Справа № 761/3540/26
Провадження № 1-кс/761/3412/2026
18 березня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025,
установив:
28.01.2026 за допомогою поштового зв'язку прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням (вхід № 9846 від 03.02.2026) про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_3 зазначив про таке.
Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , створив та здійснює керівництво комерційною структурою, яка зареєстрована в російській федерації - ООО «Авто Технолоджи Групп» (ОГРН НОМЕР_6, АДРЕСА_2), через яку забезпечується проходження матеріальних ресурсів, отриманих від ведення господарської діяльності до кінцевих отримувачів - представників країни-агресора.
Компанія ООО «Авто Технолоджи Групп» (надалі ООО «АТГ») здійснює свою діяльність за наступними напрямками: оптова торгівля автомобільними деталями, вузлами та приладдям; оптова торгівля промисловими та технічними хімічними речовинами, добривом, агрохімікатами; оптова торгівля хімічними продуктами.
Іншими засновниками ООО «АТГ» є громадяни російської федерації ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 (доля власності 6%) та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 (доля власності 6%, директор компанії).
У свою чергу, бенефіціарним власником (контролером) з долею власності 88% є громадянин України ОСОБА_4 . Управління господарською діяльністю ООО «АТГ» останній здійснює дистанційно через директора підприємства ОСОБА_7 .
Зокрема, ОСОБА_4 приймає рішення щодо контрагентів, з якими компанія проводить господарські операції, визначає кадрову політику, а також систематично приймає звіти, в тому числі фінансові, щодо господарської діяльності ООО «АТГ», проводить в онлайн режимі наради щодо поточної діяльності та перспектив розвитку.
Відповідно до отриманих даних ООО «АТГ» в період з 2022 по 2024 роки здійснюючи активну господарську діяльність на території росії та ТОТ АР Крим, в результаті чого отримало валовий прибуток на суму понад 5 (п'ять) міліардів рублів, а також, здійснило платежів до державних структур на суму понад 600 мільйонів рублів.
Зокрема, фінансові платежі та передача матеріальних ресурсів здійснювалися до: Городская больница УЗ "ГБ N 1 Г. МИАСС" (ИНН 7415020092), ПАО "ВЫМПЕЛКОМ" (ИНН 7713076301), АО "АЛЬФА-БАНК" (ИНН 7728168971), ООО ЯНДЕКС (ИНН 7736207543), ПАО БАНК ВТБ (ИНН 7702070139), ООО Интернет Решения (ИНН 7704217370), Межрегиональное операционное УФК (ИНН 7730176610), ПАО "РОСТЕЛЕКОМ" (ИНН 7707049388).
Крім того, отримано інформація про те, що компанія ООО «АТГ» здійснила реєстрацію в федеральній службі по інтелектуальній власності російської федерації торгівельних марок «Fitshi» та «AT».
У той же час, встановлено, що під зазначеними торговими марками «Fitshi» та «AT», які зареєстровані за законодавством російської федерації, та товарною номенклатурою активно розповсюджується на території України аналогічна продукція підприємством ТОВ «АТ-Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 31776232), одним із засновників та бенефіціарним власником якої є рідний брат ОСОБА_4 - ОСОБА_4 .
За отриманою інформацією, частина грошових коштів від здійснення фінансово-господарської діяльності ООО «АТГ» на території рф та ТОТ АР Крим, спрямовуються на користь ОСОБА_4 , котрий розподіляє їх між учасниками, залученими до протиправної діяльності.
Так, за отриманими матеріалами, директор ООО «АТГ» ОСОБА_7 забезпечує систематичне пересилання грошових коштів через електронні платіжні системи (Western Union, Bilderilings) на адресу визначених ОСОБА_4 підконтрольних осіб. Частину коштів, отриманих у наслідок протиправної діяльності, ОСОБА_4 легалізує шляхом інвестування в об'єкти нерухомості та придбання монет із дорогоцінних металів.
Крім того, встановлено, що 24.10.2022 та 28.09.2023 ООО «АТГ» перерахувало пожертви в розмірі 400 000 рос. рублів на користь БФ «СЕРДЦЕ УРАЛА», який активно підтримує учасників т.зв. «СВО». На сайті (сердце-урала.рф) вказаного фонду є окремий розділ під назвою «Помогаем СВО».
