Справа № 554/2968/22 Номер провадження 11-кп/814/332/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
потерплого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022221170000773 за апеляційною скаргою прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург РФ, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, на підставі ст. 89 КК України не судимого,
виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України.
Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано та ОСОБА_9 звільнено з-під варти в залі суду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
З вироку вбачається, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 09 березня 2022 року, приблизно о 12 год 30 хв, перебуваючи навпроти 3-го під'їзду будинку № 206, що по вул. Дружби Народів в м. Харкові, діючи умисно, повторно, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який знаходився поруч зі своїм автомобілем ВАЗ 2104 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, та погрожуючи йому фізичною розправою, демонструючи предмет, схожий на саморобну вогнепальну зброю, яким явилися металеві пасатижі, в середині яких знаходився патрон калібром 7,62 мм, висунув останньому вимогу передати йому зазначений автомобіль та ключі від нього, що останній, будучи наляканим тим, що відносно нього буде застосоване фізичне насильство небезпечне для його життя та здоров'я, і зробив. Після цього ОСОБА_9 сів на водійське місце вказаного транспортного засобу та почав намагатися запустити його двигун з метою залишення місця скоєння кримінального правопорушення, однак злочин ним не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як він був зупинений останнім та свідками, які знаходились поблизу та для яких його злочинні дії стали очевидними.
Виправдовуючи ОСОБА_9 суд першої інстанції вказав, що всі надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази ні кожен окремо, ні в сукупності не доводять вини ОСОБА_9 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а показання потерпілого є нелогічними, суперечливими та не підтверджуються іншими доказами та показаннями свідка ОСОБА_11 .
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосування закону, який підлягав застосуванню, необгрунтованим виправданням через невідповідність висновків суду обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 8 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд надав неналежну оцінку доказам, необгрунтовано поставив під сумнів показання потерпілого ОСОБА_7 , показання учасників провадження сприйнято судом однобічно, не звернув увагу на сумнівні показання ОСОБА_9 про те, що потерпілий погодився перевезти його речі, але не вказав, які саме речі необхідно було перевезти.
При цьому стверджує, що свідок ОСОБА_11 повідомляв, що ОСОБА_9 сидів в автомобілі потерпілого на місці водія, що свідчить про наявність у нього умислу заволодіти транспортним засобом.
Не враховано характеризуючі дані щодо обвинуваченого та потерпілого, те, що ОСОБА_9 неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у той час як потерпілий до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативних характеристик, під час судового розгляду попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. На місці події виявлено металевий предмет, яким ОСОБА_9 погрожував потерпілому.
Вказує, що поведінка обвинуваченого після того як його витягли з машини не спростовує сам факт наявності умислу на заволодіння транспортним засобом.
Одночасно вказує, що оскільки ОСОБА_9 під час досудового розслідування відмовився від надання показань, орган досудового розслідування був позбавлений можливості перевірити його доводи та надати оцінку відповідно до матеріалів провадження.
Зазначає також, що в резолютивній частині вироку не вказано про не визнання ОСОБА_9 невинуватим в інкримінованому злочині.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, при цьому прокурор зазначив, що оскільки ОСОБА_9 ухвалою Київського районного суду від 18.09.2024 звільнений від відбування покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова, тому ст. 71 КК України застосуванню не підлягає, потерпілого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до п. 2, п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 3 частини 1 статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Вказаних норм суд першої інстанції не дотримався.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, як визначено ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його скоєння.
Під час апеляційного розгляду справи, з досліджених доказів, колегією судді було встановлено таке.
У своїх показаннях ОСОБА_9 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та зазначив, що 09 березня 2022 року він, йдучи з дружиною, з якою перебуває у цивільному шлюбі, по другій Північній Салтівці повз приміщення зруйнованого гаража, побачив біля нього автомобіль ВАЗ, на якому зверху та позаду був накладений метал, зокрема якісь металеві труби, водій якого в цей час розбирав цей гараж, заповнюючи транспортний засіб металом. Вважаючи, що цей чоловік є мародером, він підійшов до нього та поцікавився, кому саме належить гараж, який той розбирає, на що спочатку потерпілий зазначив, що це не його справа, а потім пояснив, що гараж сусіда і він його розбирає з дозволу останнього. При з'ясуванні питання щодо власника гаража між ними виникла сварка із-за того, що потерпілий чітко не назвав, хто ним являється. Під час сварки, побачивши, що потерпілий тримає в руках металеву трубу та думаючи, що останній являється мародером, він дістав із кишені та тримав в руках належні йому металеві пасатижі, всередину яких був вставлений патрон, які не були призначеними для стрільби, не є вогнепальною зброєю та які він носив з собою виключно з метою самооборони, демонструючи це фактично задля захисту від останнього та попередження можливого нападу, однак жодним чином не погрожував ними потерпілому та не направляв їх в його бік. Переконавшись, що потерпілий не є тим, за кого він його спочатку сприйняв, він попросив його допомоги у перевезенні речей, на що останній погодився. З його дозволу він сів на переднє праве пасажирське сидіння автомобіля, а ОСОБА_7 , обійшовши транспортний засіб, кинув на сидіння водія зв'язку ключів, зазначивши, що він взяв ключі не від авто, а від гаража чи квартири та віддалився нібито за ключами до автомобіля, залишивши його одного в транспортному засобі на пасажирському сидінні. За час перебування в авто, до повернення потерпілого, він продовжував перебувати на передньому пасажирському сидінні, не вчиняв будь-яких дій з метою запуску двигуна автомобіля, його руху з наміром незаконного заволодіння ним, умислу на що він взагалі не мав, а просто за попередньою домовленістю очікував потерпілого. Окремо наголосив на тому, що він, навіть, не має навичок керування транспортними засобами та не вміє управляти ними, а також не має посвідчення водія жодної із категорій. Через деякий час останній з якимось чоловіком підбіг до нього, відкривши праві передні двері авто, і наніс йому не менше двох ударів арматурою по голові, після яких він знепритомнів. В подальшому, потерпілий та особи, що були з ним, викликали працівників поліції, яких чекали біля автомобіля близько двадцяти хвилин, а після їх приїзду його одразу ж затримали та відвезли до райвідділу.
Такі показання обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілого, який суду апеляційної інстанції повідомив, що 08 березня 2022 року йому зателефонував товариш та повідомив, що належний йому гараж, який знаходився неподалік від місця його мешкання навпроти 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 , зруйнований внаслідок попадання ракети, а тому наступного дня він на автомобілі ВАЗ 2104 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, під'їхав до нього з метою його огляду. Коли знаходився біля гаража, повз нього проходили чоловік із жінкою. Жінка, розмовляючи по телефону, пройшла стороною, а чоловік, тобто ОСОБА_9 , підійшов до нього, дістав щось із сумки та приставивши ззаду збоку металевий предмет, почав вимагати аби він передав йому ключі від автомобіля та сам транспортний засіб, погрожуючи застосуванням саморобного пістолету. Коли він озирнувся, то побачив, що йому погрожують саморобною вогнепальною зброєю, в якій виднівся патрон, у зв'язку з чим він виконав вимогу обвинуваченого, передавши зв'язку ключів, в якій не було ключа від замка запалювання авто. Це все було біля передньої пасажирської сторони автомобіля. В руках у нього, потерпілого, нічого не було. Після цього обвинувачений, обійшов автомобіль, сів на місце водія транспортного засобу та намагався запустити двигун авто, підбираючи для цього необхідний ключ зі зв'язки. Він спочатку залишався на місці біля автомобіля з боку його пасажирських передніх дверей, а коли побачив, що до буд. № 206 по цій же вул. Дружби Народів, що за приблизно 70 м від цього місця, під'їхав транспортний засіб та з нього вийшли двоє осіб, побіг до них та попрохав допомоги. Особи, до яких він звернувся, виявились волонтерами і погодились йому допомогти. Він вказав їм на місце пригоди і побіг до свого автомобіля, а волонтери під'їхали на своєму автомобілі до місця події. На місці злочину він підійшов до свого авто зі сторони пасажирських передніх дверей, а волонтери до місця водія, та спільними зусиллями таким чином виштовхали обвинуваченого з авто. Зокрема, він штовхав з пасажирських дверей, а волонтери витягували з водійського місця, та утримували обвинуваченого. Після цього вони викликали поліцію, а ОСОБА_9 в цей час намагався виправдовуватися, виривався, постійно падав у сніг, що було зроблено, на його думку, для того, аби викинути свій телефон, та намагався з сумки дістати саморобний вогнепальний пристрій. Весь цей час обвинувачений говорив, що його не так зрозуміли й наміру викрадати авто він не мав. По приїзду працівників поліції, в останнього було виявлено та вилучено вогнепальний пристрій, який, як повідомили працівники поліції, дійсно міг вистрелити.
