Справа № 136/385/23
провадження № 2/136/87/23
"20" березня 2026 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитра Валерійовича, Професійної спілки працівників бібліотек про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
за участі учасників цивільного процесу
представника позивача (в режимі відеоконференції) - Ситцевого В.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Щавінського К.С.
представника відповідача Юкало М.М.
представника відповідача Гули А.А.
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суд з позовом до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - КЗ ЛПБ, відповідач - 1), Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач - 2), у якому на вирішення суду ставить наступні вимоги:
1. визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 13.01.2023 за № 11-ОС про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
2. визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Вінницького району Вінницької області від 20.01.2023 за № 16-ОС про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
3. визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 26.01.2023 за № 18-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 ;
4. поновити ОСОБА_1 на посаді методиста 1 категорії Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області;
5. сягнути солідарно з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 737 (тисяча сімсот тридцять сім) грн. 21 коп.;
6. стягнути солідарно з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень компенсації моральної шкоди за незаконне звільнення;
7. вирішити питання про солідарне стягнення з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень.
8. на підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 06.08.1990 вона, ОСОБА_1 , була прийнята на посаду старшого бібліотекаря Відділу використання і збереження єдиного фонду Липовецької центральної бібліотечної системи Липовецької центральної районної бібліотеки, яка в подальшому була перейменована на Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека», де займала посаду методиста 1 категорії, а у подальшому була переведена на 0,25 ставки посадового окладу із встановленням робочого дня з 9:00 до 11:00 години.
10.01.2023 відповідно до рішення загальних зборів Професійної спілки працівників бібліотек її, ОСОБА_1 , було обрано головою профспілки.
13.01.2023 директор КЗ ЛПБ Юкало М.М. видала наказ №11-ОС «Про дисциплінарне стягнення» відповідно до якого на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.
20.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. було видано наказ № 16-ОС «Про дисциплінарне стягнення» відповідно до якого на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.
26.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. було видано наказ за № 18-ОС «Про звільнення», відповідно до якого її було звільнено з посади методиста 1 категорії Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» з 31.01.2023, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання трудових обов'язків.
Позивач зазначає, що накази № 11-ОС від 13.01.2023, № 16-ОС від 20.01.2023, №18-ОС від 26.01.2023 видані роботодавцем з грубим порушенням норм КЗпП України, без дотримання вимог до них як організаційно-розпорядчих документів створюваних в результаті діяльності установи, у них не зазначено, за які саме порушення була звільнена позивач, в чому саме такі порушення полягали.
Окрім цього, Відповідачем -1 не було відібрано у позивача письмових чи усних пояснень по вказаних фактах, не враховано сімейні обставини, морально-ділові якості, не повідомлено про накладення стягнення під розписку.
Із оскаржуваними наказами позивач не була ознайомлена у день їх винесення, а вручені вони були лише 31.01.2023, роботодавцем не було організоване службове розслідування, а директор ОСОБА_2 являється зацікавленою особою, одноосібно складала акти від 13.01.2023 за № 01, від 20.01.2023 № 02 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказами, що ставить під сумнів їх легітимність.
Окрім цього, відповідач-1, у порушення ст.61 Конституції України, ч.2 ст.149 КЗпП до позивача застосував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно з наказом за № 18-ОС від 26.01.2023 на підставі повідомлень, наказів та актів, за які її було вже піддано відповідальності та накладено стягнення у виді доган, чим порушено принцип «Non bis in idem» (не двічі за одне і те ж).
При цьому, наказ № 16-ОС «Про оголошення догани ОСОБА_1 », директор ОСОБА_2 видала 20.01.2023, тоді як з 20.01.2023 - 27.01.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні.
Внесений запис до трудової книжки позивача про звільнення не відповідає змісту оскаржуваного наказу № 18-ОС від 26.01.2023, оскільки відсутнє словосполучення «...без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку п. 3 ст. 40 КЗППБ.», яке присутнє у трудовій книжці.
Всупереч положень статті 43 КЗпП України, роботодавець звільнив ОСОБА_1 , як голову професійної спілки працівників бібліотек, без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Відтак при звільненні Позивача має місце порушення, які полягають в недотриманні з боку Відповідача-1 норм діючого законодавства про працю, положень Конституції України, іншого чинного законодавства України, Європейської конвенції про права людини і основоположні свободи (1950 року) та міжнародних договорів, що, на думку позивача свідчить про незаконність винесених роботодавцем наказів, грубе порушення її прав на працю, тому позивач вважає, що вона має бути поновлена на роботі, а за час вимушеного прогулу на її користь підлягає до стягнення середній заробіток.
Також позивач вважає зазначені рішення незаконним переслідуванням та особистою помстою відносно неї зі сторони директора бібліотеки ОСОБА_2 та безпосередньо керівника ОСОБА_3 , оскільки з вересня 2014 року по 28.02.2023 вона неодноразово з іншими працівниками бібліотеки виступала з критикою їх незаконних дій внаслідок чого піддавалась звільненню з роботи та у подальшому за судовими рішенням була поновлена.
Позивач вказує, що діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв'язків, погіршення стосунків з її рідними, близькими через звільнення, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя, вона зазнала приниження, безпідставного сорому, необхідності виправдовуватися, нездатність активно переживати позитивні емоції, відчуває стало знижений настрій, емоційні та тілесні реакції при спогадах, негативні психосоматичні зміни, внутрішню дратівливість, нервування, обурення, образу, у зв'язку з чим проходила курс лікування в медичному закладі, тому виходячи із засад розумності та співрозмірності визначила розмір моральної шкоди, яка на її думку зможе компенсувати зміни в її житті - 80 000, 00 грн.
Наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У межах визначеного судом строку відповідачем -1 - КЗ «Липовецька публічна бібліотека» було надано відзив, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач перебувала у трудових відносинах із Липовецькою публічною бібліотекою, займаючи посаду методиста 1 категорії, а відтак зобов'язана була дотримуватись Посадових обов'язків, Правил внутрішнього трудового розпорядку, утім у порушення п.3.2.1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку та п.2.1., п.2.2., п.2.3., п.2.4. Розділу 2 Посадової інструкції, ОСОБА_1 не надала на вимогу директора інформацію про проведені методичні інструктажі протягом 2022 року, індивідуальні та групові консультації протягом 2022 року, письмові відгуки та плани роботи бібліотеки, що входять до структури КЗ ЛПБ, розроблені методичні рекомендації, методичні і методико-бібліографічні посібники, аналіз діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їх звітів, статистичних даних за всіма напрямками діяльності за 2022 рік, стратегічний план діяльності КЗ ЛПБ відповідно до цільових комплексних програм на 2023 рік, внаслідок чого до позивача було застосовано дисциплінарні стягнення у виді доган, відповідно до наказів за №11-ОС від 13.01.2023 та №16-ОС від 20.01.2023, від ознайомлення з якими позивач відмовилась.
26.01.2023 наказом директора КЗ «Липовецька публічна бібліотека» за №18-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади методиста 1 категорії з 31.01.2023 за систематичне невиконання трудових обов'язків, на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідач -1 зазначає, що звільнення позивача відбулось із дотриманням діючого законодавства, оскільки проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку не є обов'язковим. Доводи позивача щодо незаконності оскаржуваних наказів є невмотивованими та такими, що не спростовують наведених в них обставин. Позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності в спосіб і порядку визначеному законом, а тому підстав для скасування наказів не має, решта вимог є похідними, отож до задоволення не підлягають.
