10 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/13908/25
Провадження № 22-ц/4815/301/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2025 року у складі судді Бучко Т.М., ухвалене в м. Рівне,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» про стягнення переплати за послуги постачання природного газу. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що до 01 травня 2022 року була споживачем послуг постачання природного газу, постачальником яких був ТОВ «Рівнегаз збут». За період з 09 червня 2021 року по 25 травня 2022 року нею було перераховано на рахунок відповідача суму в розмірі 6386,24 грн.. До травня 2022 року відповідна сума коштів відповідачем була зарахована на свій рахунок, як платіж за надані послуги за спожитий природний газ. Про зміну постачальника природного газу 01 травня 2022 року з ТОВ «Рівнегаз збут» на ТОВ ГК «Нафтогаз України» дізналася лише в липні 2022 року на офіційному вебсайті відповідача в мережі Інтернет. Жодного повідомлення від відповідача щодо зміни постачальника природного газу раніше їй не надходило. Після того, як у липні 2022 року вона дізналась про нового постачальника природного газу, вартість спожитого газу в травні 2022 року в сумі 6386,24 грн ще раз оплатила на рахунок вже нового постачальника газу ТОВ ГК «Нафтогаз України», як борг, який виник автоматично перед ТОВ ГК «Нафтогаз України». В липні 2022 року направила на адресу відповідача заяву з вимогою про повернення суми переплати за природний газ в розмірі 6386,24 грн. В травні 2023 року надіслала відповідні копії платіжних квитанцій на суму переплати. Відповідь на вказаний лист відповідач не надав та суму переплати не повернув. Просила суд стягнути з відповідача 6386,24 грн переплачених коштів.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» на користь ОСОБА_1 суму переплати за послуги постачання природного газу у розмірі 6 386 грн 24 коп.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп..
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком особи повернути безпідставно набуте чи безпідставно збережене нею майно за рахунок іншої особи а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали, та обґрунтоване тими обставинами, які безспірно підтверджують, що з 01 травня 2022 року ТОВ «Рівнегаз Збут» не здійснює постачання природного газу у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належне позивачці, а тому наявні на особовому рахунку споживача ОСОБА_1 кошти в сумі 6386,24 грн як плата за послуги, які фактично надано не було, є безпідставно набутим майном, а отже, вони у відповідності до норм ст.1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачці.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут», оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2022 року на умовах укладеного з позивачем Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Рівнегаз Збут» надавало послуги природного газу за адресою реєстрації позивачки. Додає, що у період надання ТОВ «Рівнегаз Збут» послуг ОСОБА_1 останньою проводилися оплати відповідно до спожитих обсягів природного газу у ТОВ «Рівнегаз Збут». Разом з тим, оператором ГРМ - АТ «Рівнегаз» спожиті об'єми газу передавалися заниженими (у період з травня 2021 року по серпень 2021 року), а з вересня 2021 року по травень 2022 року не передавалися взагалі для постачальника газу. Зазначає, що з 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Наголошує, що всі об'єми газу, які були спожиті ОСОБА_1 у ТОВ «Рівнегаз Збут», були безпідставно передані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», у зв'язку з чим у позивача утворилася переплата. Пояснює, що переведення побутових споживачів "заднім числом" до постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08 червня 2022 року № 198 з 01 травня 2022 року призвело до масових звернень побутових споживачів до ТОВ «Рівнегаз Збут» щодо повернення коштів у зв'язку із переплатою. Зазначає, що 11 грудня 2023 року Рівненською торгово-промисловою палатою видано сертифікат про форс-мажорні обставини, яким засвідчено форс-мажорні обставини у ТОВ «Рівнегаз Збут» та підтверджено винятковість обставин та підстав, за яких затримується повернення переплат споживачам у зв'язку з доведеними форс-мажорними обставинами, які тривають і донині та акцентує увагу, що обставини форс-мажору звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання. Додає, що ОСОБА_1 включена до реєстру на повернення помилково сплачених коштів, а відтак, кошти будуть повернуті їй в порядку черговості. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» з 01 липня 2015 року до 30 квітня 2022 року надавало послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) на умовах укладеного з ОСОБА_1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496.
За період з 09 червня 2021 року до 25 травня 2022 року позивачка ОСОБА_1 здійснила оплату за спожитий природний газ на рахунок відповідача на загальну суму 6 386,24 грн, що підтверджується дублікатами чеків.
Станом на 30 червня 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 обліковується переплата в сумі 6 559,95 грн.
В липні 2022 року позивачка звернулася до ТОВ «Рівнегаз Збут» із заявою про повернення переплати по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яку залишено без розгляду у зв'язку з неналежним її оформленням.
На звернення позивачки від 06 квітня 2024 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зобов'язала ТОВ «Рівнегаз Збут» повернути споживачу ОСОБА_1 на її вимогу переплату за послуги постачання природного газу.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу відмови відповідача повернути позивачці в добровільному порядку переплачену суму коштів.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08 червня 2022 року «Про постачання природного газу побутовим споживачам», який набрав чинності 24 червня 2022 року, побутовим споживачам, яких на день набрання чинності цим наказом внесено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, з 01 травня 2022 року постачання природного газу на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до п.5 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання (п.1.1, 1.3 Типового договору).
Згідно з п.2.1 Типового договору, за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктом 6.2 Типового договору передбачені обов'язки постачальника, зокрема забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.8.1 Типового договору).
Постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв'язку з припиненням постачання газу споживачу Оператором ГРМ на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених Правилами постачання (п.8.3 Типового договору).
Відповідно до п.10.1 Типового договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п.10.4 Типового договору).
Згідно з пп.4 п.11.5 Типового договору, дія договору припиняється у разі реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493. У такому випадку дія цього договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника.
Відповідно до п.15 розділу ІІІ Правил постачання, постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника. У випадку зміни постачальника природного газу постачання здійснюється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника. При цьому постачальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня реєстрації споживача у своєму Реєстрі споживачів повідомити його про дату, з якої постачальник здійснює постачання природного газу споживачу.
За положеннями п.24 розділу ІІІ Правил постачання, у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з 01 травня 2022 року ТОВ «Рівнегаз Збут» не здійснює постачання природного газу у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому на особовому рахунку споживача ОСОБА_1 наявні кошти в сумі 6386,24 грн, які були нею внесені як плата за послуги. Оскільки ці послуги фактично надано не було, вказана сума коштів є безпідставно набутим майном, адже відсутня правова підстава для оплати позивачем наданих послуг відповідачу, та у відповідності до положень ст.1212 ЦК України підлягають поверненню позивачці.
Покликання апелянта на форс-мажорні обставин апеляційним судом відхиляються з тих міркувань, що форс-мажорні обставини не звільняють сторін договору від виконання зобов'язань і не змінюють строків такого виконання. Інститут форс-мажору спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, зокрема від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 березня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.