Справа №: 307/1105/26
Провадження № 3/307/318/26
19 березня 2026 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,
ОСОБА_1 12 березня 2026 року, приблизно о 08 год. 55 хв. по вул. Горького у с-щі. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 2.4. Правил дорожнього руху, а саме, на вимогу працівників поліції відмовився здійснити зупинку транспортного засобу, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Вказаний протокол надійшов до суду 16 березня 2026 року та його розгляд призначеного на 19 березня 2026 року; протокол підписаний ОСОБА_1 , до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено заяву про отримання електронних судових повісток, в якій зазначений його контактний номер телефону та наявнив підпис ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи за допомогою електронної судової повістки надісланої за допомогою СМС - повідомлення, за контактним номером телефону, про що свідчить відповідна довідка, у судове засідання 19 березня 2026 року не прибув, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи і тому, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справу розглянуто під час його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку про закриття вказаної справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення керуючись таким.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Згідно вимог п.8.9 б) ПДР, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.
Згідно з ч.1 ст.122-2 КУпАП, невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Тобто, виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є законна та чітко подана вимога поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку водій умисно не виконав.
Із протоколу про адміністративне правопорушення відомо, що ОСОБА_1 12 березня 2026 року, приблизно о 08 год. 55 хв. по вул. Горького у с-щі. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 2.4. Правил дорожнього руху, а саме, на вимогу працівників поліції відмовився здійснити зупинку транспортного засобу; в п.10 протоколу про адміністративне првопорушення серії ЕПР1 №612900 від 12.03.2026 зазначено, що технічний засіб відеозапису - боді камера (а. с. 1).
В той же час, у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, відсутні дані про наявність у діях ОСОБА_1 умислу не виконати вимогу поліцейського про зупинку, зокрема, відсутнє посилання на те як саме була здійснена законна та чітко подана вимога поліцейського про зупинку транспортного засобу, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Крім цього, обставини, які викладені в протоколі також не відображають всіх наведених ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 15 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
У п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За таких умов, єдиним джерелом, з якого суд міг би встановити фактичні обставини справи є саме відеозапис із спеціального технічного пристрою, в даному випадку нагрудної камери поліцейського.
Однак, до протоколу відеозапису події не долучено, а відсутність такого відеозапису призводить до неможливості дійти висновку про винуватість особи та водночас свідчить про порушення визначеної законом процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, відсутність відеозапису події, а саме, факту фіксації невиконання водієм вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, унеможливлює кваліфікувати дій правопорушника за даною статтею загалом. З огляду на те, що всі сумніви щодо вини особи повинні тлумачитися на її користь, така обставина, вказує на те, що відсутні підстави вважати, що водій не здійснив зупинку транспортного засобу на вимогу працівників поліції.
Оскільки як доказ вчинення такого правопорушення, представником органу, який уповноважено на складання адміністративного матеріалу додано лише протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, які по своїй суті є лише формою фіксації певних відомостей працівником поліції, суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду вказаної справи встановлені суперечливі дані, які жодним чином не спростовані, відтак досліджені судом докази тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно п. 1) ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 278, 283, 284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Р. Сас