Щодо заявленого розміру судових витрат, то такі вимоги є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів, кількістю підготовлених документів, тому відповідач заперечує щодо їх стягнення в заявленому розмірі, що є підставою для їх зменшення.
У визначений судом строк відповідач-2 - Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області подали до суду відзив, відповідно до якого просили в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, аргументуючи свою позицію тим, що позивач ОСОБА_1 було правомірно звільнено із займаної посади, на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, згідно із наказом за № 18-ОС від 26.01.2023, оскільки вона вчинила повторно дисциплінарний проступок, після того, як до неї двічі протягом короткого часу було застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді доган згідно наказів від 13.01.2023 за № 11-ОС та від 20.01.2023 за № 16-ОС.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення було порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, оскільки вона не надала звіту про виконану у 2022 році роботу як цього вимагає Посадова інструкція методиста 1 категорії, не надала на вимогу директора план робити на 2023 рік. Крім того, позивач ігнорувала неодноразове усне доручення директора Липовецької публічної бібліотеки щодо надання інформації про проведені методичні інструктажі за 2022 рік та індивідуальні і групові консультації протягом 2022 року; письмові відгуки на плани роботи бібліотеки, що входять до структури Липовецької публічної бібліотеки, розроблені методичні рекомендації, методичні і методико-бібліографічні посібники, аналіз діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їх звітів, статистичних даних за всіма напрямками діяльності за 2022 рік; стратегічний план діяльності КЗ Липовецької публічної бібліотеки відповідно до цільових комплексних програм на 2023 рік.
Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги Посадової інструкції методиста 1 категорії, Правила внутрішнього трудового розпорядку, що послугувало підставою для прийняття оскаржуваних наказів.
Разом з цим, будь-які доручення директора Липовецької публічної бібліотеки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 розцінюються як психологічний тиск, у зв'язку із чим на місце роботи було викликано правоохоронні органи, що негативно впливає на роботу працівників даного закладу та відвідувачів КЗ ЛПБ.
Сама позивачка визнає, що її письмово було запропоновано надати письмові пояснення щодо невиконання поставлених директором завдань, однак вона ніяк на виконання завдань не відреагувала, натомість звернулась із заявою до міського голови Бичкова В.М., отож позивач підтверджує той факт, що покладені на неї Посадовою інструкцією методиста 1 категорії обов'язки, вона не виконувала та жодних пояснень директору ОСОБА_2 вона не надала. У подальшому така поведінка позивачки була приводом для написання Колективного звернення працівниками установи від 27 січня 2023 р. до міського голови ОСОБА_4 та начальника Відділу культури та туризму Липовецької міської ради Терлецького Г.О. з проханням прийняти відповідні міри до позивача.
Відповідач-2 зазначає, що ні інструкцією з діловодства в Липовецькій міській раді, ні типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242 не передбачено, що доручення, які ставить директор повинні надаватись підлеглому у письмовому вигляді та виконавець даного доручення має повідомлятись під підпис. Оскільки, ОСОБА_1 усні доручення директора КЗ ЛПБ Юкало М.М. не виконувала, тому директор була змушена викладати доручення письмово та доносити це якимось чином позивачці.
Крім того позивачка, як вона сама зазначає, з 06.08.1990 була прийнята на посаду старшого бібліотекаря відділу використання і збереження єдиного фонду Липовецької центральної бібліотечної системи та працювала в одній і тій же бібліотеці до 31 січня 2023 року, тобто більше 32 роки, тому робота і завдання, які вона повинна була виконувати не є новими для позивачки і вона достеменно знала, що інформація, яка від неї вимагається заноситься до загального Звіту КЗ ЛПБ за 2022 рік та подається до Управління культури та креативних індустрій департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації. З цього слідує, що вона навмисно своїми діями створювала кризову ситуацію в установі та провокувала директора КЗ ЛПБ ОСОБА_2 на прийняття мір, а саме видачу оскаржуваних наказів.
Щодо «погодження звільнення з роботи членів профспілки», то відповідач зазначає, що відповідно до ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. 15.03.2022 прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. Частиною 2 стаття 5 Закону встановлено особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, де визначено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Оскільки, позивачка не обрана до профспілкового органу, доказів протилежного суду не надано, не надано підтвердження, що щомісяця утримувались із заробітної плати та перераховувались на рахунок профспілки кошти, тому її звільнення не передбачає погодження виборного органу.
Не доведеними є обставини щодо перебування директора ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 20.01.2023 - 27.01.2023 р.
Ураховуючи викладене, а також те, що неодноразові дії позивачки щодо неналежного виконання покладених на неї обов'язків і порушень трудової дисципліни доведені належними доказами, що призвело до застосування до працівника дисциплінарних стягнень, відтак оскаржувані накази є законним та правомірним.
Водночас Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області вважає, що вони не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до Статуту КЗ «Липовецька публічна бібліотека», Липовецька міська рада є лише засновником закладу, управління яким здійснюється через уповноважений орган Управління освіти, культури, молоді і спорту Липовецької міської ради, а обставини безоплатної передачі у комунальну власність територіальної громади майна Липовецької РДА Вінницької області, у тому числі Липовецької ЦРБ не може бути належним критерієм наявність якого створює для Липовецької міської ради обов'язку відповідати за вимогами про визнання наказів незаконними та поновлення на роботі.
Щодо стягнення моральної шкоди солідарно із Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, то вважають, що в цій частині вони також не є належним відповідачем, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем-2 прав позивача щодо видання наказів, які вона оскаржує щодо незаконного звільнення, не доведено протиправності діянь чи бездіяльності відповідача-2, причинного зв'язку між шкодою, яку визначила позивач та протиправними діями та вини в її заподіянні відповідача-2.
Представник позивача ОСОБА_5 подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої просив позов задовольнити щодо кожної із заявлених позовних вимог та зазначив, що відповідачем - 1 не надано до суду доказів ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та Колективним договором на 2021-2025 роки, отож посилання на них у оскаржуваних наказах є некоректним, а самі ці локальні акти є нечинними в частині Позивача.
Накази №11-ОС, 16-ОС та 18-ОС є нечинними через їх підписання нелегітимною посадовою особою, яка на посаду мала бути призначена виключно Липовецькою міською радою, а не власним наказом № 35-ОС від 03.03.2021.
Відповідачем-1 не спростовано аргументи сторони позивача в частині незаконності оскаржуваних наказів, які містять лише посилання на статті КЗпП України та пункти локальних нормативних актів без зазначення у чому саме полягали порушення приписів статей КЗпП та цих пунктів з боку Позивача; в резолютивній частині наказу 16-ОС не розкрита суть порушення, а посилання Відповідача-1 у відзиві на те, що підставою накладення дисциплінарного стягнення було порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни, а саме, що «...вона не відзвітувала на вимогу директора про виконану у 2022 році роботу, а також не надала на вимогу директора план роботи на 2023 рік...» не ґрунтується на тексті описової та резолютивної частин наказу № 11-ОС та є особистим тлумаченням представника Відповідача.
Не навів відповідач-1 будь-яких аргументів на спростування наведених у позовній заяві тверджень щодо незаконності наказу №11-ОС, оскільки Повідомлення № 03 та № 04 від 10.01.2023 стосуються виключно прохання директора КЗ ЛПБ надати письмові пояснення, не мають посилань на висновки службового розслідування та відповідні пункти Посадової інструкції методиста 1 категорії, а також не містять посилань на службові документи, згідно яких до Позивача доводилась вимога директора надати будь-яку інформацію за 2022 рік та план роботи на 2023 рік, не доведено, що Відповідач-1 взагалі зверталась до Позивача з такими вимогами будь-коли до 10.01.2023.
Не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на Позивача був покладений обов'язок розробляти стратегічний план діяльності КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на 2023 рік, а також що Позивач відмовилась надати запитувану в Повідомленні № 05 від 16.01.2023 інформацію, тоді як з Посадової інструкції директора КЗ ЛПБ слідує, що обов'язок розробки стратегічних планів діяльності бібліотеки покладений саме на директора ОСОБА_2 .
Також наказ за № 16-ОС від 10.01.2023 складається тільки з посилань на пункти нормативних актів без зазначення у чому саме полягали порушення приписів цих пунктів з боку Позивача, а посилання у відзиві на те, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення було порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни, не ґрунтується на тексті описової та резолютивної частин цього наказу № 16-ОС.
Щодо обставин ненадання інформації згідно Повідомлення №05, то Позивач 19.01.2023 подала заяву голові Липовецької міської ради через постійні відмови директора ОСОБА_2 отримати від Позивача запитувану директором інформацію.
При виданні наказу № 18-ОС від 26 січня 2023 року роботодавець у графі «підстава» зазначив документи на підставі яких у період з 13 по 16 січня 2023 року були вже видані накази №11-ОС та 16-ОС про оголошення Позивачу доган, тобто, ОСОБА_1 26.01.2023 наказом 18-ОС була звільнена з роботи за правопорушення» вчинені нею до 17.01.2023, за які вона вже отримала дві догани, тоді як порушення трудової дисципліни, за яке Позивач звільнена з роботи у наказі № 18-ОС не зазначено.
Таким чином оскаржувані накази не містять посилань, у чому конкретно позивачем було допущено порушення трудової дисципліни та/або посадових обов'язків, перебуваючи на займаній посаді методиста 1 категорії та коли.
При цьому всі акти про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень були складені у період з 13 січня по 26 січня 2023 року керівником КЗ «Липовецька публічна бібліотека» одноособово від власного імені, тоді як були присутні працівники бібліотеки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які й підписували колективне звернення до голови Липовецької міської ради Бичкова В.М. з негативними висловлюваннями на адресу Позивача та вимогою прийняти стосовно ОСОБА_1 «міри», що ставить під сумнів безсторонність вказаних осіб та достовірність фактів, зазначених в актах, які вони підписували.
Окрім цього оскаржувані накази винесені на підставі документів, які містять суттєві неточності, а саме:
- про відмову позивача ознайомитись з наказом № 09-ОС від 13.01.2023 про оголошення догани, що не відповідає тексту наказу №11-ОС від 13.01.2023.
- в тексті наказу № 16-ОС від 20.01.2023 у графі «підстава» наявне посилання на «...акт від 13.01.2023 № 02 про відмову від ознайомлення.», тобто акт про відмову від ознайомлення з наказом № 16-ОС від 16 січня 2023 складений 13.01.2023, тобто раніше самої події видання наказу № 16-ОС.
- в наказі № 16-ОС від 16.01.2023 в якості підстави зазначене «повідомлення від 16.01.2023 № 05» у якому зазначено п'ять пунктів, на які повинна відповісти до 20 січня 2023 року ОСОБА_1 , тоді як 16.01.2023 повідомлення № 05 вже стало підставою для видання наказі № 16-ОС від 16.01.2023 про оголошення їй догани за невиконання вимог повідомлення № 05.
- наказом № 04-ОД від 20.01.2023 ОСОБА_1 було запропоновано надати інформацію про виконану роботу відповідно до повідомлення № 05, яке вже фігурувало в наказі № 16-ОС від 16.01.2023 як підстава для оголошення догани.
- у наказі №18-ОС від 26.01.2023 підставою для його видання зазначений наказ № 04-ОД від 20.01.2023, у якому наявне посилання на повідомлення від 16.01.2023 № 05. У графі «підстави» в наказі № 18-ОС повідомлення № 05 від 16.01.2023 зазначено як окрема від наказу № 04-ОД підстава для звільнення Позивача з роботи.
Отож попри притягнення 16.01.2023 згідно з наказом № 16-ОС до дисциплінарної відповідальності за ненадання інформації на Повідомлення № 05 від 16.01.2023, Позивач 26 січня 2023 року повторно була притягнута до відповідальності за те ж саме порушення.
Інші заяви по суті від учасників цивільної справи не надходили.
ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ
Ухвалою суду від 09.03.2023 позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Ухвалою суду від 24.03.2023 було задоволено клопотання позивача та звільнено її від сплати судового збору у розмірі 4 294, 40 грн. у даній справі.
Ухвалою суду від 27.03.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 24.04.2023 було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_5 поро його участь у справі в режимі відеоконференції та усіх наступних судових засіданнях по даній справі проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 09.01.2024 було закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 .
Протокольною ухвалою суду від 26.02.2024 розгляд справи відкладено з метою забезпечення обов'язкової участі позивача ОСОБА_1 та представника КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Юкало М.М. в судовому засіданні.
08.08.2024 протокольною ухвалою було задоволено клопотання сторони відповідача про відмову від допиту свідка ОСОБА_9 , у зв'язку із її смертю.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, які наведені у змісті поданих до суду заяв по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зіславшись на обставини викладені у заявах по суті її представником. Суду пояснила, що вона з 1990 року по січень 2023 року працювала у одній установі, яка зазнавала перейменувань, має подяки, заохочення, утім з 2014 року, у зв'язку із її позицією, яка не узгоджується із поглядами директора установи Юкало М.М. та начальника Відділу культури Терлецьким Г.О. її незаконно звільняли з роботи та у подальшому через судові тяжби її було поновлено, що вважає помстою за її принципову позицію щодо незаконних дій вказаних осіб. Видані відповідачем -1 накази вважає незаконними та такими, що підлягають до скасування, оскільки нею не було допущено порушень Посадових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку, які їй інкриміновані, усі доручення та вказівки, які входять до її посадових обов'язків вона виконувала належним чином, хоча й поза межами свого робочого часу на 0,25 ставки, оскільки надані доручення потребували багато часу, тоді як директором не було прийнято її роботу до уваги з метою штучного створення обставин для притягнення її до відповідальності та звільнення, тому вона змушена була направляти заяви на адресу Липовецької міської ради як засновника бібліотеки, які мали бути доведені до відома роботодавця. Вважає, що відповідачем-1 було грубо порушено її право на працю, вона має бути поновлена на роботі та відшкодовано їй моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях щодо незаконного чергового звільнення та відстоювання нею своїх прав у суді.
Представник відповідача КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Щавінський К.С. позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити, аргументуючи доводами наведеними у відзиві.
Представник відповідача КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Юкало М.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві.
Представник відповідача Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволені відмовити з підстав наведених у відзиві, також зауважив, що орган місцевого самоврядування, який є лише засновником КЗ «ЛПБ» не є належним відповідачем за пред'явленими вимогами.
Третя особа - уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Д.В. в судові засідання не з'являвся, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в адресу суду направлялись заяви про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні спору поклався на розсуд суду.