Показання потерпілого підтвердив свідок ОСОБА_11 , який був допитаний судом першої інстанції та показання якого відтворені в суді апеляційної інстанції, оскільки забезпечити безпосередню участь свідка в судовому засідання не вдалося. У своїх показаннях свідок ОСОБА_11 зазначав, що він є волонтером. В березні 2022 року, точної дати не пам'ятає, неподалік піцерії «Капрі-Піца», що по вул. Дружби Народів в м. Харкові, він спільно з іншими волонтерами, розвозили продукти харчування мешканцям м. Харкова. Приблизно о 12 годині, шукаючи адресу необхідного їм номеру будинку, в якийсь момент до них підбіг літній чоловік, віком близько п'ятдесяти років, яким виявився потерпілий ОСОБА_7 , з металевою тонкою трубою, довжиною близько метра в руках і попрохав допомоги, сказавши, що в нього, ймовірно мародер, намагається відібрати автомобіль, у зв'язку з чим він погодився надати свою допомогу та на своєму авто під'їхав до вказаного цим чоловіком місця, проїхавши так близько ста метрів. Там він побачив припаркований біля гаража автомобіль ВАЗ білого кольору, зверху якого знаходився метал. В той момент, коли він вийшов зі свого транспортного засобу, потерпілий відкрив передні пасажирські двері названого автомобіля та одразу ж завдав один-два удари металевою трубою, яку тримав в руках, по голові особі, яка сиділа на місці водія, яким виявився ОСОБА_9 . В цей час, коли ОСОБА_7 завдавав другий удар, він підбіг до автомобіля та з лівого водійського місця, схвативши за плечі, витягнув обвинуваченого, під час чого в останнього із-за пазухи або ж просто з рук випав інструмент, зовні схожий на пасатижі, з пружиною, в яку був вставлений патрон. Потерпілий розповів йому, що обвинувачений погрожував йому цим знаряддям, спрямовуючи названий інструмент в його сторону, однак він сам цього не бачив. Окремо зазначив, що зв'язка ключів, ймовірно від цього авто, також знаходилась або в руках ОСОБА_9 , або ж просто в його кишенях. Повідомив, що останній мав при собі досить багато різних за походженням речей, зокрема якісь аркуші паперу, ксерокопії та інші ключі. Внаслідок таких дій потерпілого, обвинувачений знепритомнів. Він з іншими волонтерами викликали на місце пригоди працівників поліції, а до їх прибуття виясняли, чи являється потерпілий власником транспортного засобу ВАЗ білого кольору, на що останній надав відповідні документи. Надалі він знаходився поруч з обвинуваченим, який близько трьох-семи хвилин перебував в стані непритомності, а коли прийшов до тями, то спочатку намагався піти, однак він, не застосовуючи фізичної сили, не дозволив йому залишити місце події до приїзду працівників поліції. При цьому, останній заперечував свою причетність до заволодіння транспортним засобом, зазначаючи, що він просто запитав, чи може потерпілий його підвезти. Розповідав також про те, що потерпілий викрадає метал зі зруйнованих внаслідок попадань ракет гаражів та, навіть, не являється власником цього авто. В цей час будь-яких дій, які б свідчили про погрози застосування насильства до потерпілого з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, він не вчиняв, але висловлював погрози, пов'язані фактично зі здійснюваним проти нього самого останнім насильства. Не зміг пригадати, запущеним чи ні був двигун автомобіля потерпілого, коли він до нього підійшов. Наголосив, що обвинуваченого з автомобіля він витягував через ліві передні двері з місця водія, на якому той, на його думку, міг опинитись після того, як йому були нанесені удари металевим предметом потерпілим, після отримання яких він знепритомнів. Так само категорично ствердив, що потерпілий перед нанесенням ударів обвинуваченому підійшов до правих передніх дверей автомобіля і перебуваючи там наніс один чи два удари.
З рапорту оперуповноваженого ВКП ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області на ім'я начальника ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 09 березня 2022 року вбачається, що 09.03.2022 було здійснено виїзд за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 206, де було виявлено та приблизно о 13 годині затримано ОСОБА_9 , який причетний до замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом ВАЗ 2104 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 .
Версія ОСОБА_9 , що потерпілий сам погодився перевезти речі обвинуваченого, не витримують жодної критики, так як з показань потерпілого та свідка ОСОБА_12 , як і з показань самого обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_7 зі зруйнованого гаражу діставав вцілілі речі, які складував у свій автомобіль, який був заповнений цими речами. У зв'язку з вказаним, яким чином потерпілий мав перевозити речі обвинуваченого автомобілем, який був заповненим речами потерпілого, сторона захисту не зазначає, як і не вказує, які саме речі обвинуваченого необхідно було перевезти. Будь-яких доказів того, що обвинуваченому необхідно було перевезти його речі суду не надано.
Не спростовується стороною захисту і те, що потерпілий відразу, на місці події, звернувся до сторонніх осіб за допомогою, вказуючи, що обвинувачений намагається заволодіти його транспортним засобом, що підтвердив свідок. Тому версія ОСОБА_9 , що потерпілий погодився перевезти його речі не узгоджуються з встановленими судом обставинами, діями потерпілого та самого обвинуваченого.
До того ж показання обвинуваченого, що він сидів в автомобілі на передньому пасажирському сидінні не відповідають дослідженим доказам, зокрема показанням потерпілого і свідка, які зазначали, що ОСОБА_9 вони витягували з лівого переднього місця сидіння автомобіля, тобто з водійського місця.
Не зазначає обвинувачений і яким чином у нього опинилися ключі потерпілого, які знайшов у нього свідок під час затримання.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що потерпілий і свідок раніше не були знайомі з обвинуваченим, підстав недовіряти показанням потерпілого та свідка, колегія суддів не вбачає. Більше того свідок ОСОБА_12 був приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Зазначені показання узгоджуються між собою та іншими матеріалами провадження, тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
Також судом встановлено, що обвинувачений під час події мав при собі саморобний пристрій для стрільби, наявність якого сторони провадження не заперечують.
Як вбачається з протоколу огляду від 09 березня 2022 року, на відкритій ділянці місцевості в м. Харкові по вул. Дружби Народів, біля буд. № 206 знаходиться автомобіль ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , поруч з яким перебуває ОСОБА_9 , а за 5-10 м виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на металеві кліщі сріблястого кольору. Верхня частина ніжок кліщів скріплена резинкою помаранчевого кольору, а всередині самої верхньої ніжки наявний предмет, схожий на патрон 7,62 мм.
Відповідно до висновку про проведення судово-балістичної експертизи № СЕ-19/117-22/3607-БЛ від 06 травня 2022 року, поставлене перед експертом питання: «Чи відноситься предмет зовні схожий на саморобну вогнепальну зброю - металеві пасатижі, до вогнепальної зброї?», не вирішувалося у зв'язку з тим, що наданий на дослідження предмет, не є об'єктом судово-балістичної експертизи. Наданий на дослідження один патрон, являється бойовим припасом - мисливським патроном калібру 7,62х39 мм. Даний патрон виготовлений промисловим способом. Наданий на дослідження один патрон придатний для стрільби.
Щодо доводів сторони захисту, про те, що потерпілий не надав документів на підтвердження, що автомобіль ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , як і пошкоджений гараж, належать потерпілому, необхідно зазначити, що вказані обставини не є предметом розгляду суду у даному провадженні та жодним чином не спростовують дій обвинуваченого. При цьому, у своїх показаннях ОСОБА_9 суду зазначав, що ані транспортний засіб, ані гараж не є його власністю. Також колегія суддів звертає увагу на показання свідка, який суду першої інстанції повідомив, що після затримання обвинуваченого потерпілий пред'явив йому документи володіння транспортним засобом. У свою чергу обвинувачений суду вказував, що коли зрозумів, що потерпілий протиправних дій не вчиняє, то попросив його перевезти речі.
З огляду на вказане, під час апеляційного провадження, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_9 09 березня 2022 року, приблизно о 12 год 30 хв, перебуваючи навпроти 3-го під'їзду будинку № 206, що по вул. Дружби Народів в м. Харкові, діючи умисно, повторно, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який знаходився поруч зі своїм автомобілем ВАЗ 2104 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, та погрожуючи йому фізичною розправою, демонструючи предмет, схожий на саморобну вогнепальну зброю, яким явилися металеві пасатижі, в середині яких знаходився патрон калібром 7,62 мм, висунув останньому вимогу передати йому зазначений автомобіль та ключі від нього, та потерпілий, будучи наляканим тим, що відносно нього може буде застосоване фізичне насильство небезпечне для його життя та здоров'я, передав обвинуваченому зв'язку ключів. Після цього ОСОБА_9 сівши на водійське місце вказаного транспортного засобу, почав шляхом підбору ключа намагатися запустити двигун автомобіля з метою залишення місця події, проте злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений потерпілим та сторонніми особами, які знаходились поблизу.
Отже, дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, як закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
При призначенні покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності, новий злочин вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, його вік, характеризуючі дані, поведінку під час вчинення кримінального правопорушення та після.
Обставин, що пом'якшують покарання колегією суддів не встановлено.
Обставина, що обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Отже, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання з реальним його відбуванням в умовах ізоляції. Саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
При цьому, оскільки на час перегляду вироку суду щодо ОСОБА_9 , ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2024 року ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2021 року, тому у цьому випадку вимоги ст. 71 КК України не застосовуються.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 28 квітня 2023 року щодо ОСОБА_9 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим та засудити за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк покарання ОСОБА_9 обраховувати з дня його фактичного затримання.
Зарахувати ОСОБА_9 в строк покарання період перебування під вартою з 09.03.2022 по 28.04.2023, включно, з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
Речові докази: металеві пасатижі з резинкою помаранчевого кольору та металевий предмет, зовні схожий на патрон калібру 7,62 мм, - знищити.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4