Справа № 367/3449/26
Провадження №2/367/5123/2026
Іменем України
18 березня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить: 1) стягнути з в/ч НОМЕР_1 НГУ на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 16.07.2020 по 24.06.2024 у розмірі 143511,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло з несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 2) стягнути з в/ч НОМЕР_1 НГУ на користь ОСОБА_1 три проценти річних за період з 16.07.2020 по 24.06.2024 у розмірі 29263,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке виникло з несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.04.2018 на підставі наказу командувача НГУ від 09.02.2018 № 15 о/с позивача було звільнено в запас Збройних Сил України за пунктом »г» частини 6 статті 26 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232), та наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30.03.2018 № 82 с/ч (далі - наказ № 82) виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
11.02.2022 Київським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 320/8357/20 ухвалено рішення, яким бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку за період з 03.04.2018 по 14.07.2020 визнано протиправною та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 247414,07 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.09.2022 у справі № 320/8357/20 змінив рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року виклавши абзац третій резолютивної частини в редакції, згідно з якою з військової частини НОМЕР_1 НГУ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 35344 грн. 87 коп.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 320/8357/20 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 320/8357/20 скасовано, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі № 320/8357/20 залишено в силі.
Проте, фактичне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати мені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відбулось 25.06.2024.
Позивач вважає, що така затримка відповідачем у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 247414,07 грн. є підставою для стягнення на його користь інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити.
Роз'яснити позивачеві, що він має право звернутися до господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст.186, ст.ст. 260-261,353 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.
Суддя: Я. М. Третяк