Представник Професійної спілки працівників бібліотек Синявська С.М., будучи повідомленою належним чином пояснень як представник третьої особи у судовому засіданні не надавала.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з 2021 року перебуває у трудових відносинах з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області і по даний час, працює на посаді завідувача відділу обслуговування дітей та організаторів дитячого читання. В січні 2023 року була присутня в кабінеті директора ОСОБА_2 , коли зайшла методист ОСОБА_1 та директор зобов'язала в усній формі надати останню документи на підтвердження доведення нововведених методичних рекомендацій до сільських бібліотек, підготувати інформацію до дня Сковороди, решту вказівок не добре пам'ятає, на що остання відмовилась та демонстративно покинула кабінет. У подальшому вона, ОСОБА_7 підписувала Акти про відмову ОСОБА_12 від ознайомлення із наказами про накладення на неї доган та звільнення, якими датами вони були складені та їх змісту не пам'ятає. Також зазначила, що підписувала Акт від 26.01.2023 про те, що ОСОБА_1 в робочий час розмовляла голосно по телефону в особистих цілях, не надала на вимогу директора зошити обліку роботи методиста, які вони усі ведуть у закладі, чим вони передбачені їй не відомо. Підтвердила, що підписувала Колективне звернення адресоване міському голові ОСОБА_4 щодо поведінки ОСОБА_1 , яка не відповідає нормам моралі та усталеним в колективі правилам. При цьому зміст наказів вона не читала та не пам'ятає, знає що вони були за неналежне виконання посадових обов'язків. Щодо політичного переслідування ОСОБА_1 зі сторони директора чи неприязних відносин між ними та у колективі з цих підстав, то їй ці обставини не відомі.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що перебуває у трудових відносинах з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, з позивачем були колегами. Зазначила, що дати та часу не пам'ятає, коли директор запросила працівників бібліотеки та ОСОБА_1 до свого кабінету, де остання відмовилась надати на вимогу директора плани роботи за 2022 рік та план роботи на 2023 рік, мотивуючи тим, що вона працює на 0,25 ставки і не буде такого робити, зазначила, що свої письмові пояснення вона направила до міського голови, цей акт вона підписувала 20.01.2023. Також зазначила, що не пам'ятає дати, але це було в робочий час коли ОСОБА_1 спілкувалась по телефону із адвокатом на загал, про що вона не пригадує. Наскільки вона пам'ятає вона підписувала два Акти. Чи підписувала Колективне звернення до голови міської ради із проханням застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення вона не пам'ятає лише з тих підстав, що воно було не одне.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ
Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
06.08.1990 ОСОБА_1 була прийнята на посаду старшого бібліотекаря відділу використання і збереження єдиного фонду Липовецької центральної бібліотечної системи, на що вказує запис за №5 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.18-25 Т.1).
З 01.08.2013 ОСОБА_1 була переведена на посаду методиста-бібліотекара відділу ЦРБ (запис за №9).
01.08.2016 переведена на посаду методиста І категорії Центральної районної бібліотеки (запис №10).
11.03.2017 ОСОБА_1 звільнено за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи, на підстав п.3 ч.1 ст.41 КЗпП (запис №11).
06.02.2020 внесено запис до трудової книжки за №14 про недійсність запису за №11 та поновлення на попередній посаді.
Зі змісту записів у трудовій книжці позивача встановлено, що Липовецька центральна бібліотека перейменована на Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» згідно рішення 6 сесії 8 скликання за №128 від 22.01.2021, про що вчинено відповідний запис (а.с.80 Т.1).
З 03.03.2021 ОСОБА_1 призначена на посаду методиста у порядку переведення відповідно до наказу за №35-ОС від 03.03.2021 (запис за №15).
31.01.2023 ОСОБА_1 звільнено, у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу за №18-ОС від 26.01.2023, про що вчинено запис за №16.
Згідно наказу Центральної районної бібліотеки Відділу культури і туризму Липовецької райдержадміністрації від 06.04.2020 за №19-ОС «Про зміну істотних умов» (а.с.26 Т.1), було вирішено ОСОБА_1 методисту І категорії Липовецької центральної районної бібліотеки проводити оплату праці на умовах неповного робочого часу, пропорційно відпрацьованому часу 0,25 ставки.
Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів Професійної спілки працівників бібліотек від 10.01.2023 (а.с.29, 30 Т.1), встановлено, що за наслідками голосування було ухвалено рішення про обрання 10.01.2023 головою Професійної спілки працівників бібліотек методиста 1 категорії Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Синявську С.М.
Як слідує зі змісту Повідомлення від 10.01.2023 за №03 (а.с.31), адресованого методисту Липовецької публічної бібліотеки ОСОБА_1 , директор КЗЛПБ Юкало М. вимагала надати письмові пояснення про ненадання інформації проробленої роботи за 2022 рік, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 13.01.2023.
Відповідно до Повідомлення від 10.01.2023 за №04 (а.с.32), адресованого методисту ОСОБА_1 , директор КЗ ЛПБ Юкало М. вимагала надати письмові пояснення про ненедання плану роботи на 2023 рік, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 13.01.2023.
13.01.2023 було складено Акт за №1 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. у присутності головного бібліотекаря Федоренко Ю.В., завідувача відділу обслуговування дорослих користувачів Козел Т.С., завідувача відділу дітей і організаторів дитячого читання ОСОБА_7 про те, що 13.01.2023 о 10:55 годині ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись із наказом від 13.01.2023 за №09-ОС та ОСОБА_1 в кабінеті директора ОСОБА_2 відмовилась та покинула робоче місце о 10:58 годині за 2 хвилини до закінчення її робочого часу (а.с.53 Т.1).
13.01.2023 директором Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ за №11-ОС «Про дисциплінарне стягнення» (а.с.46 Т.1), відповідно до якого за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарний захід у вигляді догани, підставою послугували: повідомлення від 10.01.2023 за №3 та №4, Акт від 13.01.2023 за №1 про відмову від ознайомлення із наказом про оголошення догани. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 31.01.2023.
Відповідно до Повідомленням за №05 від 16.01.2023 (а.с.36 Т.1) директором КЗ ЛПБ Юкало М. було адресовано прохання методисту КЗ ЛПБ Синявській С.М. надати письмові пояснення до 20.01.2023, а саме інформацію про: проведені методичні інструктажі протягом 2022 року; індивідуальні і групові консультації протягом 2022 року; надати письмові відгуки на плани роботи бібліотекам що входять до структури КЗЛПБ; надати розроблені методичні рекомендації, методичні і методико-бібліографічні посібники; надати аналіз діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їхніх звітів статистичних даних за всіма напрямками діяльності (комплектування, обслуговування читачів, інформаційна, масова робота тощо) за 2022 рік; надати стратегічний план діяльності КЗЛПБ відповідно до пільгових комплексних програм на 2023 рік. Із повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 16.01.2023.
20.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. було видано наказ за №04-ОД (а.с.176 Т.1) відповідно до якого ОСОБА_13 методиста І категорії КЗ «Липовецька публічна бібліотека» зобов'язано надати план методичної роботи на 2023 рік та письмову інформацію про виконану роботу відповідно до повідомлення від 16.01.2023 №05. Із вказаним наказом ОСОБА_1 не була ознайомлена.
20.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. в присутності бібліотекаря комплектування і обробки документів ОСОБА_11 , завідувача відділу обслуговування дорослих користувачів ОСОБА_9 , завідувача відділу обслуговування дітей та організації дитячого читання Антонець М.І. було складено Акт за №03 про те, що 20.01.2023 ОСОБА_1 методисту І категорії було запропоновано ознайомитись з наказом від 20.01.2023 за №04-ОД, від ознайомлення з яким остання відмовилась (а.с.178 Т.1).
20.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. було видано наказ за №16-ОС «Про дисциплінарне стягнення» (а.с.47), відповідно до якого до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни було застосовано дисциплінарний захід у вигляді догани. Підставою зазначено: повідомлення від 16.01.2023 за №05, Акт від 13.01.2023 за №02 про відмову від ознайомлення. З наказом ОСОБА_1 ознайомилась 31.01.2023.
20.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. в присутності бібліотекара комплектування і обробки документів ОСОБА_11 , завідувача відділу обслуговування дорослих користувачів ОСОБА_9 , завідувача відділу обслуговування дітей та організації дитячого читання ОСОБА_7 було складено Акт за №02 про те, що 20.01.2023 ОСОБА_1 методисту І категорії було запропоновано ознайомитись з наказом від 20.01.2023 за №16-ОС, від ознайомлення з яким остання відмовилась (а.с.54 Т.1).
26.01.2023 директором КЗ ЛПБ Юкало М.М. в присутності бібліотекаря комплектування і обробки документів ОСОБА_11 , завідувача відділу обслуговування дорослих користувачів ОСОБА_9 , завідувача відділу обслуговування дітей та організації дитячого читання ОСОБА_7 було складено Акт за №04 (а.с.55 Т.1) про те, що 26.01.2023 о 10:15 годині в приміщенні бібліотеки ОСОБА_1 використовувала робочий час не для виконання завдань та трудових обов'язків, а в особистих цілях, а саме: голосно розмовляла по телефону та записувала якісь поради, на дані їй зауваження не реагувала, демонструвала зверхність над нормами поведінки та моралі, перебуваючи у громадському місці, де перебувала значна кількість людей. На вимогу директора надати зошит обліку роботи методиста у відповідності до її функціональних завдань та трудових обов'язків (трудової функції працівника), передбачених посадовою інструкцією методиста ЛПБ, зіслалась, що їх не має та вона не зобов'язана на 0,25 ставки їх вести, відмовилась надавати письмові пояснення про відсутність зошитів. Наказом №04-ОД від 20.01.2023 ОСОБА_1 надано ряд завдань, які вона відмовилась виконувати, зіславшись на заяву направлену нею до Липовецького міського голови. Така поведінка методиста порушує п.3.2.1. в, г, д, е Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ ЛПБ та п.2.1., 2.3., 2.6. посадової інструкції, за що вона несе відповідальність згідно з п.4.1., 4.2. посадової інструкції.
26.01.2023 директором КЗ ЛПБ ОСОБА_2 було видано наказ за №18-ОС «Про звільнення» (а.с.48 Т.1), відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади методиста І категорії КЗ «Липовецька публічна бібліотека» з 31.01.2023, згідно з п.3 ст.40 КзПП України, за систематичне невиконання трудових обов'язків. Підставою для видачі цього наказу зазначено: повідомлення від 10.01.2023 за №03, №04; наказ про дисциплінарне стягнення №11-ОС від 13.01.2023, акт від 13.01.2023 №01; повідомлення від 16.01.2023 №05, наказ про дисциплінарне стягнення від 20.01.2023 за №16-ОС, акт від 20.01.2023 №02; наказ про надання звіту проробленої роботи від 23.01.2023 №04-ОД, акт від 20.01.2023 №03, наказ від 23.01.2023 №04-ОД, акт від 26.01.2023 №04. Із вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 31.01.2023.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.
Відповідно до частини 1 статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Згідно з частиною першою статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов'язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.
Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни.
Таким чином, законодавець визначив, що факти та підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтовані для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто до відповідальності і за що саме, які обов'язки він порушив та чи входять вони до обов'язків покладених на нього.
Частинами 1, 2 статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є вчинення працівником дисциплінарного проступку. КЗпП України безпосередньо його не визначає, але таке визначення надається в сталій судовій практиці.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Отже, в силу норм трудового законодавства, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статті 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Чинне трудове законодавство передбачає, що право накладення дисциплінарного стягнення належить роботодавцю, а відтак саме роботодавець, повинен встановити наявність дисциплінарного проступку, витребувати від працівника пояснення з приводу дисциплінарного проступку, самостійно дати оцінку діям працівника, в разі необхідності створити комісію, визначитися, чи свідчать дії працівника про вчинення ним дисциплінарного проступку, а відтак, в подальшому самостійно вирішити питання про необхідність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушення ним свої трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Керівник установи або уповноважений ним орган має право застосувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов'язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни. Винятки стосуються державних службовців, суддів, прокурорів, а також тих, на кого поширюються статути чи положення про дисципліну. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з'ясувати коло трудових (службових) обов'язків працівника.
Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об'єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов'язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, чи відібрано письмові пояснення, тощо.
У п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором, або про які працівник не був проінформований належним чином.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас за змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов'язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі N 273/212/16-ц).
Вирішуючи вимоги про визнання незаконним та скасування наказів про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, в контексті наведених правових норм суд виходить з наступного.
Відповідно до Посадової інструкції методиста І категорії КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Синявської С.М. (а.с.170 Т.1), з якою остання ознайомлена, що підтвердила в судовому засіданні та спростовує доводи наведені у відповіді на відзив щодо недоведення їх до відома позивача, слідує, що до завдань та обов'язків методиста І категорії входить:
2.1. Ведення самостійно ділянки організаційно-методичної роботи.
2.2. Участь у плануванні діяльності КЗ ЛПБ з питань організаційно методичної роботи та інформаційної роботи та звітність перед директором.
2.3. Аналіз стану бібліотечно-бібліографічного обслуговування регіону, розроблення пропозицій щодо його покращення. Створення власних інформаційних ресурсів - готує видає персональні методички, інформаційні та рекламні матеріали.
2.4. Здійснення координаційної роботи із зацікавленими відомствами.
2.5. Виявлення потреби потенційних користувачів у бібліотечно-бібліографічних послугах.
2.6. Виконання окремих доручень директора.
Варто зазначити, що розширення трудових обов'язків працівника можливе або за згоди працівника, або в порядку, встановленому частиною 3 статті 32 Кодексу законів про працю, за наявності підстав.
Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо - працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Посадові інструкції після їхнього затвердження керівником підприємства, організації, установи або за дорученням його заступниками доводяться до працівників під підпис.
До посадових інструкцій може бути внесені зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи, організації за згоди працівника.
Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КЗ ЛПБ (а.с.168, 169 Т.1), з якими позивач також ознайомлена, що вона підтвердила у судовому засіданні, у Розділі 3 п.3.2.1. визначено обов'язки працівника, де окрім іншого передбачено, що працівник зобов'язаний дотримуватись трудової, виробничої, виконавської дисципліни, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема: п. в - використовувати робочий час виключно для виробничих процесів; п. г - своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації; п. д - творчо ставитись до виконання роботи за планом і окремих завдань, проявляти особисту ініціативу, творчий пошук; п. е - дотримуватись кодексу етики бібліотекаря; п. є - загальнолюдських принципів моралі, гуманізму, плюралізму, думок, поваги до особистості, до законів та символів своєї держави.
Судом встановлено, що підставами для винесення оскаржуваного наказу за № 11-ОС від 13.01.2023 слугували повідомлення за № 03 та № 04 від 10.01.2023, вони містять вимоги директора КЗ ЛПБ до позивача надати письмові пояснення щодо ненадання інформації про пророблену роботу за 2022 рік та плани роботи за 2023 рік, з яким позивач ознайомлена 13.01.2023.
У судовому засіданні позивач зазначила, що 10.01.2023 директор ОСОБА_2 принесла їй на стіл плани роботи сільських бібліотек на 2023 рік, при цьому не висловивши чітких вимог щодо наданого доручення та строків його виконання, тоді як 13.01.2023 директор Юкало М.М. зобов'язала її надати письмові пояснення щодо ненадання річного звіту за 2022 рік та плану роботи на 2023 рік, хоча вона передала зроблені нею звіти та плани працівникові ОСОБА_10 для передачі директору, яка була у той час відсутня на робочому місці, що не було взято до уваги.
