Провадження № 11-сс/821/105/26 Справа № 711/1581/26 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 березня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний захисник-адвокатОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борозенське, Великоолександрівського району, Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням його в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.04.2026 року, включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язано:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- заборонено ОСОБА_7 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора та/чи слідчого в період часу із 20 години до 06 години наступного дня;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- заборонено спілкування із свідками, зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20 квітня 2026 року, включно.
В період введення воєнного стану на території України дозволено підозрюваному ОСОБА_7 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останньої в укритті.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала суду мотивована тим, що зазначені слідчим та прокурором ризики не є винятковими та не виправдовують застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт у певний період доби, з покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.02.2026 року про відмову в задоволенні клопотання та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» та не визначати розмір застави, згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з вчиненням злочину, що спричинив загибель людини.
Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 в момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані наркотичного сп'яніння внаслідок вживання метадону, що підтверджується висновком № 43 щодо результату медичного огляду.
Підозрюваний, володіючи засобом підвищеної небезпеки, проявив злочину самовпевненість, поставивши власний комфорт чи поспіх вище за фундаментальне право людини - право на життя.
Більш того, в ході судового розгляду підозрюваний підтвердив ту обставину, що він позбавлявся права керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.
Отже, керування транспортним засобом в стані сп'яніння для підозрюваного ОСОБА_7 є належною та допустимою поведінкою та як наслідок ставить під загрозу здоров'я та життя, як водіїв механічних транспортних засобів, так і велосипедистів та пішоходів.
Разом з тим, обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час, абсолютно не перешкоджає можливості підозрюваного керувати транспортними засобами, а враховуючи матеріали досудового розслідування, в тому числі в стані сп'яніння.
Прокурор звертає увагу на те, що з моменту скоєння ДТП, внаслідок якої загинула людина (06.02.2026 року) до моменту повідомлення особі про підозру (20.02.2026 року), ОСОБА_12 не вжив жодних заходів для відшкодування шкоди, завданої його діями.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 не має офіційного та постійного джерела доходу, не одружений, на утриманні дітей, недієздатних осіб не має, а тому можна стверджувати про відсутність стійких соціальних зв'язків, в зв'язку з наведеним останній може почати переховуватися від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспортного СУ ГУНП, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250000000043 від 06.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, 06.02.2026 року близько 16 год. 35 хв. водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, керував автомобілем марки «ЗАЗ 110206» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Чигиринський Шлях поблизу буд. № 16/5 в с. Слобода, Черкаського району, Черкаської області, зі сторони с. Слобода в напрямку м. Черкаси, в порушення підпункту «б» пункту 2.3, п. 12.3, підпункту «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Також в порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку поблизу правого краю проїзної частини вул. Чигиринський Шлях.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, велосипедист ОСОБА_13 від отриманих травм помер на місці пригоди та згідно висновку судово - медичної експертизи № 03-01/186 від 19.02.2026 року смерть ОСОБА_13 настала від сполученої травми голови, тулуба, кінцівок, яка у своєму перебігу призвела до розвитку шоку.
Вищевказані тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_13 знаходяться в прямому причинному-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням його смерті і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.
20.02.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Згідно ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не повністю дотримані, його висновки про те, що прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного не можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є не обґрунтованими.
З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт на певний період доби.
З такими висновком слідчого судді колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо наявності ризиків, на які послався слідчий у клопотанні та прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведений, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи свою вину та невідворотність суворого покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятися від органів досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань з метою викривлення істини у справі, тим самим матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора, здійснити неправомірний вплив на експертів.
З матеріалів справи вбачається, підозрюваний ОСОБА_7 в момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані наркотичного сп'яніння внаслідок виживання метадону, що підтверджується висновком № 43 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 06 лютого 2026 року о 23 год. 05 хв.
Враховуючи викладене, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом впливу на свідків, експертів, вчините нове кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, тощо.
Доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, стосовно засобу вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, специфіки злочину, передбаченим ч. 3 ст. 286-1 України, характер дій підозрюваного, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного, найшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційному суді.
Під час апеляційного розгляду прокурор навів достатньо підстав та обґрунтував доцільність застосування до ОСОБА_7 більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та довів, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, буде недостатнім для запобігання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби, з покладенням певних обов'язків, що буде необхідним та достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про недоведеність існування заявлених у клопотанні ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя не в повній мірі врахував дані про особу підозрюваного, його поведінку та спосіб життя, обставин події кримінального провадження, та прийшов до передчасного висновку щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період часу відносно підозрюваного ОСОБА_7 та у зв'язку із наведеним апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової - про часткове задоволення клопотання слідчого.
Більш м'який запобіжний захід, на переконання колегії суддів, не забезпечить та не буде сприяти належній процесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_7 .
Медичних протипоказань утриманню підозрюваного ОСОБА_7 в СІЗО в суді апеляційної інстанції не встановлено. Матеріали провадження не містять інших переконливих даних, які б унеможливлювали перебування останнього під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Апеляційний суд в повній мірі врахував всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається захисник підозрюваного ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
В цій же частині ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається суддею, слідчим суддею з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу підозрюваного майнового становища особи, що вносить заставу.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 182 КПК України, колегія суддів визначає підозрюваному заставу в розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн. оскільки процесуальний закон не містить заборони щодо визначення застави у даній категорії справ і такий розмір не є завідомо непомірним та зможе гарантувати дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а рішення слідчого судді підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 20 квітня 2026 року включно, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн.
Заставу внести на спеціальний рахунок Черкаського апеляційного суду, який розміщений на офіційному Веб-сайті суду.
У випадку внесення застави ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти, з покладенням на нього наступних обов'язків:
1) не відлучатися з населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;
3) утримуватися від спілкування з свідками та експертами у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідного органу паспорт чи інші документи, які дають право на виїзд за межі України та в'їзд в Україну.
У разі порушення покладених на ОСОБА_7 обов'язків наступають наслідки, передбачені кримінальним - процесуальним законом.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Виконання ухвали покласти на слідчого, контроль за виконанням - на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4