Справа № 367/8660/25
Провадження №2/367/887/2026
Іменем України
18 березня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Третяк Я.М.,
за участю: секретаря судового засідання Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 76 617,00 грн, а також витрати за проведення оцінки завданої майнової шкоди в розмірі 9 400,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, яка розташована над квартирою позивача.
Вказав, що 08.06.2025 стався витік води у квартирі відповідача, в результаті якого було пошкоджено квартиру позивача, даний факт підтверджується Актом № 1/08-06-2025 від 08.06.2025 «Про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ».
Відповідно до висновку про вартість від 25.06.2025 вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 76617,00 грн.
Відтак, у зв'язку з залиттям квартири, позивачу було завдано матеріальну шкоду, що зумовило його звернутись до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.07.2025 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.
Ухвалою суду від 13.10.2025 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу також копію позовної заяви з додатками.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 14.09.2013, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області лагодою О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2064, є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Квартира відповідача знаходиться над квартирою позивача.
08.06.2025 комісією у складі: голови ОСББ, власника квартири АДРЕСА_3 , представника власника квартири АДРЕСА_4 , власника квартири АДРЕСА_5 , складено Акт № 1/08-06-2025 про наслідки залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за змістом якого на день обстеження комісією встановлено, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_6 постраждали стеля із гіпсокартону в коридорі та стеля із гіпсокартону у ванній кімнаті, а також стеля із гіпсокартону у кухні. Оскільки, при затоплення, вода лилася струмком з отворів для встановлення світильників, то по внутрішній закритій від огляду частини стелі, є ознаки набрякання та розм?якшення гіпсокартону з можливим майбутнім обвалом стелі. Також видно сліди від потоків води, набрякання та розм?якшення гіпсокартону, як в коридорі та кухні, так і у ванній кімнаті. Орендарем квартири АДРЕСА_6 були надані фото та відео залиття для загального огляду у місцевій групі будинку у вайбері. Також фото відео затоплення були надані комісії для ознайомлення під час проведення обстеження. Винуватець шкоди, власник квартири АДРЕСА_2 відмовився допускати комісію у свою квартиру та підписувати акт.
Згідно звіту про визначення матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 6.06.2025, виконаного ПП «Аріадна», вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна, внаслідок затопленої однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 76617 (сімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
Вбачається, що за проведення послуги з належної оцінки позивачем ОСОБА_1 було сплачено 9 400 (дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що підтверджується копією договору № AR 250611-001 від 11.06.2025 та платіжною інструкцією № 0.0.4408159126.1 на суму 9400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частинами. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Статтею 151 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені законодавцем у ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.
Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту.
Відтак, з урахуванням вищенаведених доказів судом встановлено, що відповідач, як власник квартири за адресою: АДРЕСА_7 , допустив залиття квартири, яка належить позивачу.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненою позивачу шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди.
Доказів на спростування того, що залиття квартири АДРЕСА_8 , відбулося не з вини відповідача, матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у добровільному порядку задоволено вимоги позивача у порядку досудового врегулювання спору.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири, враховуючи, що вартість матеріальних збитків, які утворились унаслідок залиття квартири підтверджена звітом від 25.06.2025 та становить 76617,00 грн., суд вбачає необхідним стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь позивача.
Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 9400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4408159126.1.
Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано: договір - доручення від 23.06.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Волнянським Г.Н., додаткову угоду про оплату юридичних та інших послуг за договором про надання правової допомоги від 23.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 410, ордер на надання правничої допомоги серії ВК № 1176310, платіжну інструкцію № 0.0.4440252121.1.
Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 8 000 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, завдану в результаті залиття квартири в розмірі 76 617 (сімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на проведення звіту про визначення матеріальних збитків у розмірі 9 400 (дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок,
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Я.М. Третяк