Вказані обставини знайшли підтвердження у заяві, що направлена була позивачем до Липовецької міської ради та зареєстрована 16.01.2023 (а.с.33-35 Т.1).
Представник відповідача Юкало М.М. в судовому засіданні зазначила, що вказівка про надання інформації про пророблену роботу за 2022 рік та планів роботи за 2023 рік була надана ОСОБА_1 в усній формі, а оскільки остання її не виконала, то 13.01.2023 вона вирішила оформити це в письмовому вигляді задля документування доручення та довести до відома позивача повідомленнями, а так як роботу станом на 13.01.2023 вона не виконала, тому цього ж дня було винесено наказ за № 11-ОС про накладення стягнення на позивача у виді догани.
Відповідно до Повідомленням за №05 від 16.01.2023 (а.с.36 Т.1) директором КЗ ЛПБ Юкало М. було адресовано прохання методисту КЗ ЛПБ Синявській С.М. надати письмові пояснення до 20.01.2023, а саме інформацію про: проведені методичні інструктажі протягом 2022 року; індивідуальні і групові консультації протягом 2022 року; надати письмові відгуки на плани роботи бібліотекам що входять до структури КЗЛПБ; надати розроблені методичні рекомендації, методичні і методико-бібліографічні посібники; надати аналіз діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їхніх звітів статистичних даних за всіма напрямками діяльності (комплектування, обслуговування читачів, інформаційна, масова робота тощо) за 2022 рік; надати стратегічний план діяльності КЗЛПБ відповідно до пільгових комплексних програм на 2023 рік. Із повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 16.01.2023.
Як було встановлено судом, наказом №04-ОД від 20.01.2023 було зобов'язано ОСОБА_1 надати план методичної роботи на 2023 рік та письмову інформацію про виконану роботу відповідно до повідомлення від 16.05.2023 за №5, відповідно до якого позивача зобов'язано було у строк до 20.01.2023 надати письмові пояснення та інформацію по поставлених директором завданнях по п'яти пунктах.
Як зазначила позивач у судовому засіданні, обсяг завдань, що зазначені у повідомленні за №5 від 16.05.2023 у строки вказані директором є неможливими, з урахуванням 0,25 ставки на яку її було переведено в межах робочого часу, оскільки якщо інформація про проведенні інструктажі та проведенні індивідуальні і групові консультації у 2022 році можливо сформувати та систематизувати за 4 дні, то надання письмових відгуків на плани роботи по бібліотекам, що входять до структури КЗ ЛПБ потребують значного часу та комунікації із цими бібліотеками, що в межах її робочого часу та їх віддаленості є неможливим. Водночас вимоги директора щодо розроблення методичних рекомендацій, методичних методико-бібліографічних посібників нею не було конкретизовано. Разом з цим вона самостійно підготувала методичку стосовно ОСОБА_14 , від отримання якої на виконання повідомлення директор відмовилась, про що вона довела до відома голову міської ради. При цьому обсяг проведення аналізу діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їхніх звітів, статистичних даних за всіма напрямками діяльності (комплектування, обслуговування читачів, інформаційна, масова робота, тощо) потребує щонайменше 40 робочих годин, така інформація має бути систематизована, а цьому передує її надання підпорядкованими бібліотеками району, відтак виконання у поставлені строки є унеможливленим, що достовірно відомо було директору. Разом з цим, надання стратегічних планів діяльності КЗ ЛПБ відповідно до цільових комплексних програм за 2023 рік, - не входить до посадових обов'язків позивача та потребувало щонайменше 150 годин.
Повідомлені позивачем у судовому засіданні обставини підтверджено заявою, що направлена нею була на ім'я голови Липовецької міської ради та датована 19.01.2023 (а.с.41-44 Т.1).
Як слідує зі змісту Посадової інструкції директора КЗ «Липовецька публічна бібліотека» (а.с.217, 218 том 1), у п.2.1. зазначено, що розробка перспективних та поточних планів роботи та контроль за їх виконанням покладено на директора.
У судовому засіданні відповідач - 1 директор КЗ ЛПБ ОСОБА_2 підтвердила, що саме до її посадових обов'язків входить розроблення стратегічних планів діяльності КЗ ЛПБ відповідно до цільових комплексних програм на відповідний рік, утім делегування такої роботи позивачеві було зумовлено тим, що остання працює тривалий час у даній установі, окрім того завдання, які ставились позивачеві не є новими для неї.
Зі змісту Акту за №04 від 26.01.2023 було встановлено, що ОСОБА_1 голосно розмовляла по телефону та записувала якісь поради адвоката, на дані їй зауваження не реагувала та на вимогу директора надати зошит обліку роботи методиста відмовилась, також у вину позивачеві ставилось невиконання ряду завдань згідно наказу №04-ОД від 20.01.2023.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що ведення зошитів обліку роботи методиста, хоча й у посадовій інструкції методиста не вказано, утім такі зошити ведуться в установі ще до її призначення на посаду, відтак позивачеві про них було достовірно відомо та їх ведуть інші працівники бібілотеки.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що мала місце розмова із адвокатом в робочий час, утім така її поведінка була зумовлена у відповідь на дії директора, яка заявила про її звільнення, тому вона вимушена була звертатись за консультацією щодо дотримання правомірності своїх дій за правовою допомогою.
Зі змісту звернень ОСОБА_1 до голови Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (а.с.33-35, 41-44 Том 1 та а.с.129, 187 Том 2), судом встановлено, що ОСОБА_1 доводила до відома про наявність з боку директора ОСОБА_2 постійних звинувачень в її сторону, надання нею документів на виконання поставлених директором ОСОБА_2 завдань відповідно до повідомлень №3, 4 від 10.01.2023 та №5 від 20.01.2023, їх ігнорування відповідачем-1, штучне ускладнення виконання завдань шляхом неможливості отримання документів для роботи від підпорядкованих бібліотек, покладення обов'язків не передбачених посадовою інструкцією, наявність усталених конфліктних відносин із директором закладу.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 пояснили, що дати та часу не пам'ятають, підтвердили, що були очевидцями гучної розмови ОСОБА_1 із адвокатом та як директор ОСОБА_2 в усній формі зобов'язувала надати ОСОБА_1 плани роботи та документи на підтвердження доведення нововведених методичних рекомендацій до сільських бібліотек, підготувати інформацію до дня Сковороди, однак остання відмовилась мотивуючи тим, що вона працює на 0,25 ставки і не буде такого робити, зазначила, що свої письмові пояснення вона направила до міського голови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права й обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці.
Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).
Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 452/970/17).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов'язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений з роботи, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.
При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків його не знято і не погашено.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:
порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;
невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинне бути систематичним;
враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків, і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з'ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, зокрема довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі N 9901/743/18 (провадження N 11-914заі19).
Аналізуючи зібрані у справі докази, судом встановлено та сторонами визнавались ті обставини, що 10.01.2023 в усній формі директором ОСОБА_2 надавалось доручення методисту ОСОБА_1 на виконання завдань.
Судом встановлено, що 13.01.2023 директором було доведено до відома позивача ОСОБА_1 письмові повідомлення №3 та №4, відповідно до яких вона зобов'язувала останню надати письмові пояснення про ненадання інформації проробленої роботи за 2022 рік та плану роботи на 2023 рік.
Суд приймає до уваги доводи відповідача-2, що нормами діючого законодавства не передбачено чітко визначеної форми доручення (усна чи письмова) керівника, яке надається працівникові для виконання завдання.
Разом з цим, суд зауважує, що за наявності спору, у випадку надання доручення в усній формі роботодавцем суд позбавлений можливості надати оцінку його правомірності, оскільки доручення роботодавця працівникові має містити обов'язок виконання конкретних завдань, що стосуються його професійної діяльності, завдання мають відповідати посаді працівника, у ньому має бути встановлено строк та лише у сукупності усіх цих чинників його невиконання може тягнути дисциплінарну відповідальність, відтак воно має бути в належний спосіб задокументоване (наказ, розпорядження або посадова інструкція).
За обставин даної справи суд позбавлений можливості надати оцінку усним дорученням директора ОСОБА_15 позивачеві ОСОБА_1 , які мали місце 10.01.2023, надання яких хоч і передбачено посадовою інструкцією позивача, а свідки достовірно не підтвердили вказані обставини.
Тоді як зі змісту повідомлень №3 та №4 від 10.01.2023, слідує, що у них поставлено вимогу позивачеві про надання письмових пояснень щодо ненадання інформації проробленої роботи за 2022 рік та плану роботи на 2023 рік, без визначення строку та обсягу завдань поставлених в усному дорученні, які доведені до відома позивача лише 13.01.2023 та цього ж дня вже видано наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 13.01.2023 за №11-ОС, тоді як виконання завдання потребувало часу.
За вказаних обставин наказ №11-ОС від 13.01.2023 не може бути законним.
Окрім цього, у повідомленні за №5 від 16.01.2023 позивачеві поставлено вимоги виконати роботу до 20.01.2023 та надати інформацію про: проведені методичні інструктажі протягом 2022 року; індивідуальні і групові консультації протягом 2022 року; надати письмові відгуки на плани роботи бібліотекам що входять до структури КЗЛПБ; надати розроблені методичні рекомендації, методичні і методико-бібліографічні посібники; надати аналіз діяльності підпорядкованих бібліотек на основі їхніх звітів статистичних даних за всіма напрямками діяльності (комплектування, обслуговування читачів, інформаційна, масова робота тощо) за 2022 рік; надати стратегічний план діяльності КЗЛПБ відповідно до пільгових комплексних програм на 2023 рік.
Тобто виконати роботу, обсяг якої у співставленні до ставки позивача (0,25 ставки) виходить поза межі розумних строків її виконання. Покладено на позивача завдання надати стратегічний план діяльності КЗЛПБ відповідно до пільгових комплексних програм на 2023 рік, тоді як такі обов'язки входять до обов'язків самого директора закладу, що було підтверджено в судовому засіданні.
Не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обов'язку ведення позивачем зошитів обліку методиста про зобов'язання надання яких зазначено в Акті за №4 від 26.01.2023, а твердження про обов'язок їх ведення на усталеній практиці установи та показах свідків не може бути законним, оскільки має бути підтверджений локальними актами.
Водночас притягнення до відповідальності за невиконання позивачем ряду завдань, що були покладені наказом від 20.01.2023 за №04-ОД, про що зазначено в Акті від 26.01.2023 та він став підставою для видачі наказу про звільнення від 26.01.2023 також не є законним, оскільки на підставі повідомлення за №5 від 16.01.2023 на позивача вже було накладено стягнення у вигляді догани 20.01.2023 та оцінку законності завдань у цьому Акті судом було надано вище.
Суд звертає увагу на те, що роботодавець не зажадав жодного разу від позивача письмових пояснень як це передбачено ч. 1 ст. 149 КЗпП України, а направлені нею заяви до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, не були спрямовані адресатом за належністю роботодавцеві для відповідних заходів реагування та врахування їх при видані наказів.
Тоді як розмова по телефону позивача із адвокатом за обставин даної справи, наявності конфліктних ситуацій, що підтвердили сторони та свідки в судовому засіданні, звернення до правоохоронних органів та голови міської ради не може бути взято до уваги як порушення трудових обов'язків та трудової дисципліни, що передбачено Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а є нічим іншим як способом захисту слабшої сторони працівника у трудових відносинах із роботодавцем.
Окрім цього, суд вважає слушними доводи сторони позивача в частині того, що оскаржувані накази № 11-ОС від 13.01.2023, № 16-ОС від 20.01.2023, №18-ОС від 26.01.2023 видані з порушенням норм КЗпП України та без дотримання вимог як до організаційно-розпорядчих документів створюваних в результаті діяльності установи та наявності у них технічних помилок, зокрема вони не містять за який конкретно дисциплінарний вчинок її притягнуто до відповідальності, які дії були протиправними (суперечили законодавству), вони не містять фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, а загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивач.
Слушними є доводи сторони позивача в частині покладення в основу наказів про накладення догани від 20.01.2023 та звільнення від 26.01.2023 документів за які на позивача вже було накладено стягнення, оскільки застосування заходів до працівника за порушення, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності порушує принцип заборони подвійного притягнення до відповідальності та вимоги КЗпП України, що є незаконним.
Отож за обставин встановлених судом вище, роботодавцем не доведено винне невиконання позивачем як працівником своїх трудових обов'язків , систематичність невиконання трудових обов'язків.
За приписами частини першої статті 48 КЗпП України та пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (зі змінами), основним документом, що відображає відомості про трудову діяльність працівника, є трудова книжка, до якої при припиненні трудових правовідносин роботодавцем вносяться дані про звільнення працівника з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, що є підставою для звільнення. Такі відомості вносяться до трудової книжки працівника у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу про звільнення.
Разом з цим знайшли підтвердження доводи сторони позивача щодо недотримання відповідачем-1 вимог положень 48 КЗпП України та пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки відомості внесені до трудової книжки позивача не відповідають тексту наказу про звільнення позивача від 26.01.2023.
Водночас суд вважає безпідставними аргументи позивача про те, що її звільнення відбулось із порушенням порядку, визначеного статтею 43 КЗпП України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.
У той же час відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі N 361/473/24.
Судом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.64 Том 2) встановлено, що Професійна спілка працівників бібліотек була взята на облік як платник податків 12.09.2019, керівником якої з 10.01.2023 значиться ОСОБА_1 .
В підтвердження обрання ОСОБА_1 головою профспілки свідчить Протокол №1 загальних зборів т(а.с.29 Том 1).
Разом з цим, стороною позивача не надано належних доказів, що вказані обставини були доведені до відома роботодавця шляхом направлення Протоколу зборів працівників профспілки чи проведення відрахування платежів із заробітної плати позивача.
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Отож за обставин даної справи видані відповідачем-1 накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача.
За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (ч. 2).
Великою Палатою Верховного Суду, викладено у постанові від 13.10.2020 у справі N 712/9213/18 та Верховним Судом, зазначено в постановах від 21.04.2021 у справі N 826/19766/16, від 21.04.2021 у справі N 640/6398/19, що вимушеним прогулом, у розумінні статті 235 КЗпП України, є період часу, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, який триває з дня звільнення працівника до дня винесення рішення суду про поновлення його на роботі.
Зі змісту статей 235, 236 КЗпП України вбачається, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Оскільки встановлено, що позивач звільнена з роботи без законних на те підстав, відтак вона підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом з моменту її звільнення - з 31.01.2023.
Вирішуючи вимоги щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За змістом абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.
У абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" N 13 від 24 грудня 1999 року роз'яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як слідує зі змісту довідки наданої КЗ «Липовецька публічна бібліотека» (а.с.141 Том 3) за грудень 2022 року та січень 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 2 837,38 гривень та виплачено 2 284,09 грн.
