Провадження № 22-ц/803/791/26 Справа № 201/12265/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
20 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року у складі судді Ярощук О.В.
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви відповідачу видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 56571,45 грн., яка складається з: 47780,47 грн. - заборгованість за кредитом; 8790,98 грн. - заборгованість по процентам, яку позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31 серпня 2023 року за тілом кредиту в розмірі 47780,47 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти в добровільному порядку не повернуті. Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів підтвердження досягнення між банком та відповідачем умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки.
Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, АТ «Акцент-Банк» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі умови кредитування, в тому числі і процентна ставка. Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права і обов'язки клієнта і банку. Таким чином, всі умови кредитного договору вважають узгодженими та такими, що підлягають до виконання в примусовому порядку шляхом стягнення коштів.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У підписаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, та Паспортом споживчого кредиту складають кредитний договір.
Також, 30 грудня 2016 року відповідачем підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту, умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 40,8 % річних.
Таким чином, на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення відсотків за кредитним договором.
Із наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №б/н від 31 серпня 2023 року встановлено, що станом на 15 вересня 2024 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 56571,45 грн., яка складається із наступного: 47780,47 грн. - заборгованість за кредитом, 8790,98 грн. - заборгованість за процентами.
Із довідки за картами, виданої за підписом голови правління АТ«А-Банк» Кандаурова Ю.В. вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видані картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 та №4323347330206647 строком дії до грудня місяця 2031 року.
Відповідно до довідки за лімітами, ОСОБА_1 з 31 серпня 2023 року по 15 вересня 2024 року періодично збільшував та зменшував кредитні ліміти: 31 серпня 2023 року 21000,00 грн. (встановлення), 31 серпня 2023 року 21000,00 грн. (збільшення), 03 листопада 2023 року 22000,00 грн (збільшення), 03 листопада 2023 року 22000,00 грн (збільшення), 04 листопада 2023 року 25000,00 грн (збільшення), 04 листопада 2023 року 25000,00 грн (збільшення), 09 листопада 2023 року 55000,00 грн (збільшення), 09 березня 2024 року 50430,00 грн - (зменшення), 09 березня 2024 року 50430,00 грн - (зменшення), 09 березня 2024 року 50430,00 грн - (зменшення).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів підтвердження досягнення між сторонами умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (ст. 633 ЦК України), договором приєднання (ст. 634 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526ЦК України).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію'передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
31 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Процентні ставки та інші відомості щодо кредиту, зазначені безпосередньо у заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 31 серпня 2023 року, яка підписана відповідачем, а тому ці умови є погодженими сторонами.
У подальшому на підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку та заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Із долученої до справи виписки по картці, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідач користувався кредитним коштами, ним періодично вносились власні грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про погодження всіх умов кредитування.
Окрім того, 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту, умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 49,34% річних.
Підписавши вказану Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка є складовою частиною кредитного договору, паспорт споживчого кредиту та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження.
Розділ № 7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності зі ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо банк з цим погоджується.
Пункт 5 розділу 7 Паспорту: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов'язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, процентну ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення, інше.
Пункт 10 розділу 4 Паспорту: «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна процентна ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена процентна ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих процентів у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов'язків.
Таким чином, умови Паспорту споживчого кредиту відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно на час укладення кредитного договору сторонами було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення процентів за кредитним договором.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору, а відтак спростовуються висновки суду першої інстанції, що банком не доведено підстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості АТ «Акцент-Банк», як і не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про порушення прав банку, які підлягають судовому захисту, оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» пропорційно розміру задоволеного позову витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанцій у загальному розмірі 5012,54 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по процентам у розмірі 8790,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 5012,54 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна