Справа № 357/1257/26
Провадження № 2/357/3139/26
20 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Біла Церква позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
28 січня 2026 року представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» розмір сплаченого страхового відшкодування в сумі 30 762,00 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3 328,00 грн і за надання правничої допомоги в сумі 6 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 липня 2025 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»» (далі - Позивач/ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА») та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено Поліс №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter», н.з. НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб/застрахований автомобіль). 05 серпня 2025 року о 14 год. 38 хв. у м. Києві, по вул. Ревуцького, 40Б, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen Transporter», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та транспортного засобу - мотоцикл марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , під його ж керуванням. Відповідно до Постанови Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року по справі №364/813/25 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . До Позивача звернувся ОСОБА_3 та повідомив, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний йому транспортний засіб - мотоцикл марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до Звіту №40-D/17/54 від 22 серпня 2025 року (копія додається) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - мотоцикл марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 36914,99 гривень з ПДВ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 30762,49 гривень. 06 жовтня 2025 року до Позивача із заявою на виплату страхового відшкодування (копія додається) звернувся ОСОБА_3 , відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування на вказаний рахунок у розмірі 30762 гривень. За результатами розгляду наданих документів ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» прийняло рішення про визнання дорожньо-транспортної пригоди від 05 серпня 2025 року страховим випадком, про що 08 жовтня 2025 року складено страховий акт № 10.90157181.1/KOS (копія додається), відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 30762 ,00 гривень. Відповідно до платіжної інструкції №1008136146 від 08 жовтня 2025 року (копія додається) ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу - мотоцикл марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 30762,00 гривень. Фактичні витрати ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», пов'язані з цим страховим випадком складають 30762,00 гривень. При укладенні Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застосовано знижку 50 відсотків від базового коефіцієнту на підставі пред'явленого пенсійного посвідчення Б494614 від 13.07.2007 року ОСОБА_2 . Зокрема, відповідно до п. 10 Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розділі «договір укладено з особливостями та обмеженнями, визначеними статтею 13 Закону 3720» зазначено «ТАК». Застереження: у разі використання ЗТЗ з недотриманням умов, визначених статтею 13 закону 3720 (якщо в цьому розділі Поліса зазначено «ТАК») Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або до особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за завдану шкоду. В даному випадку ОСОБА_1 було порушено умови, на яких було укладено договір страхування та п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже договір страхування №230999049 був укладений на пільгових умовах пенсіонером - ОСОБА_2 (відповідно до п. 11 Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів категорія Страхувальника, який відповідно до статті 13 Закону 3720 має право на зменшення розміру страхової премії на 50» «Пенсіонери громадян України»), а ОСОБА_1 не належить до вказаної категорії осіб (не є пенсіонером). Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язаний компенсувати Позивачу затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі: 30762,00 грн. Виходячи з того факту, що Позивач сплатив страхове відшкодування ОСОБА_3 , у Позивача виникло право на звернення з регресною вимогою (позовом) до Відповідача, а тому, на користь Страховика підлягає стягненню шкода завдана дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 30762,00 (тридцять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00коп. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» для врегулювання даного спору направило регресну вимогу № 895/230999049 від 24 жовтня 2025 року на адресу відповідача. Однак, відповідач не сплатив суму боргу, жодного наміру врегулювати спір в досудовому порядку не виявив. Таким чином, ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» не вдалося врегулювати даний спір самостійно. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складаються з витрат на професійну правничу допомогу, що складатиме орієнтовно 6000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 січня 2026 року, вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у справі на 20 березня 2026 року.
Представник позивача у заяві, адресованій суду 09 лютого 2026 року, просив розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
16 лютого 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
19 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідача, у якій останній проси суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, проте просив суд зменшити витрати на правничу допомогу через малозначність справи.
За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
21 липня 2025 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»» (далі - Позивач/ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА») та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено Поліс №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter», н.з. НОМЕР_1 .
05 серпня 2025 року о 14 год. 38 хв. у м. Києві, по вул. Ревуцького, 40Б, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Volkswagen Transporter», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу - мотоцикл марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , під його ж керуванням.
Постановою Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року по справі №364/813/25 винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Граве Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, заподіяного внаслідок пошкодженого належного йому транспортного засобу - мотоциклу марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до Звіту №40-D/17/54 від 22 серпня 2025 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - мотоциклу марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 36914,99 гривень з ПДВ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 30762,49 гривень.
08 жовтня 2025 року ПрАТ «СК «Граве Україна» складено страховий акт № 10.90157181.1/KOS, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 30762 ,00 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції №1008136146 від 08 жовтня 2025 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу - мотоциклу марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 30762,00 гривень.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» для врегулювання даного спору направило регресну вимогу № 895/230999049 від 24 жовтня 2025 року на адресу відповідача, проте вказана вимога залишилася без задоволення.
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України: «Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
За ст. 1191 ЦК України: «Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у відповідній редакції), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Правовідносини між Позивачем та Відповідачем регулюються саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до підп. 1 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №3720): «Розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу».
Згідно з п. 3 ст. 13 Закону, у разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування відповідно до частин першої і другої цієї статті, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 цього Закону.
Згідно з підп. 4 ст. 37.1 ст. 37 Закону №3720: «Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньотранспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.
При укладенні Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів було застосовано знижку 50 відсотків від базового коефіцієнту на підставі пред'явленого пенсійного посвідчення Б494614 від 13.07.2007 року ОСОБА_2 . Зокрема, відповідно до п. 10 Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розділі «договір укладено з особливостями та обмеженнями, визначеними статтею 13 Закону 3720» зазначено «ТАК». Застереження: у разі використання ЗТЗ з недотриманням умов, визначених статтею 13 закону 3720 (якщо в цьому розділі Поліса зазначено «ТАК») Страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або до особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за завдану шкоду.
ОСОБА_1 було порушено умови, на яких було укладено договір страхування та п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як договір страхування №230999049 був укладений на пільгових умовах пенсіонером - ОСОБА_2 (відповідно до п. 11 Полісу №230999049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів категорія Страхувальника, який відповідно до статті 13 Закону 3720 має право на зменшення розміру страхової премії на 50» «Пенсіонери громадян України»), а ОСОБА_1 не належить до вказаної категорії осіб (не є пенсіонером).
Після того як ПрАТ «СК «Грае Україна» сплатило страхове відшкодування ОСОБА_3 , тому у Позивача виникло право на звернення з регресною вимогою (позовом) до Відповідача.
За таких обставин, ОСОБА_1 має відшкодувати ПрАТ «СК «Граве Україна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 30762,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову до початку першого судового засідання, суд приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 50% від сплаченого останнім судового збору за подання позовної заяви до суду, з одночасним поверненням позивачу з державного бюджету 50% від суми сплаченого судового збору.
За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність стягнення зі відповідача на користь позивача 1664,00 грн, з одночасним поверненням позивачу 1664,00 грн із державного бюджету.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного:
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 27 від 22 липня 2024 року, укладений між ПрАТ «СК «Граве Україна» та адвокатським бюро «Синюк та партнери»; Акт виконаних робіт від 09 лютого 2026 року, згідно з яким витрати на правову допомогу у справі за позовом до ОСОБА_1 становлять 6 000,00 грн; Детальний опис робіт (наданих послуг) від 09 лютого 2026 року, згідно з яким консультація адвоката становить 1200,00 грн, підготовчі дії до подачі позову (визначення правовідносин та правових норм) оцінено в сумі 2400,00 грн, підготовка та подача позовної заяви оцінено в сумі 2400,00 грн; рахунок - фактура від 06 лютого 2026 року; платіжна інструкція від 09 лютого 2026 року.
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 6000,00 грн. Зокрема, суд вважає необгрунтованим розмір консультації щодо порядку та строків надання правової допомоги в сумі 1200,00 грн у даній справі, у зв'язку з тим, що адвокатом надано до суду докази укладення чотирьох договорів із ПрАТ «СК «Граве Україна», у тому числі трьох договорів по інших цивільних справах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» розмір сплаченого страхового відшкодування в сумі 30762,00 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1664,00 грн і за надання правничої допомоги в сумі 4800,00 грн.
В задоволенні іншої частини судових витрат на правничу допомогу - відмовити.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Граве Україна» з державного бюджету 50% від розміру сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 1664,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна». Місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 65. Код ЄДРПОУ: 19243047.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя М. М. Бебешко