Відповідно до довідок виданих директором виданої КЗ «Липовецька публічна бібліотека» (а.с.165-171 Том 3), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за листопад грудень 2022 року становить 88,18 грн., розмір ставки посадового окладу методиста 1 категорії згідно штатного розпису у листопаді грудні 2022 року складає 1251, 25 грн.
Водночас судом було встановлено, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року, яке було предметом перегляду Вінницьким апеляційним судом 21.09.2023 (справа 136/658/20, провадження № 22-ц/801/1644/2023 (а.с.161-163) (за посиланням в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111766206, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113706597), визнано незаконними накази Липовецької центральної районної бібліотеки за № 12-ОС від 07 лютого 2020 року та за №19-ОС від 06 квітня 2020 року та проведено донарахування ОСОБА_1 заробітної плати як за повну ставку.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що згідно наказу Центральної районної бібліотеки Відділу культури і туризму Липовецької райдержадміністрації від 06.04.2020 за №19-ОС «Про зміну істотних умов» (а.с.26 Т.1), ОСОБА_1 методисту І категорії Липовецької центральної районної бібліотеки було вирішено проводити оплату праці на умовах неповного робочого часу, пропорційно відпрацьованому часу 0,25 ставки. Апеляційний суд зазначив, що відповідач під час процедури переведення працівника ОСОБА_1 на оплату праці 0,25 ставки допустив порушення вимог трудового законодавства, що є підставою для визнання незаконними та скасування наказу Липовецької ЦРБ № 12-ОС від 07 лютого 2020 року та наказу Липовецької ЦРБ № 19-ОС від 06 квітня 2020 року та стягнення з відповідача частини окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати.
Отож судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено незаконність наказу щодо нарахування позивачеві ОСОБА_1 0,25 ставки заробітної плати та було стягнуто частина окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати за період з 07 квітня 2020 року (Наказ №19-ОС від 06 квітня 2020 року) по 31 січня 2023 року (Наказ № 18-ОС від 26 січня 2023 року, вимоги про незаконність якого є предметом судового розгляду), відтак стягненню в рамках цієї справи на користь позивачки підлягає частина окладу за період з 01.02.2023 (Наказ № 18-ОС від 26 січня 2023 року про звільнення з 31 січня 2023 року), по день поновлення на роботі, тобто по день ухвалення рішення, а саме:
- 238 робочих дні за 2023 рік (з 01.02.2023 по 31.12.2023);
- 262 робочих дні за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.12.2024);
- 261 робочих дні за 2025 рік (з 01.01.2025 по 31.12.2025);
- 57 робочих дні (з 01.01.2026 по 20.03.2026).
- 818 робочих днів х 352,72 грн. (88,18 грн. х 4), що становить 288 524, 96 гривень.
Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц, суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/13736/15 та у справі №369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №401/1813/16-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9). Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13).
Суд вважає, що мало місце порушення прав позивача, адже притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення доган та звільнення відбулось всупереч вимогам законодавства, порушено її право на працю, тому беззаперечно цим спричинено моральну шкоду, яка полягає у наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідність вжиття додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи з характеру, обсягу, тривалості душевних страждань ОСОБА_1 з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вимоги морального характеру підлягають задоволенню частково, які суд визначає в сумі 10 000,00 грн., такий розмір є достатнім для моральної компенсації завданих моральних страждань.
Вирішуючи питання щодо належності відповідачів, суд виходить з наступного.
Рішенням міської ради 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 22.01.2021 р. № 128 було затверджено Статут КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та у новій редакції.
У відповідності до змісту пунктів 1.2, 1.3, 1.4., 1.11 Статуту комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ЛПБ інформаційний, культурний, освітній заклад, що має порядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації і знаходиться в комунальній власності Липовецької міської територіальної громади. Засновником закладу є Липовецька міська рада. Засновник здійснює фінансування закладу, її матеріально-технічне забезпечення, закріплює за закладом необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання. Управління закладу здійснюється через уповноважений орган - Управління освіти, культури, молоді і спорту Липовецької міської ради Вінницької області. ЛПБ є юридичною особою, має печатку, штамп та бланки зі своїм найменуванням та інші реквізити. Права і обов'язки юридична особа набуває з дня її державної реєстрації.
Відповідно до розділу 3 Статуту, майно ЛПБ становлять основні засоби, оборотні та необоротні активи, а також інші цінності вартість яких відображається в самостійному балансі ЛПБ.
Джерелом формування майна є: бюджетні асигнування, кошти одержані від надання платних послуг, інших видів господарської діяльності; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних і фізичних осіб, інші джерела, не заборонені законодавчими актами України (п 3.4).
Відповідно до п. 6.2. Статуту, ЛПБ фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету та є неприбутковим закладом.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.
Тобто, Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).
Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Отже, Липовецька публічна бібліотека, являється розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів). При цьому, розпорядником коштів місцевого бюджету є Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області.
Обставини безоплатної передачі у комунальну власність Липовецької територіальної громади майна Липовецької РДА Вінницької області, яке придбане за рахунок коштів місцевого бюджету, в тому рахунку і майна Липовецької ЦРБ, що закріплене за нею на праві оперативного управління, на які посилається Позивач, відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування», з об'єктивних причин не є та не можуть бути тим єдиним та належним критерієм, наявність якого створює для Липовецької міської ради Вінницької області обов'язок відповідати за наслідки правомірності/неправомірності видання наказів, що стосуються звільнення працівників.
З аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права, тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 р. у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 р. у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 р. у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 р. у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 р. у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Липовецька міська ради Вінницького району Вінницької області є неналежним відповідачем у справі за позовними вимогами про визнання незаконними та скасування наказів про накладення доган та звільнення, стягнення середнього заробітку, а оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від незаконного звільнення, тому і в цій частині орган місцевого самоврядування не є належними відповідачем, відтак в задоволенні позову стосовно відповідача-2 суд відмовляє.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Разом з цим суд вважає, що інші аргументи та доводи учасників цивільного процесу не спростовують висновків суду щодо незаконності наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та звільнення з роботи, а відтак законність вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Як зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнена від сплати судового збору щодо позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку 1073,6 х 2 = 2147, 20 грн., тоді як ухвалою суду від 04.03.2023 позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у розмірі 4 294, 40 грн.
Отож виходячи із обсягу суб'єктів, які мали відповідати за позовом, враховуючи засаду пропорційності, визначену у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача-1 КЗ «Липовецька публічна бібліотека» в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стороною позивача у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України було заявлено до початку судових дебатів про надання доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу після ухвалення рішення, відтак таке питання не вирішується цим рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (п. 2); поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (п. 4).
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду у даній справі в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитра Валерійовича, Професійної спілки працівників бібліотек про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 13.01.2023 за № 11-ОС про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Вінницького району Вінницької області від 20.01.2023 за № 16-ОС про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 26.01.2023 за № 18-ОС «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста 1 категорії Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Стягнути з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 288 524, 96 (двісті вісімдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 96 коп.
Стягнути з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень компенсації моральної шкоди.
У решті позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь держави витрати зі сплати судового збору в розмірі 5502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 20 коп., решту 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 40 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники цивільного процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 );
Відповідачі -
- Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місце знаходження: вул. Василя Липківського, 12, м. Липовець, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ - 05463118)
- Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (місце знаходження: вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957),
Треті особи -
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитро Валерійович (місце знаходження: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 21661556);
Професійна спілка працівників бібліотек (місце знаходження: вул. Романа Грушка, 8, м. Липовець, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ - 43227574).
Суддя Світлана ШПОРТУН