Провадження № 11-кп/803/1464/26 Справа № 204/6502/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №12023041030002840 від 18 липня 2023 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2, 3 статті 436-2, частини 1 статті 161 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 квітня 2026 року включно, визначено розмір застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000,00 гривень (три мільйона двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок).
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції оцінив вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватими, вік та стан здоров?я, міцність соціальних зв?язків, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки. Судом враховано наявність об?єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, та те, що раніше встановлені, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом.
Також, судом першої інстанції враховано, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2024 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого у подальшому було продовжено, а 09.07.2024 змінено запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби, з покладенням строком до 09.09.2024 обов?язків. У подальшому у підготовчі та судові судові засідання обвинувачений не з?являвся, до нього застосовано привід та оголошено у розшук. ОСОБА_6 порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, під час перебування ОСОБА_6 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, а саме грабежу, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025.
Суд відхилив доводи сторони захисту щодо необхідність звільнення обвинуваченого з-під варти за недоведеністю існування обставин, які б вказували на зменшення наведених, існуючих ризиків та дійшов висновку, що раніше визначений розмір застави у сумі 3 028 000,00 гривень, слід залишити незмінним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
За змістом апеляційної скарги вважає ухвалу суду необґрунтованою, не погоджується з прийнятим рішенням, вважає, що відносно нього незаконно проводжено строк триманні під вартою, в ухвалі викладені недостовірні відомості. Не погоджується з кваліфікацією інкримінованого йому злочину за ч. 2, 3 ст. 436-2 КК.
З посиланням на ст. 3, 5, 53, 62 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод просить задовольнити апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченого про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою апеляційний суд вважає неспроможними.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст.161 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційна скарга більшою мірою ґрунтується на доводах, яка зводиться до тверджень обвинуваченого про необґрунтованість висунутого обвинувачення за ч.2,3 ст. 436-1 КК та відсутність в його діях складу злочинів за якими сторона обвинувачення попередньо кваліфікувала дії останнього.
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в їх перевірку та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
За змістом статей 407, 422, 422-1 КПК, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про... продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 розділу V КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має повноваження на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами.
Суд апеляційної інстанції не входить у вирішення питання про обґрунтованість підозри, як підстави для продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою, з огляду на стадію кримінального провадження, оскільки наразі триває стадія судового розгляду обвинувального акта, яким пред'явлено ОСОБА_6 обвинувачення.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що стандарт доказування “обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж “поза розумним сумнівом», яким керується суд під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду обвинувального акта.
Апеляційний суд зауважує на особливостях апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який з одного боку має забезпечити судовий контроль та перевірку законності судового рішення про обмеження права обвинуваченого на свободу, а з іншого боку обмежений кримінальним процесуальним законом досліджувати докази, обставини та витребувати у суду першої інстанції матеріали кримінального провадження окрім тих, які регламентовані ч. 2 ст. 422-1 КПК, здійснювати перевірку та давати оцінку на цій стадії показання потерпілих, свідків, які вони надали суду, перевіряти об'єм вже досліджених доказів місцевим судом, тощо. В іншому випадку, апеляційний суд візьме на себе функцію судового розгляду обвинувачення по суті, яке ще не розглянуто судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції не входить в перевірку доводів ОСОБА_6 , які зводяться до тверджень про відсутність вагомих доказів, якими підтверджується скоєння обвинуваченим кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2, 3 ст. 436-2 КК, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують та наразі не зменшилися.
Відповідно до клопотання прокурора метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та вчинення нового кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи обвинуваченого щодо відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК врахував тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, наявність передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Висновки суду першої інстанції про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду є обгрунтованими, оскільки після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із покладенням відповідних обов'язків, ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки не дотримувався, у судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим до нього було застосовано привід та оголошено його розшук, що свідчить про порушення умов запобіжного заходу та наявність реального ризику ухилення від суду.
Також, на теперішній час ризик знищення, приховування чи спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, залишається актуальним та не зменшився. Перебуваючи не під вартою ОСОБА_6 має реальну можливість як особисто, так і за сприяння інших осіб вплинути на збереження відповідних доказів, зокрема, шляхом видалення відеозаписів з мережевих ресурсів, про що слушно наголошено стороною обвинувачення.
Правильним є висновки суду першої інстанції щодо ризику незаконного впливу на свідків, оскільки судове провадження у кримінальній справі по суті не розпочато, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_6 може впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні. Такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано продовжує існувати з огляду на особу обвинуваченого, який має стійкі сформовані погляди, які заперечують діючу владу на території України, її закони, заперечення легітимності правосуддя в Україні, про що неодноразово висловлювався обвинувачений під час судових засідань як в суді першої інстанції, та під час апеляційного розгляду, та про які зазначає за змістом апеляційної скарги. При цьому, при застосуванні до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_6 маючи доступ до публічного або медіа-простору, соціальних мереж та інших платформ зможе продовжити протиправну діяльності з поширення відповідних матеріалів, про що вірно наголосив суд першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який при оцінці даного ризику встановив, що вагомим залишається встановлений факт, що під час перебування ОСОБА_6 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Вище наведене свідчить про обґрунтованість ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Вищевикладеним спростовуються твердження обвинуваченого про недоведеність прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим і з такими висновками погоджується апеляційний суд.
Враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, продовження військового стану, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, судовий розгляд триває, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також продовження існування встановлених ризиків, не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 24 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2, 3 статті 436-2, частини 1 статті 161 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4