А також, встановлена наявність численних господарських відносин ООО «АТГ» з російськими державними та іншими підсанкційними підприємствами (ВТБ Банк, Альфа Банк, Сбербанк, Яндекс, Ростелеком, ГБУЗ ГОРОДСКАЯ БОЛЬНИЦА № 1 ИМЕНИ Г.К. МАВРИЦКОГО Г. МИАСС, ВЫМПЕЛКОМ, АТ "Іркутський релейний завод" та інші).
За отриманими даними, ОСОБА_4 для реалізації свого протиправного наміру та забезпечення функціонування розробленої схеми, залучив до своєї протиправної діяльності наступних громадян України:
-свою дружину ОСОБА_10 , яка будучі обізнаною про протиправний характер діяльності чоловіка, умисно сприяє її вчиненню, надаючи власні електронні засоби, а саме особистий мобільний телефон з встановленими на нього месенджерами та особисті електронні поштові адреси, для комунікації останнього з іншим учасником злочинної групи - ОСОБА_7 , чим забезпечує організаційно-технічну підтримку протиправній діяльності, а також конспірацію при спілкуванні між учасниками. Також, ОСОБА_10 надає свої фінансові реквізити для отримання грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності, та сприяє їх легалізації шляхом інвестування в об'єкти нерухомості;
-брата ОСОБА_10 - ОСОБА_5 , котрий виконує функцію помічника ОСОБА_4 , та який безпосередньо здійснює комунікацію з ОСОБА_7 , збирає та готує звіти за результатами фінансово-господарської діяльності ООО «АТГ», здійснює дистанційну підтримку сайтів ООО «АТГ», організовує та координує питання перерахування та отримання грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності на території рф, через електронні платіжні системи;
-ОСОБА_14 , котрий виконує функцію помічника ОСОБА_4 , який будучи обізнаним про протиправний характер діяльності, надає власні електронні засоби, а саме особистий мобільний телефон з встановленими на нього месенджерами та особисті електронні поштові адреси, для комунікації останнього з іншим учасником - ОСОБА_7 , чим забезпечує організаційно-технічну підтримку протиправній діяльності, а також конспірацію при спілкуванні між учасниками злочинного угруповання. Також, ОСОБА_14 здійснює отримання грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності, котрі переслаються через електронні платіжні системи;
-свою доньку ОСОБА_15 , яка будучи обізнана про протиправний характер діяльності батька, умисно сприяє її вчиненню, надаючи власні фінансові реквізити для отримання грошових коштів від протиправної діяльності та їх безпосередньо отримує;
-свою доньку ОСОБА_16 , яка будучи обізнана про протиправний характер діяльності батька, умисно сприяє її вчиненню, надаючи власні фінансові реквізити для отримання грошових коштів від протиправної діяльності та їх безпосередньо отримує.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.01.2026 проведено обшук за місцем проживання помічника ОСОБА_4 - ОСОБА_14 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Apple IPhone 11 Pro Max», серійний номер: НОМЕР_3 , імеі: НОМЕР_4 , імеі 2: НОМЕР_5 .
27.01.2026 мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025, оскільки може бути використаний як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
У зв'язку викладеним, з метою збереження вилученого майна, запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 03.02.2026, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 04.02.2026 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Водночас надійшла заява прокурора ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі.
Адвокат у судове засідання також не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Разом з тим, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Таким чином, враховуючи, що учасники провадження, повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явились, враховуючи, що участь їх не є обов'язковою, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання прокурора про арешт майна за відсутності не з'явившихся осіб.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.
Так, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Звернення прокурора 28.01.2026 з клопотанням про арешт на зазначене майно зумовлено необхідністю збереження речового доказу, оскільки, на думку прокурора, вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження існування правових підстав для арешту зазначеного майна саме з тією метою, яку він привів у клопотанні.
Водночас у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не доведено те, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення саме речового доказу для кримінального провадження.
Так, на переконання слідчого судді, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.
Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
При цьому у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас клопотання прокурора не містить і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність виправдовує завдання кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене майно станом на дату розгляду цього клопотання, а тому, слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважає про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 22, 26, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000649 від 28.05.2025.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1