20 березня 2026 року справа №320/27195/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.12.2024 № 930090862843 про відмову позивачу в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії»;
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію держслужбовця та здійснити перерахунок пенсії з 24.12.2024;
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи 30.05.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/27195/25 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року виправлено описку, допущену у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 при досягненні пенсійного віку звернувся до органів Пенсійного фонду України з метою перерахунку пенсії - перехід на пенсію державного службовця. За принципом екстериторіальності заяву направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням від 31.12.2024 року №930090862843 позивачу відмовлено. ОСОБА_1 вважає відмову протиправною та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Правова позиція відповідача.
11 липня 2025 року від уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву,зі змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
Так, сторона відповідача зазначає, що пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону № 1058 та інших чинних нормативно-правових актів. Законодавством чітко визначено, що пенсія призначається лише один раз, а в подальшому можна лише переводити особу з одного виду пенсії на інший. Закон № 889 визначає виключно право на призначення пенсії, та не передбачає права для перерахунку пенсії державним службовцям. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Розглянувши матеріали пенсійної справи та заяву позивача від 24.12.2024 року було прийнято рішення від 31.12.2024 № 930090862843 про відмову в перерахунку пенсії - переходу на інший вид пенсії згідно Закону України "Про державну службу" у зв?язку з недоцільністю, оскільки у разі поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", розмір пенсії позивача зменшується і становить 5099,64 грн замість 9695,28 грн, обчисленого відповідно до Закону № 1058.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 та довідкою Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва від 23.12.2014 року № 582.
Страховий стаж позивача підтверджено копією трудової книжки НОМЕР_3 ,наявною в матеріалах справи.
ОСОБА_1 24.12.2024 року через ВЕБ - портал ПФУ звернувся з заявою щодо переходу на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII « Про державну службу».
За принципом екстериторіальності вказану заяву направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням відповідача від 31.12.2024 року №930090862843 позивачу відмовлено.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, до 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-VIII.
Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У даному випадку для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Згідно частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З матеріалів справи встановлено, що пенсійний вік позивача згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 68 років.
Згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а (адміністративне провадження №К/9901/43028/18), 27 січня 2023 року, у справі № 340/4184/21(адміністративне провадження № К/990/15921/22).
Стаж державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а також досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підтверджується копією трудової книжки позивача та не заперечується відповідачем.
Як встановлено судом, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії - переходу на інший вид пенсії мотивоване недоцільністю переводу, оскільки у разі поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", розмір пенсії позивача зменшується і становить 5099,64 грн замість 9695,28 грн, обчисленого відповідно до Закону № 1058.
Оскільки, у позивача наявний необхідний страховий стаж , ОСОБА_1 має право на переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічні правові висновки застосував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24, зокерма хахначено, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Висновки суду.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю II групи , що підтверджується копією посвідченням Серії НОМЕР_2 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.12.2024 № 930090862843 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію держслужбовця та здійснити перерахунок пенсії з 24.12.2024.
Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.