Справа № 243/10110/25
Провадження № 2/243/162/2026
16 березня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Дюміної Н.О.
при секретарі Петрусі Д.О.,
розглянувши заяву представника відповідача адвоката Яреська Тараса Віталійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
03 листопада 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу.
Представник відповідача адвокат Яресько Т.В звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що при винесенні судом ухвали про повернення позовної заяви судом не вирішено питання про стягнення судових витрат.
У даному випадку представництво інтересів відповідача здійснював адвокат Яресько Т.В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 24095 від 13.05.2024. В підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, в додатках до відзиву позивачу було направлено засобами ІС Електронного Суду: 1. Копія Договору (правової) допомоги №24095 від 13.05.2024 року з Додатком №2. 2. Копія Розрахункової квитанції №17/11/25 від 17.11.2025 року. 3. Копія Детального опису послуг. 4. Копія Акту наданих послуг №1 від 25.11.2025 року. 5. Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. 6. Ордер.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України).
Отже, ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 18 ухвали від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21).
Представником позивача надіслано письмові заперечення проти стягнення судових витрат. Яке обґрунтоване тим, що заява позивача про роз'єднання позовних вимог не була розглянута судом та передчасно винесено ухвалу про повернення позовної заяви із-за несплати судового збору за вимогу про стягнення боргу за другим кредитним договором, а тому, вважаємо, що заява про розподіл судових витрат представника відповідача не підлягає до задоволення. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що кредитором були перераховані кредитні кошти, повернення яких в строки і на умовах Кредитних договорів відповідачем не було здійснено. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісного кредитора так і позивача не було, а тому, витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача. Більш того, із відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву частково визнавав позовні вимоги, що додатково підтверджує, що по суті позовні вимоги були аргументовані, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому, витрати на правову допомогу не можуть бути покладені на позивача. Також вказав, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу за розгляд справи в розмірі 9 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи та змісту відзиву, так як єдиною аргументцією фактично є перебування відповідача на військовій службі (щодо здійснених платежів, то представником відповідача не співставлено заявлену суму до стягнення розрахунки боргу).
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи в обсязі необхідному для вирішення заяви, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки у зазначеній справі суд вирішує лише питання про судові витрати розгляд заяви слід провести без повідомлення учасників справи.
Так, відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 6ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9ст. 141 цього Кодексу.
Згідно ч. 9ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Суд звертає увагу, що в даному випадку ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу. Повернення позову - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Тому застосування положень ст. 142 ЦПК України в даному випадку не передбачено, оскільки повернення позовної заяви не є залишенням позову без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд зазначив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Тобто повернення судом позовної заяви саме по собі не свідчить про недобросовісні дії з боку сторони позивача.
Водночас у поданій заяві про стягнення витрат на правову допомогу відповідач аналізує укладений ним договір з адвокатом, розмір гонорару, судову практику з приводу неможливості суду втручатися у правовідносини між стороною та її адвокатом, однак взагалі не зазначає, які саме дії позивача вважає необґрунтованими і чому. Оскільки ж обов'язок суду зберігати неупередженість та безсторонність при вирішенні заяви, суд не може перебрати на себе обов'язок відповідача з доказування цієї обставини.
Отже, визначені законом підстави для задоволення вимог заяви відсутні, відтак в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись cт. ст. 44, 142, 270 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Яреська Тараса Віталійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали буде виготовлено 19 березня 2026 року.
Суддя Н.О. Дюміна