакцизних товарів.
Таким чином, суд доходить висновку, що посилання позивача на Постанову №165 та Закон №2115 ІХ не спростовує факту порушення ним строку, встановленого частиною 54 статті 15 Закону №481/95 ВР. Відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, а анулювання ліцензій було правомірним наслідком невиконання позивачем свого обов'язку.
Судом також встановлено, що позивач наголошує на суспільній значимості його господарської діяльності. Зокрема, ТОВ «Новіс Трейд» здійснює роздрібну торгівлю пальним, алкогольними напоями та тютюновими виробами на автозаправних станціях у кількох областях України, у тому числі в зоні бойових дій. Позивач зазначає, що його автозаправні станції забезпечують пальним Збройні Сили України, Національну поліцію, Національну гвардію, волонтерів та населення, часто безоплатно.
Крім того, позивач підкреслює, що підприємство виконує мобілізаційні завдання, створює робочі місця, інвестує у місцеву інфраструктуру та сплачує значні суми податків до бюджету. Анулювання ліцензій, на думку позивача, фактично призводить до зупинення господарської діяльності, неможливості виконання мобілізаційних завдань, виплати заробітної плати працівникам та обслуговування обладнання.
Суд бере до уваги наведені аргументи позивача як такі, що відображають соціально економічний контекст спору та підкреслюють важливість діяльності підприємства в умовах воєнного стану. Разом з тим, суд зазначає, що ці доводи стосуються наслідків анулювання ліцензій для позивача та суспільства загалом і є предметом оцінки в межах правомірності чи протиправності дій контролюючого органу.
Суд визнає, що позивач навів аргументи про критичну роль його господарської діяльності в умовах воєнного стану, зокрема забезпечення пальним військових формувань, правоохоронних органів, волонтерів та населення, виконання мобілізаційних завдань, створення робочих місць та сплату податків. Ці обставини дійсно свідчать про соціально економічну значимість діяльності підприємства та її важливість для обороноздатності держави й життєдіяльності населення.
Разом з тим, суд зазначає, що суспільна важливість діяльності суб'єкта господарювання не може бути самостійною підставою для визнання протиправним рішення контролюючого органу, якщо воно прийняте у межах компетенції та відповідно до вимог спеціального законодавства. Закон №481/95 ВР чітко визначає обов'язки ліцензіата щодо повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей у ліцензії, а невиконання цього обов'язку є передбаченою законом підставою для анулювання ліцензії.
Суд також наголошує, що оцінка правомірності чи протиправності рішення органу ліцензування здійснюється виключно шляхом застосування норм чинного законодавства, а не з огляду на економічну чи соціальну важливість діяльності конкретного підприємства. В іншому випадку це призвело б до вибіркового застосування закону та порушення принципу рівності суб'єктів господарювання перед законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що хоча діяльність позивача має значну суспільну важливість, ці обставини не спростовують правомірності прийнятого розпорядження про анулювання ліцензій, яке було винесене уповноваженим органом у межах його компетенції та відповідно до вимог закону. Відтак наведені позивачем аргументи не можуть бути підставою для задоволення позову.
Суд серед іншого враховує, що позивач у своїх доводах посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови у справах №640/7480/19, №821/1173/17 та №560/377/20.
У справі №640/7480/19 предметом спору було оскарження податкових повідомлень рішень та правомірність проведення фактичної перевірки. Верховний Суд аналізував підстави для здійснення контролюючим органом перевірки та дотримання процедурних вимог при її призначенні.
У справі №821/1173/17 йшлося про відмову у реєстрації податкової накладної. Верховний Суд досліджував питання правомірності дій податкового органу при блокуванні реєстрації та застосування критеріїв ризиковості.
У справі №560/377/20 предметом спору було анулювання ліцензії на підставі листа органу місцевого самоврядування. Верховний Суд оцінював, чи може такий лист бути належною та достатньою підставою для анулювання ліцензії, і дійшов висновку про неправомірність такого рішення.
У цьому зв'язку суд зазначає, що наведені постанови Верховного Суду стосуються різних фактичних обставин та правових питань. Натомість у даній справі йдеться про анулювання ліцензій у сфері торгівлі пальним та тютюновими виробами на підставі спеціальних норм Закону №481/95 ВР та розпорядження уповноваженого органу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені рішення Верховного Суду не є аналогічними за фактичними обставинами та правовим регулюванням, а тому не можуть бути застосовані як прецедент у цій справі. Посилання позивача на практику Верховного Суду не спростовує правомірності дій відповідача і не може бути підставою для задоволення позову.
З огляду на це, суд оцінює доводи позивача як такі, що відображають його правову позицію, але не змінюють висновку про правомірність розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023, прийнятого ГУ ДПС у Вінницькій області у межах компетенції та відповідно до вимог закону.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Суд також враховує, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Водночас, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Достатніх доказів на підтвердження позовних вимог позивачем під час розгляду справи не надано. Своєю чергою відповідачем доведено правомірність оскаржуваного розпорядження у частині анулювання ліцензій позивача, зокрема ліцензії №05160314202200011 (внутрішній номер: 113240), №05160311202200585 (внутрішній номер: 1149470), №05370314202100002 (внутрішній номер: 113236), №05210314202100001 (внутрішній номер: 113234) та №05150311202200616 (внутрішній номер: 1149472) на право роздрібної торгівлі пальним і тютюновими виробами, що підтверджується витягами з розпорядження №10/Р/Л від 13.01.2023.
За сукупності наведених обставин суд приходить висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, тоді як відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доводів в їх підтвердження, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.