19 березня 2026 року м. Київ справа №320/58552/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 63 рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 175/168 про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини у сумі 3 000 000 грн.;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу як члену сім'ї загиблого ОСОБА_2 - її чоловіка, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000 грн. та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у розмірі 12 900 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги (ОГД) як жінка з якою загиблий ОСОБА_2 проживав однією сім'єю понад п'ять років, однак не перебував у зареєстрованому шлюбі. До заяви також долучено копію рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.03.2024р. по справі №277/1280/23 про встановлення факту спільного проживання, яке набрало законної сили. Позивач, вважає, що у зв'язку із смертю ОСОБА_2 під час дії воєнного стану в розмірах та в порядку, передбачених п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» має право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у розмірі 15 млн. грн. Однак, відповідач призначив їй лише 1/5 від цього розміру - 3 млн. грн, розподіливши (забронювавши) решту на повнолітніх дітей, порушивши її право на отримання допомоги у повному розмірі (15 млн. грн).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024р. відкрито провадження у справі №320/58552/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача: завірену належним чином копію рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 175/168; всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.
Відповідачем, 02.01.2025р. через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що наявні інші особи (діти загиблого), які мають (можуть мати) право на отримання одноразової грошової допомоги. Таким чином, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято правомірно рішення про призначення цивільній дружині загиблого (позивачу) одноразової грошової допомоги в розмірі 1/5 частини від 15 000 000 грн., в сумі 3 000 000 грн.
16.01.2025р., позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує у тому числі з підстав, визначених у позовній заяві.
22.01.2025р., представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19 листопада 2020 року ОСОБА_2 прийнятий на військову службу Збройних Сил України на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади підполковника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який укладений на 3 роки та призначено на посаду заступника командира бойової машини навідника - оператора 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону, ВОС - 121100А.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_4 , старший сержант ОСОБА_2 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період з 13.07.2021р. по 12.09.2021р., з 27.09.2021р. по 23.04.2022р.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер через вибухову травму - розтрощення голови, ушкодження внаслідок забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 1371 від 24.04.2022р., виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово - медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради».
Позивач, як жінка, з якою загиблий ОСОБА_2 проживав однією сім'єю понад п'ять років, однак не перебував у зареєстрованому шлюбі, у відповідності до ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю чоловіка. До заяви також було долучено копію рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11.03.2024р. по справі №277/1280/23 про встановлення факту спільного проживання, яке набрало законної сили.
16.08.2024р. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатом розгляду документів позивача, що надійшли до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з ІНФОРМАЦІЯ_4 та прийнято рішення про призначення грошової допомоги у розмірі 1/5 частини від 15 000 000 грн., у сумі 3 000 000 грн.
Позивач, вважаючи дане рішення таким, що прийняте в супереч положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану» звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із статтею 41 Закону №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-
ІХ від 29.07.2022р., застосовується з 24.02.2022).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, статус члена сім'ї має бути підтверджений документами, копії яких в силу вимог пункту 10 Порядку № 975 додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема:
свідоцтвом про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтвом про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
свідоцтвом про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині.
Вказаними вище нормативно-правовими актами врегулюваний порядок, алгоритм і механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у рівних частках чітко визначеним законодавством особам, які мають право на таку гарантовану державою одноразову грошову допомогу, а також можливість за взаємною згодою осіб або в судовому порядку вирішення питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між чітко визначеними законодавством особами, які мають на неї право, у разі якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» прийнято постанову від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Як зазначає відповідач, право на отримання одноразової грошової допомоги мають (можуть мати)
цивільна дружина загиблого - ОСОБА_4 , позивач;
дочка загиблого, ОСОБА_5 , 1993 р.н. - яка із заявою про призначення одноразової грошової допомоги чи нотаріально засвідченою відмовою від отримання допомоги не зверталася;
син загиблого, ОСОБА_6 , 1994 р.н. - який із заявою про призначення одноразової грошової допомоги чи нотаріально засвідченою відмовою від отримання допомоги не звертався;
дочка загиблого, ОСОБА_7 , 1995 р.н. - яка звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги;
син загиблого, ОСОБА_8 , 1996 р.н. - який із заявою про призначення одноразової грошової допомоги чи нотаріально засвідченою відмовою від отримання допомоги не звертався.
З урахуванням цього, суд зазначає, що сини та дочки загиблого на момент прийняття рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 175/168 були повнолітніми, відповідачем протиправно визначено таку частку як 4/5 повної суми одноразової грошової допомоги й жодним чином не обґрунтовано такий розрахунок.
Крім того, суд звертає увагу на те, що станом на дату прийняття рішення у справі, трьохрічний строк на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачено Постановою № 168, завершився.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що пункт 63 рішення Міністерства оборони України оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 175/168, щодо визначення часток суми одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з цим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 млн. грн., суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця та розподілення між ними цієї допомоги, є дискреційними повноваженнями комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Суд не наділений повноваженнями втручатися у цю дискрецію з урахуванням того, що для прийняття оскаржуваного рішення виконані не всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою захисту порушених прав позивача на отримання зазначеної грошової допомоги суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушених прав позивача та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 та вирішити порушені у них питання з урахуванням правової оцінки з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 1 статті 6 КАС України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності вчинених дій та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. згідно платіжної інструкції від 13.11.2024р. №6496-8205-0588-2812.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд зазначає, що судовий збір підлягає відшкодуванню у розмірі 1 000,00 грн., що є пропорційним задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 63 рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 175/168 про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини у сумі 3 000 000 грн.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 та вирішити порушені у них питання з урахуванням правової оцінки з урахуванням висновків суду.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у сумі 1 000,00 (одну тисячу гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.