Справа № 761/28541/25
Провадження № 2/761/3137/2026
10 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря - Лишняк А.О.,
від позивача - представник Безносик А.О.,
від відповідача - представник Пустовіт А.Г. ,
розглянувши у відкритому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту,
встановив:
У липні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_2 є власником 28/100 частини квартири АДРЕСА_1 . Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України в мі. Києві від 26.09.1996 року на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт в рамках кримінального провадження № 64-708. ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявами про скасування арешту на квартиру, проте арешт з квартири не був знятий. Позивач зазначає, що не має жодного відношення до кримінального провадження № 64-708 та придбав 28/100 частини квартири виключно в рамках чинного на той час законодавства, і на сьогодні, вказаний арешт перешкоджає вільній реалізації своїх прав та законних інтересів. А тому просить скасувати арешт на вказану квартиру.
Ухвалою суду від 09.07.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, також зауважує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний арешт накладено на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року і кримінальне провадження триває, і не передано до суду на час набрання чинності КПК 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту вирішується за правилами КПК України 2012 року.
У судовому засіданні, 10 березня 2026 року представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання, зазначала, що справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а не кримінального.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом п.18 ч.1 ст. 3 КПК України, до повноважень свідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує на тому, що ВП ВС у постанові від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19, зробила висновки щодо юрисдикції спору про звільнення майна з-під арешту, а саме, згідно із п. 21.4, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).
Враховуючи на те, що під час розгляду справи було встановлено, що арешт накладений на майно позивача, який не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, а тому вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи предмет позову та обставини справи, суд вважає, що спір у вказаній не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому приходить до висновку про задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд
постановив:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі №761/28541/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи щодо зняття арешту має розглядатися в порядку кримінального судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.03.2026 року.
Суддя: