Провадження № 11-сс/821/95/26 Справа № 712/1792/26 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власника
майна - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про накладення арешту на майно під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000013 від 03 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 , про арешт майна, поданим в рамках кримінального провадження № 42026250000000013 від 03 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Клопотання обгрунтовує тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києвіу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000013, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Як зазначено у клопотанні, досудове розслідування проводиться за фактом вимагання та отримання начальником сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Городище) відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 від ОСОБА_12 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (невстановлених працівників поліції, а також РТЦК та СП) щодо виключення останнього із бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та ІІПС МВС «Армор».
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.02.2026 року клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про арешт майна - задоволено частково.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:
- купюри номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 5 (п'ять) купюр із серіями та номерами: PK88738741D, PK88738785D, PK88738761D, PK88738742D та PK88738745D, а також імітаційні засоби у вигляді грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 45 (сорок п'ять) купюр з ідентичними серіями та номерами MD47488757A;
- мобільний телефон ОСОБА_8 марки «iPhone 16 Pro Max» чорного кольору з телефонним номером НОМЕР_1 .
В задоволенні решти клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала слідчого судді є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині накладення арешту на мобільний телефон; просить постановити нову ухвали, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в цій частині, а саме накладенні арешту на мобільний телефон ОСОБА_8 марки «iPhone 16 Pro Max» чорного кольору з телефонним номером НОМЕР_1 .
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мобільний телефон не має ознак речового доказу, адже не є об'єктом злочину. Окрім цього, зазначає про те, що
у органа досудового розслідування, в розпорядженні якого був телефон, було достатньо часу (з 07 лютого по 16 лютого 2026 року) для отримання всіх необхідних відомостей.
Також зазначає про те, що слідчим суддею не було враховано, що накладення арешту на зазначене майно позбавляє власника можливості здійснювати звичайну життєдіяльність, що є втручанням у право власності.
Вказує на те, що у клопотанні про арешт майна не наведено конкретних відомостей, які б підтверджували відповідність мобільного телефону, зокрема, відсутня ідентифікуюча ознака, яка відрізняє мобільні термінали один від одного - IMEI-код, що свідчить про неспроможність такого доказу в кримінальному провадженні.
Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти в сумі 18 650 грн. та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на вилучене майно, а саме особисті грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 18 650 грн.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Соснівського районного уду м. Черкаси, які викладені в апеляційній скарзі представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану адвокатом апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги адвоката та просила задовольнити подану прокурором апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з клопотання слідчого та долучених до нього матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києвіу проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якому ОСОБА_8 оголошено підозру в тому, що він вимагав та 06 лютого 2026 одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (невстановлених працівників поліції, а також РТЦК та СП) щодо виключення останнього із бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та ІІПС МВС «Армор».
В ході проведеного слідчим 06 лютого 2026 року по вул. Смілянській, 138, с. Орловець Черкаського району Черкаської області затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку ОСОБА_8 , вилучено його мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max» чорного кольору з телефонним номером НОМЕР_1 .
З матеріалів досудового розслідування вбачається, що вказаним мобільним телефоном користувався ОСОБА_8 у своїй протиправній діяльності, зокрема: спілкувався із ОСОБА_12 під час вимагання неправомірної вигоди та організації зустрічей, а також з іншими невстановленими на даний час особами, на яких він мав вплинути, за неправомірну вигоду тощо.
Крім того, в ході проведеного слідчим 06 лютого 2026 року обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України в автомобілі, яким користувався ОСОБА_8 - марки «TOYOTA CAMRY», р.н. НОМЕР_2 , який перебував по вул. Смілянській, 138, с. Орловець Черкаського р-ну Черкаської обл., було вилучено купюри номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 5 (п'ять) купюр із серіями та номерами: PK88738741D, PK88738785D, PK88738761D, PK88738742D та PK88738745D, а також імітаційні засоби у вигляді грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 45 (сорок п'ять) купюр з ідентичними серіями та номерами MD47488757A.
