Справа № 286/3114/25
19 березня 2026 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В. ,
із секретарем Грищенко Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», в інтересах якого діє представник Столітній Михайло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
26.08.2025 представник Столітній М.М. в інтересах позивача ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що знаходиться в м. Київ, вул.Загородня, буд. 15 офіс 118/2, через систему «Електронний суд», звернувся із позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 156 250,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.. Крім того, просить в порядку ч. ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Мотивуючи тим, що 10.05.2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір №1601360 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 25000 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" свої зобов'язання перед відповідачкаю за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало їй кредит в сумі 25000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої кредитні зобов'язання за кредитним договором не виконала. 24.12.2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відповідно до чинного законодавства укладено договір факторингу №24122024, за умовами якого ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги за кредитним договором №24122024 від 24.12.2024 року, заборгованість за яким становить 168750,00 грн., з яких: 25000 грн. - сума кредиту, 81750 грн. - сума процентів за користування кредитом, 49500 грн. нарахованих процентів ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за 132 календарні дні та 12500 грн. штрафні санкції. Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором з повернення отриманої суми кредиту та нарахованих відсотків.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, ухвала про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження направлялася за адресою місця реєстрації, однак конверт повернувся на адресу суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 10.05.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1601360 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого сума кредиту (загальний розмір) складає 25000 грн.; строк кредиту 360 дні; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 16323,71% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 158500 грн..
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Також, 10.05.2024 відповідачем був підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, інформація та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної відсоткової ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с.94-45). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №1601360 про надання споживчого кредиту від 10.05.2024.
Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250115-2943 від 15.01.2025, між Товариством та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 10.05.2024 на суму 25000 грн., картка НОМЕР_1 .
Вказаний факт підтверджує і лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №БТ/7606 від 10.09.2025, який надано на запит суду, з якого видно, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 10.05.2024 здійснено переказ коштів на суму 25000 грн..
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, між сторонами було укладено вищевказаний кредитний договір та укладення вищевказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариств і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не був би укладений.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
24.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №24122024, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором №06062022-1 від 06.06.2022 щодо відповідача.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №24122024, реєстру боржників до договору факторингу №24122024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 119250,00 грн., з яких: 25000 грн. -заборгованість за основною сумою боргу, 81750 грн. - заборгованість за відсотками, 12500 грн. - заборгованості за пенею.
Копія платіжної інструкції №6308 від 26.12.2024 підтверджують факт перерахування коштів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рахунок ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на загальну суму 2 159 760,91 грн.. Призначення платежу: сплата за дог. факторингу №24122024 від 24.11.2024.
Розрахунок заборгованості за договором №6251170 від 07.01.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свідчить, що заборгованість по вказаному кредитному договору за період з 10.05.2024 по 25.04.2025 виведено в сумі 119250, 00 грн. з них: 25500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 81750,00 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 12500,00 грн. заборгованість по штрафам.
Розрахунок заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором №1601360 від 10.05.2024 за 132 календарні дні в свою чергу свідчить, що за зазначеним кредитним договором за період з 25.12.2024-05.05.2025 нараховано заборгованість по процентах в сумі 49500,00 грн..
Таким чином, враховуючи, що строк кредитування вказаного кредитного договору був погоджений сторонами на 360 днів, а тому відсотки нараховані відповідно до умов договору в межах строку кредитування.
Доводи позивача відповідачем не спростовано, право на подання відзиву не використано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачкою не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості за договором №1601360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.05.2024 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з неї суму заборгованості. При цьому, суд зазначає, що заборгованість за штрафними санкціями до складу заборгованості за кредитним договором, яка заявлена до стягнення не входить.
Вирішуючи вимоги про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду в порядку ч. ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Вказані норми процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу щодо правової природи та розміру відсотків та пені, які суд присуджує до нарахування в порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
Так, можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто, це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Відтак, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України представником позивача не заявлено.
З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для застосування частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн..
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи видно, що ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» та адвокат Столітній Михайло Миколайович погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , що підтверджується заявкою №9559 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, актом прийому - передачі наданих послуг від 12.08.2025, вартість надання юридичної допомоги склала 10000,00 грн..
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що відповідач клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу чи заперечень проти даної вимоги не надала, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на юридичну допомогу в розмірі 10000,00 грн..
Позивачем також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 612, 626 - 628, 1048 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, що знаходиться в м. Київ по вул. Загородня, 15, оф. 118/2, заборгованість за договором №1601360 про надання споживчого кредиту від 10.05.2024 в сумі 156250,00 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн..
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч