20 березня 2026 року м. Київ справа №320/51378/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при повторному звільненні з військової служби;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при повторному звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період його календарної служби з 15.07.2021 по 28.07.2025 відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він з 15.07.2021 проходив службу в ДБР на посаді старшого оперуповноваженого відділу, а 28.07.2025 звільнений з цієї служби за угодою сторін. Державне бюро розслідувань провело розрахунок при звільненні позивача, проте у порушення вимог статті 9 Закону №2262-XII не виплатило одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто за період з 15.07.2021 по 28.07.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в позові. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач звільнений із служби 28.07.2025 в Державному бюро розслідувань на підставі підпункту 10 пункту 107 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743), а саме: за угодою сторін. Посилаючись на частину першу статті 9 Закону № 2262-ХІІ, відповідач зазначає, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом і вислугу 10 та більше років, при їх звільненні зі служби за угодою сторін не мають права на виплату одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у ДБР з 15.07.2021, обіймаючи посаду старшого уповноваженого відділу, що підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягу з послужного списку особової справи.
У подальшому, на підставі підпункту 10 пункту 107 Положення №743, наказом ДБР від 23.07.2025 №89т-ос ОСОБА_1 звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу ДБР з 28.07.2025 за угодою сторін, з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 12.07.2021 №379.
При звільненні зі служби позивачу виплачено грошову компенсацію за 8 календарних днів невикористаної відпустки за 2025 рік. Водночас виплату одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач ОСОБА_1 не здійснив.
Вважаючи, що позивач має право на отримання зазначеної виплати, посилаючись на протиправну бездіяльність ДБР, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
За приписами частин першої та другої статті 14 Закону №794-VIII до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР. Служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в ДБР зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
У частині п'ятій статті 14 Закону №794-VIII внормовано, що трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників ДБР на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII). Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Приписами частин першої та другої статті 19 Закону №794-VIII закріплено, що держава забезпечує соціальний захист працівників ДБР відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи рядового і начальницького складу ДБР користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону №794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців ДБР повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до ДБР висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників. На осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників ДБР, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Умови оплати праці осіб, які працюють у ДБР за трудовими договорами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами частини шостої статті 14 Закону №794-VIII порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Як установлено у частині третій статті 19 Закону №794-VIII, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), у статті 9 якого (Закону №2262-XII), яка (стаття 9) врегульовує питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, закріплено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону №580-VIII проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону №889-VIII, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №912-IX, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (частина перша).
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (частина друга статті 9 Закону №2262-XII).
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону №912-IX (частина третя статті 9 Закону №2262-XII).
У частині шостій статті 9 Закону №2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Таким чином, норма статті 9 Закону №2262-XII визначає правила надання одноразової грошової допомоги особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, а також іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - зазначені особи).
Згідно із цими правилами, зазначені особи, якщо вони звільнені зі служби за станом здоров'я, а також працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону №580-VIII проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону №889-VIII, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, - отримують одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначені особи, якщо вони звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №912-IX, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, - отримують одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Зазначені особи, якщо вони звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, за умови наявності вислуги 10 років і більше, - отримують одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначені особи, якщо вони звільнені зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а також військовослужбовці, звільнені з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв'язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону №912-IX, - одноразову грошову допомогу не отримують.
Отже, аналіз змісту статті 9 Закону №2262-XII дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби є одноразовою виплатою, яка надається особам, звільненим зі служби, за наявності у них права на пенсію відповідно до цього Закону. Право на отримання такої допомоги залежить від категорії особи, тривалості служби, вислуги та підстав звільнення. При цьому окреслений цією нормою перелік підстав звільнення, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги, є вичерпним, і закон інших підстав звільнення для її виплати не передбачає.
Як установлено судом на позивача поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом №2262-XII. Позивача звільнено зі служби в ДБР за угодою сторін, з достроковим припиненням (розірванням) контракту.
Разом із тим, як констатував Верховний Суд у постанові від 21.01.2025 у справі №400/11565/23, норма статті 9 Закону №2262-XII такої підстави звільнення як звільнення за угодою сторін, з достроковим припиненням (розірванням) контракту, серед переліку підстав, за яких виникає право на виплату спірної одноразової грошової допомоги, не передбачає.
Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом і у постановах від 13.02.2025 у справі №400/11424/23, від 20.02.2025 у справі №400/11695/23.
Ураховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в ДБР не мав права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно зі статтею 9 Закону №2262-XII за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, тобто за період з 15.07.2021 по 28.07.2025.
Отже, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.