З матеріалів досудового розслідування вбачається, що вказані грошові кошти є предметом неправомірної вигоди, яку вимагав та одержав підозрюваний ОСОБА_8 .
Постановою слідчого від 07 лютого 2026 року вказані вилучені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Частково задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів, задля неможливості його пошкодження, зникнення такого майна чи знищення слідчої інформації на ньому, а також забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Такі обставини у сукупності дали підстави слідчому судді вважати, що арешт майна, зокрема мобільного телефону та вилучених грошових коштів - купюр номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 5 (п'ять) купюр із серіями та номерами: PK88738741D, PK88738785D, PK88738761D, PK88738742D та PK88738745D, а також імітаційні засоби у вигляді грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 45 (сорок п'ять) купюр з ідентичними серіями та номерами MD47488757A, є необхідним, співмірним та обґрунтованим заходом кримінально-процесуального забезпечення, який забезпечить належне збереження речового доказу до з'ясування всіх обставин у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що прокурор довів необхідність такого арешту, тому погоджується із висновком слідчого судді про те, що наявні правові підстави для накладення арешту на мобільний телефон та вилучені грошові кошти, оскільки вони обґрунтовано визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42026250000000013.
При цьому, на вказаному мобільному телефоні може міститися доказова інформація про вчинення кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти мають значення під час розслідування даного кримінального провадження та будуть використані, як докази, а також те, що грошові кошти можуть бути конфісковані з метою забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна, а також враховуючи, що незабезпечення схоронності вказаного майна може призвести до його зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та забезпечать можливість, в подальшому, застосувати конфіскацію майна як покарання у випадку визнання підозрюваного винним у скоєнні злочину.
Що стосується тверджень представника власника майна про те, що слідчий суддя формально поклав в основу ухвали лише факт винесення постанови про визнання речей речовими доказами, то їх слід визнати необгрунтованими, оскільки оскаржувана ухвала містить оцінку сукупності обставин кримінального провадження, зокрема спосіб вилучення майна, його значення для встановлення істотних обставин справи та ризиків втрати або знищення доказової інформації.
Перевіряючи доводи апелянта щодо порушення стороною обвинувачення вимог закону під час арешту мобільного телефона колегія суддів виходить з того, що для дослідження того, чи містить вилучений телефон доказову інформацію про вчинення кримінального правопорушення необхідно значний обсяг часу та залучення спеціаліста, тому у зв'язку з відповідністю даного майна критеріям ст.98 КПК України колегія суддів вважає підставним застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні у виді накладення на нього арешту.
Окрім цього, у відповідності до вимог ст.173 КПК України слідчий суддя вірно врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дотримався принципу пропорційності та забезпечив баланс між публічним інтересом у досягненні цілей кримінального провадження та правом особи на мирне володіння майном.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про відсутність правових передумов для задоволення клопотання прокурора у частині накладення арешту на особисті грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 18 650 грн., виявлені та вилучені 06 лютого 2026 року під час проведення слідчим у с. Орловець Черкаського району Черкаської області затримання та особистого обшуку ОСОБА_8 , виходячи із наступного.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Положення норм КПК України в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження якими обмежується право власності узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).
Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до банківської квитанції вказані кошти були отримані ОСОБА_8 від батька дружини ОСОБА_13 , а тому вони не є об'єктом вищевказаного кримінального правопорушення. Таким чином, слідчим суддею встановлено, що вилучені в підозрюваного грошові кошти здобуті у законний спосіб.
Враховуючи те, що вилучені грошові кошти є приватною власністю ОСОБА_8 , набуті ним законним шляхом, їх відношення до розслідуваного кримінального провадження не встановлено, колегія суддів вважає, що накладення арешту на вказані кошти не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, тому погоджується із висновком слідчого судді, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст.173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення, тому апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні - слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 395, 404, 405, 407,419, 422 КПК України, суд,-
Клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року.
Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні Черкаської обласної прокуратури - ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про накладення арешту на майно під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні№ 42026250000000013 від 03 лютого 2026 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4